Court ruling № 140094584, 24.09.2026, Tiachiv District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 307/2997/26

Провадження № 1-кп/307/196/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 рокум. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026070000000274 від 20 липня 2026 року, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , України, громадянина України, з професійно-технічною освітою, працюючого єгерем Великобичківського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області на розгляді перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 20 листопада 2025 року, приблизно о 07 год. 00 хв., керуючи технічно справним транспортним засобом, автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Transporter», 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , синього кольору, рухаючись на ділянці автомобільної автодороги зі сторони з с. Нижня Апша, Тячівського району, Закарпатської області, у напрямку с. Грушово, Тячівського району, Закарпатської області, зі швидкістю приблизно 47,54-52,54 км/год., у темну пору доби, без опадів та будь-яких інших атмосферних явищ, де дорога вкрита асфальтобетоном, в плані пряма, має по одній смузі руху у кожному напрямку, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не зменшив швидкість свого руху, а навпаки продовжував свій рух, при цьому грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п.1.10, п.2.3, 2.10, п.12.1, п.12.2 та 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, будучи самовпевненим, розраховуючи на свій водійський досвід та навички керування транспортним засобом, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах та з моменту виникнення небезпеки для його руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у результаті чого навпроти будинку №1 по вул. Центральній в с. Нижня Апша, Тячівського району, допустив наїзд керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканку АДРЕСА_2 , яка в той момент знаходилась у його смузі руху у горизонтальному (лежачому) положенні, обличчям доверху повернута боковою частиною відносно руху автомобіля. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до висновку судово-медичного експерта, пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: множинних уламкових переломів кісток черепа, забою та часткового розчавлення головного мозку, множинних, двобічних прямих та непрямих переломів ребер з пошкодженням плеври та легеневої тканини, двобічних розривів міжреберних м?язів, кишенеподібних крововиливів справа, розривів серця, розривів грудного відділу аорти, двобічного гемо пневмотораксу, множинних розривів печінки, гемоперитонеуму 800 -1000,0 мл, перелому хребта на рівні 12-го грудного та 1-го поперекового хребців, переломів кісток таза в області симфіза, обох горизонтальних віток лобкових кісток та обох повздовжньо-крижових з?єднань, двобічного вивиху велико-гомілкових кісток в колінних суглобах, перелому правого наколінника, відкритого перелому обох кісток нижньої третини правої гомілки на рівні нижньої третини з значним зміщенням уламків по ширині та довжині, масивної забійно-рваної рана лівої гомілки з розчавленням та відшаруванням м?яких тканин гомілки до рівня верхньої третини гомілки, забійно-рваної лоскутної рани голови на рівні лобних кісток, забійно-рваної рани волосистої частини голови в області лобно-тімяної ділянки, підборіддя, множинних саден та синців грудної клітки, більше справа, таза, поперекової ділянки тулуба та передньо-бокових поверхонь обох кінцівок які є небезпечними для життя у момент їх отримання і їх слід кваліфікувати як тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до її смерті. Своїми діями водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.1.10, п.2.3, 2.10, п.12.1, п.12.2 та 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху, не виконання яких знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали, зокрема: отриманням потерпілим ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, що потягли за собою її смерть.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

23 вересня 2026 року між прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю захисника ОСОБА_5 , було укладено угоду про визнання винуватості, яку ними підписано, і в якій вони дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин, правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, а також в якій ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у зазначеному діянні і зобов`язується у повному обсязі, сформульованого обвинувачення. Також, з угоди вбачається, що сторони врахували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до тяжкого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання.

Відповідно до умов вказаної угоди від 23 вересня 2026 року обвинувачений та прокурор за участю захисника, у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №120260700000000274 від 20 липня 2026 року, за спільною ініціативою та обопільною згодою, у відповідності до ст.ст.468, 469, 470, 472, 473 КПК України уклали дану угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.2 ст.286 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, а також узгодили призначення покарання обвинуваченому за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки. З урахуванням щирого каяття та сприяння у розкритті та розслідуванні кримінального провадження органу досудового розслідування та сторони обвинувачення ОСОБА_4 , його поведінку як до так і після вчинення злочинних дій, перше притягнення до кримінальної відповідальності, щире каяття та визнання вини, відшкодування шкоди потерпілому, добровільне перерахування обвинуваченим на підтримку Збройних Сил України 90 тисяч гривень, сторони дійшли згоди про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та застосування до нього звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України. Враховуючи, те що ОСОБА_4 працює єгерем лісництва ім.. Томащука Великобичківського над лісництва філії «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», тобто лісовим працівником, який охороняє угіддя від браконьєрів і відповідає за збереження та облік фауни на певні ділянці заповідника чи лісництва, тобто його робота безпосередньо пов`язана з керуванням транспортними засобами для здійснення своєї професійної діяльності, сторони узгодили про призначення покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами. Враховано при укладенні угоди наявність суспільного інтересу, а саме розкриття злочину у сфері транспортної безпеки, сприянню швидкому та ефективному судовому розгляду, а також факт добровільного здійснення грошового внеску на підтримку Збройних Сил України у розмірі 30 тисяч гривен після підписання вказаної угоди і до її затвердження судом.

В судовому засіданні прокурор, обвинувачений та захисник просять затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23 вересня 2026 року між прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, документи, що до них долучені, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно п.1 ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені йому п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Також, в судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою вину та надав суду згоду на призначення узгодженого покарання.

В судовому засіданні суд переконався в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Приписами ст.470 КПК України закріплено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини: ступінь тяжкості та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри), наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Частиною 1 ст.472 КПК України визначено, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Частина 7 ст. 474 КПК України визначає, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст укладеної сторонами угоди про визнання винуватості, суд приходить до висновку, що прокурором під час її укладення не в повній мірі були враховані, як обставини, визначені у ст. 470 КПК України, так і умови угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 472 КПК України.

В даному випадку, суд вважає, що умови укладеної угоди, в частині узгодженого покарання, не відповідають інтересам суспільства.

На думку суду, досягнута між сторонами домовленість щодо покарання для ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі із звільненням обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, без позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами на певний строк, є занадто м`яким та таким, що не відповідає інтересам суспільства та загальним засадам призначення покарання, закріпленим ст. 65 КК України, в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також сприятиме попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами. При цьому застосування вочевидь м`якого покарання породжуватиме в осіб, що вчиняють аналогічні злочини, уяву про безкарність таких дій, що матиме наслідком збільшення подібних дій.

Таким чином, суд вважає, що умови угоди, спрямовані винятково на задоволення приватного інтересу обвинуваченого щодо пом`якшення покарання.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про невідповідність вказаної угоди інтересам суспільства, що відповідно до вимог ч.7 ст. 474 КПК України є підставою для відмови у її затвердженні.

Керуючись ст. ст. 369-372, 376, 468, 469, 470, 472, 474 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 23 вересня 2026 року між прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю його захисника ОСОБА_5 , в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, - відмовити.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження, що згідно ч.8 ст.474 КПК України повторне звернення з угодою у цьому кримінальному провадженні не допускається.

Продовжити судове засідання по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та оголошено 28 вересня 2026 року.

Головуючий ОСОБА_1