Court ruling № 139670517, 09.09.2026, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

09.09.2026 Справа № 914/577/26

Господарського суду Львівської області Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 14352406)

про грошові вимоги до боржника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

на суму 5 778 875,19 грн

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Представники сторін:

боржник: ОСОБА_2

АТ КБ «ПриватБанк»: Гулкевич Н.І.

АТ «Банк Кредит Дніпро»: Алєксєєнко Н.О.

ОСОБА_3 : не з`явився

Керуючий реструктуризацією: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області 26.02.2026 надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник просить у даній справі керуючим реструктуризацією призначити арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича.

Арбітражним керуючим Ковалем Віталієм Валерійовичем подано заяву-згоду з додатками на призначення його керуючим реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 15.04.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (свідоцтво про право н здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора № 122 від 07.02.2013; адреса: АДРЕСА_2 ; оприлюднено н офіційному веб-сайті оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможніст боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Попереднє засідання суду призначено на 20.05.2026. 15 травня 2026 канцелярією суду зареєстровано заяву Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» за вх. №2259/26 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 5 778 875,19 грн, в т.ч. 5 324,80 грн судового збору.

Ухвалою суду від 26.05.2026 заяву Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» за вх. №2259/26 з грошовими вимогами до боржника прийнято до розгляду.

Підстави відкладення розгляду справи викладено в відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 09.09.2026 представники сторін з`явилися.

Представник Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» просив задовольнити заяву з грошовими вимогами до боржника з підстав, викладених у заяві, поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представник боржника заперечив проти задоволення заяви, просив відхилити грошові вимоги на суму 5 307 251,20 грн, як безпідставні та необґрунтовані, а при розгляді конкурсних вимог Банку в сумі 466 299,19 грн, які підтверджені судовим рішенням у справі № 908/2996/24, врахувати похідний характер відповідальності боржника, відсутність вини боржника та наявність об`єктивних, незалежних від боржника, обставин неплатоспроможності боржника.

АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» просить визнати грошові вимоги у розмірі у розмірі 5 778 875,19 грн (з яких 5 324,80 грн судового збору позачергово, 5 773 550,39 грн до другої черги).

В обґрунтування своїх вимог АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» посилається на:

1. кредитний договір № 221121-КЛВ від 22.11.2021 (2 800 000 грн) та договір поруки № 221121-П/3 заборгованість, за твердженням Банку, 3 765 556,78 грн;

2. кредитний договір № 221121-КЛН/1 від 22.11.2021 (700 000 грн) та договір поруки № 221121-П/1 заборгованість 925 387,54 грн;

3. кредитний договір № 221121-КЛН/2 від 22.11.2021 (820 000 грн) та договір поруки № 221121-П/2 заборгованість 1 077 010,48 грн.

Представником Боржника 24.07.2026 подано пояснення щодо грошових вимог АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», у яких заперечує щодо визнання грошових вимог АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Керуючим реструктуризацією 28.07.2026 подано через систему «Електронний суд» повідомлення про результати розгляду заяви АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» з кредиторськими вимогами до боржника. З повідомлення вбачається, що керуючим реструктуризацією визнаються кредиторські вимоги АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» у загальному розмірі 464 609,02грн, які будуть погашені у відповідності до ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства у наступній черговості: 459 284,22 грн. (заборгованість за кредитом, комісією та за відсотками згідно рішеннями судів) друга черга; 5 324,80 грн. судовий збір, який підлягає відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено термін кредитор юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Заява АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» обґрунтована наявністю трьох кредитних договорів (№ 221121-КЛВ, № 221121-КЛН/1, № 221121-КЛН/2 від 22.11.2021), укладених банком із СФГ «Злагода», та трьох договорів поруки (№ 221121-П/3, № 221121-П/1, № 221121-П/2), укладених того ж дня з ОСОБА_1 , за умовами яких поручитель солідарно відповідає перед банком за виконання позичальником зобов`язань. Банк зазначає, що факт видачі кредитних коштів підтверджується меморіальними ордерами та виписками з рахунків. Банк вказує, що внаслідок невиконання позичальником (СФГ «Злагода») зобов`язань з повернення кредитів утворилась заборгованість за тілом кредиту та процентами за кожним із трьох договорів. Також Банк стверджує, що ним надіслано ОСОБА_1 (на адресу, вказану у заяві про відкриття провадження про неплатоспроможність) вимогу від 12.05.2026 № 17-10864, чим усунуто ту підставу (відсутність вимоги поручителю), через яку раніше в позовах до ОСОБА_1 було відмовлено у справах № 908/2221/23 та № 908/2220/23. Також Банк зазначає, що порука є чинною (не визнана недійсною жодним судовим рішенням) і що обов`язок направляти вимогу поручителю є правом, а не обов`язком банку. Крім того Банк стверджує, що ОСОБА_1 , будучи керівником СФГ «Злагода» був обізнаний про заборгованість позичальника.

