Decision № 139548718, 08.09.2026, Osnovianskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Chervonozavodskyi District Court of Kharkiv City)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/5615/26

№ провадження 2/646/4024/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

представник позивачки ОСОБА_2 ,

відповідач Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради,

розглянувши у порядку частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України за правилами загального позовного провадження в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, з вимогою визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яке вона отримала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 1995 року, виданого КО фірма «Аудіт-Куп`янськ» на підставі розпорядження № 1810 від 12 грудня 1995 року, зареєстрованого Куп`янським бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 92, в реєстрі № 13024.

В обгрунтування позовної заяви зазначено, що квартира АДРЕСА_1 була приватизована ОСОБА_1 12 грудня 1995 року у приватну власність, що підтверджується оригіналом свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 1995 року, виданого КО фірма «Аудіт-Куп`янськ» на підставі розпорядження № 1810 від 12 грудня 1995 року, зареєстрованого Куп`янським бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 92 в реєстрі № 13024, та технічним паспортом на квартиру, складеним Бюро технічної інвентаризації м. Куп`янськ 29 листопада 1995 року, який є складовою частиною свідоцтва про право власності на житло.

У березні 2026 року державному реєстратору прав на нерухоме майно Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Ліпка В. В. разом із заявою про проведення реєстраційних дій, надала оригінали свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 1995 року, з відміткою про реєстрацію права власності у БТІ, та технічного паспорту на квартиру, виготовленого бюро технічної інвентаризації на паперових носіях.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно рішенням № 84243691 від 10 квітня 2026 року відмовив у проведенні державної реєстрації, мотивуючи відмову тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну та припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У відмові державного реєстратора від 10 квітня 2026 року, зазначено, що у відповіді на запит Куп`янська міська військова адміністрація повідомила, що адміністративне приміщення Комунального підприємства «Куп`янське бюро технічної інвентаризації», яке є зберігачем інвентаризаційних справ, у вересні 2022 року знищене в наслідок обстрілів та пожежі. На даний момент Комунальне підприємство «Куп`янське БТІ» свою діяльність не здійснює.

У зв`язку з відмовою державного реєстратора внести відомості до Державного реєстру речових прав інформацію про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , яке залишилось в місті Купянськ Харківської області, остання, відповідно, не може отримати грошову компенсацію внаслідок його руйнування, яка необхідна для придбання нового житла.

Ураховуючи викладене вище, представник позивачки просив визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яке вона отримала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 1995 року, виданого КО фірма «Аудіт-Куп`янськ» на підставі розпорядження № 1810 від 12 грудня 1995 року, зареєстрованого Куп`янським бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 92, в реєстрі № 13024; стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 19 травня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 23 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 31 серпня 2026 року, позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивачки.

Представник Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. На офіційну електронну адресу суду надав клопотання про розгляд справи без участі відповідача та без покладення судових витрат на відповідача.

Представник Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв/клопотань на адресу суду не надходило.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено із свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 грудня 1995 року КО фирма «АУДИТ-КУПЯНСК», згідно із розпорядженням № 1810 від 12 грудня 1995 року, «КО фирма «АУДИТ-КУПЯНСК» посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві приватної власності « ОСОБА_3 ». Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно із реєстраційним написом, проставленим Комунальним підприємством «Куп`янське БТІ», що міститься на зазначеному вище свідоцтві про право власності на житло, «квартира АДРЕСА_1 зареєстрована Купянским бюро технической инвентаризации на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за № 92 р. 13024».

У технічному паспорті на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_1 , наявний реєстраційний напис, згідно із яким «квартира АДРЕСА_1 зареєстрована Купянским бюро технической инвентаризации на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за № 92 р. 13024».

З рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 84243691 від 10 квітня 2026 року убачається, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, розглянувши заяву від 25 березня 2026 року за реєстраційним номером 72177510 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій - подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Оскільки відомості про зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 відсутні в Реєстрах, що діяли до 2013 року, державним реєстратором було підготовлено та направлено запит до Куп`янської міської військової адміністрації з метою отримання відомостей про зареєстроване речове право на квартиру. Однак, відповідно до відповіді Куп`янської міської військової адмністрації № 3.7/1660 від 02 квітня 2026 року від 02 квітня 2026 року, яка надійшла державному реєстратору, було повідомлено, що у вересні 2022 року адміністративне приміщення Комунального підприємства «Куп`янське БТІ», яке є зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна на території Куп`янської міської громади, внаслідок обстрілів та пожежі було повністю знищено, підприємство на теперішній час господарську діяльність не здійснює. У зв`язку з цим, перевірити факт проведення реєстраційних дій відносно запитуваного об`єкта та надати підтверджувальні документи немає об`єктивної можливості.

Ураховуючи викладені вище обставини, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою.

Зазначено, що це рішення може бути оскаржено в порядку адміністративного оскарження протягом двох місяців з дня, коли особа дізналась чи могла дізнатись про порушення своїх прав, шляхом подання скарги до відповідного територіального органу Міністерства юстиції України, та/або в судовому порядку шляхом подання позову до адміністративного суду.

Отже, відповідно до встановлених обставин справи, що підтверджуються зазначеними вище доказами, спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 , як особою, яка мала намір зареєструвати своє право власності на житловий будинок у визначений законом спосіб, та Департаментом управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, посадова особа якого відмовила позивачці у реєстрації права власності на нерухоме майно.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка набула право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , 13 грудня 1995 року, тобто, до введення в дію Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 86 Цивільного кодексу Української РСР, у редакції чинній на час правочину, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про власність», у редакції чинній на час правочину, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Власність в Україні існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про власність», у редакції чинній на час правочину, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

До набрання чинності 03 серпня 2004 року Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснювалася комунальними підприємствами «Бюро технічної інвентаризації» територіальних громад за місцем розташування такого майна відповідно до Положення про порядок реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 1997 року № 607.

