Decision № 140307608, 01.10.2026, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/762/26

За позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево

в інтересах держави в особі - Мукачівської міської ради, м. Мукачево

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмедіндустрія», м. Мукачево

про стягнення 642 317,42 грн

Суддя Ремецькі О.Ф.

За участю представників: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі - Мукачівської міської ради, м. Мукачево звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача в якому заявляє позовні вимоги про стягнення суми 642 317,42 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 площею 1,6740 га.

Ухвалою суду від 17.09.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Вказана ухвала суду від 17.07.2026 р. була надіслана відповідачу через засоби підсистеми «Електронний Суд» 17.07.2026 р. та як вбачається з довідки про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 17.07.2026 р.

03.08.2026 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи №907/762/26 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 01.10.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмедіндустрія», м. Мукачево із запереченням проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокурора

Прокурор позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що на підставі акту приймання-передачі майнового внеску до статутного фонду ТОВ «Будмедіндустрія» від 30.11.2015 та свідоцтва про право власності № 50587086 від 23.12.2015, вказаному товариству передано у статутний фонд майновий комплекс загальною площею 3385,30 кв.м. Вказане нерухоме майно розташовано за адресою м. Мукачево, вул. Івана Франка, 134 та розміщується на земельній ділянці за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 площею 1,6740 га та цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до інформації з ДЗК відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 площею 1,6740 га та цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» було внесено Управлінням Держземагентства у Мукачівському районі Закарпатської області 22.06.1998 на підставі Технічної документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 09.06.2015, розробленої ФОП Роман Тетяною Йосипівною.

Дана земельна ділянка, раніше перебувала в користуванні ТОВ «Українсько американського спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва» на підставі державного акту на право постійного користування серія ІІ-ЗК №000524, від 22.06.1998.

В подальшому, згідно рішення Мукачівської міської ради від 22.12.2020 №77 «Про надання та припинення права постійного користування земельними ділянками на території Мукачівської міської територіальної громади», органом місцевого самоврядування вирішено припинити право постійного користування ТОВ «Українсько-американського спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва» на земельну ділянку за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102, загальною площею 1,6740 га, яка знаходиться за адресою м. Мукачево, вул. Франка Івана, 134.

Крім того, встановлено, що на підставі договору купівлі продажу комплексу від 03.10.2019 даний майнового комплекс за адресою м. Мукачево, вул. Івана Франка, 134 який розміщується на земельній ділянці за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 ТОВ «Будмедіндустрія» було відчужено на користь ТОВ «Мікро».

За доводами прокурора ТОВ «Будмедіндустрія» з часу отримання майнового комплексу у статутний фонд та оформлення свідоцтва про право власності №50587086 від 23.12.2015 по 03.10.2019 використовувало для здійснення підприємницької діяльності дану земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:006:0102, без укладеного договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю, і водночас під час фактичного користування ТОВ «Будмедіндустрія» земельною ділянкою державний акт на право постійного користування ТОВ «Українсько американського спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва» не був припинений.

Водночас, так як у відповідності до вимог ст. 92 Земельного кодексу України ТОВ «Будмедіндустрія» не може мати в постійному користуванні вищевказану земельну ділянку, а тому дана юридична особа вправі отримати її в користування лише на умовах оренди.

Таким чином, ТОВ «Будмедіндустрія» з 23.12.2015, без укладення з органом місцевого самоврядування договору оренди землі, безпідставно використовувало для підприємницької діяльності земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 та зберегло в себе кошти, які повинно було сплатити у вигляді орендної плати на користь органу місцевого самоврядування, а Мукачівська міська рада відповідно втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Тобто, відбувся факт безпідставного збереження коштів ТОВ «Будмедіндустрія» у розмірі орендної плати за рахунок Мукачівської міської ради.

Внаслідок використання вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, Мукачівська міська рада була позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Мукачівської міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Отже, встановлено, що відповідач ТОВ «Будмедіндустрія» з 23.12.2015 по 03.10.2019 не було ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не було суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Водночас, згідно із наданою інформацією ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, у відповідності до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мукачево Закарпатської області, затвердженої рішенням 44 сесії 6 скликання Мукачівської міської ради від 27.06.2013 №869 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Мукачево», нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 станом на 2017 2019 роки становила 364,29 грн. За 01.01 по до 10.06.

