Decision № 139485366, 04.09.2026, Shevchenkivskyi District Court of Lviv City

Справа № 466/3169/26

Провадження № 2/466/2704/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.

з участю:

представника позивача Єлєніна С.М.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк «Український Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів та пені, -

в с т а н о в и в :

10.04.2026 року Акціонерне товариство «Банк «Український Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 463800 грн, а також пеню в розмірі 46380 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що Наказом Голови Правління АТ «Банк «Український Капітал» від 27.08.2025 за №275-ОД (зі змінами) з метою проведення перевірки інформації щодо можливих протиправних/шахрайських дій працівників Відділення банку № 5 створена робоча група із проведення службового розслідування. Службове розслідування проводилося шляхом аналізу нормативних документів банку, законодавства України, документів, отриманих від структурних підрозділів банку, електронних баз даних, письмових пояснень працівників банку тощо. Під час службового розслідування до банку 29 серпня 2025 року надійшло звернення від громадян України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в яких повідомлено, що з їх рахунків відкритих в банку проведено необґрунтоване списання грошових коштів. Просять розібратися та повернути кошти.

Позивач зазначає, що під час проведення службового розслідування виявлено та підтверджено факт неправомірних дій працівників банку щодо переказів коштів та як наслідок отримання ОСОБА_2 без законної підстави коштів у сумі 100000 грн на рахунок НОМЕР_1 в Філіі - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», а також коштів у сумі 363800 грн на рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», а всього на загальну суму 463800 грн.

В подальшому банк звернувся до ОСОБА_2 з повідомленням про зобов`язання повернути безпідставно отриману суму коштів, яким вимагав протягом трьох робочих днів з дати надходження цього повідомлення, повернути на рахунок банку грошові кошти у загальній сумі 463800, як набуті без достатньої правової підстави. Однак, вимоги банку станом на 09.04.2026 року ОСОБА_2 виконані не були, у зв`язку з чим банк звернувся з позовом до суду.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

01.07.2026 року відповідач скерувала на адресу суду відзив, в якому зазначила про безпідставність позовних вимог та просила в позові відмовити з огляду на те, що у даному випадку вона є неналежним відповідачем, оскільки працівники банку, які здійснювали незаконні перекази коштів несуть повну індивідуальну матеріальну відповідальність, а тому саме на них має бути покладено обов`язок щодо повернення вказаних коштів. Крім того зазначає, що в провадженні Ірпінського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 (працівника банку) за ч. 5. ст. 191 КК України і в межах даного кримінального провадження заявлено цивільний позов, що свідчить про намір позивача отримати подвійну компенсацію одного і того ж збитку. Також стверджує, що безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, а відтак такі кошти поверненню не підлягають.

Представник позивача ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив такі задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 29 серпня 2025 року до Акціонерного товариства «Банк «Український Капітал» надійшло звернення від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які повідомили, що з їх рахунків відкритих в банку проведено необґрунтоване списання грошових коштів.

Висновком за результатами службового розслідування проведеного на виконання наказу Голови Правління АТ «Банк «Український Капітал» від 08.10.2025 року в діях працівників Відділення банку № 5 встановлені порушення вимог ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги», п. 37, п.п.6 Постанови НБУ 163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» від 29.07.2022, а саме: перекази клієнтів з їх рахунків здійснено за ініціативою співробітника банку ( ОСОБА_7 ) без наявності в банку платіжних інструкцій клієнта в будь-якому вигляді (паперовому чи електроному) на іншу особу.

Зокрема щодо обставин повідомлених у заяві ОСОБА_5 , в частині перерахування коштів з його рахунку на рахунки ОСОБА_2 було встановлено порушення:

- 08.08.2024 платіжною інструкцією № 3132105 на суму 10000 грн на рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» з призначенням платежу «Поповнення карткового рахунку без ПДВ». Операція в операційній системі банку створена Бойко Є.В. Є.В., проведена головним фахівцем ОСОБА_9 ;

- 19.08.2024 платіжною інструкцією № № 3290305 на суму 10000 грн на рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» з призначенням платежу «Поповнення карткового рахунку без ПДВ». Операція в операційній системі банку створена ОСОБА_7 , проведена головним фахівцем ОСОБА_9 .

Висновком за результатами службового розслідування проведеного на виконання наказу Голови Правління АТ «Банк «Український Капітал» від 20.10.2025, в діях працівників Відділення банку № 5 встановлені порушення вимог ст.41 Закону України «Про платіжні послуги», п.37, п.п.6 Постанови НБУ 163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» від 29.07.2022, а саме: перекази клієнтів з їх рахунків здійснено за ініціативою співробітника банку ( ОСОБА_7 ) без наявності в банку платіжних інструкцій клієнта в будь-якому вигляді (паперовому чи електроному) на іншу особу.

