Decision № 140307346, 01.10.2026, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026м. ДніпроСправа № 904/1966/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237)

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, буд. 76; ідентифікаційний код 00178353)

про стягнення 231 420 грн. 00 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. суду №1517/26 від 09.04.2026) до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 231 420 грн. 00 коп. - штрафу, нарахованого за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Також позивач просить витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 777 грн. 04 коп. покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

До Господарського суду Дніпропетровської області 30.04.2026 від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив (вх. суду №20852/26 від 30.04.2026) на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить поновити строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду, відмовити Акціонерному товариству "Українська залізниця" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, перейти до розгляду справи №904/1966/26 за правилами загального позовного провадження та здійснювати подальший розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що з метою засвідчення обставин невідповідності маси вантажу, зазначеної у накладній, його фактичній масі комерційний акт має бути в обов`язковому порядку підписаний трьома особами, посади яких прямо визначені Правилами складання актів. Залучення інших осіб до підписання комерційного акта, на думку відповідача, не може замінити наявності обов`язкових підписів.

На підтвердження невідповідності маси вантажу у вагонах №53497749, №53171013, №61299558 та №62257845 позивачем надано комерційний акт №467004/282 від 01.08.2025, який зі сторони залізниці підписаний начальником станції та двома комерційними агентами станції, а зі сторони одержувача - прийомоздавальником ТОВ "Сталь України".

Відповідач зазначає, що на підтвердження повноважень осіб на підписання комерційного акта позивач посилається зі сторони залізниці на наказ начальника станції Кривий Ріг-Головний від 16.05.2025 №70/ДС, а зі сторони одержувача - на довіреність ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 11.03.2025 №14-134юр.

За твердженням відповідача, пунктом 2.2 наказу начальника станції Кривий Ріг-Головний від 16.05.2025 №70/ДС визначено, що комерційні агенти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписують комерційні акти, які складаються лише на станції Східно-Сортувальна, тоді як комерційний акт №467004/282 від 01.08.2025 складено на станції Кривий Ріг-Головний. На інших станціях комерційні акти, як зазначає відповідач, повинен підписувати начальник вантажного району. Водночас спірний комерційний акт замість начальника вантажного району підписаний комерційними агентами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, відповідач звертає увагу, що відповідно до розділу "Д" комерційного акта №467004/282 від 01.08.2025 його складено у присутності лише одного комерційного агента - ОСОБА_1 , тоді як комерційний агент ОСОБА_2 при перевірці не була присутня. З огляду на це відповідач вважає, що ОСОБА_2 не мала права підписувати зазначений комерційний акт як працівник станції, який особисто здійснював перевірку.

Також відповідач посилається на те, що згідно з розділом "Д" комерційного акта №467004/282 від 01.08.2025 особою, яка безпосередньо брала участь у перевірці, був вагар ПП "Стіл Сервіс" ОСОБА_3 , який комерційний акт не підписав та не є працівником залізниці.

У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що комерційний акт №467004/282 від 01.08.2025 складено з порушенням вимог пункту 10 Правил складання актів, оскільки він не містить підпису начальника вантажного району та працівника станції, який особисто здійснював перевірку, а зі сторони залізниці підписаний лише однією, на думку відповідача, належно уповноваженою особою - начальником станції Ясінською О.Ю.

Щодо посилань позивача на виписку з книги контрольних зважувань від 01.08.2025 відповідач зазначає, що ведення Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах передбачено Інструкцією з ведення станційної комерційної звітності, затвердженою наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 №147-Ц, яка не пройшла державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України та є внутрішнім документом позивача.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що виписка з книги контрольних зважувань від 01.08.2025 не є належним та допустимим доказом та не може підтверджувати невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній №46285227. На думку відповідача, інших належних доказів неправильного зазначення маси вантажу позивачем не надано.

Також 30.04.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло клопотання (вх. суду №20857/26 від 30.04.2026) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про витребування доказів.

