Court ruling № 139720342, 14.09.2026, Sheptytskyi City Court of Lviv Oblast (until 25.04.2025 - Chervonohrad City Court of Lviv Oblast)

Справа № 459/1531/26

Провадження № 2/459/640/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Львів» про зняття арешту з майна

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила зняти арешт (заборону), накладений на підставі постанови державного виконавця Кузьмів Х. В. про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження від 02.11.2016, вилучивши з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо заборони здійснювати відчуження будь - якого майна, яке належить ОСОБА_2 та зняти арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця Дмитришин М. М про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження від 07.03.2012, вилучивши з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо накладення арешту на 1/5 долю квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 01 липня 2010 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Кредобанк» (в особі Першої Львівської філії ВАТ «Кредобанк») було стягнуто заборгованість у розмірі 50562 доларів США, що становило 405006,59 грн, а також судові витрати. На виконання вказаного рішення 01 грудня 2010 року судом було видано виконавчі листи, які пред`явлено до виконання, зокрема, виконавчий лист № 2-745 про стягнення з позивачки заборгованості. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28 лютого 2012 року стягувача у виконавчому провадженні замінено з ПАТ «Кредобанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції». У зв`язку із заміною стягувача 31 березня 2014 року Червоноградським міським судом Львівської області було видано новий виконавчий лист № 2-745/10 про стягнення зазначеної заборгованості. 22 травня 2014 року державним виконавцем Червоноградського міського управління юстиції Васько О. С. у межах виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. У подальшому, ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 18 вересня 2014 року стягувача у виконавчому провадженні було замінено з ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на ТОВ «Факторингова компанія «Омега», яке в подальшому перейменовано на ТОВ «Компанія «Омега Львів». 02 листопада 2016 року державним виконавцем у межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 19 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. У грудні 2025 року позивачка звернулася до органу державної виконавчої служби із заявою про надання інформації щодо стану та перебігу виконавчих проваджень. За результатами розгляду звернення їй було повідомлено, що на виконанні перебували виконавчі провадження, зокрема, виконавче провадження АСВП № 23548924 про стягнення 1 700 грн державного мита та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також виконавче провадження АСВП № 23548746 про стягнення 405 006,59 грн заборгованості. Проте дані виконавчі провадження були завершені, виконавчі документи повернені стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки, у зв`язку з чим матеріали відповідних виконавчих проваджень на даний час відсутні. Посилаючись на те, що незважаючи на завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу, відомості про накладені арешти та заборони на відчуження майна продовжують міститися у відповідних реєстрах, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості належним чином реалізовувати своє право власності на майно. Відтак, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 20.04.2026 у даній справі було відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 01.06.2026 у даній справі було залучено у якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»).

Ухвалою від 22.06.2026 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

03.09.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача подав клопотання про проведення розгляду справи у їхній відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримують просять такі задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, підтвердження чого міститься в матеріалах справи. Заяв чи клопотань представники відповідачів не подавали, про причини неявки не повідомляли. Також відповідачами не було подано відзиву на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повна ухвала виготовлена 14 вересня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 3 вересня 2026 року, датою постановлення ухвали є саме 14 вересня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 28 листопада 2011 року.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21 січня 2023 року ОСОБА_4 21 січня 2023 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 та після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 01 липня 2010 року позов ВАТ «Кредобанк» в особі Першої Львівської філії ВАТ «Кредобанк» було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість у розмірі 50 562 доларів США, що становило 405 006,59 грн, а також 1 700 грн сплаченого державного мита та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ВАТ «Кредобанк» про визнання договорів кредиту № А260003 від 08 жовтня 2008 року та іпотеки від 08 жовтня 2008 року недійсними, а також про розстрочення виплат сум позики відмовлено.

Постановою старшого державного виконавця Дмитришина М. М. від 07 березня 2012 року було накладено арешт (в межах суми стягнення 405 006,59 грн) на належну ОСОБА_4 1/5 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику у межах суми боргу.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28 лютого 2012 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Кредобанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».

Відповідно до наданих суду документів, у зв`язку із заміною стягувача 31 березня 2014 року було видано новий виконавчий лист № 2-745/10.