Зокрема щодо обставин повідомлених у заявах ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , в частині перерахування коштів, з їх рахунків на рахунки ОСОБА_2 , було встановлено наступні порушення:

- 23.09.2024 платіжною інструкцією № 3823956 на суму 100000 грн було здійснено переказ коштів на рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» з призначенням платежу «Часткова виплата коштів зг.деп.дог.014836_105 від 22.05.2019 ОСОБА_10 »;

- 23.09.2024 платіжною інструкцією № 3823942 на суму 100000 грн було здійснено переказ коштів на рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_2 в Філія - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» з призначенням платежу «Часткова виплата коштів зг.деп.дог.014836_105 від 22.05.2019 ОСОБА_10 »;

- 08.08.2024 платіжною інструкцією № 3131985 на суму 1300 грн було здійснено переказ коштів на рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» з призначенням платежу «Часткова виплата коштів зг.деп.дог.043184_105 від 24.05.2024 ОСОБА_11 »;

- 20.05.2024 платіжною інструкцією № 1911218 на суму 52000 грн було здійснено переказ коштів на рахунок НОМЕР_3 ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» з призначенням платежу «Поповнення карткового рахунку без ПДВ»;

- 22.05.2024 платіжною інструкцією № 1948709 на суму 48000 грн було здійснено переказ на рахунок НОМЕР_3 ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» з призначенням платежу «Поповнення карткового рахунку без ПДВ»;

- 03.06.2024 платіжною інструкцією № 2119795 на суму 60000 грн було здійснено переказ на рахунок НОМЕР_3 ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» з призначенням платежу «Поповнення карткового рахунку без ПДВ»;

- 05.08.2024 платіжною інструкцією № 3074283 на суму 19500 грн було здійснено переказ на рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» з призначенням платежу «Поповнення карткового рахунку без ПДВ»;

- 03.06.2024 платіжною інструкцією № 2119803 на суму 53000 грн було здійснено переказ коштів на рахунок НОМЕР_3 ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» з призначенням платежу «Поповнення карткового рахунку без ПДВ»;

- 08.08.2024 платіжною інструкцією № 3131986 на суму 10000 грн було здійснено переказ на рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» з призначенням платежу «Поповнення карткового рахунку без ПДВ».

Таким чином, під час проведення службового розслідування виявлено та підтверджено факт отримання ОСОБА_2 коштів у сумі 100000 грн на рахунок НОМЕР_1 в Філіі - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», а також коштів у сумі 363800 грн на рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк».

На підставі матеріалів службового розслідування, рішень Комітету з управління операційною діяльністю від 09.10.2025 та 21.10.2025 року, розпорядження Голови правління АТ «Банк «Український Капітал» № 03-1231-Р від 09 жовтня 2025 року «Про повернення коштів клієнтам: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 » та розпорядження Голови правління АТ «Банк «Український Капітал» № 03-1255-Р від 21.10.2025 «Про повернення коштів клієнтам: ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_3 » незаконно переказані кошти повернуті банком на поточні рахунки клієнтів, зокрема: ОСОБА_5 - згідно меморіального ордеру №4941851 від 09.10.2025 на суму 90000 грн та згідно меморіального ордеру №4941857 від 09.10.2025 на суму 293900 грн; ОСОБА_4 198400 грн згідно меморіального ордеру №5136684 від 21.10.2025 ; ОСОБА_3 127800 грн згідно меморіального ордеру №5136748 від 21.10.2025 та 22700 грн згідно меморіального ордеру №5136774 від 21.10.2025; ОСОБА_6 189999 грн згідно меморіального ордеру №5136753 від 21.10.2025.

28.10.2025 позивач рекомендованим повідомленням звернувся до ОСОБА_2 з вимогою протягом трьох робочих днів з дати надходження цього повідомлення, повернути на рахунок АТ «Банк «Український Капітал» грошові кошти у загальній сумі 463800 грн, як набуті без достатньої правової підстави.

Станом на момент звернення АТ «Банк «Український Капітал» з позовом до суду, вимога позивача про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 463800 грн ОСОБА_2 не виконана.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач належить до надавачів платіжних послуг відповідно до положень п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про платіжні послуги».

Згідно ч.1 ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Пунктом третім частини восьмої статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за виконання платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.

Користувач платіжних послуг - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банк (п.28 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Відповідно до п.43 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.

Відповідно до п.43 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.

Частиною першою статті 88 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що неналежний отримувач протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції зобов`язаний ініціювати платіжну операцію на еквівалентну суму коштів, зараховану йому внаслідок помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції на користь такого надавача платіжних послуг.

В судовому засіданні встановлено, що АТ «Банк «Український Капітал» здійснило переказ коштів ОСОБА_2 без належної на те правової підстави.

В подальшому АТ «Банк «Український Капітал» звертався до ОСОБА_2 з вимогою про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 463800 грн, однак така вимога банку була проігнорована відповідачем.

Таким чином, станом на день подання позову відповідачем безпідставно отримано грошових коштів на загальну суму 463800 грн.