У зазначеному клопотанні відповідач просить витребувати у позивача накази про прийняття на роботу та/або довідки з місця роботи Ясінської О.Ю., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також довіреність на вагаря ПП "Стіл Сервіс" Міхайленка О.А.; перейти до розгляду справи №904/1966/26 за правилами загального позовного провадження та здійснювати подальший розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що комерційний акт №467004/282 від 01.08.2025 підписано зі сторони залізниці начальником станції Ясінською О.Ю. та комерційними агентами ОСОБА_1 і Васковською Л.Я., а на підтвердження їх повноважень позивачем надано наказ начальника станції Кривий Ріг-Головний від 16.05.2025 №70/ДС. Водночас доказів того, що станом на 01.08.2025 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у трудових відносинах із залізницею, на думку відповідача, не надано.

Крім того, відповідач зазначає, що комерційний акт №467004/282 від 01.08.2025 складено за участю вагаря ПП "Стіл Сервіс" Міхайленка О.А., проте доказів наявності у цієї особи повноважень на здійснення відповідного зважування матеріали справи не містять.

На думку відповідача, необхідність витребування та дослідження зазначених доказів свідчить про складність справи та необхідність її розгляду за правилами загального позовного провадження.

Крім того, 30.04.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшла заява (вх. суду №20859/26 від 30.04.2026) про застосування строку позовної давності, відповідно до якої відповідач просить застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог та відмовити Акціонерному товариству "Українська залізниця" у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на пункт 137 Статуту залізниць України, відповідно до якого позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані до суду протягом шести місяців. У всіх випадках, крім стягнення штрафу за невиконання плану перевезень, зазначений строк обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Відповідач зазначає, що підставою для звернення позивача з позовом є комерційний акт №467004/282 від 01.08.2025, яким зафіксовано невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній. Водночас позов подано через підсистему "Електронний суд" 09.04.2026, тобто після спливу шести місяців з дня складання зазначеного комерційного акта.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та поновлено відповідачу відповідний процесуальний строк.

Крім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 відмовлено Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля" у задоволенні клопотання (вх. суду №20857/26 від 30.04.2026) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про витребування доказів.

До Господарського суду Дніпропетровської області 06.05.2026 від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь (вх. суду №21891/26 від 06.05.2026) на відзив на позовну заяву, за змістом якої позивач просить суд прийняти відповідь на відзив з доданими до неї документами до розгляду, долучити їх до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що доводи відповідача щодо неналежності та недопустимості комерційного акта №467004/282 від 01.08.2025 є безпідставними, оскільки зазначений комерційний акт підписаний уповноваженими працівниками залізниці відповідно до пункту 10 Правил складання актів та наказу начальника станції Кривий Ріг-Головний від 16.05.2025 №70/ДС.

Позивач також зазначає, що посада начальника вантажного району на станції Кривий Ріг-Головний була вакантною, а наказом №70/ДС визначено інших працівників залізниці, уповноважених на підписання комерційних актів. Крім того, позивач вважає помилковими доводи відповідача щодо відсутності повноважень у комерційних агентів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також щодо необхідності особистої участі всіх підписантів комерційного акта у контрольному зважуванні.

Щодо доводів відповідача про неналежність виписки з книги обліку контрольних зважувань позивач зазначає, що така книга є письмовим доказом та оцінюється у сукупності з іншими наявними у справі доказами, при цьому факт невідповідності маси вантажу відомостям, зазначеним у перевізному документі, підтверджується передусім комерційним актом.

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності позивач посилається на пункт 7.3 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якого строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з перевезення, становить три роки, у зв`язку з чим вважає, що позов подано в межах установленого сторонами строку.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до електронного повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" засвідчило прийняття від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (а.с. 25-84).

Відповідно до пункту 1.1 Договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, надання пов`язаних із цим супутніх послуг та проведення розрахунків за такі послуги.

Згідно з пунктом 1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватися, зокрема, накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу та іншими документами.

28.07.2025 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці за залізничною накладною №46285227 Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" у вагонах №53497749, №53171013, №61299558 та №62257845 відправлено вантаж "Вугілля" на станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (а.с. 24-25).

