Decision № 139712905, 11.09.2026, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. справа № 300/8721/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивачка, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Лісодід Олег Валентинович (надалі, також представник позивачки), звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшення пенсії 20% відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 року № 56/95-ВР;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 1 вересня 2025 року із збільшенням 20% відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 року № 56/95-ВР, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Позивачка зазначає, що нею до заяви про призначення пенсії було долучено посвідчення особи, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського. Однак, при обчисленні пенсії, позивачці не було встановлено відповідної доплати до пенсії. Зважаючи на те, що норми Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" передбачають встановлення доплати до пенсії такій категорії осіб, то позивачка вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не обчислення та не встановлення відповідної доплати до її пенсії. У зв`язку з цим просила позов задовольнити (а.с. 1-13).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 15-16).

26.12.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 0900-0902-7/63293 від 22.12.2025 із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову. У відзиві відповідач зазначив, що пунктом 6 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік" передбачено, що частина друга статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" застосовуються в порядку та розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, з огляду на що, саме Кабінет Міністрів України був уповноважений на вирішення питань, що стосуються доплати до пенсії особі, яка проживає чи працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського. Порядок встановлення відповідної доплати врегульовано нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 793 від 02.07.2025 "Деякі питання встановлення доплат, передбачених частиною другою статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" передбачає необхідність подання заявником довідки про фактичне місце проживання в населеному пункті, якому надано статус гірського. До поданої позивачкою заяви відповідної довідки не долучено. Крім того, звертає увагу на те, що форма заяви не відповідає вимогам порядку № 22-1. З огляду на це, для здійснення перерахунку пенсії позивачки та встановлення їй відповідної доплати, на думку відповідача, немає жодних законних підстав, тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 18-103).

01.01.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка заперечила проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 104-106).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 107), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі, також Закон № 1058-IV) (а.с. 101).

30.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про встановлення їй доплати до пенсії в розмірі 20%, як особі, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського. До даної заяви позивачка долучила посвідчення про наявність у позивачки статусу особи, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського серії НА № 002467 (а.с. 9).

У відповідь на дану заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надіслало позивачці лист № 9544-8856/Я-02/8-0900/25 від 27.10.2025, в якому зазначило про відсутність підстав для встановлення такої доплати, оскільки довідки про фактичне місце проживання позивачки в населеному пункті, якому надано статус гірського чи довідки, що особа працює в роботодавця, який сплачує єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у населеному пункті, якому надано статус гірського не було долучено (а.с. 11).

Вважаючи відмову відповідача у встановленні доплати до пенсії як особі, яка проживає на території гірського населеного пункту протиправною, позивачка звернулася з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Водночас, у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Законом, який встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються є Закон України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 за № 56/95-ВР (надалі, також Закон № 56/95-ВР).

За змістом частини 1 статті 5 Закону № 56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Частина 2 статті 5 Закону № 56/95-ВР передбачає, що посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об`єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.6. Порядку № 22-1 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються такі документи, зокрема, документи про надання статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського (для підвищення пенсії згідно зі статтею 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні").

Частиною 2 статті 6 Закону № 56/95-ВР передбачено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Як слідує зі змісту наявного в матеріалах пенсійної справи посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 08.02.2024 Надвірнянською міською радою, ОСОБА_1 є громадянкою, яка проживає на території гірського населеного пункту і має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (а.с. 9).

Вказане посвідчення, як уже встановлено, надавалось позивачкою разом із заявою про встановлення їй доплати до пенсії. При цьому, вказана обставина не заперечується сторонами та підтверджується даними протоколу за пенсійною справою позивачки (а.с. 69).

Крім того, суд звертає увагу, що зареєстрованим місцем проживання позивачки є АДРЕСА_1 , що підтверджується даними довідки про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи (а.с. 7). Відповідно до даних Переліку населених пунктів, яким відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надається статус гірських, затвердженого постановою КМУ від 11.08.1995 № 647, місто Надвірна є гірським населеним пунктом.

Натомість, відповідач не надав суду доказів того, що станом на момент розгляду заяви позивачки від 30.09.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , позивачка не проживала в гірському населеному пункті. Доказів іншого відповідачем не надано.

Основним аргументом відповідача щодо невстановлення доплати до пенсії позивачці, є те, що поданої позивачкою заяви не було долучено довідки про фактичне місце проживання позивачки в населеному пункті, якому надано статус гірського чи довідки, що особа працює в роботодавця, який сплачує єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у населеному пункті, якому надано статус гірського.

Інших мотивів невстановлення ОСОБА_1 доплати до пенсії як особі, яка проживає у гірському населеному пункті відповідач не визначив.

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2025 за № 793 "Деякі питання доплат, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", у 2025 році" виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, в межах території територіальної громади якої розташований населений пункт, якому надано статус гірського (далі виконавчий орган), перевіряє інформацію щодо осіб, які фактично проживають, та або їх дані щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання у населеному пункті, якому надано статус гірського, зокрема з реєстру відповідної територіальної громади, на підставі запиту органу соціального захисту населення/територіального органу Пенсійного фонду України щодо осіб, які вперше звертаються за призначенням пенсії або державної допомоги, та осіб, які є отримувачами доплати.

За результатами такої перевірки виконавчий орган повідомляє органу соціального захисту населення/територіальному органу Пенсійного фонду України щодо осіб, зазначених у абзаці першому цього підпункту.

Факт проживання особи на території населеного пункту, якому надано статус гірського, також може підтверджуватися особою шляхом надання довідки про фактичне місце проживання особи (додаток 1), виданої виконавчим органом, до органу соціального захисту населення/територіального органу Пенсійного фонду України.

