Decision № 139568481, 01.09.2026, Tiachiv District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 307/238/25

Провадження № 2/307/61/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Ком`яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що 15 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №529620553 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV7T56N. Зокрема, 15 листопада 2020 року, відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 16250 грн. на банківську карту, що належить ОСОБА_1 , що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 16250 грн. строком на 30 днів зі сплатою 0,67 відсотків від суми кредиту за кожний день користування. Зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 16250 грн. відповідачу, підтверджується платіжним дорученням. 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року та укладено ряд додаткових угод. В подальшому, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року, що підтверджується Витягом з реєстру прав вимоги №11 від 31 серпня 2023 року. В подальшому, 20 серпня 2024 року, між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №200824. Відповідно до Реєстру боржників від 20 серпня 2024 року до договору факторингу №200824 від 20 серпня 2024 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 63 909 грн. 14 коп. Даний факт також підтверджується актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №200824. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року становить 63909,14 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту 16248,09 гривень, прострочена заборгованість за нарахованим процентами 47661,05 гривень.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року в сумі 63909,14 гривень,судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2422 гривень40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, посилаючись на недоведеність перерахунку кредитних коштів відповідачу первісним кредитором. Вказує на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі позичальнику кредиту у заявленій сумі, а саме: не було надано оригіналу кредитного договору, меморіальні ордери чи інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», виписки з рахунку первісного кредитора за дату виплати коштів відповідачу. Оскільки законодавство чітко встановлює перелік документів, на підставі яких здійснюється переказ і видача коштів з рахунків, за відсутності таких доказів у позивача вищевикладене означає недоведеність позовних вимог, що унеможливлює і стягнення будь-яких коштів. Суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях. Також, позивач не надав жодного первинного бухгалтерського документу на підтвердження заборгованості відповідача. Подані позивачем розрахунки заборгованості від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», від ТОВ «Таліон Плюс» та від ТОВ «Юніт Капітал» не є доказами наявності заборгованості, оскільки не належать до засобів доказування, передбачених ст.76 ЦПК України, і не є первинними бухгалтерськими документами, а є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваних сум, які відповідно повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача). Разом з тим, в якості доказу перерахування кредитних коштів відповідачу, позивач долучив копію платіжного доручення. Дослідивши надану позивачем копію платіжного доручення відповідачем встановлено її невідповідність наступним вимогам: - відсутній № поля 2 «Код розрахункового документа» (зазначається код розрахункового документа за державним класифікатором управлінської документації ДК 010-98, затвердженим наказом Держстандарту України від 31 грудня 1998 року № 1024 (зі змінами). Код має відповідати назві розрахункового документа, вимоги щодо заповнення якого зазначені в колонці 4 рядка 1); - відсутній № поля 50 «Дата надходження» (Зазначаються число, місяць та рік отримання банком платника розрахункового документа: цифрами у форматі ДД/ММ/ РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словом і рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку) та № поля 5 «Дата валютування» (Зазначається дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. Під час формування електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України реквізит "Дата валютування" розміщується в полі "Допоміжні реквізити"); - відсутній № поля 13 «Банк отримувача» (Зазначається найменування банку (філії) отримувача. У разі складання розрахункового документа з використанням комп`ютерної техніки допускається скорочення найменування за умови, що в скороченому вигляді цей реквізит міститиме інформацію, достатню для однозначної ідентифікації банку (філії)); - відсутній № поля 6 «Сума словами» (Зазначаються з великої букви сума розрахункового документа (реєстру) та слово "гривень" ("гривня", "гривні" або "грн"), копійки - цифрами та слово "копійка" ("копійки", "копійок" або "коп."). Якщо сума складається лише з копійок, то перед її зазначенням обов`язковим є написання слів "Нуль гривень". Якщо сума платежу виражена в цілих гривнях, то зазначається "00 копійок" або "00 коп."); - у № поля 17 «Рахунок отримувача» (Зазначається номер рахунку отримувача в банку. Якщо отримувач - орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (фінансова установа), на рахунок якого в банку зараховуються кошти на користь його клієнта, то зазначається номер рахунку цього органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (фінансової установи)) зазначено перші шість та останні чотири цифри 16-тизначного номеру банківської картки. В полі № 19 «Призначення платежу» також вказаний неповний номер картки отримувача. Чи може автоматизована система онлайн-банкінгу та/або працівник банку виконати переказ на картку №5168-74XX-XXXX-8734? Очевидно, що ні. У № поля 51 «Дата виконання» (Зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словом, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку) відсутній відбиток штампу банку. Надане платіжне доручення не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу. Відповідач заперечує отримання кредитних коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а позивач не надав належних та допустимих доказів виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо безготівкового перерахунку кредитних коштів на рахунок відповідача. За таких обставин, позовні вимоги є недоведеними, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю. Відповідач переконаний, що позивачем не доведений факт відступлення прав вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а також від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача ТОВ «Юніт Капітала». Матеріали справи не містять доказів сплати Фактором (ТОВ «Таліон Плюс») на користь клієнта ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за відступлені права вимоги, а також сплати клієнтом фактору ціни продажу. Крім того, за відступлення права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» повинно було сплатити ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суму фінансування, проте доказів на підтвердження сплати якої за отримання права вимоги до ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Проаналізувавши твердження позивача та сукупність наданих позивачем доказів, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечує проти пояснень відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав. Вказує на те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» платіжними дорученнями від 15.11.2020 ініціювало переказ коштів в загальній сумі 16250,00 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжні доручення № 10c521bc-e1bd-41cb-990a-de8ed9410b9c від 15.11.2020 з відміткою Товариства. Відповідно до постанови «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 зазначено, що бланки розрахункових документів (крім розрахункових чеків, що належать до документів суворого обліку та/ або виготовляються і розповсюджуються централізовано) виготовляються на папері формату А4 або А5 будь-яким способом (друкарським, з використанням комп`ютерної техніки тощо) за умови обов`язкового забезпечення наявності та схематичного розташування всіх елементів (рамки, лінії, текстові елементи тощо, за винятком цифр у квадратних дужках, що позначають номери реквізитів) згідно із зразками, наведеними в додатках до цієї Інструкції (п. 2.2.). Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою. Згідно п. 2.4. банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника" та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення); Пунктом 2.10. встановлено, що Клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Згідно п. 2.13. Банки приймають до виконання лише розрахункові документи: своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів; клієнтів інших банків або органів державного казначейства, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки або органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Звертаємо увагу суду, що жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачеві. Таким чином, оскільки первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (Боржника) та надав електронне повідомлення, підписане банком провайдером, а саме АТ «ТАСКОМБАНК», яке підтверджує факт перерахування коштів з рахунків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на рахунок Боржника у розмірі 16250,00 грн. від 15.11.2020. Відповідач стверджує, що надані платіжні доручення не містять повного номеру картки. Відповідно до ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України. Оскільки повний кредитний рахунок містить банківську таємницю, то певні цифри замінили на «Х». Первісний кредитор надав іншу інформацію боржника, яка також дозволяє ідентифікувати відповідача. Отже, позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 16250,00 грн. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача не надано. Варто зазначити, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» в межах виконання умов укладеного Договору здійснюють Розрахунки заборгованості де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми богу. Зокрема, проте не виключно, доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним Договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Отже, Законом встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: · назву документа; · дату складання; · назву підприємства, від імені якого складено документ; · зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; · посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; · особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. · Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). З наданих позивачем документів вбачається, що вони повністю відповідають вимогам законодавства України, адже мають всі необхідні реквізити. Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Зокрема, звертає увагу суду, що підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги № 140 від 29.06.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020. Представник наголошує, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Отже, можна прийти до висновку, що розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й позивачем в сукупності з платіжними дорученнями й листами - підтвердженнями перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі. Щодо відступлення права вимоги, представник вказує що, згідно з п. п.8.6. додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Звертає увагу суду, що право вимоги за кредитним №529620553 від 15.11.2020 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 15.06.2021, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 138. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги позивачем долучено довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором № 529620553 від 15.11.2020 до ТОВ «Таліон Плюс». Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. У цьому контексті, важливим є те, що реєстр прав вимоги, до якого був включений кредитний договір № 529620553 від 15.11.2020, укладений 15.11.2020, тобто через сім місяців після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже стало існувало, а не було майбутнім, як помилково стверджує Представник Боржника. Таким чином, відповідач неправильно трактував положення договору та зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу. Оскільки Реєстр № 138 від 15.06.2021, а кредитний договір № 529620553 від 15.11.2020, право вимоги існувало на момент відступлення до ТОВ «Таліон Плюс», а отже ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги яке передало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому позивачу. В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами та витягами з реєстрів прав вимоги, право вимоги за кредитним договором № 529620553 від 15.11.2020 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 63909,14 грн. Позивач отримав право вимоги щодо відповідача за договором факторингу № 200824 від 20.08.2024, згідно з п.3.3 ціна продажу за Договором становить 441 135,99 грн., без ПДВ. Проте, для повного та всебічного розгляду справи, позивачем долучено платіжну інструкцію про оплату за право грошової вимоги згідно договору факторингу №200824 від 20.08.2024. Просить врахувати відповідь на відзив та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних в справі доказів.