Доказів на спростування обставин щодо підставного набуття коштів відповідачем не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Проаналізувавши норми законодавства та дослідивши матеріали справи, а також беручи до уваги той факт, що відповідач не висловив жодного заперечення щодо факту отримання грошових коштів, їх зняття з банківської карти в готівковій формі, суд дійшов висновку, що такі грошові кошти набуті відповідачем безпідставно, тобто без наявної для цього правової підстави, а тому відповідач має їх повернути позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Що стосується доводів відповідача про те, що у даному випадку вона є неналежним відповідачем, оскільки працівники банку, які здійснювали незаконні перекази коштів несуть повну індивідуальну матеріальну відповідальність, а тому саме на них має бути покладено обов`язок щодо повернення вказаних коштів суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 ЦК України обов`язок повернути безпідставно набуте майно покладається на особу, яка його набула або зберегла у себе за рахунок потерпілого. За змістом статті 1213 ЦК України саме набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно. Отже, при вирішенні спору про стягнення безпідставно набутих грошових коштів суд повинен встановити особу, яка фактично набула або зберегла відповідне майнове благо. Оскільки кінцевим одержувачем вказаних коштів є саме ОСОБА_2 , то у даному випадку саме вона є належним відповідачем у справі.

Крім того суд відхиляє посилання відповідача на кримінальне провадження, яке перебуває на розгляді Ірпінського районного суду Київської області ОСОБА_7 (працівника банку) за ч. 5. ст. 191 КК України та заявлений в його межах цивільний позов з тим самим предметом, оскільки такі твердження не підтверджуються матеріалами справи, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин стороною відповідача не надано.

При цьому, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача, кримінальне провадження за фактом переказу коштів саме ОСОБА_2 не здійснюється та не є предметом розгляду в межах жодного кримінального провадження, що в свою чергу не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Щодо аргументів відповідача про те, що безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, а відтак такі кошти поверненню не підлягають суд зазначає наступне.

Так дійсно, за висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.08.2021 року у справі №185/446/18 та від 11.01.2023 року у справі №548/741/21, якщо особа знає про відсутність обов`язку сплачувати кошти, але добровільно їх сплачує, а потім вимагає повернення, її поведінка є суперечливою.

Отже у вказаних справах особа, яка здійснювала переказ коштів діяла усвідомлено та добровільно, що на думку суду не є аналогічним до обставин даної справи.

Зокрема з матеріалів справи вбачається, що спірні грошові кошти не були добровільно перераховані банком відповідачу та їх перерахування не було наслідком вільного волевиявлення банку як власника коштів. Відповідні платіжні операції були здійснені внаслідок протиправних дій працівників банку, який всупереч встановленому порядку проведення платіжних операцій ініціював/забезпечив проведення переказу без належної правової підстави.

Отже сам факт того, що переказ був технічно проведений банківською установою, не може ототожнюватися з добровільним волевиявленням банку на передачу відповідачу відповідних грошових коштів. Воля юридичної особи не може вважатися спрямованою на вчинення операції, яка була здійснена її працівником всупереч наданим йому повноваженням, внутрішнім правилам банку та встановленому порядку здійснення платіжних операцій.

При цьому неправомірність дій працівника банку не створює правової підстави для набуття відповідачем коштів. Навпаки, встановлення факту протиправного втручання працівника банку у проведення платіжної операції підтверджує відсутність волевиявлення позивача на передачу відповідного майнового блага відповідачу.

Таким чином, помилковість або протиправність дій працівника банку не може бути підставою для залишення безпідставно отриманих коштів у відповідача, оскільки негативні наслідки неправомірної поведінки працівника не змінюють правової природи отримання відповідачем коштів без достатньої правової підстави.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд приходить до висновку про наявність порушень прав позивача щодо не повернення йому безпідставно набутих коштів ОСОБА_2 , що є наслідком задоволення позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення зі ОСОБА_2 пені у розмірі 46380 грн суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пеня в розумінні закону є штрафною санкцією, яка встановлюється за порушення виконання зобов`язання однією з учасників договірних відносин. При чому, встановлення пені, її розмір та порядок нарахування узгоджуються учасниками договірних правовідносин в укладеному ними договорі.

Проте, позивач, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язання із повернення грошових коштів, не обгрунтовує правові підстави нарахування пені за час такого прострочення, а замість посилання на ст. 549 ЦК України, яка визначає підстави та порядок нарахування пені, посилається на ст. 536 та ст. 1214 ЦК України, які, у свою чергу, встановлюють відповідальність боржника за користування чужими грошовими коштами чи безпідставного одержання чи збереження грошей у вигляді нарахування процентів за користування такими.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не було договірних відносин, а отже, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги той факт, що сторонами позову не узгоджувалось встановлення пені та порядок її нарахування, необгрунтованість застосування пені у викладених обставинах позову, суд дійшов висновку, що вимоги позивача пред`явлені до відповідача щодо стягнення пені у розмірі 0,1 відсотка від суми безпідставно збережених коштів є недоведеними.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення даного позову.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 5565,04 грн, що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог (90,9%).

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Банк «Український Капітал» безпідставно отримані кошти у розмірі 463800 грн (чотириста шістдесят три тисячі вісімсот гривень).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Банк «Український Капітал» 5565,04 грн (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять гривень 04 коп.) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Акціонерне товариство «Банк «Український Капітал», ЄДРПОУ 22868414, юридична адреса: м. Київ, пр. Берестейський, буд. 67.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О. І. Баєва