Як встановлено із свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 грудня 1995 року КО фирма «АУДИТ-КУПЯНСК», згідно із розпорядженням № 1810 від 12 грудня 1995 року, оригінал якого наявний у позивачки, «КО фирма «АУДИТ-КУПЯНСК» посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно із реєстраційним написом, проставленим Комунальним підприємством «Куп`янське БТІ», що міститься у свідоцтві про право власності на житло, виданому 13 грудня 1995 року КО фирма «АУДИТ-КУПЯНСК», «квартира АДРЕСА_1 зареєстрована Купянским бюро технической инвентаризации на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за № 92 р. 13024».

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Право на застосування певного способу захисту порушеного права існує у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Захист порушених цивільних прав та інтересів є елементом механізму правового регулювання цивільних відносин, саме тих, у яких й відбулося порушення зазначених прав або інтересів особи. Такий захист цивільних прав та інтересів їх учасників є необов`язковим (факультативним) у структурі такого механізму, оскільки він з`являється лише за необхідності вирівнювання викривленого розвитку правового регулювання цивільних відносин з метою приведення їх у певний стан - відповідно до умов договору або положень законодавства.

Згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд зазначає, що за твердженням позивачки її право власності на нерухоме майно порушено саме Куп`янською міською військовою адміністрацією Куп`янського району Харківської області, тим, що Куп`янське БТІ - не може надати документів в підтвердження реєстрації такого права власності.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Станом на 10 квітня 2026 року, коли позивачці було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, та на теперішній час відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із пунктом 1) частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною 3 цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

За правилом абзацу четвертого частини п`ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

З матеріалів справи убачається, що право власності ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 13 грудня 1995 року КО фирма «АУДИТ-КУПЯНСК».

Отже, відповідно до прямого припису частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно за заявою ОСОБА_1 підлягало державній реєстрації за наявними у неї правовстановлюючими документами.

Одночасно суд зазначає, що як загальний місцевий не вправі давати оцінку правомірності/неправомірності, протиправності дій суб`єкта владних повноважень щодо відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла таких висновків: до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа убачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів».

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17).

Верховним Судом вже розглядались справи в яких поставало питання юрисдикції спорів, предметом оскарження в яких були рішення державного реєстратора щодо вчинення/відмови у вчиненні реєстраційних дій.

Так, у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «… у даному випадку підставою для відмови зазначено пункт 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV. Це свідчить про наявність спору між заявником, що звернувся із заявою про реєстрацію прав на нерухоме майно, та державним реєстратором, який вчиняє такі дії».

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у даній справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки державний реєстратор діє як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Відтак, спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

У постанові від 18.12.2019 у справі № 922/3659/18 Верховний Суд дійшов висновку, що предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем. Таким чином з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. За таких обставин цей спір не має ознак приватно-правового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Як було вже зазначено судом, спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 , як особою, яка мала намір зареєструвати своє право власності на нерухоме майно, у визначений законом спосіб, та Департаментом управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, посадова особа якого відмовила позивачці у реєстрації права власності на нерухоме майно.

Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту порушення права власності позивачки саме Куп`янською міською військовою адміністрацією Куп`янського району Харківської області.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про дії/бездіяльність Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, які були б спрямовані на оспорювання чи невизнання права власності позивачки на нерухоме майно.

При цьому, позивачка не ставить під сумнів майнові права інших осіб. Відсутня інша сторона, що претендує на той самий об`єкт, з якою у позивачки є спір. Спірні правовідносини виникли саме між позивачкою та державним реєстратором, як суб`єктом владних повноважень, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Вказане свідчить про те, що предмет спірних правовідносин не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки по суті виник за участю державного реєстратора прав на нерухоме майно, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. Предметом перевірки у справі повинна бути правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації прав та внесення відповідних записів до державного реєстру прав.

Відповідно до частини другої статті 48 Цивільного процесуального кодексу України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Згідно із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21, визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 вказано, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача, як зауважив Верховний Суд у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20.

Якщо позов пред`явлено до неналежного відповідача та відсутні підстави, визначені процесуальним законом, для його заміни, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факт порушення саме Куп`янською міською військовою адміністрацією Куп`янського району Харківської області її права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачку звільнено від сплати судового збору, а позовна заява не підлягає задоволенню, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263 - 265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, про визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яке вона отримала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 1995 року, виданого КО фірма «Аудіт-Куп`янськ» на підставі розпорядження № 1810 від 12 грудня 1995 року, зареєстрованого Куп`янським бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 92, в реєстрі № 13024 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 вересня 2026 року.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ; номер телефона: НОМЕР_2 ;

Представник позивачки: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: місто Одеса Одеської області; номер телефона: НОМЕР_4 ;

Відповідач: Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, ЄДРПОУ: 44758728, місцезнаходження: проспект Конституції, будинок 3, місто Куп`янськ Харківської області; номер телефона: +380574253931;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, ЄДРПОУ: 38764676, місцезнаходження: вулиця Байди Вишневецького, будинок 36, місто Черкаси Черкаської області; номер телефона: +380472360193.

Суддя О. В. Іщенко