Court ruling № 139802005, 05.08.2026, Brovary City and District Court of Kyiv Oblast

справа № 361/9152/26

провадження № 1-кп/361/301/26

05.08.2026

УХВАЛА

05 серпня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12026111130001043 від 16 червня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2026 року до Броварського міськрайонного суду Київської області у судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111130001043 від 16 червня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 . Вказане клопотання обґрунтовано тим, що існують ризики, передбачені статтею п.п. 1, 3, 4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились. Прокурор вказує на достатність даних для обвинувачення, що підтверджується зібраними матеріалами у межах кримінального провадження, а саме протоколами проведення слідчих дій. Прокурор зауважує про наявність ризиків, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на осіб, які не допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити нові злочини. У клопотанні зазначено, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не зможе в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку. Так, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є недоцільним, враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення. Особиста порука, домашній арешт та застава не гарантують належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки у нього немає постійного місця проживання і на стадії досудового розслідування він тривалий час був у розшуку. З перелічених підстав прокурор у судовому засіданні просив задовольнити таке клопотання.

Захисник. заперечив проти заявленого клопотання прокурора, оскільки вважає його безпідставним, тому що ризики заявлені прокурором є надуманими і не підтвердженими. Також захисник подав клопотання про зміну запобіжного заходу у порядку ст. 616 КПК України. В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що ОСОБА_4 з 04.03.2022 був призваний до лав ЗСУ по мобілізації. На теперішний час обвинувачений бажає продовжити несення військової служби і його готові прийняти у військовій частині для продовження служби. Підкреслив, що у рішенні КСУ від 16.07.2026 зазначено, що механізм, за якого можливість судового розгляду питання про скасування запобіжного заходу поставлена у повну залежність від волевиявлення прокурора, істотно обмежує право обвинуваченого на ефективний доступ до суду та суперечить ст. 8, 29, 55, 63 і 129 Конституції України. Також суд вказав, що судовий контроль за обмеженням права на свободу не може бути замінений дискреційними повноваженнями прокурора, а суд повинен забезпечити особі реальний доступ до судового розгляду. За таких обставин захисник вважає, що суд повинен замінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою для забезпечення можливості його звільнення з під варти для проходження військової служби відповідно до статті 616 КПК України.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Суд, заслухавши учасників підготовчого судового засідання, щодо заявленого клопотання, дослідивши долучені сторонами докази констатує таке.

Згідно з частиною 3 статті 315 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які перелічені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з частинами 1 та 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене при ухваленні остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні, а не під час підготовчого судового засідання. На цій стадії судового розгляду суд констатує обґрунтованість висунутого ОСОБА_4 обвинувачення.

Суд зауважує, що термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого закінчується, а суду потрібен час для проведення судового розгляду. Станом на дату проведення судового засідання ризики, які слугували підставою для продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не втратили своєї актуальності.

Стосовно наявності ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України суд зазначає таке.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Санкція цієї норми КК України встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, тобто цей злочин є тяжким згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення є одним із вагомих факторів, який свідчить про потенційний ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду.

Однак, ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Суд вважає, що у обвинуваченого немає стійких соціальних зв`язків, які б стримали його від переховування від слідства та суду. Так, обвинувачений раніше судимий, неодружений, офіційно непрацевлаштований і не має на утриманні дітей. З огляду на такі обставини суд дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України і цей ризик не зменшився.

Щодо наявності ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може незаконно впливати на представника потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні суд зауважує таке.

Оцінюючи можливість впливу на представника потерпілого і свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Обвинувачений обізнаний з даними осіб, які є представником потерпілого та свідками у цьому кримінальному провадженні. Відтак, існує значний ризик, що у разі обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, він зможе безперешкодно спробувати психологічно або фізично впливати на представника потерпілого і свідків з метою щоб ці особи змінили показання надані на стадії досудового розслідування або відмовились їх надавати суду. Отже, суд погоджується з існуванням ризика, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд констатує таке.

Обвинувачений може продовжити скоєння кримінальних правопорушень, оскільки, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та обвинувачується у скоєнні нового умисного корисливого злочину. За таких обставин ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення є цілком імовірним.

Щодо існування ризику передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може незаконно впливати на учасників кримінального провадження, то суд вважає його недоведеним, оскільки цей ризик був актуальним на стадії досудового розслідування, яка вже завершена.

Стосовно можливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою суд наголошує таке.

Особисте зобов`язання не може бути застосовано до обвинуваченого для запобігання наведеним вище ризикам з огляду на тяжкість інкримінованому йому правопорушення. Особиста порука не може бути застосована до обвинуваченого, оскільки не має заяв від потенційних поручителів. Щодо запобіжного заходу у вигляді застави, як основного, то на переконання суду такий захід буде недостатнім для запобігання вказаним вище ризикам, як основний, враховуючи тяжкість висунутого обвинувачення.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту неможливе, оскільки цей запобіжний захід не зможе у повній мірі запобігти ризику переховування обвинуваченого від правосуддя, беручи до уваги відсутність у нього стійких соціальних зв`язків, які здатні стримати його від втечі.

Суд вважає, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ст. 616 КПК України є необґрунтованим, оскільки обвинувачений замість несення військової служби вчиняв злочини. Так. вироком Деснянського районного суду м. Києва від 13.01.2025 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік, а також надалі пред`явлено обвинувачення у цьому кримінальному провадженні. В судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що самостійно покинув місце несення військової служби та у подальшому займався своїми особистими справами. Суд вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому та направлення його на несення військової служби не зможе запобігти ризику вчинення обвинуваченим нових злочинів та є намаганням ОСОБА_4 уникнути суворої відповідальності за вчинений злочин. З наведеного клопотання захисника не підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд враховує, що вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03.10.2026 включно. В клопотанні прокурор не просив визначати розмір застави обвинуваченому.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням особи обвинуваченого, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 266 240 грн 00 коп, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і її розмір буде помірним для обвинуваченого, враховуючи його майновий стан.

Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 196, 197, 199, 314, 331, 372, 376, 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб по 03.10.2026 включно та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн 00 коп (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн 00 коп.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок з наступними реквізитами : Одержувач: ТУ ДСА України у Київській області; Код одержувача (ЄДРПОУ): 26268119; Банк одержувача: ДКСУ м. Київ, розрахунковий рахунок: UA768201720355259001000018661; Призначення платежу: «застава за П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава, згідно з ухвалою (назва суду та дата ухвали) по справі № (вказати номер), кримінальне провадження № (вказати номер)»

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок обвинувачений звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст.202 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

- не залишати межі Київської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками по даній справі;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ст. 616 КПК України відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 12 год. 45 хв. 10 серпня 2026 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.

Суддя ОСОБА_1