Decision № 139558486, 08.09.2026, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 рокусправа № 380/6219/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі відповідач 1), НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі відповідач 2) в якому просить:

визнати протиправними та скасувати індивідуальні акти відповідачів, які є суб`єктами владних повноважень, а саме рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України № 68 від 26.01.2026 року і наказ НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) № 239-ОС від 16.02.2026 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як батьку загиблого на період воєнного стану військовослужбовця ОСОБА_2 в сумі 2 271 000 грн. і зобов`язати відповідачів ухвалити відповідні індивідуальні акти про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі не менше 15 мільйонів гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є батьком військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовому званні «старший солдат». ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження реабілітації у Санаторії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в н.п.Немирів Яворівського району Львівської області ст.солдат ОСОБА_2 помер. За наслідками розгляду заяви позивача від 20.02.2026 року відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги (далі також ОГД), передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова № 168). Рішенням Адміністрації ДПСУ № 68 від 26.01.2026 року заявнику призначено і виплачено ОГД, передбачену Порядком призначення і виплати ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 (Порядок № 975). 25 лютого 2026 року на банківську картку позивача поступило 2 271 000 грн.

Позивач вважає, що рішення № 68 від 26.01.2026 року і наказ № 239-ОС від 16.02.2026 щодо виплати позивачу ОГД як батьку загиблого на період воєнного стану військовослужбовця ОСОБА_2 в сумі 2 271 000 грн. суперечить п.11 Порядку № 975 і п.2 Постанови КМУ № 168 та стверджує, що фактично здійснено виплату одноразової грошової допомоги у зменшеному розмірі.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, вказав, що як на момент смерті ОСОБА_2 , так і на момент звернення членів сім`ї із заявами про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 остання виплачується в розмірі 15 000 000 грн., коли військовослужбовець загинув (помер внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), тобто насильницька смерть. Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм від 30.01.2025 за №81, причина смерті позивача: «Розлад кровообігу. Повторний інфаркт міокарда»; захворювання, яке призвело до смерті старшого солдата ОСОБА_2 , пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідач 1 зазначає, що смерть, спричинена захворюванням, не можна порівнювати з загибеллю військовослужбовця або смертю внаслідок отриманих поранень (контузій, травм, каліцтв) під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану. Враховуючи вищезазначене відповідач вважає, що відсутні правові підстави для виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 грн.

Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не подав.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 є батьком військовослужбовця ОСОБА_2 . ОСОБА_2 був призваний на військову службу у зв`язку з мобілізацією і зарахований наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України (ДПСУ) від 24.10.2023 року у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (командира в/ч НОМЕР_2 ), проходив військову службу у військовому званні «старший солдат».

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження реабілітації у Санаторії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в н.п.Немирів Яворівського району Львівської області ст.солдат ОСОБА_2 помер.

У довідці Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи комунального закладу Львівської обласної ради від 13.11.2025 року №150/20 причиною смерті ОСОБА_2 зазначено повторний інфаркт міокарда.

Згідно Акту форми Нвс-1 за № 545/1-2024 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 15.12.2024, смерть ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

Згідно Акту форми Нвс-5 за № 545-2024 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 15.12.2024, нещасний випадок із смертельним наслідком, що мав місце із ст.солдатом ОСОБА_2 є таким, що стався під час виконання ним обов`язків військової служби.

Згідно Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК) Держприкордонслужби № 81 від 30.01.2025, захворювання старшого солдата ОСОБА_2 , 1969 року народження, який проходив військову службу в ДПСУ з 06.06.2022 по 13.11.2024, призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 (причина смерті: «Розлад кровообігу. Повторний інфаркт міокарда"), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

24.11.2025 на адресу Адміністрації Держприкордонслужби за №266654-25-Вх від 15 мобільного прикордонного загону, на розгляд комісії з питань призначення одноразової грошової допомоги надійшла заява ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю сина ОСОБА_2 разом з додатками.

Рішенням Адміністрації Держприкордонслужби від 26.01.2026 за №68 призначено батьку померлого ОСОБА_2 ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть в сумі 2 271 000 грн.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з заявою від 20.02.2026 щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн. грн., за результатами розгляду якої відповідач 2 листом від 06.03.2026 повідомив, що виплату одноразової грошової допомоги буде проведено відповідно до рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26.01.2026 № 68 на підставі Порядку № 975.

16.02.2026 начальник НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби прийняв наказ № 239-ОС «Про виплату одноразової грошової допомоги», згідно якого вирішено виплатити одноразову грошову допомогу - п.1.6: ОСОБА_1 , батьку померлого старшого солдата ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у розмірі 2 271 000 грн.

25 лютого 2026 року на банківську картку позивача надійшли кошти у розмірі 2 271 000 грн, відправник коштів Військова частина НОМЕР_2 , призначення платежу одноразова грошова допомога члену сім`ї (батьку) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 згідно наказу №239-ЩС від 16.02.2026 року.

Не погодившись з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги позивач звернувся з цим позовом до суду.

Норми права, що підлягають застосуванню та висновки щодо правозастосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

З огляду на дату смерті ОСОБА_2 - 13 листопада 2024 року до спірних правовідносин підлягає застосуванню нормативне регулювання, чинне на цю дату.

Такий підхід щодо визначення застосовної редакції нормативно-правового акта за моментом виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у пунктах 41-42 постанови від 21 липня 2026 року у справі №420/20374/24.

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_2 передбачено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 наголосила, що законодавче визначення розміру одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн саме по собі не означає автоматичного виникнення права на таку виплату в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження військової служби та не усуває необхідності встановлення тих юридичних фактів і обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

Інше тлумачення фактично призводило б до ототожнення підстав виникнення права на одноразову грошову допомогу з визначенням її розміру, хоча зазначені елементи механізму правового регулювання соціального забезпечення врегульовані різними нормами законодавства та мають самостійне юридичне значення.

На виконання статті 16-2 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктами 4 та 5 Порядку №975 визначено випадки, у яких члени сім`ї, батьки та утриманці військовослужбовця набувають право на одноразову грошову допомогу, а також встановлено її розмір залежно від підстав смерті військовослужбовця.

Таким чином, Закон №2011-XII та Порядок №975 утворюють єдину систему правового регулювання призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (пПостанови № 168 у редакції спірного періоду).

Абз. 1 п. 1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно п.1-2 Постанови 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Згідно з пунктом 2 цієї Постанови № 168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, визначається відповідно до абзацу другого підпункту а пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2026 року у справі №500/270/25 наголосив: «Аналіз змісту пункту 2 Постанови КМУ №168 дає підстави для висновку, що Кабінет Міністрів України передбачив дві самостійні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн: загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї Постанови, у період дії воєнного стану; смерть такої особи внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва). Такий висновок випливає як зі змісту, так і зі структури пункту 2 Постанови КМУ №168. Якщо абзац перший цього пункту встановлює право на виплату у разі загибелі особи у період дії воєнного стану, то абзац шостий окремо передбачає випадки смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за визначених законодавцем обставин. У цьому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена у медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови КМУ №168. Тому слід розмежовувати випадки, коли захворювання виступає самостійною причиною смерті, та випадки, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони».

Верховний Суд у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 зазначив, що оскільки законодавець встановив спеціальні умови надання одноразової грошової допомоги у підвищеному розмірі 15 000 000 грн, такі умови є вичерпними та не можуть тлумачитися розширено або застосовуватися за аналогією до правовідносин, які прямо не охоплюються змістом пункту 2 Постанови КМУ №168. Інше тлумачення призвело б до фактичного розширення кола випадків надання відповідної виплати та нівелювало б встановлене нормативним регулюванням розмежування між загальними соціальними гарантіями, передбаченими Законом №2011-XII і Порядком №975, та спеціальною соціальною гарантією воєнного часу, встановленою Постановою КМУ №168.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24 здійснила комплексний аналіз співвідношення положень Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови КМУ №168 і сформулювала правовий висновок щодо умов призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн членам сімей померлих військовослужбовців під час дії воєнного стану, відступивши від висновків щодо застосування пункту 2 Постанови КМУ №168, викладених у постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23, у яких право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язувалося із встановленням військово-лікарською комісією факту того, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов`язане із захистом Батьківщини. Відступаючи від зазначеного підходу, Судова палата вказала: «Положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього. Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату. Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168. За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.»

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 липня 2026 року у справі №420/20374/24. У пунктах 40-50 цієї постанови Суд розмежував смерть унаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, та смерть, яка перебуває у прямому причинному зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, і, пославшись на постанову Судової палати у справі №620/10029/24, відхилив застосування попередніх висновків у справах №600/548/23-а та №380/9868/23.

У постанові Верховний Суд від 22 червня 2026 року у справі №380/1253/24 вказав, що саме по собі встановлення зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168. За чинного законодавства поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби.

У цій справі спір стосується не наявності у позивача права на одноразову грошову допомогу як такого, оскільки таке право було реалізовано шляхом призначення та виплати йому 2 271 000 грн, а наявності правових підстав для виплати допомоги у спеціальному підвищеному розмірі 15 000 000 грн, установленому постановою КМУ № 168.

За матеріалами справи військовослужбовець ОСОБА_2 , 1969 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , причина смерті: розлад кровообігу, повторний інфаркт міокарда», захворювання, яке призвело до смерті, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (Витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм протокол № 81 від 30.01.2025).

Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Так само відсутні докази існування причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та такими ушкодженнями.

Отже, встановлені у справі обставини підтверджують зв`язок захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 із захистом Батьківщини. Водночас зазначені обставини самі по собі не є достатніми для виникнення права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн, передбачену пунктом 2 постанови КМУ № 168. Наведені фактичні дані не підтверджують наявності у позивача тих юридичних фактів, з якими пункт 2 постанови КМУ № 168 пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.

З огляду на вищезазначене, рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України № 68 від 26.01.2026 і наказ НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) № 239-ОС від 16.02.2026 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як батьку загиблого на період воєнного стану військовослужбовця ОСОБА_2 в сумі 2 271 000 грн є правомірними та скасуванню не підлягають. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про їх скасування та про зобов`язання відповідачів ухвалити рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі не менше 15 млн.грн.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити у повному обсязі.

Судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають (ст. 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 194, 242-246, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд

вирішив:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26, ЄДРПОУ: 00034039), НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити дії.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна