Decision № 139786830, 15.09.2026, Bohorodchany District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1220/26

Провадження №2/338/1297/26

15 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю секретаря - Смеречук Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1609-5484 від 05 жовтня 2025 року в загальному розмірі 24 230 грн 92 коп., з яких 7 574 грн 40 коп. - заборгованість за кредитом, 11 245 грн 88 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, 5 410 грн 64 коп. - проценти річних, нараховані з посиланням на статтю 625 ЦК України. Також позивач просив стягнути судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп.

Позов мотивовано тим, що 05 жовтня 2025 року сторони дистанційно, з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1609-5484, за яким відповідачу надано 8 000 грн кредиту. Позивач зазначає, що відповідач частково виконувала грошові зобов`язання, 02 грудня 2025 року уклала додаткову угоду № 1609-5484 та отримала додатково 3 200 грн, однак у повному обсязі зобов`язання не виконала. У зв`язку з простроченням кредитодавець направив вимогу про дострокове повернення кредиту, після невиконання якої звернувся до суду.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 21 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2026 року позов задоволено частково.

17 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд заочного рішення, ухвалою суду від 26 серпня 2026 року заяву задоволено, заочне рішення від 10 серпня 2026 року скасовано, справу призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 15 вересня 2026 року о 09 год. 30 хв.

Крім того, ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила відмовити у його задоволенні повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначила, що не укладала спірний кредитний договір, не підписувала його та не отримувала кредитних коштів. Вказувала на відсутність повних банківських реквізитів картки та банківської виписки, яка б безпосередньо підтверджувала зарахування коштів саме на її рахунок. Окремо відповідач послалася на те, що є дружиною військовослужбовця, у зв`язку з чим на неї поширюється пільга, передбачена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо ненарахування процентів за користування кредитом, пені та штрафних санкцій.

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, у заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.

Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформувала, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від неї не надходило.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків..

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. За статтями 626, 628, 638, 639 ЦК України договір є домовленістю сторін, його зміст становлять погоджені ними умови, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено укладення електронного договору шляхом оферти та акцепту, а електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

В судовому засіданні встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1609-5484 укладено 05 жовтня 2025 року о 16 год. 21 хв. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 . У договорі зазначені паспортні дані відповідача, РНОКПП НОМЕР_1 та реквізити платіжного засобу № НОМЕР_2 . Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором A6691.

За умовами кредитодавець зобов`язався надати 8 000 грн; строк кредитування становив 365 календарних днів, базовий період - 30 днів. Стандартна процентна ставка становила 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів та 0,74 % починаючи зі 181-го дня. Комісія за видачу кредиту визначена у розмірі 15 % від суми кредиту. Денна процентна ставка, обчислена для цілей Закону України «Про споживче кредитування», становила 0,918 %.

Листом ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 02 червня 2026 року підтверджено виконання платіжної операції № 1686524629 від 05 жовтня 2025 року о 16 год. 21 хв. на суму 8 000 грн з призначенням платежу за договором № 1609-5484 на банківську картку відповідача, № НОМЕР_2 . Ці дані відповідають довідці кредитодавця про перерахування суми кредиту.

02 грудня 2025 року о 09 год. 59 хв. сторони уклали додаткову угоду до договору, підписану відповідачем одноразовим ідентифікатором A1143. У ній сторони підтвердили, що на цей момент неповернена сума кредиту становить 6 400 грн, нараховані та несплачені проценти - 1 856 грн, несплачена комісія - 0 грн, та погодили надання додаткових 3 200 грн.

Листом ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 03 червня 2026 року підтверджено виконання 02 грудня 2025 року о 10 год. 00 хв. платіжної операції № 1718903329 на суму 3 200 грн на ту саму картку. Довідка кредитодавця містить обидві операції та загальну суму видачі 11 200 грн. Таким чином, надання кредитних коштів саме відповідачу підтверджено узгодженою сукупністю договору, додаткової угоди, листів платіжної установи та довідки кредитодавця.

За додатковою угодою після докредитування сума кредиту становила 9 600 грн; комісія за видачу додаткових коштів - 480 грн. Строк кредитування визначено у 365 календарних днів з моменту укладення додаткової угоди; графіком визначено остаточну дату повернення кредиту 01 грудня 2026 року. З дати додаткової угоди погоджено стандартну ставку 1,00 % за кожен день протягом перших 180 календарних днів, а з 181-го дня - 0,74 %. Денна процентна ставка за додатковою угодою становила 0,942 %.

Частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює максимальний розмір денної процентної ставки на рівні 1 %. Визначені сторонами показники денної процентної ставки 0,918 % та 0,942 % цієї межі не перевищують.

Також, в судовому засіданні встановлено, що розрахунок позивача містить чотири платежі відповідача: 03 листопада 2025 року - 5 200 грн, 02 грудня 2025 року - 2 500 грн, 01 січня 2026 року - 900 грн та 03 січня 2026 року - 4 212 грн 72 коп., усього 12 812 грн 72 коп. Факт часткового виконання кредитного договору підтверджує, що відповідач погодився в усіма умовами зазначеними у кредитному договорі та додатковій угоді.

Щодо заперечення відповідача, щодо не укладення кредитного договору, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25 звернуто увагу, що електронний кредитний договір, належним чином підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до письмового договору, а саме по собі заперечення особою факту його укладення не усуває необхідності оцінювати сукупність електронних та платіжних доказів.

У даній справі, що розглядається електронний договір, додаткова угода, два окремі підтвердження платіжної установи про видачу коштів на один і той самий платіжний засіб та зафіксовані самим кредитодавцем подальші платежі за договором взаємно узгоджуються щодо особи позичальника, номера договору, сум і дат операцій. Відповідач не надала конкретних доказів, які б спростовували належність їй зазначених засобів і транзакцій або свідчили про неправомірне використання її персональних даних третіми особами. Тому загальні заперечення про неукладення договору і неотримання коштів не спростовують сукупності наданих позивачем доказів.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача, щодо того що кредитний договір не був укладений, оскільки дані заперечення спростовуються електронними доказами наданими позивачем, а крім того відповідач, на підтвердження заперечення щодо не укладення договору, не надала суду жодного доказу, який би спростував укладання договору та отримання коштів Крім того, відповідачка приступила до виконання договору, шляхом погашення кредитної заборгованості.

Щодо поширення на відповідача гарантій членам сімей військовослужбовців, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 (до реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 ) зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 .

Військовим квитком НОМЕР_4 та довідкою військової частини НОМЕР_5 № 4424 від 29 червня 2026 року підтверджено проходження ОСОБА_3 військової служби та його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Зокрема, довідка містить період безпосередньої участі з 01 жовтня 2025 року по 05 жовтня 2025 року, тобто охоплює дату укладення спірного договору, а також підтверджує подальше проходження ним військової служби та участь у таких заходах.

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час укладення спірного договору, передбачає, зокрема, що іншим військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та у визначених цією нормою заходах з оборони держави, а також їх дружинам (чоловікам), штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не нараховуються. Винятки встановлені для окремих цільових кредитів на житло, автомобілі та визначене енергетичне обладнання.

Спірний кредит за змістом договору надано для задоволення особистих потреб позичальника. Матеріали справи не містять доказів, що він належить до будь-якого із законодавчо визначених винятків.

Верховний Суд у постанові від 18 червня 2026 року у справі № 521/15568/24, застосовуючи чинну редакцію пункту 15 статті 14 Закону, підтвердив, що за встановленого статусу діючого військовослужбовця, який належить до передбаченої законом категорії, пільга щодо ненарахування процентів за користування кредитом діє під час особливого періоду. Закон прямо поширює цю гарантію і на дружин (чоловіків) відповідних військовослужбовців.

Враховуючи чинну на 05 жовтня 2025 року редакцію закону, факт шлюбу відповідача та документально підтверджений статус її чоловіка як військовослужбовця, який брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 поширюється передбачена пунктом 15 статті 14 Закону гарантія. Тому договірні проценти за користування кредитом за спірним договором нарахуванню та стягненню з неї не підлягають.

Суд не пов`язує дію цієї гарантії лише з окремими календарними днями фактичного перебування військовослужбовця у районі виконання бойових завдань. Чинна редакція пункту 15 статті 14 Закону використовує формулювання щодо військовослужбовців, які «брали або беруть участь» у відповідних заходах, тобто визначає категорію осіб за набутим статусом участі під час особливого періоду. У постанові від 18 червня 2026 року у справі № 521/15568/24 Верховний Суд, встановивши належність особи до відповідної категорії діючих військовослужбовців, виходив із того, що пільги поширювалися на неї на час укладення кредитних договорів і продовжують поширюватися надалі. Тому документально підтверджені окремі періоди безпосередньої участі чоловіка відповідача не звужують пільгу лише до цих дат.

Також, суд зауважує, що відсутність звернення відповідача до кредитодавця до виникнення спору із заявою про застосування пільги не створює обов`язку сплачувати проценти, нарахування яких прямо заборонене імперативною нормою закону. При розгляді позову про стягнення заборгованості суд застосовує чинну норму матеріального права до встановлених обставин та перевіряє дійсний розмір зобов`язання.

Також, суд вважає за необхідне перевірив правову природу нарахування комісії в сумі 1 200 грн, нарахованої 05 жовтня 2025 року, та комісії в сумі 480 грн, нарахованої 02 грудня 2025 року при видачі додаткових коштів.

За пунктом 4.11 договору комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданого кредиту та нараховується одноразово в день видачі коштів. Пунктом 2.6 додаткової угоди передбачено таку саму комісію 15 % від суми додаткових 3 200 грн, тобто 480 грн. Розрахунок позивача підтверджує нарахування відповідачу суми в розмірі 1 200 грн 05 жовтня 2025 року та суми в розмірі 480 грн 02 грудня 2025 року, а також те, що до дати звернення до суду обидві комісії були погашені за рахунок платежів відповідача. Отже, залишок комісій у розрахунку заборгованості відповідача відсутній.

Сам по собі факт установлення у договорі про споживчий кредит комісії не означає її автоматичної нікчемності.

Закон України «Про споживче кредитування» розрізняє проценти за користування кредитом і комісії як окремі складові загальних витрат за споживчим кредитом.

Кім того, після змін, внесених Законом України № 3498-IX, кредитодавець зобов`язаний розкривати власні комісії та інші платежі, а споживач не зобов`язаний сплачувати платежі, які не зазначені в договорі та/або не враховані у розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки.

Отже, сама назва платежу «комісія за видачу кредиту» та факт його відображення у договорі, паспорті кредиту і розрахунку загальних витрат не дають підстав ані автоматично визнавати його нікчемним, ані, навпаки, безумовно вважати таким, що підлягає сплаті конкретним позичальником незалежно від спеціальних законодавчих пільг.

Судом встановлено, що в даній справі позивач не заявляє окремої непогашеної заборгованості за комісією, і у поданому ним розрахунку її залишок становить 0 грн. Проте правова природа комісій у розмірі 1 200 грн і розмірі 480 грн має безпосереднє значення для правильного визначення залишку основного боргу, оскільки частину внесених відповідачем коштів кредитодавець раніше зарахував саме на їх погашення (комісії).

Тому суд повинен установити, чи є ці платежі самостійною оплатою окремої послуги, чи за своїм змістом становлять плату за користування кредитними коштами, на яку поширюється пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зі зміст погоджених кредитодавцем умов, встановлено що комісія за видачу кредиту названа однією з двох складових оплати за надання та користування кредитом.

Зокрема, пункт 6.5 Правил відкриття кредитної лінії прямо встановлює, що комісія за видачу кредиту є «іншою складовою плати за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних Кредитодавцю».

Водночас пункт 6.6 Правил окремо застерігає, що ця комісія не є платою за додаткові послуги кредитодавця і не є окремою платою за дію кредитодавця з переказу (видачі) коштів позичальнику. Отже, кредитодавець у власних стандартних умовах виключив сервісну природу цього платежу і визначив його саме як складову винагороди за користування наданими коштами.

Пункт 15 статті 14 спеціального Закону є імперативною нормою прямої дії і забороняє нарахування особам, на яких поширюється пільга, процентів за користування кредитом. За змістом частини третьої статті 6 ЦК України сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо обов`язковість таких положень випливає з їх змісту. Тому для застосування цієї гарантії визначальним є не формальне найменування платежу у договорі, а його дійсна правова та економічна природа.

Саме такий функціональний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18. У даній справі кредитор також заперечував проти поширення військової пільги на договірну «плату за надання кредиту». Верховний Суд, проаналізувавши зміст договору, відхилив ці доводи і визнав таку плату фактично процентами за користування наданими в кредит коштами у розумінні статті 536 ЦК України. Унаслідок цього здійснені позичальником платежі, зараховані кредитором на таку плату, мали бути враховані в погашення тіла кредиту.

Суд враховує відмінність фактичних обставин справи № 502/1438/18, зокрема: там плата була періодичною та визначалася іншою математичною моделлю. Однак правовий критерій Верховного Суду полягав саме у з`ясуванні сутності платежу, а не його назви чи способу математичного обчислення. У цій справі висновок про процентну природу спірної комісії є навіть безпосередньо закріпленим самим кредитодавцем у Правилах, де вона названа складовою плати за користування чужими коштами і водночас прямо відмежована від оплати будь-якої додаткової чи супутньої послуги.

Те, що чинне законодавство про споживче кредитування допускає існування власних комісій кредитодавця та вимагає включати їх до загальних витрат і розрахунку денної процентної ставки, цього висновку не змінює. Таке регулювання вирішує питання прозорості вартості кредиту, повноти переддоговірного інформування та граничної вартості кредитування. Воно не надає кредитодавцю права, шляхом іншої назви вивести з-під дії спеціальної соціальної гарантії платіж, який за погодженими ним самим умовами є саме платою за користування кредитними коштами, а не винагородою за самостійну послугу.

За таких конкретних умов договору № 1609-5484 та додаткової угоди від 02 грудня 2025 року одноразові платежі в сумі 1 200 грн та в сумі 480 грн не підлягали нарахуванню ОСОБА_1 у зв`язку з поширенням на неї пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Цей висновок не означає нікчемності будь-якої комісії за видачу кредиту для невизначеного кола споживачів, а суд лише визначає дійсний обсяг зобов`язань конкретного позичальника, виходячи зі змісту саме цього договору та імперативної персональної пільги.

Щодо перерахунку платежів та залишку основного боргу, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 зазначено, що за наявності позову кредитора про стягнення боргу суд повинен самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з урахуванням пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону, та зменшити визначений кредитором обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми платежів, зарахованих на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом. Оскільки у цій справі за наведеним вище правовим висновком платежі, названі комісіями за видачу кредиту, за своїм змістом є складовою плати за користування кредитними коштами і охоплюються тією самою пільгою, суми, зараховані позивачем на їх погашення, також підлягають урахуванню при визначенні фактично погашеної частини основного боргу.

Зазначення у додатковій угоді від 02 грудня 2025 року суми неповерненого кредиту в сумі 6 400 грн та несплачених процентів в сумі 1 856 грн не перешкоджає такому перерахунку. Ці показники відтворюють попередній розподіл внесеного 03 листопада 2025 року платежу за внутрішнім розрахунком кредитодавця.

Додаткова угода не містить новації відповідно до статті 604 ЦК України, не перетворює заборонені законом нарахування на основну суму кредиту та не може розглядатися як відмова відповідача від імперативної соціальної гарантії, від якої сторони договору не вправі відступити на шкоду особі, якій така гарантія надана законом.

Із розрахунку позивача вбачається, що 03 листопада 2025 року відповідач сплатила сумі в розмірі 5 200 грн. Кредитор зарахував цей платіж на погашення 2 400 грн нарахованих процентів, 1 200 грн комісії та лише 1 600 грн основного боргу. Оскільки проценти і вказана комісія не підлягали нарахуванню відповідачу, уся сплачена сума 5 200 грн повинна зменшити фактично отриманий основний борг в розмірі 8 000 грн. Залишок основного боргу після цього платежу становить 2 800 грн.

02 грудня 2025 року відповідачу фактично надано додатково 3 200 грн, тому основний борг збільшився до 6 000 грн. Того ж дня здійснено платіж в сумі 2 500 грн, який за правильного перерахунку повністю спрямовується на тіло кредиту. Залишок становить 3 500 грн. Нарахована цього дня комісія в сумі 480 грн у дійсний борг відповідача не включається з наведених вище підстав.

01 січня 2026 року сплачено 900 грн, після чого залишок основного боргу становив 2 600 грн. 03 січня 2026 року сплачено ще суму в розмірі 4 212 грн 72 коп. Цей платіж повністю погашає залишок основної суми 2 600 грн. Отже, станом на 03 січня 2026 року фактично отримані відповідачем 11 200 грн основного кредиту були повернуті в повному обсязі.

Загалом позивач визнав отримання за договором 12 812 грн 72 коп. платежів при фактичній видачі 11 200 грн. Після виключення з дійсного зобов`язання процентів та двох спірних комісій різниця становить 1 612 грн 72 коп. Однак відповідач не заявляла зустрічного позову або самостійної вимоги про повернення переплати. В силу принципу диспозитивності, закріпленого статтею 13 ЦПК України, питання про стягнення цієї суми з позивача у цій справі не вирішується, тому встановлена переплата має значення лише для висновку про відсутність непогашеного боргу перед позивачем.

Щодо процентів річних за статтею 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути 5 410 грн 64 коп. процентів річних за статтею 625 ЦК України.

Враховуючи пунктом 15 статті 14 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, яким відповідач ОСОБА_1 вже звільнене від нарахування процентів річних за ст. 625 ЦК України, суд також зауважує що діє інша норма закону, яка звільняє позичальників від нарахування відсотків, передбачених ст. 625 ЦК України.

Зокрема, пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлює, що у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування позичальник за договором, відповідно до якого йому надано кредит (позику), звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України. Тому зазначена складова позову не підлягає задоволенню незалежно від застосування військової пільги.

Щодо вимоги про дострокове повернення кредиту, суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять вимогу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» від 05 червня 2026 року про дострокове повернення кредиту. Рекомендоване відправлення № R067192867220, яким її направлено відповідачу за адресою проживання, згідно з даними трекінгу АТ «Укрпошта» вручено одержувачу 19 червня 2026 року о 13 год. 10 хв.

Частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що у разі наявності встановлених договором підстав для дострокового повернення платежів, строк яких ще не настав, споживач виконує таку вимогу протягом 30 календарних днів з дня одержання повідомлення, а в разі усунення порушення у цей строк вимога втрачає чинність.

На час нового розгляду справи визначений законом строк після одержання вимоги сплив. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 553/1501/15-ц виходила з того, що саме по собі звернення кредитора до суду до завершення встановленого вимогою строку не перешкоджає вирішенню спору по суті, якщо на час ухвалення рішення строк виконання вже сплив і вимога не втратила чинності.

Отже, підставою для відмови у позові не є передчасність вимоги про дострокове повернення кредиту. Відмова зумовлена тим, що після застосування до відповідача спеціальної законодавчої пільги та належного перерозподілу фактично внесених нею коштів непогашена основна сума кредиту відсутня.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Платіжною інструкцією № 58296 від 15 липня 2026 року підтверджено сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати позивача не покладаються на відповідача. Тому сплачений позивачем судовий збір залишається за позивачем. Документально підтверджених вимог відповідача про компенсацію інших судових витрат матеріали, досліджені судом, не містять.

За наведених обставин вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення 7 574 грн 40 коп. основного боргу, 11 245 грн 88 коп. договірних процентів та 5 410 грн 64 коп. процентів річних за статтею 625 ЦК України є необґрунтованими.

Фактична сума отриманого кредиту погашена внесеними платежами, а інші заявлені нарахування не можуть формувати борг відповідача з огляду на спеціальні законодавчі гарантії та пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

На підставі статей 3, 13, 207, 525, 526, 536, 610, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 8, 12, 16 Закону України «Про споживче кредитування», статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судовий збір, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за подання позову, покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2026 року.

Суддя В.В. Решетов