Decision № 140196021, 30.09.2026, Zakarpattia District Administrative Court

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/4547/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненадання відповіді на адвокатський запит №1/15-04/26 від 15 квітня 2026 року; 2) Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 надати запитувану інформацію згідно адвокатського запиту №1/15-04/26 від 15 квітня 2026 року.

Ухвалою судді від 30 червня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Недоліки позовної заяви позивачем було усунуто та надано уточнену позовну заяву.

В уточненій позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на адвокатський запит №1/15-04/26 від 15 квітня 2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 квітня 2026 року позивачем було надіслано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з прохальною частиною: « 1. Надати належним чином завірену копію наказу про виключення з особового складу військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого оголошено померлим на підставі рішення суду від 08 грудня 2025 року у справі №308/15089/25. 2. У разі неможливості надати запитувані документи просимо повідомити причину неможливості такого надання та розпорядників інформації». Указаний запит Військовою частиною НОМЕР_1 отримано 20 квітня 2026 року, що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошта», однак відповідь на адресу позивача надійшла 30 червня 2026 року. Позивач вважає, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 є протиправною, порушує право адвоката на отримання інформації, перешкоджає здійсненню професійної правничої допомоги та безпосередньо порушує права членів сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 на своєчасне отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року було відкрито провадження у адміністративній справі №260/4547/26 та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з тим, що особовий склад Військової частини НОМЕР_1 перебуває у районі бойових дій, навантаження на посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 та обсяг завдань є надмірним. Водночас, юридична адреса Військової частини НОМЕР_1 , на яку приходить вся поштова кореспонденція, знаходиться у місті Яворові Львівської області, наслідком чого у Військової частини НОМЕР_1 є певні об`єктивні обмеження пов`язані з фактичним надходженням до посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 поштової кореспонденції та її відправленням, підготовкою документів та їх підписанням, що ускладнює, а інколи унеможливлює, дотримання встановлених строків. Крім того, відповідь на адвокатський запит позивачу від 18.06.2026 №2088/12153 була надана, таким чином відсутній предмет адміністративного спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 грудня 2025 року у справі №308/15089/25 заяву про оголошення військовослужбовця померлим - задоволено. Оголошено померлим зниклого безвісти поблизу села Діброва Сєверодонецького району Луганської області за обставин, що загрожували йому смертю, під час участі у бойових діях та під час захисту Батьківщини внаслідок та під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, під час воєнного стану, солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової служби, розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Датою смерті солдата ОСОБА_2 , ухвалено вважати день його вірогідної загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки, понад півроку Військовою частиною НОМЕР_1 не приймався наказ про виключення військовослужбовця ОСОБА_2 з особового складу Військової частини НОМЕР_1 та у зв`язку із оголошенням його померлим до Військової частини НОМЕР_1 позивачем було зроблено запит з метою отримання необхідних документів.

Позивач є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів Закарпатської області від 07.10.2011 №21/702.

Позивач представляє інтереси ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , відповідно до ордеру про надання правничої допомоги від 15.04.2026.

15 квітня 2026 року засобами поштового зв`язку та на електронну адресу Військової частини НОМЕР_1 позивачем було надіслано адвокатський запит з прохальною частиною: « 1. Надати належним чином завірену копію наказу про виключення з особового складу військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого оголошено померлим на підставі рішення суду від 08 грудня 2025 року у справі №308/15089/25. 2. У разі неможливості надати запитувані документи просимо повідомити причину неможливості такого надання та розпорядників інформації»

Як убачається із матеріалів справи, указаний запит отримано Військової частиною НОМЕР_1 20 квітня 2026 року, що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошта».

12 червня 2026 року до Міністерства оборони України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини позивачем було надіслано скарги з прохальною частиною: « 1.Провести службову перевірку щодо причин ненадання відповіді на адвокатський запит від 15 квітня 2026 року та ненадання копії наказу про виключення з особового складу військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого оголошено померлим на підставі рішення суду від 08 грудня 2025 року у справі №308/15089/25, надати оцінку діям посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та вжити заходів дисциплінарного реагування до винних осіб. 2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати копію наказу про виключення з особового складу військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого оголошено померлим на підставі рішення суду від 08 грудня 2025 року у справі №308/15089/25 та направити вказаний наказ до ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з тим, припинити порушення прав членів сім`ї загиблого військовослужбовця на отримання належних їм соціальних гарантій і державної допомоги. 3. Повідомити заявника про вжиті заходи реагування та результати розгляду цієї скарги у встановлений законом строк.»

23 червня 2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 було надіслано відповідь на адвокатський запит за вих.№2088/12153 від 18 червня 2026 року з додатком витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №149 від 21 травня 2026 року, який надійшов на адресу позивача 30 червня 2026 року.

