Decision № 139563149, 07.09.2026, Ternivskyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа № 215/404/26

2/215/1796/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді - Квятковського Я.А.,

секретар судового засідання - Зуб А.С.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Савельєвої Т.Д.

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування маральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

13.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ«Північний ГЗК» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, у якій просить стягнути моральну шкоду у розмірі 520 000 грн.

Вказує, що з 12.02.1990 по 22.03.1993, з 25.04.2000 по 05.08.2015 працював водієм в Ганнівському кар`єрі у ПрАТ «Північний ГЗК». 07.04.2015висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» йому встановлено два професійних захворювання: - вібраційна хвороба ІІ ст. від дії загальної вібрації з церебрально-переферечним ангіодоксичним синдромом, ускладненим гіпертонічною хворобою ІІ ст., ст. 2, гіпертензивне серце, ангіопатія сітківки OU, CH 0-І ст., ризик 2; в поєднанні з полірадикулонейропатією на шийному та попереково-крижовому рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом. Т75.2.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 21.05.2015, професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли через те що, працюючи з 12.02.1990 по 22.03.1993, з 25.04.2000 по 05.08.2015 водієм автотранспортних засобів в Ганнівському кар`єрі, ОСОБА_1 виконував роботи з управління автотранспортними засобами в кар`єрі при вивезенні гірничої маси. Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мавших місце важких режимів експлуатації великовантажних автотранспортних засобів в кар`єрі, підпадав під вплив виробничої загальної транспортної вібрації. Внаслідок недосконалості технологічного видобутку руди, мавших місце важких режимів експлуатації великовантажних автотранспортних засобів в кар`єрі, підпадав під вплив виробничої загальної транспортної вібрації.

Відповідно довідки МСЕК від 14.07.2015 р., ОСОБА_1 первинно з 15.06.2020 р. по 01.06.2022 р. встановлено третю групу інвалідності та 40% втрати професійної працездатності. При наступних переоглядах в МСЕК (2018,2020, 2022) позивачу не змінювали втрату працездатеості, при останньому огляді в МСЕК 25.07.2024 р. йому безстроково призначено інвалідність.

У зв`язку з захворюванням позивач постійно відчуває скутість, біль та обмеження рухливості в плечах, ліктьових та колінних суглобах. Ці відчуття додають ОСОБА_1 ще більше морального пригнічення оскільки із-за поганого самопочуття йому приходиться турбувати та просити своїх рідних про допомогу. Через погіршення стану здоров`я не має змоги гідно забезпечувати матеріально свою сім`ю як раніше, а також не може виконувати навіть легку фізичну роботу. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані. Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, просить стягнути з ПрАТ «ПівнГЗК» моральну шкоду у розмірі 520000 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04.05.2026 представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» Савелова Т.Д. надала відзив на позовну заяву. Вказує, що позивач добровільно обрав роботу, міг звільнитися у будь-який час, також позивач був попереджений та обізнаний з шкідливими умовами праці, отримував компенсації, свідомо обрав місце роботи в умовах впливу шкідливих факторів. Наявність шкідливих умов праці є об`єктивною на деяких робочих місцях згідно законодавства, гігієнічної класифікації праці. Вказує, що розмір відшкодування моральної шкоди, який просить стягнути позивач є необґрунтованим, несправедливим та безпідставно завищеним.

Ухвалою суду від 04.09.2026 залишено без задоволення заяву представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04.09.2026 залишено без задоволення клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів суд встановив, що ОСОБА_1 працював з 12.02.1990 по 22.03.1993, з 25.04.2000 по 05.08.2015 в умовах впливу шкідливих факторів, водієм в Ганнівському кар`єрі, в автоколоні №1 та рудозбагачувальній фабриці у ПрАТ «Північний ГЗК» (а.с. 8-13).

Під час роботи у ПрАТ в позивача виникли два професійних захворювання: - вібраційна хвороба ІІ ст. від дії загальної вібрації з церебрально-переферечним ангіодоксичним синдромом, ускладненим гіпертонічною хворобою ІІ ст., ст. 2, гіпертензивне серце, ангіопатія сітківки OU, CH 0-І ст., ризик 2; в поєднанні з полірадикулонейропатією на шийному та попереково-крижовому рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом. Т75.2.(а.с. 14-16).

Відповідно до п.п.17,18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21.05.2015 року, умови праці ОСОБА_1 відносяться до 3 класу 1 степеня шкідливості (дослідження проведені на підставі для атестації робочих місць за умовами праці Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини в 2010 році). Вібрація загальна транспортна, рівень в д Б: 112 при гранично допустимому до 107. Хронічні професійні захворювання виникли через те, що працюючи з 12.02.1990 по 22.03.1993, з 25.04.2000 по 05.08.2015 водієм в Ганнівському кар`єрі у ПрАТ «Північний ГЗК», ОСОБА_1 виконував роботи з управління автотранспортними засобами в кар`єрі при вивезенні гірничої маси. Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мавших місце важких режимів експлуатації великовантажних автотранспортних засобів в кар`єрі, підпадав під вплив виробничої загальної транспортної вібрації. Внаслідок недосконалості технологічного видобутку руди, мавших місце важких режимів експлуатації великовантажних автотранспортних засобів в кар`єрі, підпадав під вплив виробничої загальної транспортної вібрації.

Як випливає з довідки МСЕК від 14.07.2015 р., ОСОБА_1 первинно з 15.06.2020 р. по 01.06.2022 р. встановлено третю групу інвалідності та 40% втрати професійної працездатності. При наступних переоглядах в МСЕК (2018,2020, 2022) позивачу не змінювали втрату працездатеості, при останньому огляді в МСЕК 25.07.2024 р. йому безстроково призначено інвалідність (а.с. 18-21).

ОСОБА_1 неодноразово проходив обстеження та знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку з професійними захворюваннями, що підтверджується виписним епікризом (а.с. 22-23, 24-25, 26-27).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Оцінка суду.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави, що передбачено ст.3 Конституції України.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, ч.3 ст.43 Конституції України.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з норм ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України, передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.14-17), встановлено два хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання, є шкідливі умови праці позивача у ПрАТ, встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров`я позивача, згідно п.17-20 акту. Вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і завданою здоров`ю позивача шкодою.

Згідно роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує, що позивач протягом значного часу працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, а саме 16 років, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушують його нормальні життєві зв`язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності 40%, тривалість розладу його здоров`я, періодичне лікування, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача 380000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що просить позивач, завищеною.

Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача про об`єктивний характер шкідливих умов праці, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та наявність компенсацій, оскільки такі обставини не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у встановленому законом порядку.

Доводи відповідача ПРАТ «ПІВНГЗК» щодо оподаткування суми моральної шкоди суд відхиляє, оскільки чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. В даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, у зв`язку з чим зазначені відповідачем зміни до Податкового кодексу України не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Оскільки позов має майновий характер - то з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 3800 грн. згідно до приписів Закону України «Про судовий збір».

На підставі ст.43 Конституції України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 380000 (триста вісімдесят тисяч) гривень без утримання податків.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 3800 (три тисячі вісімсот) гривень на користь держави.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 07.09.2026 р.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.

СУДДЯ: