Court ruling № 139810941, 16.09.2026, Nadvirna District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1379/21

Провадження №1-кп/348/94/26

16 вересня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12019090200000899, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 04.11.2019, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, не працюючого, маючого середню освіту, особи з інвалідністю ІІІ групи, раніше судимого:

- вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28.04.2015 за ст. 101, ч. 1 ст. 206, ч. 3 ст. 222, ч. 1 ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі;

- вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2023 №352/247/22 за ч. 1 ст. 263, ст. 379 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 10 років,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, не працюючого, маючого середню освіту, раніше не судимого;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , не одруженого, не працюючого, маючого середню освіту, раніше не судимого;

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 289 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця м. Надвірна Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, професійно-технічною освітою, раніше судимого:

- Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області вироком від 03.06.2010 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

- вироком від 26.01.2011 за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік,

- вироком від 23.04.2015 за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- вироком від 05.03.2021 (з урахуванням ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 29.04.2021, за ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки;

- вироком від 02.06.2022 за ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1,4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,

в с т а н о в и в:

В проваджені Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

Відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє продовжено ухвалою суду від 03.08.2026 терміном до 01.10.2026.

До закінчення двомісячного строку з дня продовження строку запобіжного заходу прокурор звернувся з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

На обґрунтування клопотань прокурор зазначає про наявність ризику переховування обвинувачених від суду, а також можливість впливу на свідків, експертів та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинення ними інших кримінальних правопорушень, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вважає, що запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинувачених не можливо. Враховуючи складність зазначеного кримінального провадження, стадію його судового розгляду, обсяг доказів, які підлягають дослідженню, до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинувачених запобіжного заходу завершити судовий розгляд не можливо.

Захисник ОСОБА_6 , з яким останній погодився, вказав, що клопотання не підлягає до задоволення. Обвинувачений перебуває під вартою з лютого 2021 року, ризики, які були підставою щодо обрання йому запобіжного заходу перестали існувати, нових ризиків прокурором не наведено, з урахуванням характеризуючих ОСОБА_6 даних можливо йому обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Він проживав з матір`ю, яка може його утримувати, у разі, якщо суд дійде до висновку про продовження застування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то слід застосувати альтернативних захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_5 , з яким останній погодився, вважає клопотання необґрунтованим, безпідставним. Переконаний, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. ОСОБА_5 перебуває під вартою понад п`ять років сім місяців, прокурор посилається на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та зазначає, що у випадку визнання винуватим йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, однак прокурор фактично ототожнює верхню межу санкції з покаранням, яке реально, з урахуванням конкретних обставин, загрожує ОСОБА_5 , та взагалі не враховує строк його перебування під вартою. Саме посилання на можливість призначення покарання до 10 років, без урахування того, що ОСОБА_5 вже понад п`ять років сім місяців перебуває під вартою, не може бути достатнім підтвердженням реального ризику його переховування від суду.

ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що прокурор формально обґрунтовує ризики, обвинувачення не підтверджене, наявність його вини підтверджується лише речовим доказом, який вилучено поза місцем події, допитані під час попереднього розгляду справи свідки та потерпілі на нього не вказували, йому немає змісту на них впливати, він визнає вину. У цьому кримінальному провадженні він п`ять років перебуває під вартою. Просить застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту для можливості працювати та відвідувати лікарів.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про продовження обраних раніше запобіжних заходів.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, за санкцією яких можливе призначення покарання безальтернативно у виді позбавлення волі строком від 3 до 10 років.

Згідно ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків: ризик переховування обвинувачених від суду; ризик незаконно впливати на потерпілих, експертів та свідків у цьому кримінальному провадженні; ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинувачених переховування від суду. Останні обвинувачуються у вчиненні злочинів за санкцією яких: ч. 3 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, ч. 2 ст. 194 КК України до 10 років, ч. 2 ст. 289 КК України до 8 років. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів КК України виключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Співставлення можливих негативних наслідків для обвинувачених у вигляді їх можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При оцінці наявності ризику переховування, суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей щодо наявності міцних соціальних зв`язків обвинувачених, що могло б гарантувати присутність обвинувачених в межах с. Пнів та м. Надвірна, зокрема щодо постійного місця роботи або навчання, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дітей на утриманні не мають, обвинувачений ОСОБА_7 не одружений.

