Decision № 139656012, 06.04.2026, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36781/25-ц

пр. 2-4809/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Зінченко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича, про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (далі - відповідач, ТОВ «ФК «АЛАНД»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича (далі - третя особа, Приватний виконавець Мельник Ю.А.), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 34 946, 67 грн., завдані збитки у розмірі 4 163, 67 грн., а також судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 40638 про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованості у розмірі 34 946,67 грн. 26.11.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., що зареєстрований в реєстрі за № 40638. Позивач вказує, що в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 з нього були стягнуті грошові кошти у розмірі 39 110,34 грн. Позивач зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2025 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «АЛАНД», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С., Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Ю.А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено; визнано виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. 08.09.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 40638 таким, що не підлягає виконанню. Позивач вважає, що відповідач безпідставно отримав грошові кошти, які були утримані з нього в ході примусового виконання виконавчого напису, який на підставі рішення суду було визнано таким, що не підлягає виконанню, тому грошові кошти, які були стягнуті в рамках виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису вважаються безпідставно набутими та підлягають поверненню на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки правової підстави, на якій було набуто грошові кошти, на теперішній час не існує.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 року, справу було розподілено та 11.08.2025 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

02.09.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гончарука О.М. надійшла заява про усунення недоліків, яка була передана головуючому судді 03.09.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича, про стягнення безпідставно отриманих коштів, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.01.2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2026 року, у зв`язку із першою неявкою представника позивача, на підставі ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 06.04.2026 року.

05.03.2026 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гончарука О.М. надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, у якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судове засідання 06.04.2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку та електронною поштою. Представник позивача у заяві від 05.03.2026 року просив суд розглядати справу у їх відсутність.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а представник позивача у заяві від 05.03.2026 року просив розглядати справу за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суд встановив, що 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 40638, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованість у розмірі 34 946,67 грн. (а.с. 14).

26.11.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. № 40638 від 08.09.2020 року (а.с. 18-19).

26.11.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, згідно якої розмір мінімальних витрат становить 669,00 грн. (а.с. 26-27).

26.11.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 3 494,67 грн. (а.с. 28-29).

Постановами Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Ю.А. від 11.12.2020 року та 29.12.2020 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 , якою постановлено здійснювати відрахування з доходів боржника, які він отримує в ТОВ «САНТЕ-АЛКО» (а.с. 22-23; 24-25).

28.03.2025 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3, у зв`язку із погашенням боржником заборгованості, основної винагороди, витрат виконавчого провадження в повному обсязі (а.с. 20-21).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2025 року у справі № 757/30419/24-ц позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «АЛАНД», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С., Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Ю.А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено; визнано виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. 08.09.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 40638 таким, що не підлягає виконанню (а.с. 30-36).

Як визначено у ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлено.

Отже, обставини, щодо визнання виконавчого напису, вчиненого 08.09.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. за № 40638, встановлені рішенням суду відтак, відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Ураховуючи, що судовим рішенням від 24.04.2025 року виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, а на підставі вказаного виконавчого напису з позивача стягнуто грошові кошти, правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються нормами ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як визначено у ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Як визначено у ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 року у справі № 334/2517/16-ц під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 910/1531/18 викладено висновок про те, що правові підстави набуття відповідачем коштів на виконання виконавчого напису, визнаного судом таким, що не підлягає виконанню, відсутні, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61- 88св21) одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів). Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акта правова підстава вважається такою, що відпала.

Зважаючи на те, що правовою підставою для набуття ТОВ «ФК «АЛАНД» грошових коштів став виконавчий напис Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. № 40638 від 08.09.2020 року, який рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2025 року визнано таким, що не підлягає виконанню, то правова підстава для отримання таких коштів відпадала. Отже, грошові кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до постанови Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Ю.А. від 28.03.2025 року виконавче провадження № НОМЕР_3 закінчено у зв`язку із погашенням боржником заборгованості у розмірі 34 946,67 грн., основної винагороди, витрат виконавчого провадження в повному обсязі (а.с. 20-21).

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» стягнуто 34 946,67 грн. без відповідної правової підстави.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «ФК «АЛАНД» безпідставно стягнутих грошових коштів за виконавчим написом у розмірі 34 946,67 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, у позовній заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 4 163,67 грн., з яких: 669,00 грн. - витрати виконавчого провадження та 3 494,67 грн. - основна винагорода приватного виконавця, стягнуті у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3.

Проте, суд зауважує, що витрати виконавчого провадження у розмірі 669,00 грн. та основна винагорода приватного виконавця у розмірі 3 494,67 грн., що були утримані у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, не підлягають стягненню з відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби передбачено Розділом X Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Ураховуючи те, що чинним законодавством передбачений інший порядок оскарження дій приватного виконавця, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин в частині стягнення з ТОВ «ФК «АЛАНД» основної винагороди приватного виконавця у розмірі 3 494,67 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 669,00 грн. Більш того, ці кошти були стягнуті з ОСОБА_1 , не на користь ТОВ «ФК «АЛАНД», про що зазначено у постановах Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Ю.А. від 26.11.2020 року.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 5М08-Т9ВХ-7ЕЕ4-С044 від 01.08.2025 року (а.с. 37).

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 34 946, 67 грн., що становить 89,35 % від заявлених позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 082,20 грн. (1211,20/100%*89,35%) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Юрія Анатолійовича, про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у розмірі 34 946 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот сорок шість) грн. 67 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 1 082 (одну тисячу вісімдесят дві) грн. 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301, код ЄДРПОУ 42642578.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, 02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, буд. 1, офіс 308, РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 06.04.2026 року.

Суддя І.В. Григоренко