Decision № 139851148, 17.09.2026, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. справа №300/3383/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної державної адміністрації про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної державної адміністрації (далі відповідач, Управління з питань ветеранської політики), в якому просив:

- визнати протиправною відмову Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної адміністрації;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працює лікарем-хірургом в Комунальному некомерційному підприємстві "Городенківська Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Городенківської міської ради (далі КНП "Городенківська БЛІЛ") та на виконання наказів Міністерства охорони здоров`я України №379 від 25.02.2022 та №1597 від 05.09.20222 був направлений у службове відрядження до м. Миколаїв для надання медичної допомоги в умовах воєнного стану. За доводами ОСОБА_1 , відповідно до пункту 13 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі Закон №3551-XII) статус учасника війни надається особам, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ. На переконання позивача надання медичної допомоги у зоні бойових дій прямо входить до таких заходів. Водночас, відповідач відмовив позивачу у наданні статусу учасника війни, посилаючись на відсутність підстав.

Вважаючи протиправною відмову Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної адміністрації, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк для усунення вказаних недоліків , шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовної заяви у новій редакції (у двох примірниках), із уточненими позовними вимогами та належним обґрунтуванням даних позовних вимог, а також з зазначенням суду інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (а.с.7-зворотній бік а.с.7).

На виконання ухвали суду від 26.05.2026, ОСОБА_1 , 01.06.2026, через підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, подав до суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви та уточнив позовні вимоги, а саме, просив суд:

- визнати відмову Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної адміністрації - протиправною;

- зобов`язати відповідача - Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної адміністрації, повторно розглянути моє звернення (заяву) (а.с.9-10).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.22-зворотній бік а.с.22).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у даній адміністративній справі не скористався.

Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, розглянувши справу, у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Згідно з листом Державного закладу "Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров`я України" від 20.10.2023 №07-923, адресованим директору КНП "Городенківська БЛІЛ", адміністрація Державного закладу "Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров`я України" на виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 №379 "Щодо надання медичної допомоги в умовах воєнного стану військовослжубовцям, які беруть участь в операції об`єднаних сил" та наказу від 05.09.2022 №1597 "Про затвердження Порядку направлення у відрядження медичних працівників, у тому числі науково-педагогічних працівників закладів вищої (післядипломної) освіти, фахівців з реабілітації для надання медичної допомоги та/або реабілітаційної допомоги", та розглянувши лист №753 від 20.10.2023, просила відрядити лікаря-хірурга ОСОБА_1 КНП "Городенківська БЛІЛ" у м. Миколаїв КНП "Багатопрофільна лікарня ВРСРМРМО" з 01.11.2023 по 30.11.2023 (а.с.21).

Наказом директора КНП "Городенківська Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Городенківської міської ради від 23.10.2023 №63-В "Про відрядження лікаря-хірурга ОСОБА_1 ", лікаря-хірурга ОСОБА_1 відряджено в м. Миколаїв, в КНП "Багатопрофільна лікарня ВРСРМРМО" з 01.11.2023 по 30.11.2023 (зворотній бік а.с.18).

У відповідності до довідки КНП "Багатопрофільна лікарня ВРСРМРМО" від 30.11.2023 №971, ОСОБА_1 у вільний від роботи час, у період з 01.11.2023 по 31.11.2023 (30 календарних днів) працював у КНП "Багатопрофільна лікарня ВРСРМРМО" (а.с.18).

ОСОБА_1 25.03.2026 звернувся до Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної державної адміністрації із заявою, в які просив розглянути подані документи та надати йому статус учасника війни відповідно до пункту 13 статті 9 Закону №3551-XII (а.с.13).

Управління з питань ветеранської політики у листі від 16.04.2026 №110/06-07/14 навело перелік осіб які маю право на встановлення статусу учасника війти та повідомило позивачу, що останній не належить до жодної з перелічених категорій та не має права для встановлення статусу учасника війни з видачею відповідно посвідчення (а.с.16-17).

Вважаючи протиправною відмову Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної адміністрації, позивач звернувся до суд за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні цієї справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно з статтею 8 Закону №3551-XII учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом пункту 13 частини 1 статті 9 Закону №3551-XII учасниками війни вважаються працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у порядку, встановленому законодавством, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством.

Порядок надання статусу учасника війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначаються відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання надання статусу учасника війни деяким особам" від 23.09.2015 №739 (далі Постанова №739) покладено на комісії, утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 458 "Про комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (ЗП України, 1996 р., № 10, ст. 307), розгляд питань про встановлення статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

За змістом пункту 2 Постанови №739 підставами для надання статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій є:

документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією, його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угрупувань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення), а також інші документи, видані державними органами, підприємствами, установами, організаціями, що містять відомості про безпосередню участь працівника в забезпеченні виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів і розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень) - для працівників, які на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування, залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення;

витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витяги з наказів Командувача об`єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угрупувань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення таких заходів - для працівників, які на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування, залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

У відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 26.04.1996 №458 (далі Постанова №458) постановлено Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Адміністрації Державної прикордонної служби, Національній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій утворити комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пункту 13 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (далі - Закон).

Районним, районним у м. Києві та Севастополі державним адміністраціям (військовим адміністраціям), в яких створено структурні підрозділи з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), утворити комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2 і 13 статті 9 Закону ( 3551-12 ).

Органам, зазначеним в абзацах першому та другому цього пункту, затвердити положення про зазначені комісії та включити до складу таких комісій представників місцевих структурних підрозділів з питань ветеранської політики, органів Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, лікарів, які включені до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи та входити до складу експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, згідно з наказом керівника закладу охорони здоров`я відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ( 1338-2024-п ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. N 1338 (Офіційний вісник України, 2024 р., N 107, ст. 6782), архівних органів, представників громадських об`єднань ветеранів війни, у разі потреби залучати фахівців інших органів, а головами таких комісій затвердити відповідно керівників структурних підрозділів з питань ветеранської політики та заступників керівників центральних органів виконавчої влади та інших органів, зазначених в абзаці першому цього пункту, до повноважень яких належать питання ветеранської політики.

Пунктом 2 Постанови №458 постановлено Міністерству у справах ветеранів затвердити Типове положення про комісії, утворені відповідно до абзаців першого і другого пункту 1 цієї постанови, передбачивши в ньому, зокрема, що:

1) заява про встановлення статусу учасника війни, складена в довільній формі, та документи, які підтверджують факт належності до учасників війни відповідно до пункту 2 або пункту 13 статті 9 Закону ( 3551-12 ), подаються: до комісій для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пункту 13 статті 9 Закону ( 3551-12 ), утворених відповідно до абзацу першого пункту 1 цієї постанови, працівниками центральних органів виконавчої влади та інших органів, зазначених в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, і працівниками підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління таких органів, за місцем роботи; до комісій для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2 і 13 статті 9 Закону, утворених відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї постанови, за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб): - працівниками підприємств, установ, організацій (крім працівників органів, зазначених в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, та підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління таких органів); - особами, що народилися до 31 грудня 1932 р. включно, які з поважних причин не мають можливості подати документи, що підтверджують факт роботи в період Другої світової війни;

2) комісії розглядають документи, заслуховують пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників державних органів, громадських організацій, рад ветеранів, досліджують інші докази та у десятиденний строк з дня подання документів приймають відповідні рішення, про що інформують громадян, які подали заяви, надають допомогу громадянам у розшуку документів та інших доказів, необхідних для встановлення статусу учасника війни;

3) рішення комісії оформляється протоколом, який підписується головою та секретарем комісії; комісії несуть відповідальність за прийняті рішення;

4) рішення комісій надсилаються для виконання місцевим структурним підрозділам з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи. Витяги з рішень комісій щодо встановлення статусу учасника війни зберігаються разом із заявою та доданими до неї документами у справах загального діловодства відповідно до встановлених правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування;

5) на підставі рішень комісій місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики видають ветеранам війни документи про право на пільги, передбачені Законом;

6) комісії провадять свою діяльність під організаційно-методичним керівництвом Міністерства у справах ветеранів.

Наказом Міністерства соціального захисту населення України від 30.05.1996 №79 затверджено Типове положення про комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Типове положення).

Відповідно до пунктів 5 та 6 Типового положення комісії організовують прийняття заяв, документів та інших доказів громадян, їх розгляд, ведуть облік цих документів та приймають рішення щодо надання або відмови у наданні статусу учасника війни.

Комісії несуть відповідальність за прийняті ними рішення. Рішення комісії, яке оформлюється за формою, наведеною в додатку 1, підписують голова разом із членами комісії та скріпляють їх гербовою печаткою установи або організації.

Районні, міські, районні в містах, відомчі комісії зобов`язані уважно вивчити документи, заслухати пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників державних органів і громадських організацій, рад ветеранів, дослідити інші докази, надати допомогу громадянам у розшуку документів, інших доказів, необхідних для встановлення статусу учасника війни, та в 10-денний термін з дня подання документів прийняти відповідне рішення, про що інформувати громадянина.

Комісія в обов`язковому порядку приймає документи та розглядає питання встановлення статусу учасника війни на своєму засіданні.

Приписами пункту 7-1 Типового положення передбачено, що підставою для надання статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції (або залучалися до її проведення), перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України), а також документи про направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).

З наведених вище положень слідує, що вирішення питання про встановлення статусу учасника війни за пунктом 13 частини першої статті 9 Закону №3551-XII належить до повноважень відповідної комісії, яка зобов`язана не лише перевірити наявність передбачених законодавством документів, а й всебічно та об`єктивно дослідити подані заявником документи, заслухати його пояснення, за необхідності дослідити інші докази.

Як встановлено судом вище по тексту судового рішення, ОСОБА_1 25.03.2026 звернувся до Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної державної адміністрації із заявою, в які просив розглянути подані документи та надати йому статус учасника війни відповідно до пункту 13 статті 9 Закону №3551-XII (а.с.13).

Водночас, Управління з питань ветеранської політики, за результатами розгляду заяви позивача від 25.03.2026, у листі від 16.04.2026 №110/06-07/14 навело перелік осіб які маю право на встановлення статусу учасника війти та повідомило позивачу, що останній не належить до жодної з перелічених категорій та не має права для встановлення статусу учасника війни з видачею відповідно посвідчення (а.с.16-17).

При цьому суд наголошує, що відповідач, обмежившись загальним посиланням на те, що позивач не належить до жодної з категорій осіб, які мають право на встановлення статусу учасника війни, водночас, не навів конкретних правових та фактичних підстав, з яких дійшов висновку про неналежність позивача до категорії осіб, які відповідно до пункту 13 частини першої статті 9 Закону № 3551-XII мають право на встановлення статусу учасника війни, а також не обґрунтував, чому наведені позивачем обставини та подані ним документи не підтверджують наявності передбачених законом умов для встановлення відповідного статусу.

На переконання суду, саме по собі зазначення у листі від 16.04.2026 №110/06-07/14 про відсутність у позивача права на встановлення статусу учасника війни без встановлення та оцінки конкретних обставин його діяльності, перебування у відповідному районі та в відповідний період, а також без співвіднесення цих обставин із вимогами пункту 13 частини 1 статті 9 Закону №3551-XII не може вважатися належним та мотивованим вирішенням питання про встановлення статусу.

Суд зазначає, що правова процедура ("fair procedure" справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, та встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У цій справі суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення державним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, на думку суду, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увага, у спірному випадку відмова Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної адміністрації, оформлена листом від 16.04.2026 №110/06-07/14, не містять належного обґрунтування відмови в наданні статуту учасника війни.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду про те, що невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є достатньою за визначених обставин справи підставою для визнання такого рішення протиправним, викладено, зокрема у постановах від 20.05.2022 у справі №340/370/21, від 16.03.2023 у справі №160/18668/2, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22 та від 11.09.2023 у справі №420/14943/21.

Суд також враховує, що згідно зі статей 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом №1678-VII від 16.09.2014) зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.

Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Крім того, у постанові від 28.02.2020 у справі №П/811/1015/16 сформульовано правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні; неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень; принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Частиною третьою статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Як зазначається в Указі Президента України № 231/2021 "Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021- 2023 роки", незалежне та неупереджене правосуддя є запорукою сталого розвитку суспільства і держави, гарантією додержання прав і свобод людини та громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави, зростання добробуту та якості життя, створення привабливого інвестиційного клімату, своєчасного, ефективного і справедливого вирішення правових спорів на засадах верховенства права.

Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях КАС України.

Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах КАС України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень).

Важливим є те, що КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову.

З цього слідує, що ефективно працююча система суб`єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб`єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов`язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження.

При цьому адміністративний суд, зберігаючи самостійність і незалежність, діє не відособлено, а разом із законодавчою та виконавчою гілкою влади, які приймають власні рішення (обов`язкові до виконання), а також володіють гарантованою Конституцією України власною незалежністю та компетентністю.

Крім того важливо, що завданням суду у спорах, що виникають із публічно-правових відносин, в яких індивідуальне право особи конкурує із суспільними (публічними) інтересами, є забезпечення необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами; ефективним може вважатися такий спосіб захисту порушеного права, при обранні якого обов`язково враховується суспільний (публічний) інтерес.

Отже, аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном "ефективне правосуддя", що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що у спірному випадку наявні підстави для задоволення позову шляхом визнаття відмови Управління з питань ветеранської політики протиправною та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву щодо надання статусу учасника війни.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в загальному розмірі 1331, 20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція ID: 9968-1819-1260-7072 від 19.05.2026 (а.с.15).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Відтак, у спірному випадку, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1331,20 гривень.

Сторонами не подано будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної адміністрації у наданні ОСОБА_1 статусу учасника війни.

Зобов`язати Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної адміністрації, повторно розглянути звернення (заяву) ОСОБА_1 щодо надання статусу учасника війни.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань ветеранської політики Коломийської районної адміністрації (адреса: вул. Івана Франка, буд. 3, м. Коломия, Коломийський р-н., Івано-Франківська обл., 78203, код ЄДРПОУ 45846610) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.