Decision № 139500721, 07.09.2026, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 308/8326/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Закарпатської обласної прокуратури Романа М.С., Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Олексія В.В., третьої особи Державної Казначейської служби України Бардашевської Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області, третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідачів, пояснення третьої особи.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Закарпатської обласної прокуратури, Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області, третя особа Державна казначейська служба Українипро відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що внаслідок незаконних, на думку позивача, рішень, дій та бездіяльності органів досудового розслідування і прокуратури під час реагування на його повідомлення про кримінальні правопорушення, здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12025071030001496 та забезпечення його процесуальних прав як потерпілого йому завдано моральної шкоди.

Позивач зазначає, що ще до вчинення щодо нього насильницького нападу неодноразово звертався до правоохоронних органів із повідомленнями про існування загроз, однак належного реагування не отримав. Після вчинення кримінального правопорушення він неодноразово подавав заяви, клопотання та скарги, звертався з вимогами про проведення необхідних слідчих і процесуальних дій, виконання ухвал слідчих суддів та письмових вказівок прокурора, застосування заходів безпеки, забезпечення належної правової кваліфікації кримінального правопорушення, усунення можливого конфлікту інтересів, належне повідомлення про процесуальні рішення та судові засідання, а також усунення, на його думку, допущених порушень під час досудового розслідування. Водночас, як зазначає позивач, органи поліції та прокуратури обмежилися формальним реагуванням, не забезпечили повного, своєчасного та ефективного досудового розслідування, допустили затягування розслідування, невиконання окремих процесуальних обов`язків і неналежне забезпечення його процесуальних прав як потерпілого.

На думку позивача, сукупність наведених обставин спричинила йому тривалі моральні страждання, психологічне напруження, почуття беззахисності, втрату відчуття безпеки та довіри до правоохоронних органів, у зв`язку з чим він просить стягнути з Держави Україна на його користь 3 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

22.06.2026 через підсистему «Електронний суд» Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем протиправності дій чи бездіяльності органу досудового розслідування, наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між діями відповідача і заявленою шкодою. Зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт щодо особи, якій повідомлено про підозру, скеровано до суду, а процесуальні рішення та дії слідчого могли бути оскаржені у порядку кримінального процесуального законодавства, що саме по собі не свідчить про їх незаконність та не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

24.06.2026 Закарпатською обласною прокуратурою направлено до суду засобами поштового зв`язку відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем протиправності дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури, наявності моральної шкоди і причинного зв`язку між діями відповідачів та заявленою шкодою. Зазначив, що досудове розслідування проведено належним чином, особі повідомлено про підозру, обвинувальний акт скеровано до суду, звернення та скарги позивача розглянуто у встановленому законом порядку, а дії чи бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури незаконними у встановленому законом порядку не визнавалися, у зв`язку з чим правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Позивач подав відповіді на відзиви відповідачів, у яких не погодився з викладеними у них доводами, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не спростовують наведених у позові обставин. Зазначив, що відповідачами не надано належних доказів правомірності їхніх дій та належного виконання процесуальних обов`язків, а також наголосив на наявності підстав для покладення на державу обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

23.06.2026 через підсистему «Електронний суд» третьою особою Державною казначейською службою України подано до суду письмові пояснення щодо позову, в яких третя особа просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Казначейство не є належним суб`єктом відповідальності, не вчиняло жодних дій чи бездіяльності щодо позивача та не порушувало його прав. На думку третьої особи, позивачем не доведено протиправності дій відповідачів, наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між діями органів державної влади і заявленою шкодою, у зв`язку з чим відсутні підстави для її відшкодування.

24.06.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано заперечення на письмові пояснення Державної казначейської служби України, в яких зазначено, що наведені третьою особою доводи є необґрунтованими, не спростовують позовних вимог та не містять належної оцінки обставин і доказів справи, у зв`язку з чим позивач просив врахувати подані заперечення та задовольнити позов.

Заяви та клопотання.

08.06.2026 через підсистему «Електронний суд» позивач подав до суду заяву про уточнення окремих положень позовної заяви.

15.06.2026, 19.06.2026, 03.09.2026 через підсистему «Електронний суд» позивач подав до суду додаткові пояснення у справі.

Процесуальні дії по справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.06.2026 справу передано на розгляд судді цього суду Голяни О.В.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження. В задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою суду від 06.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач стверджував про пропуск Закарпатською обласною прокуратурою строку на подання відзиву, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне надати оцінку зазначеним доводам.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі та встановлено строк для подання відзиву. Зазначена ухвала доставлена до електронного кабінету Закарпатської обласної прокуратури 10.06.2026 о 20:58 год. та відповідно до вимог процесуального законодавства вважається врученою 11.06.2026. Відтак перебіг встановленого судом строку для подання відзиву розпочався 12.06.2026, а останнім днем такого строку було 26.06.2026.

Як убачається з матеріалів справи, відзив Закарпатської обласної прокуратури направлено засобами поштового зв`язку 24.06.2026, поштове відправлення № R 067208867579. Отже, відзив подано в межах встановленого судом строку, у зв`язку з чим доводи позивача про його пропуск є безпідставними.

Щодо клопотання позивача про витребування матеріалів кримінального провадження суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про їх витребування судом. Згідно з пунктом 4 частини другої цієї статті у клопотанні мають бути зазначені, зокрема, вжиті особою заходи для отримання доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказу.

У судовому засіданні позивач підтвердив, що матеріали кримінального провадження № 12025071030001496 були йому відкриті для ознайомлення, однак фактично він ними не ознайомився, посилаючись на недоліки у діяльності органу досудового розслідування. При цьому доказів відмови у доступі до матеріалів, створення перешкод для ознайомлення чи іншого обмеження його процесуального права позивачем не надано.

Отже, позивачем не доведено неможливості самостійно отримати та надати суду запитувані докази, а також не зазначено обставин, які б свідчили про необхідність сприяння суду в їх отриманні. За таких обставин передбачених статтею 84 ЦПК України підстав для витребування зазначених доказів суд не вбачає.

Пояснення в судовому засіданні учасників справи

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у такому, просив його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідачів та третьої особи просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзивах та письмових поясненнях.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що Ужгородським районним управлінням поліції ГУНП в Закарпатській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025071030001496, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді начальника Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області № 79678-2026 від 30.05.2026, за результатами проведеної перевірки порушень законодавства та Дисциплінарного статуту Національної поліції України в діях працівників поліції не встановлено. Позивача повідомлено, що викладені ним у зверненні доводи є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання та судового розгляду, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено.

Згідно з відповіддю начальника Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області № 84719-2026 від 09.06.2026, за результатами повторної перевірки порушень законодавства та Дисциплінарного статуту Національної поліції України в діях працівників поліції також не встановлено. Позивача повідомлено, що за дорученням прокурора досудове розслідування завершено, а обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 22.05.2026 скеровано до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

22.05.2026 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, скеровано до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.05.2026 у справі № 308/7464/26 призначено підготовче судове засідання у зазначеному кримінальному провадженні. Водночас із матеріалів справи вбачається, що у судових повістках про виклик потерпілого його анкетні дані зазначалися як « ОСОБА_1 ».

Оцінка суду.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, а її розмір визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, інших істотних обставин, із дотриманням вимог розумності та справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої така шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності встановлених законом підстав.

Разом із тим правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, мають спеціальне правове регулювання.

Так, статтями 1173 та 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або його посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини відповідного органу чи посадової особи.

Спеціальні підстави відповідальності держави за шкоду, завдану органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Частиною першою статті 1176 ЦК України встановлено вичерпний перелік випадків, коли така шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини держави, зокрема у разі незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання або незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Оскільки заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не пов`язані з жодною із зазначених підстав, спірні правовідносини регулюються частиною шостою статті 1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана іншими незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового розслідування чи прокуратури, відшкодовується на загальних підставах.

Отже, при вирішенні цього спору застосуванню підлягають положення статей 1173, 1174 та частини шостої статті 1176 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 зазначила, що статті 1173 та 1174 ЦК України є спеціальними нормами, які передбачають відповідальність держави за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади або їх посадових осіб незалежно від вини. Водночас застосування зазначених норм не звільняє позивача від обов`язку довести наявність інших елементів складу цивільного правопорушення. Суд повинен встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності вимогам закону, факт заподіяння шкоди та наявність причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою і заподіяною шкодою.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 03.04.2019 у справі № 211/7655/15-ц, від 04.09.2019 у справі № 158/1988/16-ц та від 11.10.2023 у справі № 752/8448/21, відповідно до яких необхідною умовою покладення на державу цивільно-правової відповідальності є доведення сукупності таких елементів, як неправомірність рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв`язок між такою поведінкою і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість задоволення позову.

Таким чином, предметом доказування у цій справі є встановлення сукупності таких обставин: неправомірності рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування або прокуратури, факту заподіяння позивачу моральної шкоди та існування прямого причинного зв`язку між такою поведінкою відповідачів і заявленою до відшкодування шкодою. Обов`язок доведення зазначених обставин відповідно до статті 81 ЦПК України покладається на позивача.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності протиправної бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури, суд виходить із такого.

Як убачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення до суду ОСОБА_1 визначає, зокрема, неналежне здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025071030001496, його надмірну тривалість, невиконання окремих слідчих та процесуальних дій, невиконання, на його думку, ухвал слідчих суддів та письмових вказівок прокурора, неналежне реагування на його заяви і клопотання як потерпілого, незастосування щодо нього заходів безпеки, неправильне зазначення його анкетних даних у матеріалах кримінального провадження, неналежне повідомлення про процесуальні та судові дії, неправильну, на його думку, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, а також прийняття слідчим і прокурором процесуальних рішень, з якими він не погоджується. На думку позивача, сукупність зазначених обставин свідчить про неефективність досудового розслідування та є підставою для відшкодування йому моральної шкоди.

Разом із тим суд враховує, що наведені позивачем обставини стосуються здійснення слідчим та прокурором своїх процесуальних повноважень у межах конкретного кримінального провадження.

Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено спеціальний механізм судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю слідчого і прокурора шляхом їх оскарження слідчому судді. У межах такого контролю перевіряється дотримання вимог кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування.

Як встановлено судом, позивач неодноразово реалізовував передбачене законом право на оскарження процесуальних рішень, дій та бездіяльності слідчого і прокурора, звертаючись зі скаргами як до органів прокуратури та керівництва органу досудового розслідування, так і до слідчого судді.

Водночас сама по собі реалізація особою права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування або прокурора не є доказом протиправності їх діяльності у розумінні статей 1173, 1174 та частини шостої статті 1176 ЦК України і не породжує автоматичного права на відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на власні звернення до органів досудового розслідування і прокуратури, подані ним клопотання, заяви, скарги та відповіді, отримані за результатами їх розгляду, вважаючи, що наведені документи підтверджують неналежне здійснення досудового розслідування та незаконність дій і бездіяльності відповідачів.

Однак зазначені документи насамперед підтверджують факт звернення позивача до відповідних органів та зміст порушених ним питань. Сам по собі факт подання заяв, клопотань чи скарг, а також незгода позивача з отриманими відповідями та прийнятими процесуальними рішеннями не свідчать про протиправність поведінки відповідачів.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність конкретних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, на які він посилається як на підставу заявлених вимог, у тому обсязі, який необхідний для покладення на державу цивільно-правової відповідальності.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025071030001496 завершено, обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 направлено до суду, а ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.05.2026 призначено підготовче судове засідання.

Отже, питання повноти досудового розслідування, належності зібраних доказів, виконання процесуальних обов`язків слідчим і прокурором, дотримання прав учасників кримінального провадження, а також правильності зазначення анкетних даних потерпілого підлягають перевірці та оцінці у порядку, визначеному КПК України, у межах відповідного кримінального провадження.

Саме по собі посилання позивача на зазначені обставини, без доведення їх протиправності у встановленому законом порядку та без встановлення їх безпосереднього зв`язку із заподіянням моральної шкоди, не свідчить про наявність підстав для покладення на державу цивільно-правової відповідальності.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі № 607/8203/18 зазначив, що сам по собі факт звернення особи зі скаргами або незгода з процесуальними рішеннями не свідчить про протиправність діяльності відповідних органів та не є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.

Щодо доводів позивача про заподіяння йому моральної шкоди суд зазначає таке.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, посилається на тривалі моральні переживання, психологічне напруження, почуття беззахисності, втрату відчуття безпеки та довіри до правоохоронних органів, які, на його думку, виникли внаслідок дій та бездіяльності відповідачів.

Разом із тим зазначені обставини підтверджуються власними твердженнями позивача та не підтверджені належними і допустимими доказами, які б дали суду можливість встановити факт заподіяння йому моральної шкоди та її зв`язок із конкретними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів.

Також позивач не довів, що саме конкретні незаконні рішення, дії чи бездіяльність відповідачів перебувають у прямому причинному зв`язку із заявленими ним моральними стражданнями.

При цьому визначення розміру моральної шкоди також передбачає встановлення факту її заподіяння, характеру та глибини моральних страждань, а також причинного зв`язку між такими стражданнями та протиправною поведінкою особи, яка повинна їх відшкодувати. За відсутності доведеності цих обставин підстав для визначення та стягнення заявленого позивачем розміру моральної шкоди немає.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позивачем не доведено сукупності умов, необхідних для застосування статей 1167, 1173, 1174 та частини шостої статті 1176 ЦК України.

Зокрема, позивач не довів належними та допустимими доказами неправомірності конкретних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, факт заподіяння йому моральної шкоди саме внаслідок такої поведінки та існування прямого причинного зв`язку між нею і заявленою до відшкодування шкодою.

За таких обставин правові підстави для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди відсутні.

Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали суд зазначає, що наведені ним обставини стосуються досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025071030001496. Відповідно до статті 262 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу. При цьому наведені позивачем питання щодо повноти досудового розслідування, виконання процесуальних обов`язків слідчим і прокурором, дотримання прав учасників кримінального провадження та інших процесуальних обставин підлягають перевірці та оцінці у порядку, визначеному КПК України, у межах відповідного кримінального провадження. За таких обставин підстав для постановлення окремої ухвали суд не вбачає.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Закарпатська обласна прокуратура, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2 а, код ЄДРПОУ 02909967.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913.

Третя особа: Державна Казначейська служби України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя О.В. ГОЛЯНА