ОСОБА_5 має постійне місце проживання, проживав без реєстрації шлюбу з громадянкою ОСОБА_10 , разом з трьома дітьми, яких вважає своїми. При цьому, матеріали справи не містять доказів укладення шлюбу ОСОБА_5 з ОСОБА_10 та на підтвердження обставин, що ОСОБА_5 є батьком вказаних дітей. До застосування запобіжного заходу він не був працевлаштований. За місцем проживання характеризується посередньо.

Обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, дітей на утриманні не має, до обрання запобіжного заходу не працював.

Обвинувачений ОСОБА_7 також має постійне місце проживання, проте не одружений, дітей на утриманні не має, до обрання запобіжного заходу не працював, перебуває на «Д» обліку у лікаря нарколога з 28.07.2018, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у разі обрання відносно них запобіжного заходу, не пов`язаного з ізоляцією, зможуть переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні.

Ризик переховування обвинувачених від суду не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, експертів та потерпілих, суд бере до уваги, що під час судового розгляду суду потрібно буде допитати ряд свідків та потерпілих для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків та потерпілих обвинуваченим відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинувачених. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків, потерпілих та екрспертів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та потерпілих і дослідження їх судом.

Суд вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачені офіційно не працевлаштовані, офіційних джерел доходу не мають, відсутні дані щодо обов`язку інших осіб забезпечувати їх матеріально та можливість таких осіб надання такої допомоги, ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності. З урахуванням характеру кримінальних правопорушень, кількості епізодів таких, інкримінованих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд погоджується зі стороною обвинувачення щодо відсутності жодних стримуючих факторів, які б могли у достатній мірі запобігти продовженню протиправної діяльності, однією з цілей якої могло бути отримання прибутку.

При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_5 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; що щодо нього у суді перебуває на розгляді також і інше кримінальне провадження, чого обвинувачений не заперечує; відсутність тісних соціальних зв`язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов`язків обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_6 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; що щодо нього у суді перебуває на розгляді також і інше кримінальне провадження, чого обвинувачений не заперечує; відсутність тісних соціальних зв`язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов`язків обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_7 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності; відсутність будь-яких відомостей про міцність соціальних зв`язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов`язків обвинуваченого; відсутність в матеріалах справи даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення. На підставі ухвали суду здійснено комплексне медичне обстеженняобвинуваченого ОСОБА_7 , який утримується у державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12», в тому числі у закладі охорони здоров`я КНП «ОКЛ ІФОР» із залучення відповідних лікарів-фахівців закладу охорони здоров`я та за результатами повідомлено, що на даний час стан здоров`я ув`язненого задовільний, він перебуває під динамічним спостереженням персоналу медичної частини. Крім того, не містить таких даних і висновок за результатами проведеної амбулаторної судово-психіатричної експертизи щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

Таким чином, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особи обвинувачених, тяжкості злочинів, які їм інкримінуються, та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вигляді взяття під варту, ще є достатньо суттєвими на цій стадії кримінального провадження, що дає підстави дійти висновку, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе запобігти існуючим ризикам, що, в свою чергу, не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинувачених ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню фактичних даних у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо кожного з них строком на 60 діб (до 14 листопада2026 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У клопотаннях прокурор просить визначити для обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для обвинуваченого ОСОБА_7 - у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням особи обвинувачених, їх майнового стану, обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, тієї обставини, що під час перебування під вартою обвинувачені не мають можливості тривалий час отримувати будь-яких доходів, беручи до уваги, що в ході розгляду та у зв`язку із плином часу, ризики, які були підставою для обрання саме визначеного раніше розміру хоча і існують, але дещо знизились, обвинувачені перебувають під вартою тривалий час, суд дійшов висновку про визначення застави в якості альтернативного запобіжного заходу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб для обвинуваченого ОСОБА_7 .

На переконання суду саме такий розмір застави у сукупності з покладенням на обвинувачених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, дозволить контролювати їх місце перебування під час судового розгляду, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 31, 128, 176-178, 181-183, 193, 194, 199, 242, 331, 332, 369, 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 на 60 днів до 14 листопада2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 на 60 днів до 14 листопада2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 на 60 днів до 14 листопада2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.

У випадку внесення застави, покласти на обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 наступні обов`язки, строком на 2 місяці:

прибувати до суду на кожну вимогу;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками, експертами та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У разі невиконання даних обов`язків застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченими, їх захисниками, прокурором протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя ОСОБА_1