Decision № 139869057, 17.09.2026, Zhovtnevyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа № 212/12192/26

2/212/7596/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Дехта Р.В., за участі секретаря судового засідання Попик С.Д., в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПОКРОВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ КРИВОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДНІПРОВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ; третя особа: ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ, НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ про визнання припиненим зобов`язання за договором іпотеки, зняття заборони на відчуження квартири та вилучення запису з державного реєстру іпотек,

встановив:

30 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з цивільним позовом до відповідача Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, в якому просила: Встановити факт припинення іпотечного договору від 30 травня 2006 року, який укладено між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» ( змінено назву на «Сведбанк») щодо нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 ), який посвідчений Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., зареєстрований в реєстрі за №6080, виключити запис із реєстраційним номером 9203979 з Державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ), номер РПВН 8271600, внесений Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., 30 травня 2006 року, зняти заборону на нерухоме майно та виключити запис із реєстраційним номером 3274765 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ), номер РПВН 8271600, внесений Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., 30 травня 2006 року.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 30 травня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «ТАС- Комерцбанк» ( змінено назву на «Сведбанк») було укладено кредитний договір № 308/0506/88/278 за умовами якого банк надав кредитні грошові кошти в розмірі 7 000 доларів США на строк з 30 травня 2006 року по 29 травня 2021 року із сплатою 14% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 30 травня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та мною було укладено іпотечний договір, посвідчений Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., зареєстрований в реєстрі за №6080 відповідно до якого в іпотеку банку передано квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язання за вищевказаним кредитним договором позивач виконала в повному обсязі.

Однак, АКБ «ТАС-Комерцбанк» всупереч нормам закону, не вжив заходів для припинення іпотеки, зняття обтяження та заборони відчуження з нерухомого майна.

Враховуючи те, що обтяження у вигляді заборони формально залишає за позивачем право власності, однак суттєво обмежує її права у розпорядженні таким, вважає, що порушене її право на володіння та розпорядження власним майном.

На підставі зазначеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

18 серпня 2026 року ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу було призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 17 вересня 2026 року без повідомлення (виклику) учасників справи.

18 серпня 2026 року ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу було витребувати: від Національного банку України, код ЄДРПОУ 00032106, від фонду гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016, - інформацію щодо наявності кредитної справи (кредитного договору №308/0506/88278 за умовами якого 30 травня 2026 року Акціонерний комерційний банк «Тас комерцбанк» (змінено назву на АТ «Сведбанк, код ЄДРПОУ 193566840» надав позичальнику ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 кредитні грошові кошти, у разі наявності такої інформації, надати також відомості стосовно існування заборгованості по зазначеному кредитному договору.

Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Коваленко Р.А. подав заяву про підтримання позовних та просив задовольнити іх в повному обсязі

Представник відповідача Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції - надав заяву в якій просив постановити рішення згідно норм чинного законодавства України.

Треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, надали до суду пояснення щодо позову, просила розглянути судовий спір відповідно до законодавства України.

За приписами ч.3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи,встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силуст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.11. 2004 року.

30 травня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «ТАС- Комерцбанк» ( змінено назву на «Сведбанк») було укладено кредитний договір № 308/0506/88/278 за умовами якого банк надав кредитні грошові кошти в розмірі 7 000 доларів США на строк з 30 травня 2006 року по 29 травня 2021 року із сплатою 14% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання за вищевказаним кредитним договором позивач виконала в повному обсязі, проте, АКБ «ТАС-Комерцбанк» не вжив заходів для припинення іпотеки, зняття обтяження та заборони відчуження з нерухомого майна.

З метою зняття обтяжень з предмета іпотеки за іпотечним договором в позасудовому порядку, позивач звернулась з відповідною заявою до відповідач, проте таке звернення залишилося без задоволення, та рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до інформації від 31.08.2026 року, яка надійшла на виконання ухвали суду від Фонда гарантування вкладів фізичних осіб вбачається, що відповідно доданих, наявних у розпорядженні Фонду - зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 308/0506/88-278 від 30.05.2006 перед ПАТ «ОМЕГА БАНК» були виконані в повному обсязі до дати запровадження тимчасової адміністрації, яка була розпочата 03.03.2015.

Відповідно до інформації Національного банку України, яка є відкритою, вбачається, що правонаступником всіх прав та зобов`язань Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» було ВАТ «Сведбанк», найменування якого неодноразово змінювалося: у 2009 році на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», у 2013 році на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк». Також зазначено, що відповідно до Статуту ПАТ «ОМЕГА БАНК» у новій редакції ПАТ «ОМЕГА БАНК» стало правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях АТ «Сведбанк», яке було правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях ВАТ «Сведбанк» та приєднаного у процесі реорганізації Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест». Правлінням Національного банку України було прийнято рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Омега Банк.

Таким чином, на теперішній час юридичної особи (фінансової установи), яка б мала прав кредитора за кредитним договором на підставі якого було накладено оспорювану заборону, немає

Обставину повного розрахунку підтверджує також і той факт, що ні Акціонерним комерційним банком «ТАС- Комерцбанк» ( змінено назву на «Сведбанк»), ні будь якою іншою установою не пред`являлося будь-яких претензій з приводу неповного розрахунку до ОСОБА_1 .

Зазначені вище обставини підтверджують про те, що заборгованість за кредитним договором, позивачем повністю погашена, що також підтверджується інформацією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31.08.2026 року.

Правовий режим власності, відповідно до ст. 92 Конституції України визначається виключно законами України.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Також відповідно до ч. 1ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей3,17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті3, абзаци другий і сьомий частини першої статті17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання в повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання за кредитним договором, а отже, і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21), постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

Частиною 1 ст. 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.05.2013 у справі № 6-26 цс 13 вбачається, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Крім цього, у п. 2 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5 роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право вразі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-1V державній реєстрації прав підлягають: заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до п. 25 розділу «Державна реєстрація відомостей про припинення обтяження» Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830 в редакції від 03.07.2015 року реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.05.2013 у справі № 6-26 цс 13 вбачається, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Крім цього, у п. 2 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5 роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки, на даний час у позивача немає невиконаних майнових зобов`язань за кредитним договором від 20.02.2006 року тому, існування заборони на належну позивачу квартиру - є безпідставною та такою, що порушує охоронювані законом майнові права на розпорядження цим майна, а тому встановлене обтяження, підлягає припиненню.

Ураховуючи наведене, а також те, що обтяження у вигляді заборони формально залишає право власності за позивачем, однак суттєво обмежує її право у розпорядженні таким, тому підлягає захисту.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 відповідача Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про визнання припиненим зобов`язання за договором іпотеки, зняття заборони на відчуження квартири та вилучення запису з державного реєстру іпотек задовольнити повністю.

Встановити факт припинення іпотечного договору від 30 травня 2006 року, який укладено між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» ( змінено назву на «Сведбанк»), щодо нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 ), який посвідчений Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., зареєстрований в реєстрі за № 6080.

Виключити запис із реєстраційним номером 9203979 з Державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ), номер РПВН 8271600, внесений Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., 30 травня 2006 року.

Зняти заборону на нерухоме майно та виключити запис із реєстраційним номером 3274765 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ), номер РПВН 8271600, внесений Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., 30 травня 2006 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Рішення суду складено 17 вересня 2026 року.

Суддя: Р. В. Дехта