Крім того, рішенням 13 сесії 7 скликання Мукачівської міської ради №251 від 23.06.2016 встановлено ставку орендної плати у розмір 6% для земель за цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної іншої промисловості». Дане рішення діяло впродовж 2017-2018 років.

Аналогічно, рішенням 42 сесії 7 скликання Мукачівської міської ради №1064 від 21.06.2018 встановлено ставку орендної плати у розмір 6% для земель за цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної іншої промисловості». Дане рішення діяло впродовж 2019-2021 років.

З метою усунення виявлених порушень вимог чинного законодавства, Мукачівською окружною прокуратурою на адресу Мукачівської міської ради скеровано лист за вихідним номером №07.51-92-4531ВИХ-26 від 15.05.2026 про надання інформації щодо вжитих заходів з метою врегулювання питання оплати за користування ТОВ «Будмедіндустрія» земельною ділянкою за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102. На вказаний запит прокуратури, міською радою листом від 19.06.2026 №2520/01-32/7254/42-26 повідомлено, що ТОВ «Будмедіндустрія» не сплачуються кошти за використання земельної ділянки та скеровано розрахунок заборгованості на адресу землекористувача. Водночас, не зважаючи на тривалий період обізнаності про наявність порушень, органом місцевого самоврядування не вжито заходів представницького характеру щодо стягнення коштів. Більше того, у листі-відповіді на запит прокурора органом місцевого самоврядування в ініційовано перед прокуратурою необхідність вжиття заходів представницького характеру з метою захисту інтересів територіальної громади. Враховуючи вищенаведене, вбачається, що ТОВ «Будмедіндустрія» використовувало вищезгадану земельну ділянку впродовж часу з 01.01.2018 по 02.10.2019. За вказаний період територіальна громада Мукачівської ОТГ недоотримала коштів на суму 642 317,42 грн., що з урахуванням строків позовної давності підтверджується розрахунком.

Відповідь на відзив.

Прокурор зауважує, що відповідач не заперечує факту фактичного користування спірною земельною ділянкою у заявлений період. Навпаки, увесь зміст відзиву побудований на тому, що Відповідач протягом 2017 2019 років звертався до органу місцевого самоврядування саме з метою оформлення права оренди цієї ділянки, оскільки фактично її використовував для експлуатації належного йому нерухомого майна. Відповідно до частини першої статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Відповідач не заперечує і того, що договір оренди землі у спірний період укладено не було, а плата за користування земельною ділянкою до бюджету Мукачівської міської територіальної громади не надходила. Це підтверджується листом виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 19.06.2026 № 2520/01 32/7254/42-26. Отже, фактичні обставини сторонами не оспорюються, а спір зводиться виключно до правової кваліфікації: чи звільняє Відповідача від обов`язку повернути безпідставно збережені кошти та обставина, що він вів листування щодо оформлення оренди, але договору не уклав.

За доводами прокурора Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 сформулювала висновок, згідно з яким фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Відтак наведений у розділі відзиву «Відсутність вини Відповідача виключає покладення на нього негативних наслідків» аргумент ґрунтується на змішуванні деліктного і кондикційного зобов`язань, від чого Велика Палата Верховного Суду прямо застерігала у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц. Прокурором заявлено не вимогу про відшкодування шкоди, а кондикційну вимогу, елементом якої вина не є.

Обов`язок ініціювати оформлення прав на земельну ділянку покладається на власника нерухомого майна, а листування з органом місцевого самоврядування не є правовою підставою безоплатного користування землею.

Відповідач не надав жодного доказу того, що він у порядку, встановленому законом, оскаржував до суду бездіяльність Мукачівської міської ради або звертався з позовом про спонукання до укладення договору оренди. Обравши пасивну модель поведінки, Відповідач протягом усього спірного періоду безоплатно користувався земельною ділянкою комунальної власності та зберіг у себе кошти, які мав би сплатити.

Додаткові письмові пояснення.

Відповідач за спірний період не сплатив до місцевого бюджету жодної гривні у жодній формі ані орендної плати, ані земельного податку. Це підтверджується листом виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 19.06.2026 № 2520/01-32/7254/42-26, згідно з яким кошти за користування зазначеною земельною ділянкою за період з 01.01.2018 по 02.10.2019 не надходили. Відповідач цього не спростував і жодного платіжного документа не надав.

Довід про «непереборну перешкоду» у вигляді державного акта не відповідає обставинам справи: землекористувач був ліквідований ще у 2015 році.

Довід про користування «лише землею під будівлею» не підтверджений жодним доказом і суперечить матеріалам справи.

Нормативна грошова оцінка доведена належними та допустимими доказами; відсутність витягу за 2018 2019 роки зумовлена поведінкою самого Відповідача Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 відступила від висновку про обов`язковість витягу та вказала, що земельним законодавством і Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру; належними доказами може бути, зокрема, технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 903/786/23. У матеріалах справи наявний лист Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 09.10.2025 № 21-7-0.4-5030/2-25, у якому компетентний орган з посиланням на Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Мукачево, затверджену рішенням 44 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 27.06.2013 № 869, повідомив: нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 станом на 2017 2019 роки становила 364,29 грн. Разом із листом надано і саму Технічну документацію в електронному вигляді. Це і є той належний доказ, про відсутність якого стверджує Відповідач.

Позиція позивача

Позивач Мукачівська міська рада, м. Мукачево письмово викладеної позиції по суті спору не подала.

Позиція відповідача

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмедіндустрія», м. Мукачево щодо задоволення позову заперечує. В обґрунтування чого зазначає, що твердження Позивача про безпідставне використання Відповідачем земельної ділянки кадастровий номер 2110400000:01:006:0102 без вжиття заходів щодо оформлення земельно-правових відносин не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються письмовими доказами, що додаються. Відповідач наводить доводи щодо багаторазових звернень до позивача з приводу оформлення права користування земельною ділянкою, на якій був розташований належний йому на той період майновий комплекс за адресою: м. Мукачево, вул. Івана Франка, 134.

03.10.2019 року Відповідачем було продано майновий комплекс за адресою м.Мукачево, вул. Франка Івана, буд. 134, про що письмово було повідомлено Мукачівську міську раду (лист вих № 59 від 06.11.2019 року додається), після отриманого 06.12.2019 року від Мукачівської міської ради рішення 60-сесії Мукачівської міської ради 7-го скликання «Про встановлення меж землекористувань підприємств, установ, організацій, субєктів підприємницької діяльності та громадян на землях міста Мукачево» від 25.07.2019 р № 1449 у Відповідача вже були відсутні законні підстави для оформлення договору оренди земельної ділянки за вказаною адресою.

Відповідач вважає, щовердження Позивача про безпідставне використання земельної ділянки без вжиття заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою з боку Відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються.

Зауважує, що питання припинення права постійного користування попереднього землекористувача та подальшого оформлення права оренди земельної ділянки належало до компетенції Мукачівської міської ради та її виконавчих органів і не могло бути вирішене Відповідачем самостійно.

Відповідач протягом 2017 2019 років послідовно вживав заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою: подання офіційної заяви про передачу земельної ділянки в оренду, замовлення, розробка та погодження проєкту технічної документації, постійні звернення до Мукачівської міської ради із заявами та запитами з метою вирішення питання оформлення права користування земельною ділянкою, тобто не просто заявляло про своє бажання, а виконало всю передбачену законом договірну чи дозвільну процедуру, жодних дій, які б свідчили про ухилення від оформлення права користування земельною ділянкою Відповідачем не вчинялося. При цьому Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що Відповідач відмовлявся від оформлення права оренди земельної ділянки та/ або ухилявся від виконання вимог органу місцевого самоврядування або будь-яким іншим чином перешкоджав оформленню земельних правовідносин.

Розрахунок позову потребує критичної перевірки: Позивач має довести правильність періоду, бази нарахування, нормативної грошової оцінки, ставки та факту можливості користування саме у заявлених межах. Якщо розрахунок ґрунтується лише на припущенні про автоматичне виникнення обов`язку сплачувати орендну плату, без належно оформленого договору та без усунення перешкод з боку органу місцевого самоврядування, такий розрахунок на думку Відповідача є спірним. Окремо слід перевірити, чи позов обраховано за фактично сформованою земельною ділянкою, чи на підставі належних витягів НГО.

Відповідач заявляє про застосування позовної давності до вимог у частині нарахувань за період 01.01.201802.10.2019 роки. Початок перебігу позовної давності слід обчислювати з моменту, коли Позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права та про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи та наданих Відповідачем доказів доведено, що Мукачівська міська рада була обізнана про фактичне користування Відповідачем земельною ділянкою з серпня 2017 року. Оскільки заявлений період охоплює 2018 2019 роки, а звернення до суду відбулося значно пізніше, вимоги за межами загальної трирічної позовної давності підлягають відхиленню.

Заперечення на відповідь на відзив.

Ознайомившись із змістом відповіді на відзив, Відповідач вважає наведені Позивачем аргументи безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують позицію Відповідача. Згідно доданих документів Позивачем, відсутні документи, на які посилається Позивач та які можуть доводити середню базову вартість земель населеного пункту за 1 кв м в 2018 році та 2019 році.

Позивачем при розрахунку не враховано, що протягом терміну нарахування юридично неможливо було укласти договір оренди земельної ділянки через зареєстроване та діюче право постійного користування земельною ділянкою (не скасований державний акт в ДЗК та реєстрі). Отже, цілком логічним видається підхід, що стягненню підлягає орендна плата як безпідставно збережені кошти лише за той проміжок часу, за який така плата повинна була би вноситися власнику земельної ділянки в тому разі, якби договір оренди був би укладений. Отож, Мукачівська міська рада не могла отримати дохід від здачі данної землі в оренду протягом вказаного Позивачем періоду, а плата за землю, на яку зареєстровано право постійного користування на підставі державного акту, справляється виключно у формі земельного податку.

З огляду на вказане вище, Відповідач вважає, що розрахунок Позивача за період з 01.01.2018 по 02.10.2019 неправильний, Відповідачем не надано докази вартості нормативної оцінки за 1 кв м. , які використано в розрахунку, та при розрахунку застосовується ставка, встановлена для оренди землі, хоча підстав для застосування ставки для оренди землі немає, через наявний зареєстрований акт постійного користування, який встановлює плату за землю виключно на рівні податку.

Додаткові письмові пояснення.

Позивач у своїх поясненнях посилається на листи Відповідача від 28.08.2017 № 27 та від 25.10.2017 № 35, якими Відповідач звертався до Мукачівської міської ради щодо оформлення права оренди земельної ділянки. Отже, наведена обставина не заперечується Позивачем. Навпаки, вона підтверджує принципово важливу для справи обставину: Відповідач не ухилявся від оформлення земельних правовідносин та не мав наміру безоплатно користуватися земельною ділянкою.

Наявність державного акта та відсутність рішення про припинення права постійного користування створювали об`єктивну перешкоду для оформлення земельних правовідносин.

Саме Позивач мав можливість та повноваження усунути перешкоду для оформлення землі.

Посилання Позивача на те, що обізнаність Відповідача не має значення для застосування статті 1212 ЦК України, не спростовує доводів Відповідача.

Позивач неправильно трактує правову позицію Верховного Суду щодо статті 1212 ЦК України Верховний Суд дійсно зазначає, що у відповідних правовідносинах можуть застосовуватися положення статті 1212 ЦК України. Водночас для задоволення такого позову суд повинен встановити всі юридично значущі обставини: фактичного користувача, площу ділянки, період користування без належної правової підстави та розмір коштів, які підлягали сплаті. При цьому судова практика не дає підстав для висновку, що сам факт відсутності договору оренди автоматично означає наявність безпідставного збереження коштів за будь-який період та в будь-якому заявленому Позивачем розмірі. У цій справі особливістю є те, що відсутність договору оренди не була наслідком свідомого ухилення Відповідача від оформлення земельних правовідносин. Навпаки, Відповідач звертався до міської ради щодо оформлення оренди, однак земельні правовідносини не були оформлені.

Не можна покладати на Відповідача наслідки того, що Позивач не врегулював статус земельної ділянки.

Щодо твердження про користування всією земельною ділянкою площею 1,6740 га Позивач стверджує, що Відповідач користувався всією земельною ділянкою, посилаючись, зокрема, на те, що у 2017 2019 роках Відповідач звертався щодо оформлення права оренди всієї земельної ділянки. Однак саме по собі звернення із заявою про оформлення права оренди на певну площу не є належним та достатнім доказом фактичного використання всієї земельної ділянки.

Відповідач звертає увагу, що Позивач обґрунтовує нормативну грошову оцінку земельної ділянки даними технічної документації та листом Держгеокадастру. Відповідач не стверджує, що витяг з технічної документації є єдиним можливим доказом нормативної грошової оцінки. Такий підхід справді не відповідає актуальній практиці Верховного Суду. Велика Палата ВС відступила від висновку про виключність витягу та зазначила, що НГО може підтверджуватися, зокрема, технічною документацією, довідкою Держгеокадастру, витягом або висновком експерта. Однак це не означає автоматичної правильності розрахунку Позивача.

Отже, посилання Позивача на те, що Відповідач не подав власного контррозрахунку, не звільняє Позивача від обов`язку довести належними доказами кожну складову заявленої суми.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Прокурор позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що на підставі акту приймання-передачі майнового внеску до статутного фонду ТОВ «Будмедіндустрія» від 30.11.2015 та свідоцтва про право власності № 50587086 від 23.12.2015, вказаному товариству передано у статутний фонд майновий комплекс загальною площею 3385,30 кв.м. Вказане нерухоме майно розташовано за адресою м. Мукачево, вул. Івана Франка, 134 та розміщується на земельній ділянці за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 площею 1,6740 га та цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до інформації з ДЗК відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 площею 1,6740 га та цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» було внесено Управлінням Держземагентства у Мукачівському районі Закарпатської області 22.06.1998 на підставі Технічної документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 09.06.2015, розробленої ФОП Роман Тетяною Йосипівною.

Дана земельна ділянка, раніше перебувала в користуванні ТОВ «Українсько американського спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва» на підставі державного акту на право постійного користування серія ІІ-ЗК №000524, від 22.06.1998.

В подальшому, згідно рішення Мукачівської міської ради від 22.12.2020 №77 «Про надання та припинення права постійного користування земельними ділянками на території Мукачівської міської територіальної громади», органом місцевого самоврядування вирішено припинити право постійного користування ТОВ «Українсько-американського спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва» на земельну ділянку за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102, загальною площею 1,6740 га, яка знаходиться за адресою м. Мукачево, вул. Франка Івана, 134.

Крім того, встановлено, що на підставі договору купівлі продажу комплексу від 03.10.2019 даний майнового комплекс за адресою м. Мукачево, вул. Івана Франка, 134 який розміщується на земельній ділянці за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 ТОВ «Будмедіндустрія» було відчужено на користь ТОВ «Мікро».

За доводами прокурора ТОВ «Будмедіндустрія» з часу отримання майнового комплексу у статутний фонд та оформлення свідоцтва про право власності №50587086 від 23.12.2015 по 03.10.2019 використовувало для здійснення підприємницької діяльності дану земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:006:0102, без укладеного договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю, і водночас під час фактичного користування ТОВ «Будмедіндустрія» земельною ділянкою державний акт на право постійного користування ТОВ «Українсько американського спільного підприємства «Ай-Бі-І-Барва» не був припинений.

Водночас, згідно із наданою інформацією ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, у відповідності до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мукачево Закарпатської області, затвердженої рішенням 44 сесії 6 скликання Мукачівської міської ради від 27.06.2013 №869 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Мукачево», нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 станом на 2017 2019 роки становила 364,29 грн. За 01.01 по до 10.06.

Крім того, рішенням 13 сесії 7 скликання Мукачівської міської ради №251 від 23.06.2016 встановлено ставку орендної плати у розмір 6% для земель за цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної іншої промисловості». Дане рішення діяло впродовж 2017-2018 років.

Аналогічно, рішенням 42 сесії 7 скликання Мукачівської міської ради №1064 від 21.06.2018 встановлено ставку орендної плати у розмір 6% для земель за цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної іншої промисловості». Дане рішення діяло впродовж 2019-2021 років.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Щодо представництва прокурора то суд зазначає наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З метою усунення виявлених порушень вимог чинного законодавства, Мукачівською окружною прокуратурою на адресу Мукачівської міської ради скеровано лист за вихідним номером №07.51-92-4531ВИХ-26 від 15.05.2026 про надання інформації щодо вжитих заходів з метою врегулювання питання оплати за користування ТОВ «Будмедіндустрія» земельною ділянкою за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102. На вказаний запит прокуратури, міською радою листом від 19.06.2026 №2520/01-32/7254/42-26 повідомлено, що ТОВ «Будмедіндустрія» не сплачуються кошти за використання земельної ділянки та скеровано розрахунок заборгованості на адресу землекористувача. Водночас, не зважаючи на тривалий період обізнаності про наявність порушень, органом місцевого самоврядування не вжито заходів представницького характеру щодо стягнення коштів. Більше того, у листі-відповіді на запит прокурора органом місцевого самоврядування в ініційовано перед прокуратурою необхідність вжиття заходів представницького характеру з метою захисту інтересів територіальної громади

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради, м. Мукачево.

Щодо спірних правовідносин.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою, виключно, відповідно до закону.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України).

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач у спірний період не був власником або постійним землекористувачем земельної ділянки за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 площею 1,6740 га., а тому не вважався суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі також її цільового використання.

Відповідно до положень ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України)

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріалами справи, зокрема витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджується, що спірна земельна ділянка комунальної власності, площею 1,6740 га є сформованою в розумінні чинного законодавства, їй присвоєно кадастровий номер 2110400000:01:006:0102.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування, без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, акту приймання-передачі майнового внеску до статутного фонду ТОВ «Будмедіндустрія» від 30.11.2015 та свідоцтва про право власності № 50587086 від 23.12.2015, вбачається передача вказаному товариству у статутний фонд майновий комплекс загальною площею 3385,30 кв.м. Вказане нерухоме майно розташовано за адресою м. Мукачево, вул. Івана Франка, 134 та розміщується на земельній ділянці за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 площею 1,6740 га та цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».

Крім того, встановлено, що на підставі договору купівлі продажу комплексу від 03.10.2019 даний майнового комплекс за адресою м. Мукачево, вул. Івана Франка, 134 який розміщується на земельній ділянці за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 ТОВ «Будмедіндустрія» було відчужено на користь ТОВ «Мікро».

Таким чином вбачається, що відповідач був власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 2110400000:01:006:0102 площею 1,6740 га за адресою м. Мукачево, вул. Івана Франка, 134, в період з 01.01.2018 до 02.10.2019, за який стягнути безпідставно збережені кошти просить прокурор.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази належного оформлення відповідачем у справі, як власником об`єкта нерухомості, права користування спірною земельною ділянкою кадастровий номер кадастровий номер 2110400000:01:006:0102 площею 1,6740 га за адресою м. Мукачево, вул. Івана Франка, 134, зокрема, укладення договорів оренди з Мукачівською міською радою (її структурними підрозділами) та державної реєстрації такого права.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач у період з 01.01.2018 по 02.10.2019 користувався земельною ділянкою кадастровий номер 2110400000:01:006:0102 площею 1,6740 га, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомості, без достатньої правової підстави.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та у п. 65 постанови Велика Палата Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Пункт 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Абзац1 п. 289.1 Податкового кодексу України передбачає, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно ч.2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено, що з огляду на положення Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

З листів ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, вбачається, що у відповідності до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Мукачево Закарпатської області, затвердженої рішенням 44 сесії 6 скликання Мукачівської міської ради від 27.06.2013 №869 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Мукачево», нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 станом на 2017 2019 роки становила 364,29 грн. За 01.01 по до 10.06.

Крім того, рішенням 13 сесії 7 скликання Мукачівської міської ради №251 від 23.06.2016 встановлено ставку орендної плати у розмір 6% для земель за цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної іншої промисловості». Дане рішення діяло впродовж 2017-2018 років.

Аналогічно, рішенням 42 сесії 7 скликання Мукачівської міської ради №1064 від 21.06.2018 встановлено ставку орендної плати у розмір 6% для земель за цільовим призначенням 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної іншої промисловості». Дане рішення діяло впродовж 2019-2021 років.

Таким чином з аналізу наявної в матеріалах справи інформації яка відповідачем не спростована належними та допустимими доказами, з огляду на категорію та функціональне використання спірної земельної ділянки, суд вважає правомірним застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі.

Водночас, відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України, органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Положеннями п.п. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку, який, у свою чергу, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Таким чином, сукупний розмір плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.01.2018 по 02.10.2019 включно становить 642 317,42 грн, а проведені прокурором розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за цей період містять всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, ставку орендної плати та її річний розмір), тож є обґрунтованими та підставними.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що в сукупності, за період з 01 січня 2018 року по 02 жовтня 2019 року включно відповідач мав сплатити позивачу плату за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 2110400000:01:006:0102 площею 1,6740 га в загальному розмірі 642 317,42 грн.

При цьому відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами розрахунки прокурора, у зв`язку з чим з огляду на категорію та функціональне використання спірних земельних ділянок, суд вважає правомірним їх застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Таким чином, судом на підставі поданих доказів встановлено, що відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками. Водночас, відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Поряд з наведеним, вбачається, що відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Мукачево в особі позивача, відтак, відповідно до ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, власником майна фактично збереженого відповідачами (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Мукачево в особі позивача. Отже, збереження (заощадження) відповідачами коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідачів за рахунок їх неодержання позивачем.

Зважаючи на вищенаведене, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Аналогічна правова позиція наведена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Водночас доводи відповідача, які фактично зводяться до тверджень про намагання укласти договір оренди, судом до уваги не беруться оскільки не відносяться до предмету доказування по даній справі та самі по собі не звільняють відповідача від обов`язку з оплати за користування земельною ділянкою.

Щодо застосування строків позовної давності.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у медіа або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 за № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а останній відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 за № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 за № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 за № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 за № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.

Вказаний Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

У той же час, Законом України від 14.05.2025 за №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі - Закон № 4434-IX) Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено. Закон № 4434-IX набрав чинності 04.09.2025 і саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився та таке зупинення тривало до 04.09.2025.

Підсумовуючи вищевикладене, на момент звернення прокурора до суду строк позовної давності по стягненню безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за кадастровим номером 2110400000:01:006:0102 площею 1,6740 га. не сплив, а отже, вимоги про стягнення, подано в межах установленого законом строку позовної давності, що відповідає вимогам чинного законодавства України та судової практики щодо застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

ВИСНОВКИ СУДУ

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево в інтересах держави в особі - Мукачівської міської ради, м. Мукачево до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмедіндустрія», м. Мукачево про стягнення 642 317,42 грн підлягають задоволенню повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМЕДІНДУСТРІЯ" (89600, Закарпатська обл., місто Мукачево, площа Кирила І Мефодія, будинок 10-12, кабінет №4, код ЄДРПОУ 33102221) на користь Мукачівської міської ради, (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, пл. Духновича, будинок 2, код ЄДРПОУ 38625180) суму 642 317,42 грн (шістсот сорок дві тисячі триста сімнадцять гривень 42 коп.) безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМЕДІНДУСТРІЯ" (89600, Закарпатська обл., місто Мукачево, площа Кирила І Мефодія, будинок 10-12, кабінет №4, код ЄДРПОУ 33102221) на користь Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, 2-а, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 02909967) суму 7 707,80 грн (сім тисяч сімсот сім гривень 80 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.10.2026.

Суддя О. Ф. Ремецькі