Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 357/2568/26
Провадження № 2/604/356/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року селище Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Федорович І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий виклад позицій сторін.
Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 85 765,77 грн, з яких 21 999,38 грн - заборгованість за тілом кредиту, 63 766,39 - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Крім того, просить стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
04 травня 2021 року між первісним кредитодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №181955385, у формі електронного документа та підписаний електронним одноразовим ідентифікатором. Однак, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на дату подання позовної заяви у Відповідача виникла заборгованість.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подала.
Процесуальні дії та рішення суду.
Ухвалою суду від 30 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі.
У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання не з`явилася, відзиву на позовну заяву не подавала. Про дату та час судових засідань повідомлений належним чином шляхом: надсилання повісток про виклик до суду через установу поштового зв`язку («адресат відсутній»), шляхом надсилання повідомлень через мобільний застосунок «Viber» (статус абонент тимчасово не доступний), оголошення про виклик особи через офіційний вебсайт судової влади України. Відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачу.
Зважаючи на наведене, суд постановив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення у справі.
Суд ухвалює повне рішення у відсутності сторін, без проголошення.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення.
Встановлені обставини справи та докази на їх підтвердження.
04 травня 2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали Договір №181955385 про надання кредиту у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатора.
11 травня 2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду до Договору №181955385 від 04.05.2021 (на строк дії Договору №181955385.).
Згідно з п.1 Угоди сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 4740 гривень на строк дії Договору №181955385 від 04.05.2021.
ОСОБА_1 при зверненні до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою надання кредиту вказала номер банківської картки для перерахування коштів № НОМЕР_1 .
Згідно з п.1.1 Договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, на суму 17 260 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відіповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ».
Загальна сума кредиту = 22 000,00 грн.
Згідно з п.1.2 Договору Кредит надаєтьсястроком на 26 (двадцать шість) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»).
Згідно з п.1.3. Договору Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження договору кожен раз продовжується за формулою Z=30- (X-Y).
Згідно з п.1.4 Договору за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в передбаченому порядку.
Згідно з п.1.4.1 Договору виключно на період строку, визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 62,05 (шістдесят дві цілих п`ять сотих) процентів річних, що становить 0,17 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Згідно з п.1.4.2. Договору за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 604,99 (шістсот чотири цілих дев`яносто дев`ять сотих) процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
Згідно з п.1.4.3. у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
Згідно з п.1.5. Договору Позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.
Згідно з п.1.6. Договору Основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.7. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.7.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.
Згідно з п.1.7. Договору Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах.
Згідно з п.1.7.1 Договору зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.
Згідно з п. 1.7.2 Договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Згідно з п. 1.8 Договору проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту Позичальником.
Згідно з пунктом 4.3 договору, сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (90 днів від дати закінчення дисконтного періоду 30.08.2021), є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
04.05.2021 та 11.05.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 17 260 грн та 4740 грн на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
АТ КБ «ПриватБанк» від 25.05.2026 №20.1.0.0.0/7-260518/95950-БТ на вимогу суду повідомило, що картка НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 , номер рахунку НОМЕР_3 .
Як вбачається із повідомлення з АТ КБ «ПриватБанк» за період з 04.05.2021 та 11.05.2021 на вказаний банківський рахунок, який належить ОСОБА_1 та до якого прив`язана банківська карта № НОМЕР_2 , зараховано кошти у розмірі 17260,00 грн та 4740,00 грн.
Позивач зазначає, що 01.06.2021 (позивач не долучив доказів оплати з метою можливості первірки точного часу та дати здійснення платежу) відповідач оплатила кредитні кошти в розмірі 1646,38 грн (зараховано на погашення процентів за користування кредитом) та тіло кредиту в розмірі 0,62 грн. У подальшому відповідач платежів не здійснювала, у зв`язку з чим кредиторами була нарахована заборгованість.
Разом з тим, згідно розрахунків проценти за користування кредитом за дисконтний період становлять 29,34 помножити на 7 днів +37,4 помножити на 19 днів = 915,98 грн. 01 червня 2021 року проценти за користування становили 1,66 % = 365,2 грн.
Тобто вказана сума оплати повністю покрила проценти за користування кредитом за дисконтний період.
Надалі (за 29 днів до 29.06.2021) нарахування процентів здійснювалося за ставкою 1,66% на суму боргу 21 999, 38 грн (п. 1.4.2 Договору).
Позивачем надано розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 03.08.2021, за яким заборгованість ОСОБА_1 за договором №181955385 становить - 58 442,31 грн, з яких 21 999,38 грн - заборгованість за тілом кредиту, 36 442,93 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 04.05.2021 по 03.08.2021 (91 день).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 26.12.2025, складеної ТОВ «ФК «ЕЙС», заборгованість ОСОБА_1 за договором №181955385 від 04 травня 2021 року станом на 26 грудня 2025 року становить 85 765,77 грн, з яких: 21 999,38 грн - сума заборгованості за сумою кредиту; 63 766,39 грн - сума заборгованість за процентами.
На вимогу суду Позивач надав деталізований розрахунок спірної суми боргу.
Згідно з наданими детальними розрахунками, нарахування заборгованості за процентами відбувалося шляхом нарахувань як у межах погодженого строку кредитування, так і поза його межами.
При цьому кредитодавець на підставі пункту 1.4 Договору скасував умови нарахування за меншою (дисконтною) ставкою і здійснив перерахунок за підвищеною базовою ставкою 1,70% за кожен день користування коштами (нарахувавши 03.07.2021 суму в розмірі 10531, 92 грн).
Надалі відбулося збільшення процентної ставки до 2,30% в день з 04.07.2021 на підставі п. 1.7.2 Договору.
Правовідносини факторингу. 28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, та позивач вказує, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 181955385 від 04.05.2021.
Згідно із витягом з Реєстру прав вимоги №145 від 03.08.2021 заборгованість відповідача становить 58 442,93 грн, з яких: 21 999,38 - заборгованість по тілу кредиту; 36 442,93 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Згідно розрахунку заборгованості, складеної ТОВ «Таліон плюс», заборгованість ОСОБА_1 за договором №181955385 від 04.05.2021 року за період з 03.08.2021 по 26.09.2021 становить 85 765,77 грн, з яких: 21 999,38 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 63 766,39 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 181955385 від 04.05.2021.
Згідно із витягом з Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 заборгованість відповідача становить 85 765,77 грн, з яких: 21 999,38 - заборгованість по тілу кредиту; 63 766,39 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до якого перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 181955385 від 04.05.2021.
Згідно із витягом з Реєстру боржників ві 14.07.2025 до Договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 заборгованість відповідача становить 85 765,77 грн, з яких: 21 999,38 - заборгованість по тілу кредиту; 63 766,39 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Позивачем належно доведено перехід права вимоги до Відповідача за Договором.
Норми права, які застосував суд. Судова практика.
На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.
Відповідно до ст. 13 ЗУ Про споживче кредитування договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 3 статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ Про споживче кредитування умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до п. 13 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України у період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.
Відповідно до п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ Про споживче кредитування (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин) у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
ВП ВС у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 уточнила власний правовий висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).
Також суд застосовує висновок, викладений у постанові КЦС ВС від 12 лютого 2025 року в справі № 679/1103/23 щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач (кредитодавець) як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Висновки суду по суті спору.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 63 766,39 грн.
Як встановлено судом, загальна сума нарахованих позивачем процентів сформована внаслідок: по-перше, застосування передбаченого п. 1.4 Договору ретроспективного скасування дисконтної ставки і перерахунку за підвищеною ставкою 1,70% на день; по-друге, неврахування повної сплати процентів позичальником, які нараховані на час дисконтного періоду; по- третє, проценти за користування нараховані без врахування п. 4.3. Договору.
