Court ruling № 140082997, 25.09.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання рішення

25 вересня 2026 року № 200/11440/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державної податкової служби України про відстрочення виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року у справі № 200/11440/21,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року по справі № 200/11440/21, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННЕРС» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження № 403-р/л від 19.08.2021 про відмову у видачі ліцензії, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено: 1) визнано протиправним та скасоване розпорядження Державної податкової служби України № 403-р/л від 19.08.2021 року про відмови у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю ВІННЕРС» ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, а саме виробництва вискі односолодовий, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 30 8200 та виробництва напою горілчаного односолодового міцного що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 90 56 90; 2) зобов`язано Державну податкову службу України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІННЕРС» ліцензію на виробництво алкогольних напоїв, а саме виробництва вискі односолодовий, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 30 8200 та виробництва напою горілчаного односолодового міцного що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2208 90 56 90.

Вказане рішення набрало законної сили 29 січня 2022 року.

15 вересня 2026 року представник Державної податкової служби України звернувся до суду із заявою, в якій просить відстрочити виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року у справі № 200/11440/21.

Вказана заява мотивована тим, що ліцензії, надані суб`єктам господарювання до набрання чинності цим Законом (а для територій України, що були тимчасово окуповані російською федерацією після набрання чинності цим Законом - до тимчасової окупації цієї території України) відповідно до закону про ліцензування видів господарської діяльності, документи (включаючи сертифікати), видані відповідно до закону до 1 січня 2018 року, та документи про відповідність, надані відповідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», документи дозвільного характеру, надані згідно із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»: 1. вважаються недійсними на тимчасово окупованій території; 2. можуть використовуватися для проведення господарської (підприємницької) діяльності на іншій території України до закінчення строку їх дії, у випадку перереєстрації таких суб`єктів на іншій території України, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику.

За наявною інформацією, на теперішній час місцезнаходження ТОВ «Віннерс»: м. Маріуполь, вул. Лютнева, б. 86, місце провадження ліцензійної діяльності: м. Маріуполь, вул. Таганрозька, б. 5, тобто на території України, що була тимчасово окупована російською федерацією.

Таким чином, відповідач вказує, що за приписами вищеназваного закону, норми регуляторного законодавства на тимчасово окупованій території не застосовуються та ліцензії, надані суб`єктам господарювання вважаються недійсними, що в свою чергу унеможливлює виконання судового рішення.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було поновлено постановою від 16.07.2026 року вчинення виконавчих дій провадження ВП № 68716089 про примусове виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року у справі № 200/11440/21.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглянути заяву про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення у порядку письмового провадження.

Вирішуючи заяву, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

З аналізу вказаних норм суд робить висновок, що підставою для відстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим.

Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.

Під час розгляду заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

У постанові від 06 грудня 2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30 січня 2020 року у справі №819/150/17).

Суд вважає, що при розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Суд зазначає, що Державною податковою службою України не вказаний період на який треба відстрочити виконання рішення.

Більш того, відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду більш ніж через чотири роки після набрання судовим рішенням законної сили.

Між тим, невиконання відповідачем рішення суду не є підставою для відстрочення його виконання.

При цьому, заявником не надано належних пояснень того, яким чином відстрочення судом виконання судового рішення сприятиме його виконанню після закінчення терміну відстрочення, а також яких заходів вживає боржник для виконання вказаного рішення суду в якомога коротші строки.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 року у справі № 810/4643/18 зазначив, що нормами КАС не встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення в адміністративній справі. Це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів

За таких обставин, суд уважає, що заява представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, а рішення суду в цій справі є обов`язковим до виконання.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 370, 378 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні зави Державної податкової служби України про відстрочення виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року у справі № 200/11440/21 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дати з дня складання повного судового рішення.

Суддя Тарасенко І.М.