Decision № 140307601, 29.09.2026, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. Справа № 907/351/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

розглянувши матеріали заяви Ужгородської міської ради від 08.07.2026 року

про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 у справі №907/351/25 за нововиявленими обставинами

за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Маєрсам», м. Ужгород

про стягнення 219 174,53 грн

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маєрсам» 219 174,53 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,0898 га, кадастровий номер 2110100000:18:002:0081, що знаходиться за адресою вул. Минайська, 16 в м. Ужгороді, за період з 24.05.2019 до 29.02.2024 без укладеного договору оренди землі в порушення норм Земельного кодексу України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/351/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2025 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12 лютого 2026 року суд постановив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25 червня 2026 року апеляційну скаргу Ужгородської міської ради від 16.03.2026 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 у справі №907/351/25 без змін.

08 липня 2026 року від позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від 08.07.2026 про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 у справі №907/351/25 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою від 10 липня 2025 року суд відклав розгляд питання про прийняття заяви Ужгородської міської ради від 08.07.2026 року про відкриття провадження за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 907/351/25 до повернення матеріалів справи із Західного апеляційного господарського суду.

31 липня 2026 року матеріали справи №907/351/25 повернуто на адресу Господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою від 03 серпня 2026 року суд постановив відкрити провадження по перегляду рішення Господарського суду Закарпатської області від 12 лютого 2026 року у справі №907/351/26 за нововиявленими обставинами та призначив судове засідання по перегляду рішення Господарського суду Закарпатської області від 12 лютого 2026 року у справі №907/351/26 за нововиявленими обставинами на 29 вересня 2026 р. о 10:30 год.

29 вересня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 29 вересня 2026 року сторони не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти заяви Ужгородської міської ради від 08.07.2026 року про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 у справі №907/351/25 за нововиявленими обставинами, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали 03.08.2026 в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «Маєрсам», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з приписами ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене та ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 03.08.2026 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позивач відповідно до змісту заяви від 08.07.2026 про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 у справі №907/351/25 за нововиявленими обставинами вказує, що у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 суд встановив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка застосовувалася у період з 24.05.2019 по 29.02.2024, була затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради».

Водночас, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 зазначене рішення визнано протиправним та нечинним. При цьому грошові вимоги у даній справі Ужгородська міська рада розрахувала саме на підставі нормативної грошової оцінки, затвердженої цим рішенням.

Проте, як зазначає позивач, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 касаційну скаргу Ужгородської міської ради задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 скасовано, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2025 залишено в силі.

На переконання позивача, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 остаточно підтверджено правомірність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398, а відтак і те, що розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, поданий Ужгородською міською радою у справі № 907/351/25, був здійснений на підставі чинної у спірний період технічної документації з нормативної грошової оцінки земель та сформованих на її підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які підлягали застосуванню при визначенні розміру плати за користування земельною ділянкою.

З огляду на наведене, позивач просить суд ухвалити нове рішення, яким позов Ужгородської міської ради задовольнити повністю.

Заперечення відповідача.

Відповідачем не подано заперечень на заяву Ужгородської міської ради від 08.07.2026 про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 у справі №907/351/25 за нововиявленими обставинами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Ужгородська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маєрсам» 219 174,53 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,0898 га, кадастровий номер 2110100000:18:002:0081, що знаходиться за адресою вул. Минайська, 16 в м. Ужгороді, за період з 24.05.2019 до 29.02.2024 без укладеного договору оренди землі в порушення норм Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12 лютого 2026 року суд постановив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Під час розгляду справи №907/351/25 судом були встановлені наступні обставини:

«Рішенням IV сесії V скликання Ужгородської міської ради від 06.04.2007 за №296 Товариству з обмеженою відповідальністю «Офіс-Центр-3» затверджено Проект землеустрою щодо впорядкування існуючого землекористування за матеріалами інвентаризації та надано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 211010000:18:002:0081, площею 0,0898 га по вул. Минайська, 16а в м. Ужгород під будівлями для комерційної діяльності та надано означену земельну ділянку в оренду строком на 10 років.

