Court ruling № 139735803, 14.09.2026, Mykolaiv District Court of Mykolaiv Oblast

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2223/15-ц

Провадження № 6/945/138/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Лопіна О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Олійником О.С. про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню в справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ Банк» про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та іпотечного договору,

в с т а н о в и л а:

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Олійник О.С. сформовано в системі Електронний суд заяву про визнання виконавчих листів такими що не підлягають виконанню в справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ Банк» про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та іпотечного договору.

Заява обгрунтована тим, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 15.07.2020 у справі № 480/2223/15-ц позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 081/2008 від 10.04.2008 у сумі 42 227,73 доларів США; стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 заборгованість за тим самим договором у тій самій сумі. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2021 ПАТ «ВТБ Банк» замінено його правонаступником АТ «Універсал Банк».

14.06.2022 Миколаївським районним судом Миколаївської області на виконання зазначеної постанови видано шість виконавчих листів №480/2223/15-ц. ОСОБА_1 є боржником за двома першими із зазначених виконавчих листів та особою, з якої безпосередньо присуджено солідарне стягнення за двома іншими. Отже, він є боржником у розумінні частини першої статті 432 ЦПК України і має право на звернення з цією заявою.

Виконавчі листи були отримані стягувачем. Станом на день подання цієї заяви боржнику не відомо про жодне відкрите за цими виконавчими листами виконавче провадження. Постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику не надсилалися та не вручалися; жодних виконавчих дій щодо нього не вчинялося; вимог про самостійне виконання рішення у порядку статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» він не отримував.

Єдиною дією стягувача щодо цих виконавчих листів за весь час після їх видачі було подання 25.04.2023 заяви про виправлення помилки у виконавчих листах, розгляд якої триває дотепер.

Строк пред`явлення виконавчих листів до виконання, встановлений судом у самих виконавчих документах, сплив 15.07.2023. Виконавчі листи до виконання не пред`являлися. Підстав для переривання строку, передбачених частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», не було. Цей строк не є строком, визначеним Законом України «Про виконавче провадження» у розумінні пункту 10-2 розділу XIII його Прикінцевих та перехідних положень, а тому й не перериваний за цією нормою. Із заявою про його продовження до 15.07.2023 або про поновлення після цієї дати стягувач не звертався

Таким чином просить:

- визнати такими, що не підлягають виконанню, видані 14.06.2022 Миколаївським районним судом Миколаївської області у справі №480/2223/15-ц виконавчі листи, боржником за якими зазначено ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором у сумі 42 227,73 доларів США; - про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 11 975,37 грн;

-визнати такими, що не підлягають виконанню в частині стягнення з ОСОБА_1 , видані 14.06.2022 Миколаївським районним судом Миколаївської області у справі № 480/2223/15-ц виконавчі листи боржником за яким зазначено ОСОБА_2 ; про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 42 227,73 доларів США; боржником за яким зазначено ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 42 227,73 доларів США.

Вивчивши матеріали поданої до суду заяви, суддя дійшла наступних висновків.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру

Процесуальний порядок провадження в цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша та п`ята статті 4 ЦПК України).

Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконання судових рішень в цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) визначених в Розділі VI ЦПК України.

За вимогами частин першої другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частин другої, третьої статті 182 ЦПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Відповідно до положень ст. 14 ЦПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення), інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

За змістом частини 5 статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 7 ст.43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Частиною 8 статті 43 ЦПК України встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до розділу 2 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.

Таким чином у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Якщо звернення надсилається через електронний суд особі, яка не має кабінету в системі, то для підтвердження такого звернення надсилається поштове відправлення з листом з описом вкладенням. Відповідно до законодавства, саме цей лист із вкладеннями слугуватиме доказом вручення процесуального документа, а не лише сам факт відправлення.

У поданій заяві окрім заявника ОСОБА_1 зазначено боржника ОСОБА_2 , інформація щодо реєстрації в ЄСТІС стосовно якої відсутня. При цьому, до матеріалів додано квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС лише АТ ВТБ Банк та АТ Універсал Банк.

За відсутності підтвердження відправлення відправленої кореспонденції у суду відсутні підстави для обґрунтованого висновку про те, що заявник дійсно направив саме примірники своєї заяви цім учасникам справи, а саме боржнику ОСОБА_2 , інформація щодо реєстрації в ЄСТІС стосовно якої відсутня.

Слід зазначити, що направлення копії заяви з додатками ОСОБА_2 електронним листом на електронну пошту, не є належним у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Враховуючи, що подана заява з порушенням визначеного процесуальним законом порядку, оскільки не додано належних доказів надіслання (надання) іншим учасникам справи у паперовій формі листом з описом вкладення, відсутні докази на підтвердження підстав звільнення від обов`язку надсилання копії поданої заяви саме особам інформація щодо реєстрації в ЄСТІС стосовно яких відсутня (боржнику ОСОБА_2 ) , суд повертає його без розгляду.

Як неоднарозово виснував Верховний Суд у своїх постановах, повернення заяви без розгляду не є надмірним формалізмом, оскільки відповідає правилам статті 183 ЦПК України. Правомірний та розумний формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами та учасниками розгляду певних правил процесу.

За змістом ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Оскільки суд встановив, що заяву подано без додержання вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України в частині необхідності надання суду доказів про надсилання (надання) такої заяви іншим учасникам провадження,а саме боржнику ОСОБА_2 , заяву має бути повернуто заявнику без розгляду на підставі положень ч. 4 ст. 183 ЦПК України,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 353-355 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Олійник Олегом Станіславовичем про визнання виконавчих листів такими що не підлягають виконанню в справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ Банк» про визнання недійсним кредитного договору, договорів поруки та іпотечного договору - повернути заявнику без розгляду.

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Олена ЛОПІНА