Decision № 139410913, 02.09.2026, Petropavlivka District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 188/4434/25

Провадження № 2/188/1736/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Місюри К.В.

при секретарі Бібіковій В.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно у зв`язку з наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Лисичанськ Луганської області померла ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок загальною площею 41,15 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10 серпня 2018 року, виданим виконавчим комітетом Новодружеської міської ради Луганської області . Факт родинних зв`язків між позивачкою ОСОБА_1 (донька померлої) та померлою ОСОБА_2 , підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 05 вересня 1968 року Новодружеським бюро ДРАЦС Лисичанського району Луганської області (копія свідоцтва додається до позовної заяви). 10 червня 1989 року, ОСОБА_1 уклала шлюб. Після одруження змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 виданим відділом ДРАЦС м.Стаханов Ворошиловградської області ( нині місто Кадіївка Луганської області). Право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право власності за реєстровим № 2-4651, виданим Лисичанською державною нотаріальною конторою 05 вересня 1991 року, свідоцтвом про право на спадщину за реєстровим № 2-4653, виданим Лисичанською державною нотаріальною конторою 05 вересня 1991 року .

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб № 3008 5000989994 від 12.04.2022 року, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року за № 509 . Тому, cпадкове майно, яке залишилося після смерті матері, позивачка прийняла подавши відповідну заяву про прийняття спадщини до державного нотаріуса Дванадцятої київської нотаріальної контори. Спадкова справа № 74265297 була відкрита проте, свідоцтво про право на спадщину, від державного нотаріуса Тітової О.В., вона так і не отримала. В червні 2025 року Позивачка звернулась із заявою до державного нотаріуса Дванадцятої київської нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину. Однак державний нотаріус Тітова О.В. надала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, в якій зазначила, що у зв`язку з тим, що в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та відсутністю паперового підтвердження, а саме інформаційної довідки про підтвердження права власності на нерухоме майно за померлою особою документів з відповідного бюро технічної інвентаризації, яке знаходиться на непідконтрольній території України.

Позивачка в судове засідання не з`явилася , надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовну заяву повністю підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився , про час та місце слухання справи належним чином повідомлений .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Лисичанськ Луганської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10 серпня 2018 року, виданим виконавчим комітетом Новодружеської міської ради Луганської області . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок загальною площею 41,15 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Факт родинних зв`язків між позивачкою ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 , підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 05 вересня 1968 року Новодружеським бюро ДРАЦС Лисичанського району Луганської області, відповідно до якого померла є матір`ю позивачки. 10 червня 1989 року, ОСОБА_1 уклала шлюб у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 виданим відділом ДРАЦС м.Стаханов Ворошиловградської області ( нині місто Кадіївка Луганської області). Право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право власності за реєстровим № 2-4651, виданим Лисичанською державною нотаріальною конторою 05 вересня 1991 року, свідоцтвом про право на спадщину за реєстровим № 2-4653, виданим Лисичанською державною нотаріальною конторою 05 вересня 1991 року .

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб № 3008 5000989994 від 12.04.2022 року, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року за № 509 . Спадкове майно, яке залишилося після смерті матері, позивачка прийняла подавши відповідну заяву про прийняття спадщини до державного нотаріуса Дванадцятої київської нотаріальної контори. Спадкова справа № 74265297 була відкрита проте, свідоцтво про право на спадщину, від державного нотаріуса Тітової О.В., вона так і не отримала. В червні 2025 року Позивачка звернулась із заявою до державного нотаріуса Дванадцятої київської нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину. Однак державний нотаріус Тітова О.В. надала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, в якій зазначила, що у зв`язку з тим, що в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та відсутністю паперового підтвердження, а саме інформаційної довідки про підтвердження права власності на нерухоме майно за померлою особою документів з відповідного бюро технічної інвентаризації, яке знаходиться на непідконтрольній території України. Відповідно до Наказу Мінрозвитку від 28.02.2025 № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", м. Новодружеськ Лисичанської міської територіальної громади є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 03.07.2022 по теперішній час.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У відповідності до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачка надала достатню кількість доказів на підтвердження своїх вимог та належним чином обґрунтувала свій позов.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. ст 4,12, 23,76-82, 136, 247, 265 ЦПК України, ст.ст.319,321,328, , 1268 ЦК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_4 ), право власності на житловий будинок загальною площею 41,15 кв.м., житлова що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У порядку ст. 136 ЦПК України звільнити відповідача від сплати судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя К. В. Місюра