21 червня 2007 року між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс-центр-3» було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого Товариству надано в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 211010000:18:002:0081, площею 898 кв.м по вул. Минайська, 16а в м. Ужгород під будівлями для комерційної діяльності строком на 10 років.

Вказаний договір оренди зареєстровано Закарпатською філією ДП «Центр державного земельного кадастру» 25.07.2007 за № 2110100000-0407070000117.

Означені обставини вбачаються з матеріалів цієї справи, встановлені в постанові Західного апеляційного суду від 17.05.2022 у справі №907/734/20, у якій також встановлено, що укладений між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс-центр-3» договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 211010000:18:002:0081 діяв до 25.07.2017 року.

Земельна ділянка кадастровий номер 211010000:18:002:0081, площею 0,0898 га відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.06.2025 за №НВ-9966354212025 була сформована та зареєстрована 25.07.2007, а згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 12.03.2025 за №417536562 вбачається державна реєстрація 30.05.2024 права комунальної власності на означену земельну ділянку (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.06.2024, індексний номер 43786161).

16 червня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. здійснено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Маєрсам» на будівлю під літ. «Б», площею 618,3 м.кв. за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16а (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.06.2016, індексний номер 30088720) на підставі Договору купівлі-продажу від 16.06.2016 за №1354.

У зв`язку з придбанням частини торгово-офісного центру за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16а (будівлі під літ. «Б»), загальною площею 618,3 м.кв. Товариство з обмеженою відповідальністю «Маєрсам» у липні 2016 року зверталася до Ужгородської міської ради з листом від 26.07.2016 за №4 про передання Товариству в оренду земельну ділянку площею 898 м.кв., що відповідає площі земельної ділянки кадастровий номер 211010000:18:002:0081.

Доказів розгляду означеного питання органом місцевого самоврядування та укладення між сторонами договору оренди матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, позивач стверджує, що відповідач з 24.05.2019 року і по 10.03.2024 року (переддень укладення Договору оренди з ТОВ «Офіс-Центр-3») використовував земельну ділянку кадастровий номер 211010000:18:002:0081, площею 0,0898 га комунальної форми власності без належної на те правової підстави.

На підтвердження наведених обставин суду надано протокол засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території від 21.02.2024), яким встановлено, що ТОВ «Офіс-Центр-3» та ТОВ «Маєрсам» впродовж загального строку позовної давності до 2023 року використовували (пропорційно площі земельної ділянки) земельну ділянку комунальної власності кадастровий номер 211010000:18:002:0081 під наявними будівлями та територію, необхідною для її обслуговування загальною площею 898 м.кв. без правових підстав та рекомендовано структурному підрозділу позивача підготувати розрахунок сум безпідставно набутих ТОВ «Маєрсам» та ТОВ «Офіс-Центр-3» коштів і направити вимогу про їх повернення.

Відповідачем використання земельної ділянки кадастровий номер 211010000:18:002:0081, площею 0,0898 га по суті у спірний період не заперечується.

Водночас, ТОВ «Маєрсам» з посиланням на протокол засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності від 21.02.2024, висновки Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 у справі №907/734/20, посилається на наявність інших землекористувачів спірної земельної ділянки, зокрема, посилається на матеріали топографо-геодезичного знімання земельної ділянки (Том І, а.с. 236), з якого вбачається, що на земельній ділянці площею 898 кв.м. кадастровий № 2110100000:18:002:0081 знаходяться будівлі площею: S1-0.0001 га., S2-0.0037 га, S3-0.00573 га., S4-0.0293 га.

Відповідно до наданих позивачем витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.05.2019 за №1852/0/192-19, від 12.07.2022 за №11573/221-22, від 31.01.2023 за №НВ-2100039942023, від 14.02.2024 за №НВ-2100091802024, листа Держгеокадастру «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік» від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24, вбачається, що у спірному періоді нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 211010000:18:002:0081 становила 2 271 203,64 грн у період з 2019 року по 2021 рік (2020 та 2021 роки згідно з розрахунками позивача), 582 945,68 грн у 2022 році, 670 383,94 грн у 2023 році та 704 570,80 грн у 2024 році.

Згідно з наданим позивачем розрахунком безпідставно збережених коштів за фактичне користування відповідачем спірною земельною ділянкою у вигляді орендної плати за землю за період з 24.05.2019 по 10.03.2024, загальна сума безпідставно збережених коштів складає 219 174,53 грн.

Таким чином, розмір нарахованої відповідачу безпідставно збереженої в період з 24.05.2019 по 10.03.2024 орендної плати становить 219 174,53 грн, з вимогами про стягнення якої позивачем подано цей позов до Господарського суду.

Надіслана на адресу відповідача та ТОВ «Офіс-Центр-3» вимога від 17.05.2024 за №02.4-15/396 про сплату пропорційно безпідставно збереженої орендної плати залишена ТОВ «Маєрсам» без задоволення. обставинами.»

При ухваленні рішення, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, преюдиційних фактів, що викладені у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2020 в справі №907/723/19, постанові Західного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 у справі №907/734/20 суд виснував, що належний відповідачу у спірний період (24.05.2019 по 10.03.2024) об`єкт нерухомості будівля під літ. «Б», площею 618,3 м.кв. за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16а розташовується на земельній ділянці кадастровий номер 211010000:18:002:0081, площею 0,0898 га (площею забудови 0,0293 га S4), на якій розташовані ще також три об`єкти нерухомості, площами 0.0001 га, 0.0037 га та 0.00573 га відповідно (S1, S2 та S3 за матеріалами топографо-геодезичного знімання земельної ділянки кадастровий номер 211010000:18:002:0081).

Також, судом було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного оформлення відповідачем у справі, як власником об`єкту нерухомості права користування спірною земельною ділянкою у період з 24.05.2019 по 10.03.2024, зокрема, укладення договорів оренди з Ужгородською міською радою (її структурними підрозділами) та державної реєстрації такого права, позаяк надана суду заява ТОВ «Маєрсам» від 26.07.2016 за №4 свідчить, що в цей час відповідач у справі вчиняв юридично значимі дії, спрямовані на виникнення орендних правовідносин, проте відповідний Договір оренди укладений так і не був, а в подальшому 11.03.2024 був укладений органом місцевого самоврядування з ТОВ «Офіс-Центр-3» із зауваженнями про наявність на земельній ділянці нерухомого майна ТОВ «Маєрсам».

З урахуванням наведеного, суд виснував, що відповідач у спірний в цій справі період (з 24.05.2019 по 10.03.2024) користувався земельною ділянкою кадастровий номер 211010000:18:002:0081, площею 0,0898 га, на якій розташовано належний йому об`єкт нерухомості без достатньої правової підстави.

Водночас, за встановленими при розгляді справи обставинами суд частково погодився із запереченнями відповідача та зазначив, що за встановленими у справі обставинами площа забудови належного відповідачу об`єкта нерухомості будівлі під літ. «Б», яка знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер кадастровий номер 211010000:18:002:0081, площею 0,0898 га становить 0,0293 га (S4 за матеріалами топографо-геодезичного знімання земельної ділянки кадастровий номер 211010000:18:002:0081), а площа забудови нерухомого майна інших землекористувачів 0,0001 га, 0,0037 га та 0,00573 га відповідно (S1, S2 та S3 за матеріалами топографо-геодезичного знімання) підставним слід вважати нарахування відповідачу безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 211010000:18:002:0081 пропорційно площі забудови належного ТОВ «Маєрсам» майна на такій земельній ділянці до загальної площі забудови об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що розрахунок грошових вимог за період з 24.05.2019 по 29.02.2024 здійснено позивачем на підставі нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради», яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 було визнано протиправним та нечинним.

Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що «у спірних правовідносинах встановлення сукупного розміру плати за користування спірною земельною ділянкою кадастровий номер 211010000:18:002:0081 за період з 24.05.2019 по 10.03.2024 включно повинно здійснюватися виходячи з чинної нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки, розробленої та затвердженої в установленому законом порядку (в тому числі з урахуванням її (НГО) індексації) пропорційно площі забудови спірної земельної ділянки, а розрахунки позивача, які базуються на витягах із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.05.2019 за №1852/0/192-19, від 12.07.2022 за №11573/221-22, від 31.01.2023 за №НВ-2100039942023, від 14.02.2024 за №НВ-2100091802024, які ґрунтуються на скасованій Восьмим апеляційним адміністративним судом технічній документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода у спірний період не можуть бути взяті судом до уваги».

Водночас, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 касаційну скаргу Ужгородської міської ради задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 скасовано, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2025, яким у задоволенні позову про визнання нечинним рішення Ужгородської міської ради № 1398 було відмовлено, залишено в силі.

Обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами, позивач у заяві від 08.07.2026 вказує на те, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 остаточно підтверджено правомірність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398, а відтак і те, що розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, поданий Ужгородською міською радою у справі № 907/351/25, був здійснений на підставі чинної у спірний період технічної документації з нормативної грошової оцінки земель та сформованих на її підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які підлягали застосуванню при визначенні розміру плати за користування земельною ділянкою.

З огляду на наведене, позивач просить суд ухвалити нове рішення, яким позов Ужгородської міської ради задовольнити повністю.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Така процедура сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Желтяков проти України» № 4994/04 від 09.06.2011, від 26.06.2018 у справі «Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України»).

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у господарських справах регулюється главою 3 розділу IV ГПК України.

За приписами частин 1, 2 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Поряд з тим перегляд судових рішень за нововиявленою обставиною є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин (постанова Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 923/719/17).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17 та від 30.06.2026 у справі № 910/13908/17).

Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору (постанови Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 910/24418/16, від 27.06.2019 у справі № 711/2178/17, від 26.01.2022 у справі № 922/3149/18, від 30.06.2026 у справі № 910/13908/17).

Отже, для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 320 ГПК України суду, належить перевірити чи підтверджуються доводи заявника про скасування такого судового рішення (перший критерій)та чи дійсно таке рішення було підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, тобто, наслідком скасування такого рішення є інше за змістом вирішення спору по справі.

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, повинні мати значення для іншої справи (постанова Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 910/13908/17).

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів та доказів сторін; суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати як вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і положенням законодавства України, та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій з метою реалізації принципу верховенства права, складовою частиною якого є принцип юридичної визначеності.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.11.2021 у справі № 915/2197/19, від 30.06.2026 у справі № 910/13908/17.

Специфіка перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає переоцінки усіх доказів у справі, повторного дослідження усіх обставин справи, а також здійснення перевірки обґрунтованості усіх висновків, викладених у судовому рішенні, про перегляд якого подана заява. Суд має переглянути судове рішення лише в межах виявлених обставин, перевіривши наявність чи відсутність підстав для висновку про те, що врахування таких обставин мало б вирішальне значення при вирішенні спору (постанови Верховного Суду від 08.10.2021 у справі № 916/1839/16 та від 30.06.2026 у справі № 910/13908/17).

Заявник в обґрунтування перегляду рішення за нововиявленими обставинами зазначає, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 остаточно підтверджено правомірність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398, а відтак і те, що розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, поданий Ужгородською міською радою у справі № 907/351/25, був здійснений на підставі чинної у спірний період технічної документації з нормативної грошової оцінки земель та сформованих на її підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які підлягали застосуванню при визначенні розміру плати за користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 у справі №907/351/25, суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що «у спірних правовідносинах встановлення сукупного розміру плати за користування спірною земельною ділянкою кадастровий номер 211010000:18:002:0081 за період з 24.05.2019 по 10.03.2024 включно повинно здійснюватися виходячи з чинної нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки, розробленої та затвердженої в установленому законом порядку (в тому числі з урахуванням її (НГО) індексації) пропорційно площі забудови спірної земельної ділянки, а розрахунки позивача, які базуються на витягах із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.05.2019 за №1852/0/192-19, від 12.07.2022 за №11573/221-22, від 31.01.2023 за №НВ-2100039942023, від 14.02.2024 за №НВ-2100091802024, які ґрунтуються на скасованій Восьмим апеляційним адміністративним судом технічній документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода у спірний період не можуть бути взяті судом до уваги».

Водночас, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 касаційну скаргу Ужгородської міської ради задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17 скасовано, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2025 залишено в силі.

З урахуванням вищевикладеного, суд констатує, що, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 308/9524/17, на якій ґрунтувалися висновки Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/351/25 про відмову в позові, скасована постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026. Таким чином, скасовано судове рішення, яке слугувало правовою підставою для ухвалення рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 320 ГПК України є самостійною та належною підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.

При цьому, нововиявленою є виключно обставина чинності рішення Ужгородської міської ради, яким затверджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 211010000:18:002:0081 у спірний період, а висновки суду щодо фактичного безпідставного збереження відповідачем грошових коштів за час користування цією земельною ділянкою, площі землекористування (з урахуванням встановлених обставин наявності інших власників нерухомого майна на такій земельній ділянці) не підлягають повторній перевірці та/або переоцінці в межах перегляду рішення в цій справі за нововиявленими обставинами.

Так, як уже зазначалося судом вище, площа забудови належного відповідачу об`єкта нерухомості будівлі під літ. «Б», яка знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер кадастровий номер 211010000:18:002:0081, площею 0,0898 га становить 0,0293 га (S4 за матеріалами топографо-геодезичного знімання земельної ділянки кадастровий номер 211010000:18:002:0081), а площа забудови нерухомого майна інших землекористувачів 0,0001 га, 0,0037 га та 0,00573 га відповідно (S1, S2 та S3 за матеріалами топографо-геодезичного знімання) підставним слід вважати нарахування відповідачу безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 211010000:18:002:0081 пропорційно площі забудови належного ТОВ «Маєрсам» майна на такій земельній ділянці до загальної площі забудови об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці.

При цьому, позивачем розмір безпідставно збережених коштів обраховано як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за визначеною рішенням Ужгородської міської ради від 19.02.2015 за №1651 «Про порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради» (з урахуванням змін, що внесені рішенням №1862 від 11.07.2024) ставкою 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка у спірний період була затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 за №1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради» в повному обсязі.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Абзац1 п. 289.1 Податкового кодексу України передбачає, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно ч.2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено, що з огляду на положення Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

На підтвердження заявленої до стягнення суми суду надано копії витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.05.2019 за №1852/0/192-19, від 12.07.2022 за №11573/221-22, від 31.01.2023 за №НВ-2100039942023, від 14.02.2024 за №НВ-2100091802024, листа Держгеокадастру «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік» від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24.

Водночас, відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України, органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Положеннями п.п. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку, який, у свою чергу, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Таким чином, сукупний розмір плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 24.05.2019 по 10.03.2024 включно становить 219 174,53 грн, а проведені позивачем розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за цей період містять всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, ставку орендної плати та її річний розмір), тож є обґрунтованими та підставними.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Таким чином, судом на підставі поданих доказів встановлено, що відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками, - мав сплатити у спірний період. Водночас, відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачами належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Поряд з наведеним, вбачається, що відповідач зберіг кошти саме за рахунок позивача. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Ужгород в особі позивача, відтак, відповідно до ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, власником майна фактично збереженого відповідачами (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Ужгород в особі позивача. Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача та подальшого укладення іншими землекористувачем (ТОВ «Офіс-Центр-3») Договору оренди, сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Аналогічна правова позиція наведена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Водночас, визначаючись з підставністю заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача всього розміру розрахованих позивачем безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою за період з 24.05.2019 року і по 10.03.2024 року, суд враховує, що як вбачається з наданих суду доказів на земельній ділянці кадастровий номер 211010000:18:002:0081 окрім належного відповідачу нерухомого майна будівлі під літ. «Б», площею забудови 0,0293 га (S4 за матеріалами топографо-геодезичного знімання земельної ділянки кадастровий номер 211010000:18:002:0081) розташоване також майно інших землекористувачів, площею забудови нерухомого майна 0,0001 га, 0,0037 га та 0,00573 га відповідно (S1, S2 та S3 за матеріалами топографо-геодезичного знімання).

Таким чином, суд погоджується з запереченнями відповідача щодо неможливості стягнення виключно з ТОВ «Маєрсам» всього розміру плати за користування спірною земельною ділянкою за наявності інших власників нерухомого майна, що розташоване на такій земельній ділянці.

При цьому, відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з частиною 4 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 п. 35.1. Верховний Суд не бачить жодних перешкод для застосування цієї норми права (за аналогією) у спірних правовідносинах і як наслідок з цього доходить до висновку (відповідаючи на ключове питання спору), що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

Вказані висновки були в подальшому підтверджені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.08.2022 у справі № 922/1646/20, від 04.10.2022 у справі № 922/2828/20, від 21.03.2023 у справі №922/2095/21.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що за встановленими у справі обставинами площа забудови належного відповідачу об`єкта нерухомості будівлі під літ. «Б», яка в спірний період знаходилася на земельній ділянці кадастровий номер 211010000:18:002:0081 становить 0,0293 га, а площа забудови майна інших землекористувачів 0,0001 га, 0,0037 га та 0,00573 га відповідно, підставним слід вважати стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 211010000:18:002:0081 пропорційно площі забудови належного ТОВ «Маєрсам» майна 0,0293 га до загальної площі забудови об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці 0,03 га та виходячи з 3% нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки в 2019-2024 роках відповідно до витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.05.2019 за №1852/0/192-19, від 12.07.2022 за №11573/221-22, від 31.01.2023 за №НВ-2100039942023, від 14.02.2024 за №НВ-2100091802024, листа Держгеокадастру «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік» від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24.

Таким чином, здійснивши відповідні арифметичні підрахунки з урахуванням загального розміру орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 211010000:18:002:0081 у період з 24.05.2019 року і по 10.03.2024 року пропорційно частці площі забудови нерухомого майна відповідача до загальної площі забудови об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці, судом встановлено, що розмір безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:31:001:0459 у період з 24.05.2019 по 10.03.2024 становить 214 060,45 грн (0,0293 га * 219 174,53 грн / 0,03 га).

З урахуванням наведеного, суд висновує, що загалом у період з 24.05.2019 по 10.03.2024 відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:18:002:0081, площею 0,0898 га в розмірі 214 060,45 грн, а відтак, за результатами перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, позовні вимоги про їх стягнення з відповідача, суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак, підлягають задоволенню.

У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 5114,08 грн належить відмовити позаяк підставність позовних вимог в цій частині документально не підтверджується.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 325 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, є нововиявленими та повністю відповідають критеріям, визначеним п. 3 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим заява Ужгородської міської ради підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 у справі №907/351/25 скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України заяви про перегляд судового рішення у суді першої інстанції покладаються на відповідача.

При цьому, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, судові витрати позивача, пов`язані з апеляційним оскарженням рішення Господарського суду Закарпатської області у цій справі покладаються на самого позивача у справі, позаяк постановою Західного апеляційного господарського суду від 25 червня 2026 року апеляційну скаргу Ужгородської міської ради було залишено без задоволення та здійснено розподіл судових витрат, пов`язаних з таким оскарженням.

Керуючись, ст.ст. 233, 236-238, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Ужгородської міської ради від 08.07.2026 року про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2026 у справі №907/351/25 за нововиявленими обставинами, - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12 лютого 2026 року у справі № 907/351/25 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маєрсам» (88000, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16 Д, код ЄДРПОУ 22099714) на користь Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) 214 060,45 грн (двісті чотирнадцять тисяч шістдесят гривень 45 копійок) безпідставно збережених грошових коштів, 3210,90 грн (три тисячі двісті десять гривень 90 копійок) в повернення сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 3945,15 грн (три тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень 15 копійок) в повернення сплаченого судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

5. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Суддя Лучко Р.М.