Decision № 139913213, 21.09.2026, Mizhhiria District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 302/1117/26

Провадження № 2/302/682/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міжгірської селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2026 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач, спадкоємець) та ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , позивач, спадкоємець), через представника адвокатку Гренджа Вікторію Юріївну, звернулися до суду з вказаним позовом до Міжгірської селищної ради (далі Міжгірська селищна рада, відповідач), який обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який доводився позивачам ОСОБА_4 чоловіком, а ОСОБА_2 - батьком. До складу спадщини увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельні ділянки розташовані на території колишньої Торунської сільської ради (села Торун), загальною площею 0,5062 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та будівництва житлового будинку, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 024335, дата видачі 11.06.2003 року. Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаються єдиними належними спадкоємцями за законом, проте нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину їм було відмовлено через відсутність правоустановчих документів та через відсутність інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності на зазначене вище нерухоме майно. Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивачі просили визнати за ними право власності на вище згаданий житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування за законом до майна померлого ОСОБА_3 , 1965 року народження, по 1/2 частині.

25 серпня 2025 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з`явились.

Представник позивачів адвокатка Гренджа В.Ю. подала суду заяву 21 вересня 2026 року, якою просила розглянути справу без участі позивачів та її як представника, позовні вимоги підтримав, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву від 14 вересня 2026 року якою просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Міжгірською селищною радою.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд враховує при вирішенні спору визнання позову відповідачем.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Торунь Хустського району Закарпатської області, у віці 57 років, помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.12).

Згідно довідки № 479 від 20.10.2022 виданої Торунським старостинським округом Міжгірсткої селищної ради, виконкому Міжгірської селищної ради, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 був постійним мешканцем АДРЕСА_1 і на день його смерті разом з ним були зареєстровані і проживали: ОСОБА_1 , 1968 року народження дружина; ОСОБА_2 , 2008 року народження, - син (а.с.16).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), виданої Міжгірською державною нотаріальною конторою, у Спадковому реєстрі інформація щодо складання ОСОБА_3 заповіту, відсутня (а.с. 14).

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71265848 від 25.01.2023, вбачається, що Міжгірською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 03/2023 25.01.2023 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13).

На підставі рішення Торунської сільської ради народних депутатів від 14.08.2001 ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №024335 від 11.06.2003, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 914 №513, яким посвідчувалося його право власності на земельні ділянки загальною площею 0,5062 га призначені для ведення особистого селянського господарства (далі Держакт №024335).

Постановою державного нотаріуса Дунаєвої О.І. за вих. № 132/02-31 від 30.05.2026 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їм 1/2 частку за майном померлого ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та щемельні ділянки загальною площею 0,5062 га, які знаходяться на території Торунської сільської ради Хустського району Закарпатської області, з тих підстав, що відповідно до п.4.16 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про право власності на майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, на вищевказаний житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище житлового будинку, відсутній оригінал Державного акту на право приватної власності на землю, відсутні витяги з Державного земельного кадастру на земельні ділянки та наявності інформації стосовно кола осіб, які прийняли спадщину, за якою частка у праві на спадщину ОСОБА_1 становить (одна друга) частка. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 травня 2026 року (а.с.15).

Наявність вказаного вище житлового будинку та його характеристики підтверджується технічним паспортом (а.с. 21-30).

Відповідно до підпункту 4.19 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Правовідносини щодо права власності до 01 січня 2004 року регламентувались розділом ІІ Цивільного кодексу УРСР. Верховним Судом України в постанові від 18.12.2013 у справі № 6-137цс13 було висловлено правову позицію, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

Питання набуття права власності, зокрема й на житловий будинок, регламентувались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки зведення й завершення будівництвом об`єкта.

Відповідно до вказаних нормативних документів громадяни вправі були, зокрема, придбати або побудувати для себе на праві особистої власності житлові будинки. Тобто законодавче регулювання на час будівництва ОСОБА_3 житлового будинку передбачало набуття права особистої власності на житловий будинок внаслідок його будівництва.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час завершення будівництвом житлового будинку регулювалася підзаконними нормативними актами, а саме Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56. Вказаним нормативним актом було передбачено реєстрацію права власності на житло тільки в містах та селищах і не встановлювалась можливість такої в сільських населених пунктах. Відповідно до практики правозастосування діючого законодавства, викладеної в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за N 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами».

З врахуванням наведеного суд доходить висновку, що ОСОБА_3 набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 внаслідок його створення (завершення будівництвом), що підтверджується випискою з погосподарської книги від 14.02.2025 № 171 та технічним паспортом.

Враховуючи наведене суд встановив, що позивачі, як єдині спадкоємці за законом за померлим ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, набули право на спадкування за ним майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема, житловий будинок під АДРЕСА_1 та земельні ділянки.

Суд не встановив обставин, які мали б наслідком усунення позивачів від спадкування за ОСОБА_3 ..

Суд не встановив обставин, які б свідчили, що спадкування позивачами за ОСОБА_3 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд дійшов висновку, що у позивачів виникло право на набуття у власність зазначеного об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємця, які не впливають на зміст цього права.

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних норм законодавства, беручи до уваги положення ст. 356 і 1278 ЦК України, суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на рівні частки (по 1/2 кожним) у праві власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення в зазначеній частині.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 356, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міжгірської селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), право на 1/2 (одну другу) частку у праві власності на спадковий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), право на 1/2 (одну другу) частку у праві власності на земельні ділянки загальною площею 0,5062 га, які знаходяться на території колишньої Торунської сільської ради урочище «Біля хати» площею 0,0573 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку; урочище «Сарайова затінь» площею 0,2028 га та 0,1160 га, всього 0,3188 га, урочище «Город» площею 0,0934 га, урочище «Затінь» площею 0,0367 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які вказані в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 024335 виданого 11.06.2003 на ім`я ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ), право на 1/2 (одну другу) частку у праві власності на спадковий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ), право на 1/2 (одну другу) частку у праві власності на земельні ділянки загальною площею 0,5062 га, які знаходяться на території колишньої Торунської сільської ради урочище «Біля хати» площею 0,0573 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку; урочище «Сарайова затінь» площею 0,2028 га та 0,1160 га, всього 0,3188 га, урочище «Город» площею 0,0934 га, урочище «Затінь» площею 0,0367 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які вказані в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 024335 виданого 11.06.2003 на ім`я ОСОБА_3 , в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 21.09.2026.

Повне найменування учасників:

позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350910; місцезнаходження: вул. Шевченка, 77, селище Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000.

Суддя О. І. Повідайчик