На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 15 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №529620553 шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV7T56N, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 16250 гривень, зі сплатою 0,67 відсотків за дисконтною процентною ставкою від суми кредиту за кожен день строку користування кредитом, строком на 30 днів.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п.1.2 Договору умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення.

Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом, комісії.

Також, були укладені додаткові угоди до кредитного договору №529620553 від 15 листопада 2020 року, а саме: 1) додаткову угоду від 15 грудня 2020 року, за змістом якої, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, продовжено строк, на який був наданий кредит, починаючи з 15 грудня 2020 року, строком на 30 днів, зі сплатою 1,34 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, при цьому на дату укладання додаткової угоди позичальник сплачує нараховані відсотки за користування кредитом; 2) додаткову угоду від 16 січня 2021 року, за змістом якої, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, продовжено строк, на який був наданий кредит, починаючи з 14 січня 2021 року, строком на 30 днів, зі сплатою 1,08 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, при цьому на дату укладання додаткової угоди позичальник сплачує нараховані відсотки за користування кредитом; 3) додаткову угоду від 16 лютого 2021 року, за змістом якої, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, продовжено строк, на який був наданий кредит, починаючи з 15 лютого 2021 року, строком на 30 днів, зі сплатою 0,67 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, при цьому на дату укладання додаткової угоди позичальник сплачує нараховані відсотки за користування кредитом; 4) додаткову угоду від 17 березня 2021 року, за змістом якої, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, продовжено строк, на який був наданий кредит, починаючи з 15 березня 2021 року, строком на 30 днів, зі сплатою 0,67 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, при цьому на дату укладання додаткової угоди позичальник сплачує нараховані відсотки за користування кредитом; 5) додаткову угоду від 17 квітня 2021 року, за змістом якої, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, продовжено строк, на який був наданий кредит, починаючи з 14 квітня 2021 року, строком на 30 днів, зі сплатою 0,67 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, при цьому на дату укладання додаткової угоди позичальник сплачує нараховані відсотки за користування кредитом.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в сумі 16250 гривень на виконання кредитного договору №529620553 від 15 листопада 2020 року на його картковий рахунок № НОМЕР_1

підтверджується заявкою ОСОБА_1 від 15 листопада 2020 року на отримання кредитних коштів, довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо дій позичальника ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі, платіжним дорученням №10с521bc-e1bd-41cb-990f-de8ed9410b9c від 15 листопада 2020 року, електронним повідомленням АТ «Таскомбанк» про переказ коштів від 08 серпня 2024 року №3980/47.1-БТ з додатком до нього.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі та надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, встановлених Договором.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого, додаткових угод до нього №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року, Витягу з реєстру боржників, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого, додаткових угод до нього №2 від 03 серпня 2021 року, №3 від 30 грудня 2022 року, Витягу з реєстру боржників, акту прийому-передачі реєстру боржників, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року.

20 серпня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №200824, відповідно до умов якого, Витягу з реєстру боржників, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року, станом на 15 червня 2021 року, становить 52500,58 гривень, яка складається з: 16248,09 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 36528,71 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Також, з вказаного розрахунку вбачається, що на виконання умов кредитного договору №529620553 від 15 листопада 2020 року та додаткових угод до нього відповідачем ОСОБА_1 частково погашено тіло кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 22034 гривень, зокрема: 15 грудня 2020 року 3267 гривень, 16 січня 2021 року 6994 гривень, 16 лютого 2021 року 5241 гривень, 17 березня 2021 року 3157 гривень, 17 квітня 2021 року 3375 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс» загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року, станом на 31 серпня 2023 року, становить 63909,14 гривень, яка складається з: 16248,09 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 47661.05 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов вищезазначеного договору.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, визначено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом досліджені надані позивачем докази видачі відповідачу кредиту, враховано, що зазначені докази відповідачем не спростовано, що є його процесуальним обов`язком.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Юніт Капітал» не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а також складових його повної вартості, зокрема нарахованих відсотків за користування даними кредитними коштами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено, за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року відповідачу надано грошові кошти в сумі 16250 гривень, що підтверджується платіжним документам та умовами самого договору.

З наданих кредитодавцем та його правонаступниками розрахунків, вбачається, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 22034 гривень, внаслідок чого розмір непогашеної заборгованості за тілом кредиту становить 16248,09 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року в сумі 16248,09 гривень є доведеною, документально підтвердженою та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, суд не може в повній мірі погодитись з наданим позивачем розрахунком заборгованості в частині строку нарахування відсотків з огляду на наступне.

Так, згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року вбачається, що відповідачу були нараховані відсотки за користування кредитними коштами за період з 15 листопада 2020 року по 15 червня 2021 року, тоді як датою повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків згідно умов кредитного договору та додаткових угод до нього є 13 травня 2021 року.

Так, умовами кредитного договору №529620553 від 15 листопада 2020 року, а саме п. 1.2 договору, між сторонами погоджено строк користування кредитом 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), тобто до 15 грудня 2020 року.

Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що на період строку, визначеного п. 1.2 договору, тобто на 30 днів, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,67 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п.1.2 Договору умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення.

В п.4.3 кредитного договору зазначено, що сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначені в п.1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Суд зазначає, що з відповідачем ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до кредитного договору №529620553 від 15 листопада 2020 року, а саме: 1) додаткову угоду від 15 грудня 2020 року, додаткову угоду від 16 січня 2021 року, додаткову угоду від 16 лютого 2021 року, додаткову угоду від 17 березня 2021 року, додаткову угоду від 17 квітня 2021 року, за змістом яких, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, продовжено строк, на який був наданий кредит, кожного разу строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за кожний день користування кредитом, при цьому на дату укладання додаткової угоди позичальник повністю сплачував нараховані відсотки за користування кредитом.

Так, останньою укладеною додатковою угодою від 17 квітня 2021 року до кредитного договору визначено, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, продовжено строк, на який був наданий кредит, починаючи з 14 квітня 2021 року, строком на 30 днів, зі сплатою 0,67 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, при цьому на дату укладання вказаної додаткової угоди позичальник сплатив нараховані відсотки за користування кредитом.

Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.

Тобто після спливу визначеного договором строку кредитного договору право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Усі інші платежі на користь позичальника, що нараховані за результатами невиконання зобов`язання, є штрафними санкціями за порушення зобов`язання, але не процентами за користування кредитними коштами. Їх характер та відповідальність за них встановлюються договором і статтею 625 ЦКУ.

Тому, суд також бере до уваги висновки, зроблені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, у пункті 111 якої вказується, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

При цьому в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Таким чином, нарахування позивачем відсотків поза межами строку кредитування понад 30 днів є необґрунтованим та не відповідає практиці Верховного Суду.

Отже, нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку, на який був наданий кредит згідно кредитного договору №529620553 від 15 листопада 2020 року, є неприйнятним, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами за даним кредитним договором має здійснюватися в межах строку кредитування 30 днів після укладення останньої додаткової угоди від 17 квітня 2021 року до вказаного кредитного договору, тобто до 13 травня 2021 року.

Беручи до уваги, що заборгованість за відсотками відповідно до розрахунку заборгованості нарахована поза межами строку дії кредитного договору №529620553 від 15 листопада 2020 року, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів, що строк дії договору продовжено, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок даної заборгованості з урахування строку кредиту за вищевказаним договором.

Отже, виходячи з узгоджених між сторонами умов кредитного договору №529620553 від 15 листопада 2020 року та укладених до нього додаткових угод, де останній строк кредиту становив 30 днів, а процентна ставка складала 0,67 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, заборгованість за відсотками становить 3265,87 грн. (16248,09 грн. (сума кредиту) х 0,67% х 30 днів), яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено суму заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року у загальному розмірі 19513,96 гривень, з яких: 16248,09 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 3265,87 заборгованість по процентам, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки та періоду кредитування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в межах заявлених позовних вимог позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 19513,96 гривень заборгованості за кредитним договором від №529620553 від 15 листопада 2020 року, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката судом встановлено наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень частини першої, п.п. 1, 4 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 6000 гривень.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено копії таких документів: договір про надання правничої допомоги №26/08/24-02 від 26 серпня 2024 року, укладеного між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт капітал», додаткова угода до договору про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг на суму 6000 гривень.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.137 та ч. 8 ст.141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи ціну позову та те, що дії щодо підготовки позову у справі не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правової допомоги в розмірі 3000 гривень буде відповідати розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись ст.ст.5, 12, 81, 133, 141, 209, 223, 247, 263, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 19513 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тринадцять) гривень 96 копійок заборгованості за кредитним договором №529620553 від 15 листопада 2020 року, 739 (сімсот тридцять дев`ять) гривень 65 копійок сплаченого судового збору, 3000 (три тисячі) гривень витрат за надання правової допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , України.

Повний текст рішення суду складено 07 вересня 2026 року.

Головуючий В.І. Бобрушко