Decision № 140146903, 17.09.2026, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1456/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РІСАЛЬТЕ"; (вул. Мала Арнаутська, 61, оф.7,м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл.,65012)

до відповідача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРЕНТРЕЙД" (вул. Канатна, 10/7, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65048)

про стягнення 1808289,88 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "РІСАЛЬТЕ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕНТРЕЙД" про стягнення 1 808 289,88грн., з яких 1 621 250,00 грн. основний борг, 49338,97 грн. -3 річних, 137700,92грн. - інфляційні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1456/26 за правилами загального позовного провадження.

13.05.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву,

Обгрунтовуючи відзив, відповідач посилається на те, що між керівниками позивача та відповідача була досягнута усна домовленість про постачання солі неналежної якості без сертифікату якості всупереч положень абзацу другому пункту 2.2. Розділу 2 «Якість і кількість» Договору купівлі-продажу №03/2025-1 від 10.03.2025р., укладеного між ТОВ «РІСАЛЬТЕ» та ТОВ «ГРЕНТРЕЙД» та без попередньої оплати всупереч вимог п.4.4 вказаного договору.

Крім того, відповідач зазначає, що з усною угодою керівників позивача та відповідача було досягнута домовленість, що розрахунок за некондиційній товар без сертифікатів якості та інших документів якості буде здійснюватися виключно після реалізації некондиційного товару неналежної якості в роздрібній мережі. До теперішнього часу відвантажена продукція неналежної якості без сертифікатів якості всупереч умов договору не реалізована і знаходиться на складах покупця без оплати..

Відповідач вказує, що безпідставність позовних вимог про стягнення коштів за відвантажену продукцію технічної солі під назвою «сіль харчова у big bag» за ціною не технічної солі, а за ціною сіль харчова», які значно відрізняються одна від другої як за ціною, так і за якістю. Фактично, відвантажувалась харчова та технічна сіль, яка була мокрою від вологи і була некондиційна..

До того ж, відповідач заявляє, що залишки товару на складі в м. Одеса (технічна та харчова сіль загальною вагою понад 340 тон) через отримання її від позивача намоклою та через тривале зберігання та неможливості її продажу в такому вигляді без сертифікату якості станом на 01.02.2026 року є зіпсованими.

19.05.2026 позивач надав відповідь на відзив відповідно якої не погоджується з запереченнями відповідача наданими у відзиві.

Ухвалою суду від 18.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач неодноразово звертався до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся проте про час та місце був повідомлений належним чином.

17.09.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

10.03.2025р. між ТОВ «РІСАЛЬТЕ» та ТОВ «ГРЕНТРЕЙД» укладено договір купівлі-продажу № 03/2025-1 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець (ТОВ «РІСАЛЬТЕ») зобов`язався поставити товар сіль (харчова, технічна, таблетка солі) згідно рахунків-фактур (далі- Товар), а Покупець зобов`язується прийняти цей товар т а оплатити його н а умовах, визначених цим Договором.

Згідно до п.1.2. Договору Ціна, кількість, асортимент, терміни виготовлення й поставки товару обумовлюються в рахунках-фактурах до даного Договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього Договору т а є його невід`ємною частиною.

Відповідно до умов п.3.2 Договору Приймання-передача Товару відбувається на складі, що знаходиться за у с.Малодолинська Одеської області. Транспортні витрати по вивезенню Товару Покупець. Факт приймання-передачі Товару засвідчується підписаною Сторонами видатковою Накладною (п.3.3. Договору).

Позивач зазначає, що на виконання зазначених вище мов договору продавець поставив а покупець прийняв товар згідно наступних видаткових накладних : №1 від 18.03.2025р. на суму 4845000,00 грн; №2 від 28.03.2025р. на суму 413250,00 грн; №3 від 25.04.2025р. на суму 855000,00 грн; №6 від 01.05.2025р. на суму 1681500,00 грн; а всього на суму 7794750,00 грн. (у т.ч. ПДВ). Однак, відповідачем оплати було проведено частково, на суму 6173500,00 грн., У зв`язку з чим сума основного боргу відповідача за фактично поставлений товар становить 1 621 250,00грн. (Один мільйон шістсот двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят гривень 00 коп.) боргу

Отже, Позивач вказує, що заборгованість за поставлений товар складає 1 621 250,00грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не була погашена заборгованість за вищевказаним договором, позивач нарахував 3% річних в розмірі 49338,97 грн. та інфляційні в розмірі 137700,92грн.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "РІСАЛЬТЕ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕНТРЕЙД" про стягнення 1 808 289,88грн., з яких 1 621 250,00 грн. основний борг, 49338,97 грн. -3 річних, 137700,92грн. - інфляційні

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Судом встановлено, що 10.03.2025р. між ТОВ «РІСАЛЬТЕ» та ТОВ «ГРЕНТРЕЙД» укладено договір купівлі-продажу № 03/2025-1 відповідно якого Продавець (ТОВ «РІСАЛЬТЕ») зобов`язався поставити товар сіль (харчова, технічна, таблетка солі) згідно рахунків-фактур (далі- Товар), а Покупець зобов`язується прийняти цей товар т а оплатити його н а умовах, визначених цим Договором (п.1.1. Договору).

Відповідно до умов п.3.2 Договору Приймання-передача Товару відбувається на складі, що знаходиться за у с.Малодолинська Одеської області. Транспортні витрати по вивезенню Товару Покупець. Факт приймання-передачі Товару засвідчується підписаною Сторонами видатковою Накладною (п.3.3. Договору).

Судом встановлено, що на виконання зазначених вище мов договору продавець поставив а покупець прийняв товар згідно наступних видаткових накладних : №1 від 18.03.2025р. на суму 4845000,00 грн; №2 від 28.03.2025р. на суму 413250,00 грн; №3 від 25.04.2025р. на суму 855000,00 грн; №6 від 01.05.2025р. на суму 1681500,00 грн; а всього на суму 7794750,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Суд, звертає увагу, що матеріали справи не містять Жодних зауважень стосовно невідповідності продукції по якості, з боку покупця.

Відповідачем оплати було проведено частково, на суму 6173500,00 грн., У зв`язку з чим сума основного боргу відповідача за фактично поставлений товар становить 1 621 250,00грн. Яка підлягає задоволенню.

Зауваження відповідача щодо наявності усних домовленостей стосовно відстрочки платежу за поставлену продукцію, є беззмістовними та не заслуговують на увагу.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 49338,97 грн. та інфляційні в розмірі 137700,92грн..

Згідно із ст. 903 ЦК України замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом 3% річних в розмірі 49338,97 грн. та інфляційні в розмірі 137700,92грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6000грн. витрати з правничої допомоги адвоката.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання правничої допомоги від 03.03.2026 № 03/03-01, розрахунок та платіжна інструкція №47 від 05.03.2026.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 8 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу на загальну суму 63700 грн., підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГРЕНТРЕЙД» (65048, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 10/7 Код ЄДРПОУ 45283756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІСАЛЬТЕ" 1 621 250,00 грн. основного боргу, 49338,97 грн. трьох відсотків річних, 137700,92 грн. інфляційних збитків, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 21699,48грн. та 63700 грн. витрати на правничу допомогу.

Повне рішення складено 28 вересня 2026 р.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов