Court ruling № 139907288, 21.09.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

21 вересня 2026 року Київ № 320/37125/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана одночасно з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування рішення,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана одночасно з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просить суд накласти заборону на вчинення реєстраційних дій суб`єктам державної реєстрації та іншим особам, які вчиняють реєстраційні дії, до винесення рішення суду у справі щодо визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 04.09.2026 № 2235/5 щодо майна:

- 6324285500:07:000:1122 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Чугуєвського району Харківської області Пашук Вікторії Володимирівна індексний номер рішення: 83515417 від 27.02.2026 року, площею 5.4157 га; номер запису про власності 63676596, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3289347363242;

- 6324285500:07:000:1123 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Чугуєвського району Харківської області Пашук Вікторії Володимирівна індексний номер рішення: 83552783 від 03.03.2026 року, площею 0.01 га; номер запису про власності 63707081, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3290669863242;

- 6324285500:07:000:1124 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Чугуєвського району Харківської області Пашук Вікторії Володимирівна індексний номер рішення: 83550854 від 03.03.2026 року, площею 0.01 га; номер запису про власності 63705588, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3290600363242;

- 6324285500:07:000:1125 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Чугуєвського району Харківської області Пашук Вікторії Володимирівна індексний номер рішення: 83551761 від 03.03.2026 року, площею 0.01 га; номер запису про власності 63706686, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3290637463242;

- 6324285500:07:000:1126 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Чугуєвського району Харківської області Пашук Вікторії Володимирівна індексний номер рішення: 83549429 від 03.03.2026 року, площею 0.01 га; номер запису про власності 63704637, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3290551263242;

- 6324285500:07:000:1127 рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Чугуєвського району Харківської області Пашук Вікторії Володимирівна індексний номер рішення: 83553720 від 03.03.2026 року, площею 0.01 га; номер запису про власності 63707867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3290703963242.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 04.09.2026 № 2235/5, який анулював рішення державних реєстраторів. Наказ Міністерства юстиції України є виконаним на другий день після підписання, реєстраційні дії проведенні відповідно до наказу, посадові особи компанії ТОВ "Слобожанське Агро", вчиняють незаконі реєстраційні дії щодо мого майна а саме, зареєстрували додаткову угоду від 08.09.2026, в якій не має мого підпису, як власника майна, він просто відсутній на договорі, ці дії вчинено щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6324285500:07:000:1123, 6324285500:07:000:1124, 6324285500:07:000:1126, 6324285500:07:000:1127, заявки на проведення реєстрації зареєстровані і на земельні ділянки 6324285500:07:000:1122, 6324285500:07:000:1125, але рішення по них, ще не має, вони в статусі на розгляді, ці дії вчиняються як реєстрація іншого речового права, а саме реєстрація додаткової угоди від 08.09.2026 щоб обновити функціонал реєстру та присвоєння тих параметрів, які не були в реєстрі, а саме пролонгація договору, пролонгація договору була вилучена 28.11.2025, які реєструвалися державними реєстраторами ці реєстраційні дії не є анульовані і діючі. Звернуто увагу на прикритий рейдерский захват власності позивача, якщо приватний нотаріус реєструє додаткову угоду від 08.09.2026, на якій відсутній підпис власника і прикріплює номер наказу Міністерства юстиції України від 04.09.2026 № 2235/5. Всі ці дії зроблені з метою, щоб майбутні рішення суду щодо визнання цього наказу протиправним втратило сенс, до право відновлено буде не можливо через зареєстровані додаткову угоду, на якій навіть відсутній мій підпис, і жодних вказівок в наказі додаткових не має. Зазначено, що заборона вчинення реєстраційних дій, не зачепить законних прав третіх осіб на такі об`єкти нерухомості, таке рішення не призведе до втручання в господарську діяльність ТОВ "Слобожанське Агро", так як їхнє право відновлено, але дасть юридичну змогу поновити законі права позивача у випадку позитивного рішення суду, тому просить накласти заборону вчинення реєстраційні дії на об`єкти нерухомого майна.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, установити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналіз змісту зазначених норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом із підстав і в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 380/9861/25 визначено алгоритм, якого суди мають дотримуватися під час розгляду відповідних заяв:

- суд насамперед зобов`язаний встановити, чи надав заявник належні й допустимі докази існування реальних, а не гіпотетичних, ризиків, визначених частиною другою статті 150 КАС України. Тягар доказування таких ризиків покладається виключно на заявника. Загальні посилання на можливі негативні наслідки без документального підтвердження (наприклад, фінансових документів, що свідчать про загрозу суттєвого погіршення майнового стану, чи доказів уже розпочатих дій з примусового виконання), не можуть вважатися достатнім обґрунтуванням для вжиття заходів забезпечення;

- у разі встановлення наявності підстав для забезпечення позову суд обирає конкретний захід, який є найменш обтяжливим, але водночас достатнім для ефективного захисту прав. Як правило, у справах, де оскаржуваний акт передбачає примусове стягнення коштів, застосування зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (пункт 5 частина перша статті 151 КАС України) є доцільним, оскільки тимчасово захищає майновий інтерес заявника без втручання у чинність самого акта;

- зупинення дії індивідуального акта (пункт 1 частина перша статті 151 КАС України) є заходом, що потребує окремого обґрунтування. Його застосування допустиме лише тоді, коли заявник доведе, а суд визнає, що менш обтяжливі заходи не забезпечують належного захисту прав. У такому випадку суд має навести мотиви, чому саме цей захід є необхідним;

- незалежно від обраного заходу, суд зобов`язаний перевірити, чи користь від його застосування для позивача явно переважає потенційну шкоду, яку може бути завдано відповідачу або публічним інтересам. Забезпечення позову не повинно призводити до суттєвого дисбалансу між приватним інтересом заявника і тими інтересами, на захист яких спрямовано оскаржуваний акт.

З огляду на зазначене, суд установив, що позивачем не зазначено достатніх підстав, що б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.

Відтак заявником не підтверджено існування очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, отже, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку, тобто підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цих обставин може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у справі "Беєлер проти Італії" зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наявними матеріалами справи не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, свобод та інтересів, за захистом яких заявник звернувся до суду з позовом, позаяк жодних належних і допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

Ураховуючи, що заявником не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не належить задоволенню.

Згідно з частиною п`ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини восьмої статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана одночасно з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування рішення.

Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів із дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Басай О.В.