Суд застосовує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів діє виключно у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, у разі наявності сумнівів щодо того, чи є нарахування мірою відповідальності, чи платою за користування, застосовується принцип contra proferentem (тлумачення умов договору проти того, хто їх написав). Оскільки договір розроблений кредитором і він сам визначив післястрокові відсотки як санкцію, а відповідних вимог про стягнення санкцій за ст. 625 ЦК України позивачем заявлено не було, стягнення цих сум під виглядом звичайної плати за користування кредитом суперечить закону та принципу диспозитивності (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Крім того навіть за протилежного підходу нарахування відсотків як форми відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ст.625 ЦК УКраїни за визначеною договором ставкою 1,7% неможливо в силу законодавчого обмеження таких нарахувань у період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 13 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України.
Пунктом 1.4.3 Договору передбачено механізм, за яким у разі порушення строків повернення кредиту застосування початкових (дисконтних) ставок скасовується, і до всього періоду користування застосовується підвищена базова ставка 1,70% на день.
Суд кваліфікує таку умову як приховану відповідальність за порушення грошового зобов`язання і штрафну санкцію, оскільки зміна (збільшення) розміру процентної ставки прямо пов`язана із фактом неправомірної поведінки (простроченням).
Суд бере до уваги, що строк дії кредитного договору з відповідачем припав на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Відповідно до пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 13 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України (у чинних на той час редакціях), у цей період імперативно заборонялося збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, а боржник звільнявся від сплати будь-яких штрафних санкцій за прострочення виконання. Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору, які обмежують права споживача порівняно із Законом, є нікчемними. Відтак, нарахування відсотків за підвищеною базовою ставкою 1,70% на день на підставі п. 1.4 Договору у період карантину є неправомірним.
Відповідно до Постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 про відміну на всій території карантину карантин відмінено з 24:00 год 30 червня 2023 року.
Оскільки наданий позивачем розрахунок є необґрунтованим і не підлягає застосуванню, суд здійснює власний розрахунок заборгованості за процентами виключно в межах узгодженого строку кредитування (26 днів дисконтного періоду та плюс 90 днів) та виключно за погодженими дисконтними ставками (0,17% та 1,66% на день).
Отже, проценти за користування кредитом становлять 915, 98 грн + 32867,07 грн = 33 783,05 грн. Всі інші, нараховані Позивачем проценти не є процентами за користування кредитом, а повинні бути трактовані в порядку п. 4.3. Договору.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума тіла кредиту у розмірі 21 999,38 грн, та сума правомірно нарахованих процентів за користування кредитом - 33 783, 05 грн.
У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відсотків на суму - 29983,34 грн слід відмовити за безпідставністю.
Суд звертає увагу, що умови Договору про нарахування процентів, які передбачені у декількох розмірах з багатьма умовами, розрахунок строку за формулою є надто складними для пересічного споживача.
Щодо розподілу судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Таким чином, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1731,6 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Додаткову угоду № 25770901326 від 01.09.2025 року та Акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025. Згідно з детальним описом, позивачу надано послуги (вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви, підготовка адвокатського запиту та клопотань) на загальну суму 7 000,00 грн.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Верховний Суд у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме те, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження, позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим та розумним розмір витрат на правову допомогу у сумі 5 000,00 гривень.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, витрати на правову допомогу, обґрунтована сума яких визначена судом у розмірі 5 000,00 грн, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог у розмірі 4553,00 грн.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №181955385 від 04.05.2021 у розмірі - 55 782, 43 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні сорок три копійки).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1731,6 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4553,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13;
відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне рішення складене у відсутності сторін без проголошення - 17.09.2026.
Суддя І. В. Федорович
The court decision No. 139925041, Pidvolochysk District Court of Ternopil Oblast was adopted on 17.09.2026. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important information easily.
This decision relates to case No. 357/2568/26. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: