Decision № 139564669, 08.09.2026, Tysmenytsia District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 352/1385/26

Провадження № 2/352/1295/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

02.06.2026 року представник позивача звернулася до Тисменицького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 18.11.2025 року між сторонами укладено кредитний договір № 18.11.2025-100002005 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору №18.11.2025-100002005 ТОВ «Споживчий центр» було надано кредит позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування суми кредиту на його банківську картку № 4149-49XX-XXXX-9027, у розмірі 30000 грн, строком на 140 днів за процентною ставкою "Стандарт" у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.

Кредитним договором було передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 3900 грн (15% від суми кредиту) за перший транш кредиту та 600 грн за другий транш кредиту.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 85099,64 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 30000 грн, по процентах в розмірі 37560 грн, по комісії за надання кредиту 2539,64 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 15000 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

За указаних обставин позивач, звернувшись в суд із даним позовом, просив стягнути з позивача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 85099,64 грн та судові витрати.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, без її участі, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення є 13.06.2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому вказав наступне. Так, відповідач ознайомившись з позовною заявою через Електронний суд, зазначає, що не погоджується з викладеними у ній обставинами, вважаю позов безпідставним та необґрунтованим. Зокрема, відповідач заперечує факт укладення кредитного договору, а саме ОСОБА_1 не погоджував процентну ставку, неустойку та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує узгодження саме цих, а не інших кредитних умов. Зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.

Крім цього відповідач заперечив щодо нарахування процентів за понаднормове користування кредитними коштами в порядку ст. 625 ЦПК України, оскільки такі суперечать п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є безпідставним і протиправним, а також комісії за надання кредиту, яка на думку відповідача, суперечить Закону України «Про споживче кредитування», заперечив також факт видачі кредитних коштів, оскільки позивачем не надано належних доказів перерахування коштів відповідачу, натомість зауважив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Більше того, вказав, що розрахунок заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків та штрафів позивачем, часткове погашення боргу відповідачем тощо. Висловив заперечення щодо витрат на правничу допомогу.

Представник позивача надіслала суду відповідь на відзив, у якому вказала, що позивач надав належні докази, тоді як відповідач лише заперечує позов, не додавши жодного доказу на спростування вимога (банківських виписок, доказів втрати телефону чи викрадення персональних даних).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та ЦК України, електронний кредитний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), за правовими наслідками повністю прирівнюється до письмового. Договір укладено шляхом послідовних дій: підписання та надіслання заявки-анкети, прийняття оферти та введення одноразового пароля з SMS. Крім цього вказала, що Відповідач проходив верифікацію через державну систему BankID НБУ (із застосуванням багатофакторної автентифікації через свій інтернет-банкінг) та вказав свої паспорти та ІПН. Відповідач не довів, що його засіб зв`язку чи дані були використані третіми особами без його відома.

Позивач надав первинний документ з інформаційної системи (звіт про платіжну операцію через інтернет-еквайринг), що містить усі необхідні реквізити відповідно до Закону України «Про платіжні послуги».

Позивач (як небанківська фінансова установа) не має права за законом зберігати повний 16-значний номер картки клієнта чи вимагати його банківські виписки, оскільки це є банківською таємницею. Номер картки зазначається в маскованому форматі (XXXX НОМЕР_1 ), що відповідає постановам НБУ.

Відповідач одночасно стверджує, що не укладав договір і не отримував кошти, та водночас заперечує проти розміру процентної ставки, комісії та пені.

Заперечувати умови договору можна лише за умови визнання самого факту його існування. Така поведінка відповідача є зловживанням процесуальними правами та суперечить принципу добросовісності. 01.12.2025 року відповідач здійснив часткову сплату заборгованості у розмірі 5 600,36 грн. Згідно з практикою Верховного Суду, здійснення часткового платежу є беззаперечним фактом визнання боргу та існування договірних зобов`язань боржником.

Нараховані проценти за користування кредитом знаходяться в межах строків кредитування та відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування» (включаючи законодавчі обмеження граничної денної ставки).

Комісія за перерахування коштів за допомогою сторонніх платіжних сервісів включена до загальної вартості кредиту, що прямо дозволено Законом «Про споживче кредитування» та підтверджено Великою Палатою Верховного Суду. Вона не є нікчемною.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року відкрито провадження у справі постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 07.08.2026 року постановлено клопотання відповідача задовольнити та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» оригінал електронного доказу - кредитний договір від 18.11.2025 №18.11.2025-100002005 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Відповідно до договору від 18.11.2025 року за № 18.11.2025-100002005 кредитодавець, яким є позивач, надає позичальнику кредит у сумі 30000 грн строком на 140 днів, дата повернення кредиту 06.04.2026 року, Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно п.7 договору, комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання кредиту) 15% від суми кредиту та дорівнює 3900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

У п.12 договору міститься графік платежів що визначає дати чергових періодів, загальний розмір платежу у черговий період, розмір платежу за комісією, розмір суми кредиту.

Відповідно до п. 13 договору в день укладення даного договору позичальнику відкривається кредитна лінія, яка реалізується наступним чином: сума кредиту, яка визначена у п.2 даного договору, є одночасно і 1-им траншем, з якого складається сума кредиту, яка надається відповідно до умов даного договору. В подальшому кредитодавець протягом строку дії цього договору має право повідомити позичальника в усній та/або письмовій (паперовій або електронній) формі про наявність у нього можливості збільшити суму кредиту, що надається позичальнику за цим договором. У випадку отримання вказаного повідомлення від кредитодавця та у разі виникнення у позичальника наміру збільшити суму кредиту за даним договором позичальник ініціює укладення додаткового договору шляхом особистого звернення у підрозділ кредитодавця або шляхом вчинення необхідних дій в особистому кабінеті на сайті/в мобільному застосунку кредитодавця. Після узгодження сторонами зміни умов договору, пов`язаних зі збільшенням суми кредиту, сторони укладають додатковий договір, у якому викладають змінені умови договору.

Сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від сум заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України) (пункт 15 договору).

У відповідності до п. 17 договору спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Договір підписаний одноразовим ідентифікатором Е572, який був надісланий на відповідний номер телефону. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4149-49XX-XXXX-9027 (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 1-2705 від 27.05.2026 року ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року. Між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 08.12.2025 15:58:52 на суму 4000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок) грн, номер картки 4149499387929027, номер транзакції в системі iPay.ua 942971314, призначення платежу: видача Траншу за додатковим договором до кредитного договору №18.11.2025-100002005-1 до кредитного договору №18.11.2025-100002005, а також 18.11.2025 20:10:28 на суму 26000,00 (двадцять шість тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки 4149499387929027, номер транзакції в системі iPay.ua 923959533, призначення платежу: Видача за договором кредиту №18.11.2025-100002005. (доказ в електронному вигляді).

В матеріалах справи міститься інформація отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію щодо користувача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його номер мобільного телефону та адресу реєстрації проживання (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до додаткового договору від 08.12.2025 року до кредитного договору № 18.11.2025-100002005 від 18.11.2025 сторони домовились а взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: 1.1. Сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 30000 грн. 00 коп., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й Транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). 1.2. За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й Транш у розмірі 4000 грн. 00 коп.; дата надання/видачі кредиту (2-го траншу) - 08/12/2025. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-9027. Днем надання кредиту (2-го траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику: 4149-49XX-XXXX-9027. Строк, на який надається кредит (а саме 2-й транш) - 120 днів з дати його надання. 1.3. Сторони домовились, що позичальник відповідно до даного додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 2-го траншу (частини суми кредиту) (надалі "комісія за надання", "комісія"; економічна сутність плата за надання кредиту) 15% від суми 2-го траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 600 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го траншу (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі траншу, сплачується згідно графіку платежів. Дата повернення кредиту 06.04.2026 року. Додатковий договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора К322 ( доказ в електронному вигляді)

Із розрахунку заборгованості за договором № 18.11.2025-100002005 від 18.11.2025 року, станом на 20.05.2026 року слідує, що загальний залишок заборгованості становить 85 099.64 грн з яких 30 000 грн заборгованість за основним боргом, 37 560.00 грн заборгованість за процентами, залишок комісій - 2 539.64 грн, залишок відсотків за ст. 625 ЦК України - 15000 грн. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось кредитором за період з 18.11.2025 року по 07.04.2026 року за ставкою 1%. При цьому позичальником 01.12.2025 року здійснювалось погашення заборгованості за даним кредитним договором в розмірі 5600,36 грн При цьому сума кредиту з 18.11.2025 року становила 26000 грн, а з 08.12.2025 року 30000 грн (докредитування в розмірі 4000 грн згідно додаткового договору) (доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, як вбачається з правового висновку ВС у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене ЗУ «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

ВС наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Саме на це вказувала відповідачка.

Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.

Таким чином можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з`ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, у відзиві відповідач посилався на недоведений факт підписання ним договорів, та погодження з їх умовами, у зв`язку із чим просив витребувати у позивача оригінал кредитного договору разом з доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 07 серпня 2026 року клопотання відповідача задоволено. Витребувано у ТОВ «Споживчий центр» оригінали електронних договорів, укладених між ОСОБА_1 та товариством, оформленими відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Натомість ухвала суду не була виконана.

Оскільки кредитною установою не надано суду оригіналів електронних доказів, то долучені до матеріалів позовної заяви паперові копії кредитних договорів, не можуть братися до уваги судом, відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України та частини п`ятої статті 100 ЦПК України.

Тому суд зауважує, що питання достовірності доказів у контексті співставлення поданих копій документів з їх оригіналами досліджується насамперед у контексті їх автентичності, коли особа посилається на те, що такі документи або взагалі не видавалися, або їх копії містять відмінні від оригіналу умови.

Суд вправі не брати до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) не вбачала підстав для того, щоб його змінювати.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, комісії за надання кредиту не підлягають до задоволення за недоведеністю, оскільки кредитною установою на вимогу суду не було надано, без поважних причин оригінали вищевказаних електронних кредитних договорів, укладення яких ставив під сумнів відповідач, а відтак позивачем не доведено факт погодження сторонами сплати таких.

Крім цього, суд наголошує стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача відсотків нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 15000 грн, що остання до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

В той же час, судом враховано, що згідно довідки ТОВ «УПР» від 27.05.2026 року суми коштів 26 000 та 4 000 грн були перераховані відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_3 . Одночасно відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитом 5600,36 грн. Жодних доказів на спростування даних обставин відповідачем не надано.

Відтак, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту слушними та такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 30 000 грн.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 938,43 грн.

На підставі ст.ст.549, 551, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12,13,81,247,259,263,265,268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 18.11.2025-100002005 від 18.11.2025 року, у сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп., яка становить тіло кредиту.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір у сумі 938 (дев`ятсот тридцять вісім) грн. 43 коп.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення складене в повному обсязі 08.09.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.