Decision № 139907608, 18.09.2026, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 рокусправа № 380/2560/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби з безпеки на транспорті код ЄДРПОУ 39816845, адреса: 80383, Львівська обл., с.Малехів, у просить суд визнати протиправними та скасувати:

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 047214 від 19.11.2025 щодо перевищення габаритно-вагових норм понад 30% без відповідного дозволу;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 047215 від 19.11.2025 щодо перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначеного статттями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 047217 від 19.11.2025 щодо перевищення габаритно-вагових норм понад 30% без відповідного дозволу;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 047215 від 19.11.2025 щодо перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначеного статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що транспортні засоби позивачем надані в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , що підтверджується договором найму (оренди) транспортних засобів від 31.03.2025, посвідченого приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу у Львівській області Марців І.В. та зареєстровано в реєстрі № 540, згідно з яким орендодавець (позивач) передала в строкове платне користування орендареві (ФОП ОСОБА_2 ) для використання в підприємницькій діяльності транспортні засоби марки MAN TGS 18.480 р.н. НОМЕР_2 , марки GALTRAILER р.н НОМЕР_3 , та договором найму (оренди) транспортних засобів від 31.03.2025, посвідченого приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу у Львівській області Марців І.В. та зареєстровано в реєстрі № 539, згідно з яким орендодавець (позивач) передала у строкове платне користування орендареві (ФОП ОСОБА_2 ) для використання в підприємницькій діяльності транспортні засоби марки MAN TGS 18.480 реєстраційний номер НОМЕР_4 та марки GALTRAILER р.н НОМЕР_5 . Тому, на підставі таких договорів саме ФОП ОСОБА_2 виступає перевізником, бо користується такими транспортними засобами у своїй діяльності. Відповідно позивач не є перевізником, у зв`язку з чим на нього не може бути накладено штраф за правопорушення у сфері перевезення вантажів.

20.03.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у позові повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення рейдової перевірки водій, порушуючи вимоги статті 48 Закону №2344-III не надав належним чином заповнену ТТН, що у свою чергу є наслідком застосування до перевізника адміністративно господарських санкцій, зокрема застосування адміністративно- господарських штрафів визначених абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, накладених шляхом винесення спірних постанов № ОПШ 247215 від 19.11.2025 та № ОПШ 247217 від 19.11.2025. Розглядаючи справи подібної категорії, Верховний Суд сформував сталий та незмінний підхід до вирішення питання щодо встановлення особи автомобільного перевізника у справах, в яких оскаржують постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт. У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зазначив, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III , застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33 , 50 Закону № 2344-III. Також, варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 зауважив, що адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника. Відтак Договори найму транспортних засобів, на яких базується правова позиція позивача, яку викладено в позовній заяві не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки такі були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані у вказаних актах проведення рейдової перевірки, які, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання наведених документів не нівелює зафіксованих в актах ОАР 035791 та ЕАР 008467 обставин до схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.05.2025 у справі № 120/4525/23, а також вказані договори не є джерелом, з якого за правилами встановлюють особу автомобільного перевізника, бо не регулюють правовідносин, що виникають під час перевезення вантажів, тобто вказані договори за своєю правовою природою не стосуються відносин, що виникають в сфері перевезення, зокрема перевезення вантажів.

01.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити повністю. Представник позивача зазначає, що відповідач у відзиві посилається на те, що у ТТН не зазначено найменування перевізника, проте, у долучених до відзиву ТТН чітко зазначено, що автомобільний перевізник - «ФОП ОСОБА_2 ». У Постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд наголосив на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися). Враховуючи викладене, спірні постанови є протиправними, оскільки прийняті щодо позивача як власника транспортних засобів, а не перевізника, який зазначений у ТТН та у якого вказані транспортні засоби перебувають в оренді відповідно до договорів оренди. Згідно з постановою КАС ВП від 13.03.2025 у справі № 420/9048/23 - положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

03.04.2026 від представника відповідача до суду надійшли заперечення, в яких просить суд відмовити у позову повністю. Вказані запереченні мотивовані тим, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника- документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія- посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Частина частина третя статті 48 Закону № 2344-III встановлює, що істотні дані (обов`язкові реквізити), які має містити ТТН, зокрема, код ЄДРПОУ автомобільного перевізника. Пунктом 11.1 Правил № 363, визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Пунктм 11.3 Правил №363 (Документ z0128-98) товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Пунктом 11.4 Правил № 363 регламентовано, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. Отже, водій після отримання вантажу перевіряє оформлення ТТН та підписує її. Тому, під час спірних перевірок, водії транспортних засобів пред`явили товарно- транспортні накладні, які не містять обов`язкових реквізитів, зокрема повного найменування та коду платника податків згідно з ЄДРПОУ автомобільного перевізника, та інших, тобто в ході перевірки в супереч вимогам ст. 48, 49 Закону 2344-ІІІ, водії не надали належним чином заповнену ТТН, позицію, яка є релевантною до даної справи Верховний Суд виклав у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 440/2334/23, від 10 жовтня 2024 року у справі № 440/17818/21. При цьому, основні права та обов`язки виконавця за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом встановлено статтею 52 Закону № 2344-ІІІ.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 18.02.2026 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 09.03.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Відповідно до пунктів 9, 10, 11, 12 Порядку № 1567, 27 жовтня 2025 року, на а/д М-10 Львів Краківець 10 км. + 100 м., старшим державним інспектором Відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області, був зупинений транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який здійснював внутрішні перевезення вантажів.

У ході рейдової перевірки транспортного засобу встановлено порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 22.5 ПДР України при перевезенні вантажу (пісок) перевізник не забезпечив водія належно оформленою ТТН (відсутній РНОКПП перевізника, габарити т.з., неправильна вага) та повна маса т.з. складає 49580 кг при допустимих 40000 кг, що на 24% перевищує допустимі на строєну вісь навантаження складає 31440 кг, при допустимих 24000 кг., що н 31% перевищує допустимі вагові параметри, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 17 перевищення встановлених законодавством габаритно вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу без відповідного дозволу; ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статею 48 згаданого Закону.

За результатами рейдової перевірки складено Акт № ОАР 035791 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 27.10.2025 року. Водій із змістом Акту № ОАР 035791 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 27.10.2025, ознайомився.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована (знаходиться) за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатом розгляду справи прийнято постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ОПШ 247214 від 19.11.2025, за ч. 1 абз. 17 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також прийнято постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ОПШ 247215 від 19.11.2025, за ч. 1 абз. 3 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». На виконання вимог п. 21 Порядку №1567 позивачу направлено копії постанов про застосування адміністративно - господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт ОПШ 247214 від 19.11.2025 та ОПШ 247215 від 19.11.2025, на її поштову адресу рекомендованим відправленням засобами поштового зв`язку оператора «Укрпошта».

Відповідно до пунктів 9, 10, 11, 12 Порядку № 1567, 27 жовтня 2025 року, на а/д М-10 Львів Краківець 10 км. + 100 м., старшим державним інспектором Відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області, зупинений транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який здійснював внутрішні перевезення вантажів.

У ході рейдової перевірки транспортного засобу встановлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - на момент перевірки відсутня товарно- транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення вагових та/або габаритних обмежень, у тому числі порушення, відповідальність, за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3, абз. 17 част. 1.

За результатами рейдової перевірки складено Акт № ЕАР 008467 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 27.10.2025. Водій із змістом Акту № ЕАР 008467 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 27.10.2025 року, ознайомився.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована (знаходиться) за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатом розгляду справи прийнято постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ОПШ 047216 від 19.11.2025, за ч. 1 абз. 17 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також прийнято постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ОПШ 047217 від 19.11.2025, за ч. 1 абз. 3 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». На виконання вимог п. 21 Порядку №1567 позивачу направлено копії постанов про застосування адміністративно - господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт ОПШ 047216 від 19.11.2025 та ОПШ 047217 від 19.11.2025, на її поштову адресу рекомендованим відправленням засобами поштового зв`язку оператора «Укрпошта».

Вважаючи, що вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (надалі за текстом- Закон № 2344-III).

Стаття 1 Закону № 2344-III визначає, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів, наведений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування проводиться відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі Порядок № 879).

Пунктом 18, Порядку № 879, визначено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, максимально допустиме значення фактичної маси транспортного засобу для автомобільних доріг державного значення навантаження на двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, становить 40 тонн.

Відповідно до підпункту «в» пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, Максимально допустиме значення навантаження на строєну ось, якщо відстань між осями понад 1,3 до 1,4 метра для автомобільних доріг державного значення, становить 24 тонн.

Отже, чинним законодавством саме на автомобільного перевізника покладено обов`язок забезпечення належної маси транспортних засобів.

У свою чергу, порушення вказаних норм щодо маси, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III.

При цьому Законом № 2344-III передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З аналізу викладеного законодавства убачається, що Порядком №1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити автомобільного перевізника про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка уповноваженої особи автомобільного перевізника на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 01.03.2018 у справі №820/4810/17, від 14.12.2023 у справі №280/1426/20, від 21.12.2023 у справі №560/11763/22, від 06.06.2024 у справі №340/1617/22.

Враховуючи зазначення позивачем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреси електронної пошти позивача, що ним не спростовується, суд дійшов висновку, що відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений пунктом 26 Порядку №1567.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 згаданого Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач стверджує, що він не є перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ, а тому не може нести відповідальність, встановлену абзацом 3 частини першої статті 60 згаданого Закону.

Щодо документів, на підставі яких визначається перевізник, то Верховний Суд в постанові від 12 вересня 2024 року в справі № 200/16186/21 зазначив, що Закон № 2344-III не визначає єдиного документа, яким у спірних правовідносинах має підтверджуватися статус перевізника.

