Court ruling № 140245339, 30.09.2026, Verkhovyna District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа№938/774/26

Провадження № 1-кп/938/116/26

УХВАЛА

про розгляд клопотань про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, та про змешення розміру внесеної застави

30 вересня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисників обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 17.02.2026 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22026090000000094 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Голови Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Верховинського районного суду Івано-Франківської області надійшов для розгляду обвинувальний акт з доданими до нього документами про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.

Ухвалою суду від 29.05.2026 року справу призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта та доданих до нього документів у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.3 ст. 286-1 КК України у відкритому судовому засіданні. Задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відмовивши в задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запробіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 07.08.2026 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)" із визначенням розміру застави. Визначено обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі 998400 гривень, що відповідає 300 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Покладено на обвинуваченого в разі внесення застави обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

У подальшому 16.06.2026 року обвинувачений ОСОБА_4 звільнений з під варти в зв`язку з внесенням застави, внаслідок чого до нього застосовано запобіжний захід - заставу.

Ухвалою від 04.08.2026 рокупродовжено на два місяці, тобто до 04.10.2026 року, строк дії обов`язків, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Надалі 29.09.2026 року поступило клопотання прокурора про продовження на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, зокрема таких: 1) прибувати до прокурора або суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, - с. Чорна Річка Верховинського району Івано-Франківської області без дозволу прокурора або суду; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні; 5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої; 6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

У подальшому від ОСОБА_7 дружини обвинуваченого поступило клопотання про повернення їй частини застави в розмірі 398400 гривень, внесеної нею за ОСОБА_4 , оскільки ці кошти вона позичила та позичальник вимагає повернути їх. Крім того, в сім`ї склалися тяжкі обставини, бо дві дочки навчпаються на платній формі в іншому місті, а в сина наявна вроджена хвороба, тому він потребує окремого виду харчування.

Також від захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 поступило клопотання про зменшення розміру застави до суми 600000 гривень та повернення 398400 гривень раніше внесеної застави ОСОБА_7 , оскільки внесення застави заставодавцем є його правом, актом доброї волі, тому особа не може бути визнана заставодавцем всупереч її бажанню. Також захисник підкреслює на бездоганну поведінку обвинуваченого, що свідчить про зменшення ризику переховування від суду. Відтак дає підстави для зменшення і розміру застави.

У судовому засіданні прокурор просив задоволити його клопотання та заперечував щодо задоволення клопотання сторонни захисту та заставодавця.

Обвинувачений та його захисники у судовому засіданні просили зменшити розмір застави та повернути заставодавцю її частину, а також частково заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, клопочучи не накладати обов`язків щодо заборони відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої, та здачі обвинуваченим паспорта (паспортів) для виїзду за кордон, який уже здано. Також вказували, що обов`язок обвинуваченого не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, є занадто обтяжливим, оскільки останній повинен працювати та утримувати сім`ю.

Суд, заслухавши думку учасників справи, вважає, що клопотання прокурора слід задоволити з таких підстав.

Зокрема, у ч.5 ст.194 КПК України закріплено, що слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

З приводу твердження сторони захисту, що не покладати на обвинуваченого таких обов`язків як заборона відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої, та не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, слід звернути увагу, що в ч.5 ст.194 КПК України передбачені ці обов`язки. Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого у стані алкогольного сп`яніння, то є необхідним покласти на нього вищевказані обов`язки.

З приводу неактуальності покладення на обвинуваченого такого обов`язку, як здати паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, оскільки його вже здано, судом вдруге підкреслюється, що стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження здачі паспорта.

Прокурор, звертаючись з клопотанням про продовження дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України відносно обвинуваченого ОСОБА_4 довів також наявність достатніх підстав вважати, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати. Зокрема, у даному випадку, ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.

Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Крім того відповідно до ч.7 ст.42 КПК України існують безстрокові процесуальні обов`язки підозрюваного, обвинуваченого, покладені на нього, в тому числі обов`язок прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. Забезпечення виконання такого обов`язку обвинуваченого також є метою запобіжного заходу у виді застави.

Як встановлено судом, саме з об`єктивних причин, у визначений строк дії запобіжного заходу не вбачається можливим виконати усі необхідні процесуальні дії щодо завершення судового розгляду цієї справи.