Відповідно до ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 18 вересня 2014 року стягувача у виконавчому провадженні було замінено з ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на ТОВ «Факторингова компанія «Омега», яке надалі змінило своє найменування на ТОВ «Компанія «Омега Львів».

Як убачається з постанови державного виконавця Кузьмів Х. В. від 02.11.2016, винесеної у виконавчому провадженні АСВП № 43267014, на виконання виконавчого листа № 2-745 від 31 березня 2014 року, на майно ОСОБА_4 було накладено арешт та заборонено його відчуження в межах суми стягнення 405 006,59 грн.

Постановою державного виконавця Кузьмів Х. В. від 19 вересня 2019 року виконавчий лист № 2-745 від 31 березня 2014 року було повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання до 19 вересня 2022 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційна довідка №471913974 від 08.04.2026) ОСОБА_4 на праві приватної часткової власності належить 1/5 частка квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,3807 га, кадастровий номер 7124386500:01:000:0278, житловий будинок загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 47,1 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Також на все нерухоме майно ОСОБА_4 накладений арешт (обтяження №17232963 від 02.11.2016), внесений на підставі постанови про арешт майна боржника №43267014 від 02 листопада 2016 року, виданої головним державним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області Кузьмів Х. В. (а. с. 26-28).

Позивачка просить скасувати арешт, накладений на її майно, оскільки такий позбавляє її можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що що ОСОБА_4 була боржником у виконавчому провадженні АСВП №43267014, відкритому на виконання виконавчого листа № 2-745 від 31.03.2014, виданого у справі № 2-745/10.

Під час примусового виконання судового рішення державним виконавцем Кузьмів Х. В. 02.11.2016 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у зв`язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження № 17232963.

Постановою державного виконавця Кузьмів Х. В. від 19.09.2019 року виконавчий лист № 2-745 від 31.03.2014 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. У зазначеній постанові вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання до 19.09.2022 року.

Водночас ОСОБА_4 , будучи боржником у зазначеному виконавчому провадженні, звернулася до суду з позовом, у якому просить зняти арешт з належного їй нерухомого майна.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Тобто, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Усталеною є практика Верховного Суду, згідно з якою боржник у виконавчому провадженні не може пред`явити позов про зняття арешту з майна, оскільки він є відповідачем за цим позовом, а для нього встановлений інший порядок захисту порушеного права шляхом звернення до суду зі скаргою на дії державного/приватного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в порядку позовного провадження.

Верховний суд неодноразово виснував, що під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. У разі незгоди боржника з діями державного виконавця, зокрема щодо накладення арешту на майно, він має право оскаржити такі дії виключно в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, шляхом подання скарги на дії державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ. Пред`явлення позову про зняття арешту з майна в такому випадку є неналежним способом захисту.

Так, зокрема у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок, що «боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

У постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21) зазначено, що «у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивач має бути відповідачем у справі. При цьому суд першої інстанції вірно послався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, проте не звернув уваги на те, що у наведеній справі суди саме відмовили у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядали спір по суті».

У постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 234/18525/19 (провадження № 61-10369св20) та від 20 жовтня 2021 року у справі № 236/789/21 (провадження № 61-11689св21) вказано, що «в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), у постанові Верховного Суду від 22 травня 2026 року у справі № 606/1141/25 (провадження № 61-4217св26) підстав відступити від зазначених висновків судом не встановлено».

Також, суд звертає увагу, що чинне процесуальне законодавство не ставить можливість оскарження дій державного виконавця в порядку судового контролю в залежність від того, чи є виконавче провадження чинним на момент звернення до суду. Наявність арештів, накладених у закінчених виконавчих провадженнях, не змінює статусу позивача як боржника, а отже, і способу захисту порушеного права.

Таким чином, суд приходить висновку, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки вимоги позивачки підлягають розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень шляхом подання скарги на дії державного виконавця.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Таким чином, суд приходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки вимоги позивачки підлягають розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень шляхом подання скарги на дії державного виконавця, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 247, 255, 259-261,268 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Омега Львів» про зняття арешту з майна

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення в суд із скаргою в порядку Розділу VII ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду.

Повна ухвала складена 14.09.2026.

Суддя: М. В. Мельникович