Правильність внесених до накладної №46285227 відомостей засвідчено електронним цифровим підписом представника вантажовідправника - прийомоздавальника ОСОБА_5 .

01.08.2025 вагони №53497749, №53171013, №61299558 та №62257845 за накладною №46285227 прибули на станцію призначення Кривий Ріг-Головний.

На підставі заявки вантажоодержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 01.08.2025 №1 (а.с. 31) вантаж було переважено на статичних вагонних вагах вантажоодержувача вантажопідйомністю 150 т, заводський №10021, повірених 24.03.2025 ДП "Кривбасстандартметрологія".

За результатами проведеного зважування встановлено наступне.

У вагоні №53497749 відповідно до перевізного документа зазначено тару вагона 22 750 кг та масу нетто вантажу 69 200 кг. Після зважування встановлено масу брутто 90 950 кг, за тари вагона 22 750 кг фактична маса нетто становила 68 200 кг, тобто на 1 000 кг менше маси, зазначеної у накладній.

У вагоні №53171013 відповідно до перевізного документа зазначено тару вагона 22 800 кг та масу нетто вантажу 68 400 кг. Після зважування встановлено масу брутто 90 100 кг, за тари вагона 22 800 кг фактична маса нетто становила 67 300 кг, тобто на 1 100 кг менше маси, зазначеної у накладній.

У вагоні №61299558 відповідно до перевізного документа зазначено тару вагона 22 300 кг та масу нетто вантажу 68 100 кг. Після зважування встановлено масу брутто 89 250 кг, за тари вагона 22 300 кг фактична маса нетто становила 66 950 кг, тобто на 1 150 кг менше маси, зазначеної у накладній.

У вагоні №62257845 відповідно до перевізного документа зазначено тару вагона 21 700 кг та масу нетто вантажу 69 100 кг. Після зважування встановлено масу брутто 89 550 кг, за тари вагона 21 700 кг фактична маса нетто становила 67 850 кг, тобто на 1 250 кг менше маси, зазначеної у накладній.

Про виявлені розбіжності повідомлено станцію відправлення Ароматна Придніпровської залізниці, що підтверджується телеграмою №7 від 01.08.2025 (а.с. 32)

За результатами перевірки 01.08.2025 складено комерційний акт форми ГУ-22 №467004/282 (а.с. 26).

У комерційному акті №467004/282 від 01.08.2025 зазначено відомості щодо результатів зважування вагонів №53497749, №53171013, №61299558 та №62257845 та встановленої різниці між фактичною масою вантажу і масою, зазначеною у накладній №46285227.

З матеріалів справи вбачається, що спірний комерційний акт зі сторони залізниці підписаний начальником станції Ясінською О.Ю. та комерційними агентами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також представником вантажоодержувача відповідно до довіреності від 11.03.2025 №14-134юр.

До матеріалів справи позивачем також надано наказ начальника станції Кривий Ріг-Головний від 16.05.2025 №70/ДС (а.с. 85) щодо визначення працівників, уповноважених на підписання комерційних актів, посадові інструкції працівників станції, довіреність від 11.03.2025 №14-134юр (а.с. 33-34), заявку вантажоодержувача від 01.08.2025 №1 (а.с. 31), витяги з книги обліку зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (а.с. 30), акти загальної форми №3836 та №3837 від 01.08.2025 (а.с. 29 та а.с. 29 на звороті), а також технічний паспорт на ваги №0285, заводський № НОМЕР_1 (а.с. 86-88).

Як зазначено у комерційному акті та доданих до матеріалів справи документах, просипання вантажу не виявлено, маркування у вагонах не порушено. Різниця між масою вантажу, зазначеною у перевізному документі, та фактично встановленою масою перевищувала норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто у розмірі 1 відсотка.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми штрафу провізна плата за перевезення кожного з вагонів від станції Ароматна Придніпровської залізниці до станції Кривий Ріг-Головний за відстань 264 км становила 11 571 грн 00 коп.

