Decision № 140239153, 30.09.2026, Koroliovskyi District Court of Zhytomyr City

Справа № 296/9061/26

2/296/4721/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - адвоката Степанчук Ольги Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

30.07.2026 представник позивача - ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - адвокат Степанчук О.А. звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №10738-03/2023 в сумі 38940,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 07.03.2023 року між ТОВ «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 10738-03/2023, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 10 000,00 грн. строком на 25 днів, тобто до 31.03.2023 під 2,5% на добу .

Свої зобов`язання ТОВ «Інвеструм» виконало та перерахувало відповідачу 10 000,00 грн.

Відповідачем не виконано умов договору про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 38940,00грн., з яких: - 10 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 28940,00 грн. сума заборгованості за відсотками;

Наразі право вимоги за цим договором має ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів»

Так 03.07.2023 між ТОВ «Інвеструм» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено Договір факторингу № 3072023 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 10738-03/2023 від 07.03.2023

21.10.2023 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27102023 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 10738-03/2023 від 07.03.2023

Наявність заборгованості у відповідача за договором кредиту № 10738-03/2023 від 07.03.2023 зумовлює звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 14.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розглядати її з повідомленням сторін (ініціатива суду) - 30.09.2026 о 10-30 годині.

30.09.2026 сторони чи їх представники до суду не з`явилися.

Представник позивача разом із позовною заявою подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заперечень проти позову не надав, як і будь-яких заяв чи клопотань.

Судом вжито всіх передбачених ЦПК України заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Так ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 09-00 годину 21.09.2026, направлено відповідачу ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації, як ВПО: АДРЕСА_1 . Проте, 01.09.2026 до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти від 26.08.2026 причина невручення; "адресат відсутній ".

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже, вважається, що саме 26.08.2026 відповідач повідомлений про розгляд цієї справи судом 30.09.2026 о 10-30 годині.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

07 березня 2023 року між ТОВ «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 10738-03/2023.

Відповідно до п.1.1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10 800 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.1.2. договору тип кредиту: кредит, мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта; кредит надається строком на 25 днів, тобто до 31.03.2023, дата надання кредиту 07.03.2023.

Згідно п.1.3 за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу.

Відповідно до п.2.3. договору у разі, якщо клієнт не сплатив кредит у строк передбачений п.1.2. цього договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною (2.5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою умовою договору.

У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк зазначений в п.1.2. цього договору та/або в додатках до цього договору, проценти передбачені в п.2.3. цього договору продовжуються нараховуватись за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору (п. 4.3.).

Згідно додатку «Графік платежів», який є невід`ємною частиною до договору фінансового кредиту № 10738-03/2023 від 07.03.2023 сторони погодили графік платежів, згідно якого дата видачі кредиту 07 березня 2023 року, кількість днів у розрахунковому періоді - 25 днів. Відповідач мав 31.03.2023 повернути кредит в сумі 10000,00 грн та відсотки в сумі 3250,00 грн, що сукупно 16250,00 грн

Крім того, до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту, згідно яких сума-ліміт кредиту становить 10 000 грн, строк кредитування - 25 днів. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту становить 2,50% в день з першого дня прострочення зобов`язання.

Вказані документи підписані електронним підписом відповідача НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду про витребовування доказів АР "Райфайзен Банк" повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 :РНОКПП: НОМЕР_2 ) емітовано банківську картку НОМЕР_3 . Також Банк надав виписку про рах коштів по рахунку № НОМЕР_4 (банківська картка НОМЕР_3 ) згідно якої 07.03.2026 на картку зараховано 10000,00 грн . Деталі транзакції IPAY_CREDIT_VISA.

Так 03.07.2023 між ТОВ «Інвеструм» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено Договір факторингу № 3072023 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 10738-03/2023 від 07.03.2023

21.10.2023 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27102023 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 10738-03/2023 від 07.03.2023

Відповідно до розрахунку заборгованості ТзОВ «ФК «ЄАПБ» розмір заборгованості за кредитним договором №10738-03/2023 від 07.03.2023 становить 38940,00грн., з яких: - 10 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 28940,00 грн. сума заборгованості за відсотками;

Таким чином суд встановив, що позивач набув права вимоги до відповідача та між ними між існують зобов`язальні, цивільно -правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положнь ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст. ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 07 березня 2023 року між ТОВ «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 10738-03/2023.

Відповідно до п.1.1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10 800 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.1.2. договору тип кредиту: кредит, мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта; кредит надається строком на 25 днів, тобто до 31.03.2023, дата надання кредиту 07.03.2023.

Згідно п.1.3 за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу.