Боржник заперечує щодо визнання грошових вимог АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». Зокрема у поясненнях, поданих представником Боржника зазначено, що із заявлених грошових вимог у розмірі 5 778 875,19 грн боржник визнає лише 459 284,22 грн заборгованості за кредитним договором № 221121-КЛН/2/договором поруки № 221121-П/2 (сума, підтверджена постановою у справі № 908/2996/24, за вирахуванням зарахованого платежу 7 014,97 грн) та 5 324,80 грн судового збору, що підлягає позачерговому відшкодуванню (ч. 2 ст. 133 КУзПБ). Решта вимог на загальну суму 5 234 930,11 грн, з яких: 3 765 556,78 грн за договором поруки № 221121-П/3, 925 387,54 грн за договором поруки № 221121-П/1 та 543 985,79 грн за договором поруки № 221121-П/2 Боржник не визнає, оскільки за першими двома договорами відсутність підстав для покладення на поручителя грошового зобов`язання преюдиційно встановлена судовими рішеннями, що набрали законної сили (справи № 908/2221/23, № 908/2220/23), а вимога банку від 12.05.2026 не може вважатися належною правовою підставою для повторного заявлення вже відхилених судом вимог, тим більше що вона направлена вже після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та введення мораторію. Також у поясненнях вказано, що банк безпідставно ототожнює заборгованість ФГ «Злагода» як юридичної особи-позичальника з особистим зобов`язанням ОСОБА_1 як фізичної особи-поручителя.

29.07.2026 Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» подано заперечення на додаткові пояснення боржника, в яких заявник наполягає на визнанні грошових вимог у повному заявленому розмірі 5 778 875,19 грн, зазначаючи, зокрема, що судового рішення про визнання договорів поруки № 221121-П/3, № 221121-П/1, № 221121-П/2 недійсними або про припинення поруки не ухвалювалося, а порука за вказаними договорами є чинною; що підставою для відмови в задоволенні позовних вимог банку до поручителя ОСОБА_1 у справах № 908/2221/23 та № 908/2220/23 слугувала виключно відсутність доказів звернення банку до поручителя з письмовою вимогою про виконання зобов`язань у порядку, передбаченому пунктом 9.1 договорів поруки, а не відсутність чи недійсність самого зобов`язання поручителя; що 12.05.2026, після того як банку в межах цієї справи про неплатоспроможність стало відомо про фактичне місце проживання ОСОБА_1 , банком на вказану адресу направлено вимогу № 17-10864 про погашення простроченої заборгованості за всіма трьома кредитними договорами, факт отримання якої боржником не заперечується.

Розглянувши заяву АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», суд зазначає таке.

22.11.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Селянським (фермерським) господарством «Злагода» укладено кредитні договори № 221121-КЛВ (ліміт 2 800 000,00 грн), № 221121-КЛН/1 (700 000,00 грн) та № 221121-КЛН/2 (820 000,00 грн). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами забезпечено договорами поруки, укладеними того ж дня між банком і ОСОБА_1 , а саме № 221121-П/3, № 221121-П/1 та № 221121-П/2 відповідно.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Видачу кредитних коштів позичальнику підтверджено меморіальними ордерами та виписками з рахунків, наявними в матеріалах справи. Банком заявлено до реєстру вимог кредиторів боржника суму 5 778 875,19 грн, з яких 5 773 550,39 грн до другої черги задоволення, 5 324,80 грн судовий збір, що підлягає позачерговому відшкодуванню.

Щодо кредитного договору № 221121-КЛВ/договору поруки № 221121-П/3 (заявлено 3 765 556,78 грн) та кредитного договору № 221121-КЛН/1/договору поруки № 221121-П/1 (заявлено 925 387,54 грн) суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023 у справі № 908/2221/23 у задоволенні позову банку до поручителя ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 221121-КЛВ відмовлено; постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025 апеляційну скаргу банку в цій частині залишено без задоволення; ухвалою Верховного Суду від 03.06.2025 касаційне провадження за скаргою банку закрито, оскільки наведена банком підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилася. Аналогічно, рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.02.2024 у справі № 908/2220/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2025, у задоволенні позову банку до поручителя ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 221121-КЛН/1 також відмовлено. Обидва судові рішення набрали законної сили та пройшли повний цикл судового перегляду, включно з касаційною інстанцією.

Підставою відмови в обох справах судами визначено недоведеність Банком факту звернення до поручителя з письмовою вимогою в порядку, передбаченому пунктами 2.1, 2.2, 9.1 відповідних договорів поруки, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, за якою якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, однак саме пред`явлення такої вимоги є юридичним фактом, необхідним для настання обов`язку боржника (поручителя).

Так, у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 908/2218/23 (правова позиція якої відтворена і в справах № 908/2221/23, № 908/2220/23) зазначено: «У п. 2.1 договору поруки сторонами погоджено, що банк має право у разі порушення боржником будь-якого основного зобов`язання за основним договором… звернутися до поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань, а поручитель зобов`язується виконати їх за боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі. З п. 2.2 договору поруки вбачається, що у випадку невиконання поручителем вимоги банка у вказаний строк (термін), заборгованість поручителя за цим договором вважається простроченою з наступного робочого дня після закінчення зазначеного строку», та далі: «…докази звернення Банку до відповідача-2 з вимогою про виконання зобов`язання за кредитним договором за боржника в матеріалах справи відсутні… позов є процесуальною вимогою позивача до суду про захист порушеного права, передумовою якого є факт порушення прав позивача з боку відповідача. Пред`явлення позову до поручителя не замінює вимогу кредитора до поручителя як умови настання строку виконання зобов`язання поручителем за договором поруки, що належить до сфери матеріального права… направляти або не направляти вимогу дійсно є передбаченим договором правом Банку, але у разі неотримання такої вимоги поручителем, у останнього не виникає зобов`язань за договором поруки».

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Ця конституційна вимога деталізована в ч. 1 ст. 326 ГПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а також у ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якою обов`язковість судових рішень поширюється на всіх суб`єктів правовідносин та не може бути піддана сумніву в позасудовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, за винятком випадків, коли рішенням суду встановлено обставини, які мають преюдиційне значення, крім тих випадків, коли ці обставини оспорюються в законному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Принцип юридичної визначеності як складова верховенства права передбачає, що остаточне рішення суду в спорі між тими самими сторонами не може ставитися під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999, заява № 28342/95; аналогічний підхід послідовно відтворює Верховний Суд, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/11027/18 від 03.08.2022.

Преюдиційно встановленим і таким, що не підлягає повторному доказуванню чи переоцінці судом у цій справі, є факт відсутності станом на дату ухвалення відповідних остаточних судових рішень (27.02.2025 та 09.04.2025) доведеної банком реалізації необхідної договірної передумови виникнення грошового зобов`язання поручителя ОСОБА_1 за договорами поруки № 221121-П/3 та № 221121-П/1.

Банк обґрунтовує можливість повторного пред`явлення цих самих вимог у межах справи про неплатоспроможність тим, що 12.05.2026 ним було направлено поручителю вимогу № 17-10864, а отримання цієї вимоги Боржник не заперечує.

Право банку звернутися до поручителя з вимогою про виконання зобов`язання виникло не у зв`язку з відкриттям справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а з моменту прострочення позичальником (СФГ «Злагода») виконання зобов`язань за кредитними договорами № 221121-КЛВ (кінцева дата погашення 23.02.2023) та № 221121-КЛН/1 (кінцева дата погашення 24.03.2023).

Відповідно до ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Отже, Банк мав можливість пред`явити вимогу поручителю протягом усього періоду розгляду справ № 908/2221/23 та № 908/2220/23 у трьох судових інстанціях (з грудня 2023 по червень 2025 року), в яких саме відсутність такої вимоги слугувала підставою відмови в позові, однак цього права не реалізував.

Також суд зауважує, що вимога № 17-10864 вперше направлена поручителю 12.05.2026, тобто вже після відкриття провадження у цій справі (15.04.2026) та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; за приписами ч. 2 цієї статті протягом дії мораторію, зокрема, зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, термін виконання яких настав до відкриття провадження, та зупиняється стягнення з боржника за виконавчими документами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження. Тобто законодавець виходить з того, що предметом заявлення й розгляду в межах цієї процедури є вимоги, які об`єктивно існували (виникли) до відкриття провадження, а не вимоги, юридичний склад яких кредитор формує вже після цієї дати.

Направлення вимоги поручителю є юридично значущою дією, яка згідно з умовами договорів поруки (пункти 2.1, 2.2) є передумовою виникнення самого зобов`язання; допущення можливості вчинення такої дії кредитором вже після відкриття справи про неплатоспроможність і після того, як у судовому порядку остаточно було встановлено відсутність цього зобов`язання, означало б надання кредитору можливості в односторонньому порядку конструювати нову підставу вимоги в обхід наслідків рішень, що набрали законної сили, та всупереч меті процедури неплатоспроможності фізичної особи, викладеній у преамбулі КУзПБ, а саме: забезпечення умов для відновлення платоспроможності боржника за одночасного справедливого й пропорційного задоволення вимог кредиторів у межах єдиної, колективної процедури.

Крім того, слід зазначити, що посилання Банку на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 908/2996/24 як на приклад визнання аналогічної, пізніше направленої вимоги достатньою підставою, є необґрунтованим, оскільки правовідносини в тій справі не є тотожними. У справі № 908/2996/24 йшлося про вимогу від 24.10.2024, яка була направлена поручителю до відкриття справи про неплатоспроможність, до будь-якого остаточного судового вирішення спору за цим саме епізодом заборгованості, і не мала на меті подолати наслідки відмови в позові, постановленої судовими рішеннями, які набрали законної сили. У спірних відносинах за договорами поруки № 221121-П/3 та № 221121-П/1 йдеться про спробу подолати вже існуючі, остаточні судові рішення про відмову в задоволенні цих самих вимог до цього самого поручителя за цими самими правовідносинами, ухвалені за результатами повного судового розгляду першою та апеляційною інстанціями. Таким чином преюдиція, як правовий підхід, який застосований судом в іншій, відмінній за фактичними та процесуальними обставинами справі, автоматичному поширенню на спірні вимоги не підлягає.

За встановлених обставин суд доходить висновку про недоведеність грошових вимог банку в розмірі 3 765 556,78 грн за кредитним договором № 221121-КЛВ/договором поруки № 221121-П/3 та 925 387,54 грн за кредитним договором № 221121-КЛН/1/договором поруки № 221121-П/1, а тому в цій частині вимоги визнанню не підлягають.

Щодо кредитного договору № 221121-КЛН/2 / договору поруки № 221121-П/2 (заявлено 1 077 010,48 грн), судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.12.2023 у справі № 908/2218/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024, з СФГ «Злагода» на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором № 221121-КЛН/2 у розмірі 543 985,79 грн (410 000,00 грн тіла кредиту та 133 985,79 грн процентів); у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_1 в цій сумі відмовлено з тих самих мотивів - недоведеності направлення поручителю письмової вимоги в порядку пункту 9.1 договору поруки № 221121-П/2.

Судом першої інстанції у цій справі окремо було відхилено й довід банку про обізнаність ОСОБА_1 як керівника СФГ «Злагода», з таким мотивуванням: «Щодо доводів позивача про те, що відповідач-2 є керівником відповідача-1, а тому мав знати про порушення зобов`язань за кредитним договором, суд зауважує, що відповідачі 1 і 2 є самостійними суб`єктами господарських правовідносин, а також відповідають перед позивачем за позовом з різних правових підстав (відповідно - кредитний договір та договір поруки)».

Цей висновок узгоджується із загальним принципом окремої правосуб`єктності юридичної особи, закріпленим у ст. 80, 96 ЦК України, за якими юридична особа є самостійним учасником цивільних відносин, наділеним відокремленим майном, і несе самостійну відповідальність за своїми зобов`язаннями; поширення цієї відповідальності на фізичну особу керівника такої юридичної особи, можливе лише на підставах, прямо передбачених законом або договором (зокрема, договором поруки, укладеним цією фізичною особою особисто, у власному, відмінному від статусу органу управління юридичної особи, правовому статусі), а не з посилання на саму лише обізнаність цієї особи як керівника товариства-позичальника. Суд у цій справі вважає цей висновок застосовним і до аналогічного доводу банку, наведеного в межах справи про неплатоспроможність, оскільки він також узгоджується з розмежуванням понять «пред`явлення вимоги» і «пред`явлення позову», послідовно застосованим судами й у справах № 908/2221/23 та № 908/2220/23.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 908/2996/24, яка набрала законної сили 02.12.2025, за наслідками розгляду позову банку до СФГ «Злагода» і ОСОБА_1 про стягнення додатково нарахованої частини заборгованості за цим самим кредитним договором на підставі вимоги від 24.10.2024 № 17-9777 (направленої банком поручителю ще до відкриття цієї справи про неплатоспроможність):

1. скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до ОСОБА_1 та стягнуто солідарно з СФГ «Злагода» і ОСОБА_1 на користь банку прострочену заборгованість за кредитним договором № 221121-КЛН/2 у розмірі 466 299,19 грн (410 000,00 грн тіла кредиту та 56 299,19 грн процентів), а також 5 595,59 грн судового збору;

2. одночасно закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення 543 985,79 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з тотожністю предмета і підстав цих вимог вимогам, які вже було остаточно вирішено (відмовлено) у раніше розглянутій справі № 908/2218/23, з таким обґрунтуванням: «…предмет позову (стягнення заборгованості в сумі 543 985,79 грн) і підстави позову (Кредитний договір № 221121-КЛН/2 від 22.11.2021 та Договір поруки № 221121-П/1) у справі № 908/2218/23 та у цій справі в частині позовних вимог до відповідача-2 (ОСОБА_1) є однаковими. За таких обставин судова колегія вважає за необхідне провадження в зазначеній частині позовних вимог закрити».

Закриття провадження з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України (тотожність предмета і підстав позову з раніше вирішеною справою), є процесуальним наслідком дії принципу res judicata та має остаточний характер, що виключає можливість повторного розгляду цієї самої вимоги в будь-якому іншому провадженні, включаючи провадження у справі про неплатоспроможність.

Отже, постановою суду апеляційної інстанції у справі № 908/2996/24, яка набрала законної сили та відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України має преюдиційне значення для цієї справи, остаточно підтверджено заборгованість поручителя ОСОБА_1 за кредитним договором № 221121-КЛН/2/договором поруки № 221121-П/2 у розмірі 466 299,19 грн основного боргу, а вимоги в частині 543 985,79 грн повторному розгляду і задоволенню в межах цієї справи не підлягають.

Судом також враховано, що з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості банку вбачається, що 17.03.2026 в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором зараховано платіж у розмірі 7 014,97 грн. Указана обставина визнається й не заперечується самим банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Оскільки склад і розмір грошового зобов`язання боржника, що вноситься до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 45 КУзПБ, має відповідати дійсному, а не номінальному розміру заборгованості, підлягає зменшенню розмір підтвердженої постановою у справі № 908/2996/24 заборгованості на суму фактично зарахованого платежу: 466 299,19 грн ? 7 014,97 грн = 459 284,22 грн, які визнаються та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 .

Внесення до реєстру вимог кредиторів суми без урахування цього платежу суперечило б дійсному стану розрахунків сторін, призвело б до необґрунтованого подвійного обтяження боржника та не відповідало б меті КУзПБ щодо встановлення справедливого й пропорційного обсягу вимог кредиторів, які підлягають задоволенню.

Отже, різниця між первісно заявленим банком розміром вимог за цим кредитним договором № 221121-КЛН/2/договором поруки № 221121-П/2 (1 077 010,48 грн) і визнаною судом сумою (459 284,22 грн) становить 617 726,26 грн.

З огляду на викладене, розглянувши заяву кредитора Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 14352406), дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість заявлених кредиторських вимог до боржника на суму 464 609,02 грн, з яких: 459 284,22 грн. (заборгованість за кредитом, комісією та за відсотками згідно рішеннями судів) друга черга; 5 324,80 грн (судовий збір), який підлягає відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів. У решта частині грошові вимоги Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відхилити.

За результатами розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Керуючись ст. 2, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234, 235 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити заяву Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 14352406) про визнання кредиторських вимог частково.

2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 14352406) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 464 609,02 грн, з яких: 459 284,22 грн. (заборгованість за кредитом, комісією та за відсотками згідно рішеннями судів) друга черга; 5 324,80 грн (судовий збір), який підлягає відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

3. У задоволенні решти вимог Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 14352406) відмовити.

Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, передбачених ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строк і в порядку, передбачених ст. ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 11.09.2026.

Суддя Чорній Л.З.