Відтак, відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2025 за № 793 "Деякі питання доплат, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", у 2025 році" Пенсійний фонд має право звернутися до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, в межах території територіальної громади якої розташований населений пункт, якому надано статус гірського із запитом щодо осіб, які є отримувачами доплати для перевірки інформації про їхнє фактичне проживання на території населеному пункті, якому надано статус гірського.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність порушення відповідачем права позивачки на отримання підвищення до пенсії в розмірі 20%, як жителю гірського населеного пункту відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".

Щодо дати проведення перерахунку пенсії позивачки, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Оскільки із заявою про перерахунок пенсії позивачка звернулася 30.09.2025, то перерахунок пенсії позивачки має бути здійснений з 01.10.2025.

З приводу доводів відповідача про недотримання позивачкою вимог щодо форми заяви про перерахунок пенсії, суд зауважує наступне.

У постанові від 28.10.2025 у справі № 340/686/25 Верховний Суд зазначив наступне:

"37. Вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 748/696/17 суд вказав, що важливим при вирішенні спірних відносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.

На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

38. Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року, 27 листопада 2019 року, 26 лютого 2020 року, 16 грудня 2021 року, 9 серпня 2023 року (справи №№ 537/3480/17, 748/696/17, 541/543/17-а, 500/1879/20, 520/5045/2020, відповідно).

39. Крім того, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України «Про звернення громадян», наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

40. З усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.

41. Ураховуючи викладене, Суд зазначає, що право особи на звернення за перерахунком пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком № 22-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи.

42. Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

43. У справі, що розглядається суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався з заявою до пенсійного органу про проведення такого перерахунку.

Водночас зі змісту листа ГУ ПФУ в Кіровоградській області 13 січня 2025 року, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що прохання здійснити перерахунок пенсії містилось в адвокатському запиті, за результатом розгляду якого було надано цю відповідь.

44. Колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову дійшов висновку, що адвокатський запит не може підміняти відповідну заяву про перерахунок пенсії.

При цьому апеляційний суд не витребував адвокатський запит, з яким звертався адвокат до ГУ ПФУ в Кіровоградській області, та не надав належної оцінки його змісту. Саме зміст звернення дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми.

45. Колегія суддів уважає, що формальне посилання відповідача та суду апеляційної інстанції на невідповідність такої заяви вимогам форми, передбаченої Порядком № 22-1, без надання оцінки її суті, суперечить засадам справедливості, розумності та пропорційності. Такий підхід ставить формальність вище змісту та суті права, що є несумісним із принципом пріоритетності прав і свобод людини у сфері соціального забезпечення над формою відповідного волевиявлення.

46. Таким чином, Суд доходить висновку, що навіть за умови подання звернення у формі адвокатського запиту, якщо з його змісту вбачається чітке волевиявлення на здійснення перерахунку пенсії, таке звернення має розглядатися як належне звернення за змістом, а не формою. Відмова у задоволенні такого звернення лише з формальних підстав без належної оцінки його змісту та встановлення дійсного волевиявлення особи, є проявом надмірного формалізму з боку органу державної влади, призводить до фактичного обмеження гарантованого Конституцією України права особи на соціальне забезпечення і суперечить принципам пропорційності, добросовісності та верховенства права у сфері публічно-правових відносин.

47. Такі дії пенсійного органу також суперечать принципу «належного врядування» (good administration), що є невід`ємною складовою верховенства права. Цей принцип зобов`язує суб`єктів владних повноважень діяти добросовісно, прозоро, ефективно та бути максимально корисними для особи. Створюючи штучну перешкоду замість сприяння у реалізації права, відповідач діяв всупереч сутності належного врядування, що є неприпустимим у соціальній, правовій державі.

48. Крім того, відповідач своїми діями порушив принцип «правомірних очікувань» (legitimate expectations). Особа, яка має встановлене законом право на перерахунок пенсії, має обґрунтовані та законні очікування, що держава в особі її органів діятиме передбачувано та послідовно для забезпечення реалізації цього права. Відмова відповідача розглянути по суті чітко виражене прохання підриває ці правомірні очікування та руйнує довіру громадянина до держави.

49. У зв`язку із цим, колегія суддів уважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасними, оскільки ґрунтуються на формальному тлумаченні порядку подання заяви, без належної оцінки змісту звернення.".

Суд зауважує, що відповідач у своєму листі за результатами розгляду заяви позивачки зазначив, що підстав для відновлення підвищення гірського в розмірі 20% немає, що свідчить про те, що зміст заяви позивачки містив відповідне прохання, у зв`язку з чим доводи відповідача про невідповідність форми заяви вимогам порядку № 22-1 не заслуговують на увагу.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Обираючи належний спосіб захисту з метою запобігання порушення права позивачки на належну їй пенсію та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд, враховуючи вимоги частини 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невстановлення доплати до пенсії особі, яка проживає на території гірського населеного пункту, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.10.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком із збільшенням на 20% відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 № 56/95-ВР, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 970,00 грн згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0274-4375-8448-5652 від 01.12.2025 (а.с. 4).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2025 складає 3028,00 гривень.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, сума судового збору за подання даної позовної заяви становить 968,96 грн, відповідно позивачкою здійснено переплату судового збору.

Як наслідок, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 775,17 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо невстановлення ОСОБА_1 надбавки до пенсії, передбаченої частиною 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" в розмірі 20 відсотків, як особі, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2025 із встановленням надбавки до пенсії, передбаченої частиною 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" в розмірі 20 відсотків, як особі, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 775 (сімсот сімдесят п`ять) гривень 17 (сімнадцять) копійок.

Копію рішення надіслати представнику позивачки та відповідачу через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.