Позивачем нараховано штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати щодо кожного вагона, а саме: щодо вагона №53497749 - 57 855 грн 00 коп.; щодо вагона №53171013 - 57 855 грн 00 коп.; щодо вагона №61299558 - 57 855 грн 00 коп.; щодо вагона №62257845 - 57 855 грн 00 коп.

Таким чином, загальна сума нарахованого позивачем штрафу становить 231 420 грн 00 коп.

Матеріалами справи також підтверджується, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" на адресу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" направлено претензію №Д Придн-05/707 від 05.12.2025 щодо сплати нарахованого штрафу (а.с.104-106).

За твердженням позивача, відповіді на зазначену претензію отримано не було, а нарахований штраф відповідачем не сплачено, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з цим позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, та статті 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт".

Оскільки спірні правовідносини сторін виникли під час перевезення вантажу залізничним транспортом, до них застосовуються положення Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, та Правил перевезення вантажів.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до статті 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну.

Згідно з пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила №644), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за встановленою формою.

Накладна може оформлюватися та надаватися в електронному вигляді із накладенням електронного цифрового підпису, при цьому електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Відповідно до пункту 2.1 Правил №644 відправник заповнює відповідні графи накладної, а згідно з пунктом 2.3 цих Правил у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника зазначає свою посаду та підписом засвідчує правильність відомостей, внесених до перевізного документа.

Згідно зі статтею 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажу до перевезення відправник зобов`язаний зазначити у накладній його масу, при цьому маса вантажу визначається саме відправником.

Як встановлено судом, правильність відомостей, внесених до накладної №46285227, засвідчена електронним цифровим підписом представника вантажовідправника - прийомоздавальника ОСОБА_5 (а.с. 24-25).

Відповідно до пункту 40 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Водночас перевізник має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, як на станції відправлення, так і під час перевезення та на станції призначення.

Приписами статті 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Отже, обов`язок правильно визначити масу вантажу та внести достовірні відомості про неї до перевізного документа покладений на вантажовідправника.

Відповідно до частини першої статті 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу з неправильним зазначенням відповідних відомостей з відправника стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі, передбаченому статтею 118 цього Статуту.

При цьому обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, відповідно до статті 129 Статуту залізниць України засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у транспортних документах.

Таким чином, належно складений комерційний акт є спеціальним засобом доказування обставин неправильного зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу.

Як встановлено судом, за результатами контрольного зважування вантажу, що перевозився у вагонах №53497749, №53171013, №61299558 та №62257845 за накладною №46285227, складено комерційний акт №467004/282 від 01.08.2025 (а.с. 26).

Зазначеним комерційним актом зафіксовано, що фактична маса вантажу у вагоні №53497749 була меншою від зазначеної у перевізному документі на 1 000 кг, у вагоні №53171013 - на 1 100 кг, у вагоні №61299558 - на 1 150 кг, у вагоні №62257845 - на 1 250 кг.

Технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки №0285 підтверджується, що ваги вантажопідйомністю 150 т, заводський №10021, на яких проводилося контрольне зважування спірних вагонів, були повірені (а.с. 86-88)

При цьому у комерційному акті зафіксовано відсутність просипання вантажу та непорушене маркування вантажу.

Відповідач заперечує допустимість комерційного акта №467004/282 від 01.08.2025 як доказу неправильного зазначення маси вантажу, посилаючись, зокрема, на порушення вимог пункту 10 Правил складання актів щодо складу осіб, які його підписали.

Щодо зазначених доводів господарський суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 10 Правил складання актів комерційний акт підписують начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. У разі необхідності до перевірки вантажу та підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

При вирішенні питання щодо дотримання вимог пункту 10 Правил складання актів суд враховує не лише найменування посад осіб, які фактично підписали комерційний акт, а й наявність у них відповідних повноважень та виконання ними функцій осіб, визначених зазначеною нормою.

Як встановлено судом, комерційний акт №467004/282 від 01.08.2025 зі сторони залізниці підписаний Ясінською О.Ю., Сабаєвою Н.П. та Васковською Л.Я.

Ясінська О.Ю., як заступник начальника станції, належить до осіб, право яких на підписання комерційного акта безпосередньо передбачено пунктом 10 Правил складання актів.

Щодо другого обов`язкового підпису господарський суд враховує таке.

Листом Виробничого підрозділу "Служба роботи станцій" станції Кривий Ріг-Головний від 06.02.2026 №125 (а.с. 108) повідомлено, що відповідно до штатного розпису станом до 30.06.2025 на станції існувала штатна одиниця начальника району (вантажного), яка фактично була вакантною з 24.09.2024, а з 01.07.2025 посада начальника району (вантажного) по станції Кривий Ріг-Головний у штатному розписі відсутня.

Відповідні обставини підтверджуються також листом Служби кадрової та соціальної політики від 25.02.2026 №145 (а.с. 107 на звороті), згідно з яким з 01.07.2025 штатна одиниця начальника району (вантажного) станції Кривий Ріг-Головний була вилучена зі штатного розпису.

За змістом частин першої, другої статті 64 та частини третьої статті 65 Господарського кодексу України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис, а його керівник має право здійснювати розподіл обов`язків між працівниками.

Отже, у разі відсутності у штаті структурного підрозділу залізниці посади начальника вантажного району інший працівник залізниці може бути уповноважений на підписання комерційного акта на підставі відповідного розпорядчого акта керівника структурного підрозділу або посадової інструкції.

Аналогічні висновки щодо можливості уповноваження інших працівників залізниці на підписання комерційних актів у разі відсутності в штаті посади начальника вантажного району викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, а також у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.

Згідно з наказом начальника станції залізничної Кривий Ріг-Головний ВП "Служба роботи станцій" РФ "Придніпровська залізниця" від 16.05.2025 №70/ДС визначено перелік працівників станції, які мають право підписувати комерційні акти (а.с. 85)

Відповідно до зазначеного наказу право підпису комерційних актів мають начальник станції залізничної, а за його відсутності - головний інженер та заступники начальника станції; при складанні комерційного акта на вантажному районі - начальник району (вантажного), а за його відсутності - особа, яка його заміщує; при складанні комерційного акта на під`їзній колії ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" станції Східно-Сортувальна замість начальника вантажного району відповідне право надано визначеним наказом комерційним агентам, у тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Отже, підпис ОСОБА_2 у комерційному акті відповідає підпису особи, уповноваженої в установленому порядку на його підписання замість начальника вантажного району.

Щодо третього обов`язкового підпису пункт 10 Правил складання актів передбачає підпис працівника станції, який особисто здійснював перевірку.

Як вбачається зі змісту комерційного акта №467004/282 від 01.08.2025, під час контрольного зважування була присутня агент комерційний ОСОБА_1 , яка також підписала зазначений комерційний акт.

Таким чином, комерційний акт містить підписи трьох працівників залізниці, які відповідають передбаченим пунктом 10 Правил складання актів категоріям осіб: заступника начальника станції - Ясінської О.Ю.; особи, уповноваженої замість начальника вантажного району, - Васковської Л.Я.; працівника станції, який особисто здійснював перевірку, - Сабаєвої Н.П.

За таких обставин доводи відповідача про відсутність у комерційному акті обов`язкових підписів трьох осіб суд вважає необґрунтованими.

Не спростовують зазначеного висновку і посилання відповідача на те, що комерційний акт складено станцією Кривий Ріг-Головний, тоді як наказом №70/ДС комерційних агентів уповноважено на підписання актів на під`їзній колії ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" станції Східно-Сортувальна.

Станція Кривий Ріг-Головний є станцією призначення за накладною №46285227, а станція Східно-Сортувальна під`їзної колії вантажоодержувача примикає до неї та входить до відповідної зони обслуговування працівниками станції Кривий Ріг-Головний.

Тому зазначення у комерційному акті станції Кривий Ріг-Головний саме по собі не свідчить про відсутність у Сабаєвої Н.П. та Васковської Л.Я. повноважень на його підписання.

Господарський суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що Васковська Л.Я. не мала права підписувати комерційний акт з огляду на відсутність її прізвища у розділі "Д" акта серед осіб, які безпосередньо брали участь у контрольному зважуванні.

Пункт 10 Правил складання актів не містить вимоги про те, що всі три працівники залізниці, які підписують комерційний акт, повинні особисто здійснювати контрольне зважування.

Зазначеною нормою визначено різні категорії підписантів: начальника станції або його заступника, начальника вантажного району або уповноважену замість нього особу та працівника станції, який особисто здійснював перевірку.

Отже, вимога щодо особистої участі у перевірці стосується саме одного із передбачених пунктом 10 Правил підписантів - працівника станції, який безпосередньо здійснював перевірку.

Розділ "Д" комерційного акта містить опис обставин, встановлених під час перевірки та контрольного зважування, у тому числі зазначення осіб, які брали участь у відповідній операції. Відсутність у цьому розділі прізвища ОСОБА_2 не свідчить про відсутність у неї наданого наказом №70/ДС права підписувати комерційний акт замість начальника вантажного району.

Тому доводи відповідача про те, що Васковська Л.Я. могла підписати комерційний акт лише за умови її особистої участі у контрольному зважуванні, господарський суд відхиляє.

Щодо участі вагаря ПП "Стіл Сервіс" ОСОБА_3 у здійсненні контрольного зважування суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що контрольне зважування здійснювалося на вагонних вагах вантажоодержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" №10021, які на момент здійснення зважування були повірені у встановленому порядку.

Сам по собі факт участі під час зважування вагаря ПП "Стіл Сервіс" ОСОБА_3 не змінює встановленого пунктом 10 Правил складання актів порядку оформлення результатів перевірки та не покладає на зазначену особу обов`язку підписувати комерційний акт як працівник залізниці.

ОСОБА_3 не є працівником залізниці, а тому її участь у процесі зважування не означає, що саме вона повинна була виступати працівником станції, підпис якого є обов`язковим відповідно до пункту 10 Правил складання актів.

У зв`язку з цим відсутність підпису вагаря ПП "Стіл Сервіс" ОСОБА_3 у комерційному акті №467004/282 від 01.08.2025 не є підставою для визнання такого акта неналежним або недопустимим доказом.

Суд також не вбачає підстав погодитися з доводами відповідача про необхідність окремого підтвердження довіреністю повноважень ОСОБА_3 на здійснення зважування, оскільки відповідачем не наведено нормативного положення, яке ставило б дійсність результатів проведеного на вагах вантажоодержувача зважування у залежність від оформлення такої довіреності.

Щодо посилань відповідача на відсутність наказів про прийняття на роботу або довідок з місця роботи ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд зазначає таке.

Матеріали справи містять наказ №70/ДС від 16.05.2025 та відповідні посадові інструкції, якими підтверджуються службове становище та повноваження зазначених осіб щодо складення та підписання комерційних актів.

Водночас відповідачем не надано доказів того, що зазначені особи станом на 01.08.2025 не перебували у трудових відносинах із залізницею, що наказ №70/ДС втратив чинність або що визначені ним повноваження не поширювалися на зазначених працівників.

Отже, твердження відповідача про можливу відсутність трудових відносин ґрунтується на припущеннях та не спростовує наданих позивачем доказів.

Щодо посилань відповідача на неналежність як доказу виписки з книги обліку контрольних зважувань суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У спірних правовідносинах обставиною, яка повинна бути підтверджена спеціальним засобом доказування, є факт невідповідності фактичної маси вантажу відомостям, зазначеним у перевізному документі.

Таким доказом відповідно до статті 129 Статуту залізниць України є комерційний акт.

Отже, виписка з книги обліку контрольних зважувань не замінює комерційний акт №467004/282 від 01.08.2025 та не є самостійною підставою для покладення відповідальності на відповідача.

Зазначена книга містить додаткові відомості щодо проведеного контрольного зважування та підлягає оцінці судом у сукупності з накладною №46285227, заявкою вантажоодержувача, комерційним актом №467004/282 від 01.08.2025, технічними документами на ваги та іншими матеріалами справи.

Тому доводи відповідача про те, що Інструкція з ведення станційної комерційної звітності є внутрішнім документом позивача, не спростовують відомостей, зафіксованих належно складеним комерційним актом.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що комерційний акт №467004/282 від 01.08.2025 складений та підписаний уповноваженими особами з дотриманням вимог Правил складання актів та є належним і допустимим доказом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у накладній №46285227.

Відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №906/533/17, від 25.05.2018 у справі №926/3327/16 та від 22.03.2018 у справі №917/964/17.

Як встановлено судом, провізна плата за перевезення кожного з вагонів №53497749, №53171013, №61299558 та №62257845 за накладною №46285227 становила 11 571 грн 00 коп.

Отже, штраф щодо кожного вагона становить 57 855 грн 00 коп. (11 571 грн 00 коп. Ч 5), а загальна сума штрафу за чотири вагони становить 231 420 грн 00 коп.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично правильним та відповідає положенням статей 118, 122 Статуту залізниць України.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Водночас відповідно до частини першої статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 137 Статуту залізниць України передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, які випливають із цього Статуту, можуть бути подані до суду протягом шести місяців.

Зазначений шестимісячний строк в усіх випадках, крім стягнення штрафу за невиконання плану перевезень, обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Разом із тим між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00178353/2020-001.

Пунктом 7.3 зазначеного Договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з перевезення, становить три роки.

Накладна №46285227 оформлена в межах виконання укладеного між сторонами Договору та підтверджує надання послуг з перевезення вантажу.

Таким чином, передбачений пунктом 137 Статуту залізниць України шестимісячний строк позовної давності відповідно до частини першої статті 259 Цивільного кодексу України був збільшений сторонами до трьох років.

Комерційний акт №467004/282 складено 01.08.2025.

З позовною заявою у цій справі Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області 09.04.2026.

Отже, звернення позивача до суду відбулося у межах погодженого сторонами трирічного строку позовної давності.

За таких обставин підстави для застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог відсутні, а заява Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Суд також враховує, що питання щодо належності комерційних актів, підписаних уповноваженими відповідно до наказу №70/ДС працівниками станції Кривий Ріг-Головний, а також щодо застосування погодженого сторонами трирічного строку позовної давності було предметом судового дослідження в іншиї судових справах, зокрема, у справі №904/1970/26.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2026 у справі №904/1970/26 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026, яким позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу задоволено, залишено без змін.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками щодо можливості уповноваження інших працівників залізниці на підписання комерційних актів у разі відсутності посади начальника вантажного району та щодо застосування до відповідних вимог трирічного строку позовної давності, встановленого пунктом 7.3 Договору.

Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено неправильне зазначення Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" у накладній №46285227 маси вантажу у вагонах №53497749, №53171013, №61299558 та №62257845.

Зазначені обставини підтверджуються комерційним актом №467004/282 від 01.08.2025, який суд визнає належним та допустимим доказом у справі.

Доводи відповідача щодо неналежного складу осіб, які підписали комерційний акт, відсутності повноважень у комерційних агентів, участі у зважуванні вагаря ПП "Стіл Сервіс", а також неналежності книги контрольних зважувань не спростовують встановлених судом обставин неправильного зазначення маси вантажу та не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу у сумі 231 420 грн. 00 коп. відповідає положенням статей 118, 122 Статуту залізниць України та є арифметично правильним.

Позов подано в межах встановленого пунктом 7.3 Договору трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

За таких обставин господарський суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 231 420 грн. 00 коп. штрафу та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 777 грн. 04 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, буд. 76; ідентифікаційний код 00178353) - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, буд. 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) штраф у розмірі 231 420 (двісті тридцять одна тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім гривень) грн. 04 коп.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

05.10.2026