Відповідно до п.2.3. договору у разі, якщо клієнт не сплатив кредит у строк передбачений п.1.2. цього договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною (2.5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою умовою договору.

У разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк зазначений в п.1.2. цього договору та/або в додатках до цього договору, проценти передбачені в п.2.3. цього договору продовжуються нараховуватись за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору (п. 4.3.).

Згідно додатку «Графік платежів», який є невід`ємною частиною до договору фінансового кредиту № 10738-03/2023 від 07.03.2023 сторони погодили графік платежів, згідно якого дата видачі кредиту 07 березня 2023 року, кількість днів у розрахунковому періоді - 25 днів. Відповідач мав 31.03.2023 повернути кредит в сумі 10000,00 грн та відсотки в сумі 3250,00 грн, що сукупно 16250,00 грн

Крім того, до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту, згідно яких сума-ліміт кредиту становить 10 000 грн, строк кредитування - 25 днів. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту становить 2,50% в день з першого дня прострочення зобов`язання.

Вказані документи підписані електронним підписом відповідача W0512.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19).

Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, вважає, що 07 березня 2023 року між між ТОВ «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 10738-03/2023.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

На виконання ухвали суду про витребовування доказів АР "Райфайзен Банк" повідомив суд, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) емітовано банківську картку НОМЕР_3 . Також Банк надав виписку про рах коштів (первинний документ) по рахунку № НОМЕР_4 (банківська картка НОМЕР_3 ) згідно якої 07.03.2026 на картку зараховано 10000,00 грн . Деталі транзакції IPAY_CREDIT_VISA.

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від первісного кредитора ТОВ «Інвеструм» в сумі 10000,00 грн., 07.03.2023, суд вважає доведеним.

Доказів повернення ОСОБА_1 кредитних коштів первісному кредитору в сумі 1000,00 грн протягом 25 днів з дня отримання кредиту, як те передбачено умовами договору матеріали цивільної справи не містять.

Щодо відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно додатку «Графік платежів», який є невід`ємною частиною до договору фінансового кредиту № 10738-03/2023 від 07.03.2023 сторони погодили графік платежів, згідно якого дата видачі кредиту 07 березня 2023 року, кількість днів у розрахунковому періоді - 25 днів. Відповідач мав 31.03.2023 повернути кредит в сумі 10000,00 грн та відсотки в сумі 6250,00 грн, (10000,00 грн х 2,5% х 25 днів=6250,00 грн), що сукупно 16250,00 грн

За користування кредитом в сумі 10000,00 грн відповідачу нараховано 28940,00 грн., що суперечить умовам договору .

Отже первісний кредитор ТОВ «Інвеструм» мав право вимоги до відповідача в сумі 16250,00 грн з яких:

-10000,00 грн.- тіло кредиту;

-6250,00 грн. - відостки за користування кредитом протягом 25 днів з 07.03.203 по 30.03.2023;

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Так 03.07.2023 між ТОВ «Інвеструм» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено Договір факторингу № 3072023 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 10738-03/2023 від 07.03.2023.

21.10.2023 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27102023 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 10738-03/2023 від 07.03.2023

Оскільки первісний кредитор мав право вимоги до позивача в сумі 16250,00 грн з яких:

-10000,00 грн.- тіло кредиту;

-6250,00 грн. - відостки за користування кредитом;

то саме в такому розмірі і до ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 07.03.2023 №10738-03/2023, а потім і до ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Отже суд приймає рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 16250,00 грн в якості заборгованості за кредитним договором від 07.03.2023 №10738-03/2023.

Щодо судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів» понесло судові витрати, що складаються з 3328,00 грн сплаченого судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України

Ціна позову 38940,00 грн, судом задоволено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 16250,00 грн, що дорівнює 41,7 % від ціни позову.

Оскільки суд задовільнив позов частково то відповідно з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1388,80 грн (16250,00 грн : 38940,00 грн х 3328 грн = 1388,80 грн) , що пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.509,525,526,530,610,1048,1054 ЦК України ст.ст.12, 13 , 81, 133 , 141, 258,259,263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - адвоката Степанчук Ольги Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №10738-03/2023 від 07.03.2026 року, яка становить 16250 (шістнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких:

-100000 (десять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

-6250 (шість тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати зі сплати судового збору в сумі 1388 ( одна тисяча триста вісімдесят вісім) гривень 80 копійок

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м. Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено 30.09.2026

Відомості про учасників справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" ( місце знаходження: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, р/р НОМЕР_5 в АТ "ТАСкомбанк",ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації, як ВПО: АДРЕСА_1 .

Суддя В. М. Шкиря