Decision № 139545657, 07.09.2026, Bohorodchany District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №338/1218/26

Провадження №2/338/1125/26

07 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В.В.

з участю секретаря Смеречук Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

20 липня 2026 року ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №31.12.2020-100004650 від 31 грудня 2020 року у загальному розмірі 13 380 грн 00 коп., з яких 7 900 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту та 5 480 грн 00 коп. - заборгованість за процентами.

Позов мотивовано тим, що 31 грудня 2020 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір №31.12.2020-100004650, за яким відповідачу надано 8 000 грн 00 коп. строком на 14 календарних днів. Надалі право вимоги за договором, як зазначає позивач, перейшло до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» на підставі договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 21 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилая, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.

Про причини неявки ОСОБА_2 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило та розміщення оголошення про виклик до суду на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтеренет на веб-сайті судової влади.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 31 грудня 2020 року ТОВ «Споживчий центр» сформувало пропозицію про укладення кредитного договору, а ОСОБА_1 - заявку на отримання кредиту за договором №31.12.2020-100004650. Заявка містить анкетні дані позичальника, індивідуальні умови кредитування та відомості про її підписання одноразовим ідентифікатором Z217 31 грудня 2020 року о 14 год 41 хв.

Відповідно до заявки сума кредиту становила 8 000 грн 00 коп., строк - 14 календарних днів, а датою повернення кредиту та процентів визначено 13 січня 2021 року. Ставка «Eкном» встановлена у розмірі 2% за один день користування кредитом і застосовувалася протягом первісного та пролонгованого строку. Ставка «Стандарт» у розмірі 2,5% за один день передбачалася після закінчення відповідного строку. Умовами заявки також встановлено можливість пролонгації на 14 днів у разі сплати позичальником процентів за попередній період користування.

У заявці окремо зазначено, що розмір процентів відповідно до статті 625 ЦК України становить 881,64% річних.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується чеком платіжної системи Fondy №340011297 від 31 грудня 2020 року, згідно з яким ТОВ «Споживчий центр» о 14 год 41 хв перерахувало 8 000 грн 00 коп. на банківську картку НОМЕР_1 ; операція має статус успішної, а її призначення пов`язане з кредитним договором №31.12.2020-100004650.

Картка субконто боржника за кредитним договором містить послідовний облік видачі 8 000 грн, щоденного нарахування процентів та платежів відповідача. Зокрема, 15 січня 2021 року сплачено 2 640 грн, 09 лютого 2021 року - 4 440 грн, 01 березня 2021 року - 3 440 грн. Кожен із цих платежів за розміром відповідав сумі процентів, облікованій кредитором на дату платежу, та був віднесений ним на їх погашення.

Такий характер і розмір платежів узгоджується з передбаченим договором механізмом пролонгації, та після повної сплати процентів за попередній період позичальник отримував новий 14-денний строк для повернення кредиту. Отже, матеріали справи підтверджують не лише одержання коштів, а й подальше фактичне виконання відповідачем укладеного електронного договору.

19 травня 2023 року первісний кредитор відобразив зменшення заборгованості за тілом кредиту №31.12.2020-100004650 від 31 грудня 2020 року на суму 100 грн у зв`язку з обліковим зарахуванням коштів з іншого зобов`язання. Суд не вирішує правомірність розрахунків за іншим договором, однак враховує, що сам кредитор визнав зменшення основного боргу, а позивач просить стягнути лише 7 900 грн. Отже у суду, підстав виходити за межі заявленої вимоги відутні.

09 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» як клієнтом та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» як фактором укладено договір факторингу №СЦ-091024-14. За пунктами 2.3-2.5 цього договору право вимоги переходить факторові з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі Переліку.

Акт приймання-передачі Переліку №1 до договору факторингу підписано сторонами 09 жовтня 2024 року. Окремої копії самого Переліку №1 у наданому суду комплекті документів немає. Разом з тим картка субконто, сформована первісним кредитором саме за договором №31.12.2020-100004650 щодо ОСОБА_1 , відображає передачу ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» за договором №СЦ-091024-14 заборгованості у розмірі 7 900 грн за тілом та 5 480 грн за процентами. Оцінені у сукупності договір факторингу, підписаний акт та бухгалтерський документ первісного кредитора є достатніми для висновку про перехід до позивача права вимоги, що є предметом цього спору.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи. За статтею 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а їх належність, допустимість, достовірність та взаємний зв`язок оцінюються у сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір №31.12.2020-100004650 від 31 грудня 2020 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця та через особистий кабінет подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе.

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної пошти, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти, тощо.

Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 могла отримати кредитні кошти.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 21 грудня 2020 року від ТОВ «Споживчий центр» кредитних коштів у розмірі 8000 грн на платіжну (банківську картку) № НОМЕР_1 , дана обставина не заперечується відповідачем.

За таких обставин, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між сторонами та перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів згідно з умовами договору. Крім того, відповідач ОСОБА_1 приступила до виконання кредитного договору, шляхом часткового погашення заборгованості, що свідчить про її згоду з умовами кредитного договору №31.12.2020-100004650 від 31 грудня 2020 року.

Щодо процентів суд виходить із необхідності розмежування плати за правомірне користування кредитом і відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначила, що користування кредитом означає можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредит протягом погодженого сторонами строку. Право нараховувати договірні проценти за статтею 1048 ЦК України припиняється після спливу погодженого строку кредитування. Після прострочення застосовуються охоронні наслідки, зокрема стаття 625 ЦК України. Якщо договір передбачає проценти поза межами строку, необхідно встановити, чи визначали сторони ними саме міру відповідальності, а у разі сумніву умова тлумачиться проти сторони, яка її сформулювала.

У цій справі після платежу 01 березня 2021 року, яким погашено всю обліковану на той момент суму процентів, за умовами договору настав ще один 14-денний пролонгований строк. За ставкою «Eконом» 2% на день за 14 днів на суму 8 000 грн нараховується 2 240 грн (8 000 ? 2% ? 14). Ця сума є платою за користування кредитом у межах доведеного договірного строку, не була сплачена та підлягає стягненню.

Інші 3 240 грн із заявлених 5 480 грн процентів нараховані кредитором уже після завершення останнього 14-денного пролонгованого строку за ставкою «Стандарт» 2,5% на день. Оферта і заявка відносять цю ставку до поняття процентів за користування кредитом, тоді як розмір процентів саме відповідно до статті 625 ЦК України сторони окремо визначили як 881,64% річних. Тому немає підстав ототожнювати ставку «Стандарт» 2,5% на день з договірною мірою відповідальності за статтею 625 ЦК України.

Позивач не заявляє окремої вимоги та не надає окремого розрахунку процентів за статтею 625 ЦК України, а просить стягнути 5 480 грн як заборгованість за процентами за кредитним договором. За таких обставин 3 240 грн процентів, нарахованих після закінчення останнього погодженого строку кредитування, стягненню як проценти за користування кредитом не підлягають.

Послідовність попередніх платежів не дає підстав для їх перезарахування на тіло кредиту. Суми 2 640 грн, 4 440 грн та 3 440 грн точно відповідали облікованим кредитором процентам і були сплачені в межах погодженого сторонами механізму пролонгації. Отже їх призначення є визначеним, а диспозитивна черговість, передбачена статтею 534 ЦК України для іншої ситуації, не змінює наслідків фактичного виконання сторін у межах заявленого спору.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути 7 900 грн 00 коп. основного боргу та 2 240 грн 00 коп. процентів, усього 10 140 грн 00 коп. У задоволенні вимоги про стягнення решти 3 240 грн 00 коп. процентів слід відмовити.

З наданої платіжної інструкції №3720479375 від 17 липня 2026 року вбачається, що позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп. Також квитанцією та описом вкладення сервісу E-Post від 17 липня 2026 року підтверджені витрати на направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками у сумі 213 грн 98 коп.

Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. Позов задоволено на 10 140 грн із 13 380 грн, тобто на 75,784753%. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 017 грн 69 коп. судового збору та 162 грн 16 коп. документально підтверджених витрат на направлення копії позову.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, статтями 11, 509, 512, 514, 525, 526, 534, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором №31.12.2020-100004650 від 31 грудня 2020 року у розмірі 10 140 (десять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок, з яких: 7 900 (сім тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 2 240 (дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 2 017 (дві тисячі сімнадцять) гривень 69 копійок судового збору та 162 (сто шістдесят дві) гривні 16 копійок витрат, пов`язаних із направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 43170298, місце занаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, оф. 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Решетов