Оцінюючи у сукупності усі викладені обставини, і підстави, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, зокрема таких: 1) прибувати до прокурора або суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, - с. Чорна Річка Верховинського району Івано-Франківської області без дозволу прокурора або суду; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні; 5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої; 6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Відповідно до ч.8 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

З приводу клопотань захисника та дружини обвинуваченого про зменшення розміру застави та повернення її частини застводацю суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

У ст. 194 КПК України визначено, що запобіжний захід може бути застосований до особи виключно у випадку, якщо буде доведено обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати, зокрема, клопотання про зміну запобіжного заходу. Згідно частини 5 даної статті суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Відтак, з сукупного аналізу вищевказаних приписів законодавства вбачається, що підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення встановлених ризиків.

З наявних у суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Вказане кримінальне провадження поступило до суду 29.05.2026 року.

Ухвалою суду від від 08.06.2026 року на стадії підготовчого судового провадження продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 07.08.2026 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)" із визначенням розміру застави в розмірі 998400 гривень, що відповідає 300 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), а також покладено низку процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. У подальшому 16.06.2026 року обвинувачений ОСОБА_4 звільнений з під варти в зв`язку з внесенням застави, внаслідок чого до нього застосовано запобіжний захід - заставу.

Таким чином, на момент вирішення судом клопотання сторони захисту щодо обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави та продовжують діяти процесуальні обов`язки, визначені ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків. Частиною 2 даної статті встановлено, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України).

Оцінивши доводи сторони захисту в частині аргументів про належну процесуальну поведінку обвинуваченого, як підставу для твердження про відсутність ризику переховування, суд підкреслює, що застава є запобіжним заходом, тобто заходом процесуального примусу, метою якого є запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею, судом під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України, у випадку порушення підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Таким чином, фактично застава у відповідному розмірі забезпечує виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та є засобом запобігання перешкоджанню підозрюваним/обвинуваченим кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зважаючи на викладене, на переконання суду, відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень чи створення перешкод для кримінального провадження не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику. Зазначена обставина свідчить лише про те, що застосований запобіжний захід є дієвим, та таким, що у достатній мірі забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи встановлення в судовому засіданні факту продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду та стадію судового розгляду (досліджено докази сторони обвинувачення, однак не допитано свідків), суд дійшов висновку, що відповідний ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків також не втратив своєї актуальності дотепер. Відтак зміна запобіжного заходу шляхом його послаблення може спровокувати обвинуваченого на дії, направлені на перешкоджання досягненню завдання кримінального провадження.

Підсумовуючи викладене, суд переконаний, що підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави не встановлено. Відтак, у задоволенні клопотань слід відмовити, оскільки саме визначений на теперішній час розмір застави забезпечує належну поведінку обвинуваченого.

Також суд наголошує, що у випадку застосування до підозрюваного/обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до положень ст. 182 КПК України, внесення застави заставодавцем є його правом, як у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді застави як основного запобіжного заходу, так і у випадку, коли заставу визначено в якості альтернативного запобіжного заходу до тримання під вартою. Таким чином, внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного/обвинуваченого є актом доброї волі такої особи. Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню. При цьому, відповідний статус заставодавця не вичерпується самим лише фактом внесення визначеної грошової суми, оскільки погоджуючись внести заставу, особа автоматично погоджується мати відповідні обов`язки заставодавця протягом дії цього запобіжного заходу. Водночас така особа несе і ризик втрати внесених нею коштів у випадку невиконання підозрюваним/обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

З огляду на вищезазначене, у заставодавця відсутні підстави очікувати, що грошові кошти, внесені ним у якості застави за підозрюваного/обвинуваченого, будуть йому обов`язково повернуті у найкоротший термін за його бажанням до припинення дії цього запобіжного заходу.

При розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави судом не враховуються обставини, що мають місце в житті заставодавця (навчання 2-х дочок на платній формі та вроджена хвороба сина), оскільки зазначені обставини існували на час внесення останньою застави за свого чоловіка та не свідчать про її зміну майнового стану.

З урахуванням викладеного, керуючись вимогами ст.ст.42, 176-178, 182-184, 193, 194, 199, 201 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 .

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про повернення застави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_4 .

Клопотання прокурора про продовження дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, щодо ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 08.06.2026 року, зокрема таких:

1) прибувати до прокурора або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, - с. Чорна Річка Верховинського району Івано-Франківської області без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання зазначених обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням покладених обов`язків покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали визначити до 30 листопада 2026 року включно.

Відкласти судовий розгляд даного справи на 02.11.2026 року о 14.30 годин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_8