Court ruling № 140062839, 21.09.2026, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"21" вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/917/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У. М.,

за участю секретаря судового засідання Дубик Д. С.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Превенція» від 26.08.2026

про забезпечення позову

у справі №907/917/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Превенція», смт Середнє, Ужгородський район, Закарпатська область

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек солюшнз Україна», м. Київ

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Превеншн», м. Ужгород

про визнання недійсною угоди,

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідачів не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Превенція» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек солюшнз Україна» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Превеншн», у якому просить суд визнати недійсною з моменту вчинення угоду про заміну сторони зобов`язання за Договором купівлі-продажу медичного обладнання № 15042022/КД від 15.04.2022, укладену між ТОВ «Протек солюшнз Україна», ТОВ «Превеншн» та ТОВ «Превенція», яку у примірнику ТОВ «Протек солюшнз Україна» датовано 22.02.2024.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/917/26 визначено головуючого суддю Пляцко У. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 серпня 2026 року.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову від 26.08.2026, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Превенція» просить суд до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ «Превенція» про визнання недійсною спірної Угоди заборонити ТОВ «Протек солюшнз Україна» (код ЄДРПОУ 36519759) пред`являти до примусового виконання виконавчий документ, виданий на підставі ухвали Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2023 у справі № 907/596/23, у частині стягнення з ТОВ «Превенція» (код ЄДРПОУ 42171793), а також подавати державному чи приватному виконавцю заяви та документи, спрямовані на примусове стягнення з ТОВ «Превенція» на підставі Угоди про заміну сторони зобов`язання, яку у примірнику ТОВ «Протек солюшнз Україна» датовано 22.02.2024.

Заява про забезпечення позову обґрунтовується позивачем тим, що спірна угода використовується відповідачем 1 як єдина договірна підстава для покладення на ТОВ «Превенція» заборгованості, яка була присуджена до сплати іншою юридичною особою ТОВ «Превеншн».

У поданій заяві позивач зазначає що ТОВ «Протек солюшнз Україна» подало до Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/596/23 заяву про заміну боржника ТОВ «Превеншн» на ТОВ «Превенція». Отже, ризик застосування угоди до позивача не є припущенням, відповідач 1 уже вчинив процесуальну дію, спрямовану на набуття можливості примусового стягнення з ТОВ «Превенція».

Зауважує, що у заяві про заміну сторони виконавчого провадження відповідач 1 зазначив, що виконавчий документ у справі № 907/596/23 може бути повторно пред`явлений до виконання до 25.06.2028. Після можливої заміни боржника Відповідач 1 матиме можливість невідкладно ініціювати арешт рахунків та майна Позивача до вирішення цього позову по суті.

Ухвалою від 31 серпня 2026 року суд, за правилами ст. 140 ГПК України призначив заяву позивача про забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні 18 вересня 2026 року та встановлено відповідачам строк до 17.09.2026 для подання суду письмових пояснень щодо поданої позивачем заяви.

01 вересня 2026 року від представника відповідача до суду в електронній формі надійшло заперечення на клопотання (заяву) від 01.09.2026. У якому адвокат повідомляє, що заявлений захід забезпечення позову фактично спрямований не на забезпечення ефективного захисту прав позивача у цій справі, а на зупинення (блокування) виконання іншого судового рішення, яке набрало законної сили, що не відповідає меті інституту забезпечення позову та положенням статей 136, 137 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням 18.09.2026 головуючого судді Пляцко У. М. у щорічній основній відпустці, суд ухвалою від 17 вересня 2026 року, повідомив сторін про те, що наступне судове засідання відбудеться 21 вересня 2026 року.

Сторони участь уповноважених представників у судове засідання 21 вересня 2026 року не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у встановленому законом порядку. Відповідач не скористався правом на подання пояснень щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення на цій стадії судового процесу, виходячи з такого.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).

Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Предметом позову в даній справі позивачем визначено визнання недійсною з моменту вчинення угоду про заміну сторони зобов`язання за Договором купівлі-продажу медичного обладнання № 15042022/КД від 15.04.2022, укладену між ТОВ «Протек солюшнз Україна», ТОВ «Превеншн» та ТОВ «Превенція», яку у примірнику ТОВ «Протек солюшнз Україна».

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальшу неможливість захисту порушеного права позивача.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межам ( ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п.1 ст.6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення п.1 ст.6 Конвенції, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-III).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005р. у справі "Фуклев проти України", заява №71186/01, п.84).

Таким чином, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У постанові від 12.08.2021 у справі № 908/309/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначила: « 58. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. 59. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20)».

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку що пропоновані позивачем заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Протек солюшнз Україна» пред`являти до примусового виконання виконавчий документ фактично мають намір зупинити дію рішення суду що набрало законної сили в іншій справі, а також, що мотиви забезпечення позовних вимог позивачем не пов`язуються з ймовірністю істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду чи ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, що не відповідає застосуванню інституту забезпечення позову в господарському судочинстві відповідно до Глави 10 Розділу І ГПК України та слугує підставою для відмови у задоволенні заяви позивача.

Частиною 6 ст.140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Превенція» від 26.08.2026 про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Протек солюшнз Україна» (код ЄДРПОУ 36519759) пред`являти до примусового виконання виконавчий документ, виданий на підставі ухвали Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2023 у справі № 907/596/23, у частині стягнення з ТОВ «Превенція» (код ЄДРПОУ 42171793), а також подавати державному чи приватному виконавцю заяви та документи, спрямовані на примусове стягнення з ТОВ «Превенція» на підставі Угоди про заміну сторони зобов`язання, яку у примірнику ТОВ «Протек солюшнз Україна» датовано 22.02.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 25 вересня 2026 року.

Суддя У. М. Пляцко