Court ruling № 139909469, 21.09.2026, Tlumach District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 353/1110/26

Провадження № 2-з/353/13/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум.Тлумач

Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіна У.Ю. розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Барана Василя Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Нелюба Марина Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в :

21.09.2026 року адвокат Баран В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Нелюба М.А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно з позовною заявою представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Баран В.В. подав заяву про забезпечення позову, а саме просив зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП № 68387932, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Нелюбою М.А. на підставі виконавчого напису № 14419, вчиненого 17.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 31920,0 грн. на користь ТзОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Також зазначив, що позивачка звільняється від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та послався на постанову КЦС ВС від 19.10.2022 року у справі № 743/1481/21.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову може бути подана одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Проте в порушення вищевказаної вимоги заява про забезпечення позову не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.

Також згідно з ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, в порушення вищевказаних вимог, до заяви про забезпечення позову представником позивачки не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Обґрунтовуючи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, заявник посилався на постанову Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 743/1481/21. Натомість у вказаній постанові Верховний суд зазначив, що у випадку пред`явлення позову саме споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Частиною третьою ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» чітко окреслена форма захисту прав споживача, в межах реалізації якої така особа звільняється від тягаря судових витрат, а саме шляхом подання споживачем до суду позовної заяви, яка спрямована на захист його порушеного права.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (з наступними змінами), споживач - фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. При цьому Законом України N 1734-УІІІ від 15.11.2016 року виключений п. 23 зазначеної статті, який визначав термін споживчого кредиту.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум. При цьому нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх та не вирішує по суті питань права, а лише підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій.

Отже, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 року у справі № 757/40852/17, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Натомість, у даному випадку, предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

У тексті заяви про забезпечення позову та в самому позові представником позивачки не зазначено, яким чином порушуються права позивачки, як споживача, при вчиненні нотаріусом виконавчого напису, який оспорюється.

Отже, посилання на постанову Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №743/1481/21 є безпідставними, оскільки у спірних правовідносинах оскаржується виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором, а не сам кредитний договір чи його складові частини.

До цього ж з заявлених вимог вбачається, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25.09.2025 року по справі № 758/6843/24 позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» було повністю задоволено та визнано недійсним кредитний договір № 100368, укладений 21.12.2019 року від імені ОСОБА_1 , оскільки вказаний правочин укладено внаслідок шахрайських дій третіх осіб без будь-якого волевиявлення позивача.

Тобто, визнання такого правочину судом недійсним, свідчить про відсутність між сторонами будь-яких договірних зобов`язань, що в свою чергу свідчить про відсутність у позивачки порушеного права, саме як споживача, а тому вона не підлягає звільненню від сплати судового збору як споживач, в розумінні ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною 10 ст. 153 ЦПК України встановлено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Оскільки заяву позивача про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України (не сплачено судовий збір), вказана заява на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України підлягає поверненню заявнику.

Суд роз`яснює, що повернення вказаної заяви не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Барана Василя Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Нелюба Марина Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, що є датою її ухвалення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяУ. Ю. ЛУКОВКІНА