Court ruling № 140062829, 25.09.2026, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"25" вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1027/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,

розглянувши заяву прокурора

про забезпечення позову у справі 907/1027/26

за позовом

Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області, в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, Закарпатської обласної ради.

до відповідача ТОВ "ЦЕНТР БУДКОМПЛЕКТАЦІЇ"

про визнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради Закарпатської обласної ради до ТОВ "ЦЕНТР БУДКОМПЛЕКТАЦІЇ" 24.09.2026 подано позовну заяву про визнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Разом із позовною заявою 24.09.2026 прокурором подано у вказаній справі заяву про забезпечення позову (вх № 02.3.1-02/9464/26 від 24.09.2026) у справі.

Прокурор у заяві про забезпечення позову просить:

Накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Будкомплектації» (код ЄДРПОУ 43062264), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь- які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в суборенду чи на іншому праві користування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Будкомплектації» (код ЄДРПОУ 43062264), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь- які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га;

Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га;

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухомемайно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га, в тому числі щодо збудованих об`єктів нерухомого майна, що розташовані на даній земельній ділянці.

Прокурор мотивує свою заяву тим, Рішенням Ужгородської міської ради № 1044 від 13.12.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Будкомплектації» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування об`єктів інженерної інфраструктури в районі вул. Юрія Гагаріна, з подальшою передачею її в оренду.

У подальшому, 13.06.2023 Ужгородською міською радою прийнято рішення № 1306, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Будкомплектації» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0123 площею 0,1500 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) по вул. Карпатської України в м. Ужгороді та передано її в оренду строком на 3 роки.

На підставі вказаного рішення 04.07.2023 між Ужгородською міською радою (Орендодавець) та Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Будкомплектації» (Орендар) укладено Договір оренди землі № 2422, предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0123.

Відповідно до умов договору (п. 3) на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні, а також наявні інші об`єкти інфраструктури: зелені насадження.

Як вказано у п. 30 даного договору, до обов`язків орендаря належить, зокрема, дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого призначення, водного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Разом з тим, указане рішення Ужгородської міської ради від 13.06.2023 № 1306 прийнято всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства України, а відтак договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, а відповідна земельна ділянка підлягає поверненню територіальній громаді міста Ужгород з огляду на наступне.

Так, відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього кодексу (ч. 2 ст. 127 ЗК України).

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 134 ЗК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України передбачає виняток із загальних вимог до конкурентного продажу земельних ділянок: не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Отже, передання земельних ділянок в оренду для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, є одним з небагатьох випадків, коли земельні ділянки державної чи комунальної власності не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, відведення земельної ділянки у оренду ТОВ «Центр будкомплектації» здійснювалось саме за цільовим призначенням за кодом КВЦПЗ 11.04 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури.

За таких обставин, розміщення будівель та споруд для постачання пари здійснються на землях промисловості, а тому у відповідності до вимог частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки з цільовим призначенням для виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води, мають надаватися в оренду виключно за результатами аукціону.

Аналогічна позиція щодо передачі земельних ділянок за цільовим призначенням 14.01 виключно виключно за результатами аукціону викладена упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі № 360/2226/21.

Зазначене виключає можливість надання ТОВ «Центр Будкомплектації» спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. Карпатської України, в оренду без аукціону, що свідчить про невідповідність рішення сесії Ужгородської міської ради від 13.06.2023 № 1306 вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність з виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води (відносяться до груп 35.2, 35.3 36.0 КВЕД-2010) відсутня в переліку основних та додаткових видів діяльності ТОВ «Центр Будкомплектації».

Окрім цього, відповідно до детального плану території, обмеженої вулицями Карпатської України (Юрія Гагаріна), Сергія Мартина, Успенського та Промисловою (Миколи Огарьова), затвердженого рішення Ужгородської міської ради від 26.08.2025 № 2392, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123 площею 0,1500 га розташована в межах рекреаційної зони озеленених території загального користування.

Факт перебування відповідної земельної ділянки в зоні рекреаційних зон загального користування також підтверджується витягом з містобудівної документації від 03.07.2026 № 123/05-06/26.

Поряд з цим, приналежність спірної земельної ділянки до земель рекреації безпосередньо відображена у договорі оренди землі № 2422 від 04.07.2023, у зв`язку з чим на орендаря ТОВ «Центр Будкомплектації» покладено обов`язки дотримуватись порядку використання земель рекреаційного призначення, визначних главою 9 Земельного кодексу України (п. 7 договору).

Відсутня вказана інформація та викопіювання із діючої містобудівної документації і в проєкті землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

За таких обставин, при прийнятті рішення про надання відповідної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальності «Центр Будкомплектації» та укладенні відповідного договору оренди земельної ділянки було грубо порушено вимоги ст. ст. 65-66 Земельного кодексу України.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації (ч.ч. 1 та 2 ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Отже, надання спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельного аукціону, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та

розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) на землях рекреаційних зон загального користування суперечить цільовому та функціональному призначенню таких земель, оскільки вони в силу ст. ст. 50, 51 ЗК України повинні використовуватись для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Таким чином, формування та передача в користування земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0123 здійснено без належного врахування вимог містобудівної документації «Генерального плану міста Ужгород (коригування окремих розділів)», затвердженого рішенням Ужгородської міської ради № 313 від 04.06.2004 та порушує інтереси територіальної громади у сфері раціонального використання земель комунальної власності.

Поряд з цим, проєкт землеустрою взагалі не містить обґрунтування відповідності цільового призначення земельної ділянки вимогам містобудівної документації, не враховує функціональне призначення території та не підтверджує дотримання планувальних обмежень, що є обов`язковими відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Факт перебування відповідної земельної ділянки в зоні рекреаційних зон загального користування також підтверджується витягом з містобудівної документації від 03.07.2026 № 123/05-06/26.

Поряд з цим, незважаючи на те, що Відповідачеві достовірно відомо про факт розташування земельної ділянки в межах рекреаційної зони озеленених території та наявності на земельній ділянці зелених насаджень (п. 3 Договору від 04.07.2023 № 2422, ТОВ «Центр Будкомплектації» здійснюється зведення капітальної будівлі, відомості про яку 01.07.2026 вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером 3359176621100 та назвою «Будівля, Незавершене будівництво адміністративно-побутової будівлі по вул.Карпатської України в м.Ужгороді - 14 відсотків готовності»

У разі повної забудови спірної земельної ділянки дії відповідача призведуть до неможливості реального поновлення інтересів територіальної громади м. Ужгорода. При цьому завершення будівництва об`єкта і реєстрація права власності на нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову прокурора знівелюють мету звернення з позовом захист інтересів держави у сфері земельних відносин.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та викладені в ній доводи, суд доходить висновків клопотання задовольнити та зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 Верховного Суду у справі № 905/2130/17 та від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На цьому акцентовано увагу, зокрема, і у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 N 15-рп/2004у справі N 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 N 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, очевидним є те, що навіть у випадку подання позову можливість відповідача у будь-який момент відчужити спірне майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (Схожого правового висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Тобто, незастосування заходів забезпечення позову у даній справі з високою ймовірністю може призвести до виникнення необхідності у прокурора, у випадку задоволення поданого ним позову, у подальшому звертатись до суду щодо повернення у власність територіальної громади міста спірного майна, яке протягом розгляду даної справи може бути вільно відчужене відповідачем у будь-який момент.. Вказане відповідно, може істотно ускладнити можливість виконання рішення, у випадку його винесення на користь прокурора та позивача, та захист порушених прав позивача, змусить його вживати додаткові заходи щодо поновлення власних прав.

У випадку ж невжиття таких заходів існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, можливе понесення позивачем збитків або додаткових витрат, а позивач в свою чергу, буде позбавлений можливості здійснити захист або поновлення своїх прав у межах одного судового провадження.

Суд також зазначає та враховує, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на зміну об`єкта нерухомого майна. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Необхідність збереження правового статусу та стану спріного нерухомого майна відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил ч. 2 ст. 136 ГПК України

До того ж, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, не порушують права та інтереси сторін і третіх осіб, оскільки у випадку прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову відповідач (новий власник спірного майна) і надалі зможе вільно розпоряджатись майном щодо якого прокурор просить суд вжити заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З огляду на характер спірних правовідносин, враховуючи висловлені прокурором доводи, відсутність в матеріалах справи доказів того, що вжиття заходів забезпечення позову може порушити права та інтереси інших учасників даного спору, станом на момент постановлення даної ухвали суд не вбачає підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Наведене, з урахуванням приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заяви про забезпечення позову

Буде на думку суду співмірним, адекватним та достатнім заходом забезпечення позову:

Накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Будкомплектації» (код ЄДРПОУ 43062264), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь- які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в суборенду чи на іншому праві користування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Будкомплектації» (код ЄДРПОУ 43062264), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь- які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га;

Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га;

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухомемайно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га, в тому числі щодо збудованих об`єктів нерухомого майна, що розташовані на даній земельній ділянці.

Керуючись 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-141, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву прокурора про забезпечення позову подану 24.09.2026 у справі 907/1027/26 задовольнити.

2. Вжити такі заходи забезпечення позову:

Накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Будкомплектації» (код ЄДРПОУ 43062264), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь- які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в суборенду чи на іншому праві користування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Будкомплектації» (код ЄДРПОУ 43062264), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь- які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га;

Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га;

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухомемайно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:65:001:0123, площею 0,1500 га, в тому числі щодо збудованих об`єктів нерухомого майна, що розташовані на даній земельній ділянці.

Стягувач: Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області (вул.Небесної Сотні, 6, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ: 0290996724)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР БУДКОМПЛЕКТАЦІЇ" ( 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Минайська, будинок 14, квартира 28, код. ЄДРПОУ: 43062264)

Ця ухвала набирає законної сили з 25.09.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 25.12.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 25.09.2026.

Суддя А.А. Худенко