Крім того, 23 червня 2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 було надіслано відповідь на скаргу №2088/12172 від 19 червня 2026 року, яка надійшла на адресу позивача 30 червня 2026 року, в якій повідомлено, що запитуваний у адвокатському запиті від 15 квітня 2026 року витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про виключення солдата ОСОБА_2 був направлений на адресу ОСОБА_1 за вих.№2088/12153.

На думку позивача, дії відповідача свідчить про грубе порушення вимог законодавства щодо розгляду звернень та адвокатських запитів, а також про відверте ігнорування законних прав членів сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 . Оскільки відповідь на адвокатський запит повинна була бути надіслана 27 квітня 2026 року, і аж ніяк не 23 червня 2026 року, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.

Пунктами 1, 2 п.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 2 цього Закону закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Приписами ст.20 вказаного Закону визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно з ч.1 ст.24 цього Закону адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

Частиною 3 статті 24 наведеного Закону встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про законодавчо закріплений обов`язок надання інформації та копій документів на адвокатські запити, зокрема органами державної влади, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Судом встановлено, що 15 квітня 2026 року на адресу Військової частини НОМЕР_1 позивачем направлений адвокатський запит №1/15-04/26 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення (номер трекінгу 8801700262334).

Даний адвокатський запит був отриманий Військовою частиною НОМЕР_1 20 квітня 2026 року. До адвокатського запиту було долучено свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги та копія рішення від 08 грудня 2025 року у справі №308/15089/25. Таким чином, адвокатський запит відповідав вимогам статті 24 Закону №5076-VI та мав бути розглянутий відповідачем як суб`єктом владних повноважень у встановленому законом порядку і не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту зобов`язаний був надати адвокату відповідну інформацію або копії документів.

Однак, відповідь на вказаний запит позивач отримав тільки 30 червня 2026 року, що підтверджується поштовим трекінгом, наявного в матеріалах справи.

Крім того, протягом встановленого законом строку, відповідач не надав позивачу письмових повідомлень щодо обґрунтування причин продовження строку на надання відповіді на адвокатський запит.

Таким чином, відповідачем було порушено строк, встановлений законом щодо розгляду звернень та адвокатських запитів, що порушує право позивача на отримання інформації та перешкоджає здійсненню професійної правничої допомоги.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит №1/15-04/26 від 15 квітня 2026 року.

З огляду на вищенаведене, судом у межах спірних правовідносин встановлена саме протиправна дія відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит в установлений законом строк, оскільки підтверджено, що вказаний адвокатський запит Військовою частиною НОМЕР_1 розглянутий та наявні відомості про його отримання позивачем.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відтак, визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача буде визнати протиправними дії Військової частиною НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на адвокатський запит №1/15-04/26 від 15 квітня 2026 року в установлений законом строк.

При цьому, суд зазначає, що обраний судом спосіб захисту повною мірою забезпечує реальне відновлення порушеного права позивача.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на те, що особовий склад Військової частини НОМЕР_1 перебуває у районі бойових дій, водночас юридична адреса Військової частини НОМЕР_1 , на яку приходить вся поштова кореспонденція, знаходиться у місті Яворові Львівської області, наслідком чого у відповідача є певні об`єктивні обмеження пов`язані з фактичним надходженням до посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 поштової кореспонденції та її відправленням, підготовкою документів та їх підписанням, що ускладнює, а інколи унеможливлює, дотримання встановлених строків.

Разом з тим, представником відповідача до суду надано копії витягів із журналу бойових дій Військової частини НОМЕР_1 , проте надані докази не містять інформацію про перебування всього особового складу Військової частини НОМЕР_1 у районі бойових дій та відсутність посадових осіб військової частини на юридичній адресі, що унеможливлює розгляд звернень у встановлені законом строки.

Таким чином, відповідачем не підтверджено належними доказами свої твердження щодо ненадання відповіді на адвокатський запит у встановлений законом строк, не спростовано доводів позивача та не надано доказів на їх спростування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у розмірі 21 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Корень В.Т. укладено договір про надання правничої допомоги від 21 червня 2026 року №21/06.

На підтвердження наданих юридичних послуг представником позивача надано Акт №1 здачі-приймання наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги ОС №21/06 від 21 червня 2026 року.

При цьому суд зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Таким чином, відповідач, як особа, яка заперечує щодо зазначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 р. у справі №640/15803/19 та від 09.03.2021 р. у справі № 200/10535/19-а, від 21.01.2021 р. у справі №280/2635/204.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що заявлені витрати представником позивача в сумі 21 000 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів), та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

Суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Також необхідно зазначити, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, у якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №260/4547/26 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Оцінюючи характер наданої адвокатом правової допомоги відповідно до представлених документів суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, підготовка та написання позовної заяви професійним/кваліфікованим адвокатом у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним із складністю цієї справи.

При цьому, суд враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відтак, з огляду на нескладність справи, обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача повинен становити 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1 331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на адвокатський запит №1/15-04/26 від 15 квітня 2026 року в установлений законом строк.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька