Decision № 139579471, 08.09.2026, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 523/3160/26

Провадження № 2/522/6034/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Пересипського районного суду м. Одеси 11.02.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання коштів у кредит № 8187592 від 21.07.2025 року у розмірі 8074 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, 21.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 818759, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 2 000,00 грн. строком на 360 днів, тобто до 15.07.2026 року із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 %, яка нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту, що складає 345,00 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 100 грн. за кожен день понадстрокового користування. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 8187592 від 21.07.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 . У подальшому, 16.09.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу № 16/09/25 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №8187592 від 21.07.2025 року.

У той же час, відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за Договором про надання коштів у кредит № 8187592 від 21.07.2025 року не виконував, в результаті чого заборгованість ОСОБА_1 станом на 21.01.2026 року становить 8074 грн., з яких:

- 2 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 1 729,00 грн. сума заборгованості за процентами;

- 345,00 грн. сума заборгованості за комісією;

- 4 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість за кредитним договором, судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 17.02.2026 року справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

03.03.2026 року зазначена справа надійшла до Приморського районного суду м. Одеси та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями розподілена на суддю Домусчі Л.В.

Матеріали позовної заяви суддя отримала 04.03.2026 року.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

17.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін із призначенням судового засідання на 27.04.2026 року.

Також зазначеною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк»:

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;

- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 21.07.2025 року до 24.07.2025 року.

20.04.2026 року до суду надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 18.03.2026 року, в якому повідомлено, що на ім?я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Також суду надано виписку щодо руху коштів по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 21.07.2025 року по 24.07.2025 року.

У зв?язку з відсутністю відзиву розгляд справи відкладено на 03.06.2026 року.

Розгляд справи призначений на 03.06.2026 року відкладено на 08.09.2026 року.

Про розгляд справи 08.09.2026 року учасники справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи був повідомлений належним чином, процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заяв по суті справи суду не надавав.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи, ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, за згодою позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення судового рішення є 08.09.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 21.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит з оплатою частинами (Надійний) № 8187592, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами договору строк (надалі «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

Згідно з п.п. 2.1.1 Договору, мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 2.2 Договору, сума кредиту 2000,00 грн.; строк кредитування/строк договору 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу 915,00 грн.; період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування; кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 11; дата сплати першого обов`язкового платежу 19.08.2025; тип кредиту невідновлювальна кредитна лінія; комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що становить 345,00 грн.; дата повернення кредиту 15.07.2026 року; процентна ставка/день (фіксована) 0,95%; орієнтовна загальна вартість кредиту 9185,00 грн.; неустойка 100 грн. в день; загальні витрати за кредитом 7185,00 грн.

Згідно з Довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 ідентифікований товариством шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України 335376, що був надісланий 21.07.2025 05:31:55 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 Ідентифікація клієнта відбулась за посередництва системи BankID НБУ: privatbank.

Договір надання коштів у кредит з оплатою частинами (Надійний) № 8187592 підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 335376.

У розділі 11 «Юридичні адреси та реквізити сторін» зазначено паспортні дані позичальника ОСОБА_1 , його РНОКПП, електронну адресу, номер телефону, номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2 .

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання коштів у кредит № 8187592 від 21.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання одноразового ідентифікатора 335376, що відповідає наведеним вище вимогам закону, унаслідок чого у сторін виникли права та обов`язки.

Згідно Довідки ТОВ «ФК «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» за вих. № КД-000018790 від 29.12.2025 року, товариство підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020 року, укладеного між установою та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступних платіжних операцій: 1) Дата 21.07.2025 року; 2) Номер платежу af45b136-e048-4e69-bced-42d7dbcd0d28; 3) Сума 2000,00 грн.; 4) Отримувач Хомчук Станіслав - ЕПЗ номер НОМЕР_2 .

Відповідно до копії платіжної інструкції af45b136-e048-4e69-bced-42d7dbcd0d28 ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» 21.07.2025 року здійснено переказ коштів на суму 2000 грн. на платіжну картку НОМЕР_2 (MASTERCARD).

З листа АТ КБ «ПриватБанк» наданого 20.04.2026 року на виконання ухвали суду від 18.03.2026 року вбачається, що на ім?я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ).

З наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки щодо руху коштів по рахунку НОМЕР_4 , відкритому до платіжної картки № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , вбачається 21.07.2025 зарахування коштів у розмірі 2000 грн на зазначений рахунок.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до висновку Верховного суду, який викладено у постанові від 12.02.2025 року у справі №679/1103/23 довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на таку не було зараховано 2000 грн. на виконання умов кредитного договору відповідачем не надано.

Матеріали справи не містяться відомостей про те, що відповідач звертався з позовом до суду про визнання недійсним зазначеного вище кредитного договору і судом такі позовні вимоги задоволені.

За встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про доведеність укладання Договору про надання коштів у кредит № 818759 від 21.07.2025 року в електронному вигляді між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором виконало та надало грошові кошти відповідачу у розмірі 2000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 , що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» та довідкою ТОВ «ФК «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» за вих. № КД-000018790 від 29.12.2025 року, у той час як відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернув.

Відповідно до Розрахунку заборгованості ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за договором про надання коштів у кредит № 818759 від 21.07.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.12.2025 року становить 8074 грн., з яких:

- 2000 грн. сума заборгованості за тілом кредиту;

- 1729 грн. сума заборгованості за відсотками.

- 345 грн. заборгованість за комісією;

- 4000 грн. неустойка.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять.

Відтак, встановивши укладення кредитного договору № 818759, відсутність доказів погашення заборгованості за тілом кредиту, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми боргу у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом встановлено, що 16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу №16/09/25, відповідно до якого клієнт зобов?язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов?язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти фінансування в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 23/12/25-01 до Договору факторингу № 16/09/25, ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8187592 від 21.07.2025 року у розмірі 8074 грн., з яких: 2000 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 1729 грн. сума заборгованості за процентами; 345 грн. комісія; 4000 грн. неустойка.

Згідно платіжної інструкції № 579937984.1 від 24.12.2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» здійснило оплату за відступлення прав вимоги відповідно до Договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року у розмірі 5 194 511,18 грн. на рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Такі висновки містяться постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2021 року у справі №759/24061/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2025 року у справі №183/4256/21.

Відомості про те, що Договір факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №8187592 від 27.01.2025 року, судовим рішенням визнано недійсним, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів обставини щодо його права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі вказаного вище правочину, який у судовому порядку недійсним не визнавався, тобто презумпцію його правомірності не спростовано.

Щодо стягнення заборгованості за процентами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до умов Кредитного договору № 818759 від 21.07.2025 року, відповідачу надано грошові кошти у розмірі 2000 грн на наступних умовах: строк кредитування/строк договору 360 днів; процентна ставка 2,5% в день (базова процентна ставка/фіксована); дата надання позики 03.11.2022 року; дата повернення кредиту 15.07.2026 року; процентна ставка/день (фіксована) 0,95%.

Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 360 днів та у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користуванням даним кредитом по 15 липня 2026 року.

Дослідивши наданий позивачем Розрахунок заборгованості ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за кредитним договором № 818759, встановлено, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися за період з 21.07.2025 року по 19.10.2025 року за процентною ставкою 0,95% у відповідності до умов укладеного договору та розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, передбачений ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 1729 грн., які нараховані за період з 21.07.2025 року по 19.10.2025 року, тобто в межах строку кредитування, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії у розмірі 345 грн.

Відповідно до п. 2.2.8 Договору, комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 345.00 грн.).

Відповідно до п. 6.2 Договору, за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником відповідно до умов договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений п.п. 2.2.8. п. 2.2. Договору.

Натомість, положеннями ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Відповідно, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15.

За наведених обставин справи в своїй сукупності, заявлені вимоги позивача про стягнення комісій за надання кредиту у розмірі 345 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення суми заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 4000 грн.

Так, виходячи із положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено за 2025 рік, тобто під час дії воєнного стану, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення неустойки з відповідача у розмірі 4000 грн. не підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 3729 грн., з яких: 2000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1729 грн. заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково на 46,2 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно у розмірі 1230,02 грн.

Позивач ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» у позові просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 4 500 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правничої допомоги № 22-08/25ДІЛ від 22.08.2025 року, витяг з акту №5-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02.01.2026 року за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025року, за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 4500 грн. та платіжну інструкцію № 579938009.1 від 16.01.2026 року щодо оплати вартості правничої допомоги за договором.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

Враховуючи те, що судом задоволено позов частково та від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2079 грн. (4500 грн. х 46,2%)

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 610-612, 625, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, адреса місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3) заборгованість за Договором про надання коштів у кредит № 8187592 від 21.07.2025 року у розмірі 3729 (три тисячі сімсот двадцять дев`ять) гривень 00 копійок, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 2000 грн.,

- заборгованість за процентами 1729 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, адреса місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3) судовий збір у розмірі 1230 (одна тисяча двісті тридцять) гривень 02 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, адреса місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2079 (дві тисячі сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

В іншій частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 08.09.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.