Зі змісту наведених у статті 1 і статті 33 Закону № 2344-III визначень понять "автомобільний перевізник", "послуга з перевезення пасажирів чи вантажів" випливає, що перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами відбувається на договірних умовах із замовником, а тому за загальним правилом наявність в особи відповідного статусу може визначатися на підставі договору, або інших документів, які підтверджують здійснення перевезення вантажів на договірних умовах.

У статті 50 Закону № 2344-III визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно з підпунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-III товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Отже, статус перевізника може підтверджуватися, зокрема, договором про перевезення вантажу, накладними (товарно-транспортними накладними), квитанціями тощо.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а Верховний Суд зауважив, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III).

Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.

У постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 Верховний Суд зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21, тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

В іншій постанові Верховного Суду (від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20) Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

У постанові від 21.12.2023 у справі № 280/2150/23 Верховний Суд зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-III, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Під час перевірки водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону № 2344-III). Під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20.

Отже, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

З обсягу встановлених судовим розглядом обставин цієї справи випливає, що транспортні засоби позивачем надані в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , що підтверджується договором найму (оренди) транспортних засобів від 31.03.2025, посвідченого приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу у Львівській області Марців І.В. та зареєстровано в реєстрі № 540, згідно з яким орендодавець (позивач) передав в строкове платне користування орендареві (ФОП ОСОБА_2 ) для використання в підприємницькій діяльності транспортні засоби марки MAN TGS 18.480 р.н. НОМЕР_2 , марки GALTRAILER р.н НОМЕР_3 , та договором найму (оренди) транспортних засобів від 31.03.2025, посвідченого приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу у Львівській області Марців І.В. та зареєстровано в реєстрі № 539, згідно з яким орендодавець (позивач) передав в строкове платне користування орендареві (ФОП ОСОБА_2 ) для використання в підприємницькій діяльності транспортні засоби марки MAN TGS 18.480 реєстраційний номер НОМЕР_4 та марки GALTRAILER р.н НОМЕР_5 .

Суд з`ясував, що у товарно-транспортній накладній №100023926 від 27.10.2025, автомобільним перевізником зазначено - ФОП ОСОБА_2 , Замовником ТзОВ «ОЗОН», Вантажовідправником ТзОВ «ТВК "Львівський мехсклозавод"», Вантажоодержувач ТзОВ «ОЗОН», Водій ОСОБА_5 .

Суд також з`ясував, що у товарно-транспортній накладній №10023927 від 27.10.2025, автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2 , Замовником ТзОВ «ОЗОН», Вантажовідправником ТзОВ «ТВК "Львівський мехсклозавод"», Вантажоодержувач ТзОВ «ОЗОН», Водій ОСОБА_4 .

Отже, суд констатує, що у згаданих ТТН зазначено, що автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_2 . У Постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд наголосив на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач не була перевізником вантажу, у зв`язку з чим до нього не могли застосовуватись санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Суд зазначає, що обов`язок щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника покладено на Укртрансбезпеку, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов`язана притягнути до відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу. При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку покладено на компетентний контролюючий орган, яким є Укртрансбезпека.

Аналогічний висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2023 року у справі № 300/4673/22.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року а справі № 620/18215/21).

За такого правового врегулювання та обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки транспортний засіб передано позивачем в найм (оренду) іншій фізичній особі-підприємцю, договір оренди є чинним, недійсним не визнавався, то саме ФОП ОСОБА_2 є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III в межах спірних правовідносин, а не позивач.

Схожий висновок підтриманий Верховним Судом в постанові від 06 березня 2024 року в справі № 200/4052/22.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про здійснення відповідачем достатніх та вичерпних заходів, спрямованих на встановлення особи правопорушника - автомобільного перевізника.

Висновок відповідача щодо допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем, як автомобільним перевізником, не відповідає фактичним обставинам справи.

У зв`язку з цим, суд вважає, що існують достатні правові підстави визнання протиправними та скасування постанов Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 047214 від 19.11.2025 щодо перевищення габаритно-вагових норм понад 30% без відповідного дозволу, про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 047215 від 19.11.2025 щодо перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначеного статттями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 047217 від 19.11.2025 щодо перевищення габаритно-вагових норм понад 30% без відповідного дозволу, про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 047215 від 19.11.2025 щодо перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначеного статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За таких обставин суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам на підтримку заявлених позовних вимог, позаяк, вони не впливають на викладений висновок суду про скасування спірних постанов та, відповідно, задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 047214 від 19.11.2025, №ОПШ 047215 від 19.11.2025, №ОПШ 047216 від 19.11.2025 та №ОПШ 047217 від 19.11.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби з безпеки на транспорті код ЄДРПОУ 39816845, адреса: 80383, Львівська обл., с.Малехів, на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович