Decision № 139366290, 31.08.2026, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/10/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/10/26

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, № 8, код ЄДРПОУ 00039002)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Сервіс Україна» (73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, № 15, кв. 203/2, код ЄДРПОУ 39884014)

про стягнення 26557,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Сервіс Україна», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 26557,04 грн, яка складається з орендної плати в сумі 9125,25 грн та комунальних витрат у сумі 17431,79 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди № 09/14-279/7/21 нерухомого майна від 01.05.2021 в частині повної та своєчасної оплати відповідних платежів за договором у період з 01.12.2021 по 23.02.2022.

Позивач зазначає, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал-Сервіс Україна» 01.05.2021 було укладено договір оренди № 09/14-279/7/21 нерухомого майна, згідно з яким відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 85,01 кв.м, що розташоване за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. Театральна (вулиця Горького), будинок 8, та зобов`язався своєчасно сплачувати орендну плату, а також комунальні витрати.

В подальшому, як зауважує позивач, відповідними додатковими погодженнями у спірний договір були внесені зміни щодо площі об`єкту оренди та розміру орендної плати.

Крім того, як зазначає позивач, передача приміщення в оренду підтверджується: актами приймання-передачі нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вулиця Театральна (вулиця Горького), будинок 8, від 01.05.2021 та від 01.12.2021, а також актом приймання-передачі (повернення з оренди) нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вулиця Театральна (вулиця Горького), будинок 8, від 31.10.2021.

Також позивач вказує на те, що у зв`язку з розпочатою 24.02.2022 широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України та окупацією міста Херсон, банком було припинено дію договору розпорядженням № 13/1-РЛ від 04.07.2022, дата припинення дії договору є датою окупації міста Херсон 01.03.2022.

Між тим, як додає позивач, 02.05.2022 ним отримано від орендаря лист про дострокове розірвання договору, відповідно до якого останнім днем оренди вважається 31.05.2022. Проєкт акту приймання-передачі (повернення з оренди) орендодавцем направлено орендарю, проте укладений акт приймання-передачі (повернення з оренди) орендарем не наданий орендодавцю.

В свою чергу, як пояснює позивач, шляхом прийняття відповідних управлінських рішень з урахуванням вимог законодавства України та рішення Виконавчої Дирекції Фонду 09.06.2022 (зі змінами), згідно з якими орендарям банку, у тому числі ТОВ «Глобал-Сервіс Україна», надана знижка на орендну плату за договором оренди, а саме: з 24.02.2022 по 01.03.2022 умови договору в частині нарахування орендної плати банк не застосовувались.

При цьому, позивач звертає увагу на те, що надлишково сплачені кошти відповідачем за цим договором підлягають зарахуванню позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача з орендної плати та інших платежів за договором.

За ствердженням позивача, в порушення умов договору оренди з 01.12.2021 орендарем не здійснювалось відшкодування послуг з газопостачання та електропостачання, а також не сплачена орендна плата за період з 01.02.2022 по 23.02.2022, у зв`язку з чим орендодавцем в порядку, передбаченому п. 11.7. договору, засобами електронного зв`язку неодноразово направлялись орендарю вимоги про сплату боргу. Також орендодавець у вимогах повідомляв, що в часткову оплату заборгованості буде враховано сплачений орендарем гарантійний платіж.

Підсумовуючи позивач зазначає, що орендар порушив вимоги закону і договору, тому орендодавець звертається до суду за захистом своїх порушених прав шляхом подання позовної заяви про стягнення заборгованості, яка станом на 14.03.2025 складає 26557,04 грн, з яких 9125,25 грн орендної плати та 17431,79 грн з відшкодування комунальних витрат.

Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2026 позовну заяву вх. № 10/26 передано на розгляд судді Цісельському О.В.

06.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву (вх. № 10/26 від 01.01.2026) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу № 916/10/26 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст.165 ГПК України надати суду відзив на позов. Крім того, роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч.7 ст.252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал-Сервіс Україна», враховуючи відсутність у нього електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 06.01.2026 про відкриття провадження у справі № 916/10/26 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній», про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, тощо).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1- 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з ним.

Суд вбачає за необхідне також зазначити, що судом при відкритті провадження у справі, при дослідженні позовних матеріалів встановлено наявність у відповідача електронної пошти, у зв`язку з чим було вжито додаткові заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та, після підписання електронним цифровим підписом судді ухвали суду від 06.01.2026, судом було направлено процесуальне рішення у справі через програму «Діловодство спеціалізованого суду» на адреси електронної пошти відповідача selfguro@gmail.com та 39884014@ukr.net (вказані електронні адреси містяться у договорі оренди та у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містять інформацію що відповідачу документ доставлено до його електронних скриньок 19.01.2026 та13.02.2026 відповідно.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Для забезпечення реалізації процесуальних прав відповідача бути обізнаним про розгляд справи 21.01.2026 на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») також розміщене відповідне оголошення, яке долучено судом до матеріалів справи.

Враховуючи відсутність у відповідному реєстрі інших відомостей щодо електронної пошти чи додаткових засобів зв`язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з ним, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судових повісток (ухвал суду).

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

У цьому випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвала Господарського суду Одеської області по справі № 916/10/26 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач також не був позбавлений права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за номером даної справи № 916/10/26 ознайомитися із змістом ухвали Господарського суду Одеської області.

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань позивача, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Отже, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд справи і забезпечення реалізації ним своїх прав.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін в порядку ч.ч.5,7 ст. 252 ГПК України від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).

При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об`єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Одесі, де розташований Господарський суд Одеської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв`язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв`язку потребує додаткового часу. Водночас, у місті Одесі періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Одесі, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів всієї країни, періодичну відсутність електроенергії у зв`язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст.2,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.3 Конституції України та ст.ст.2,11 ГПК України.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

31.08.2026 судом було ухвалено та підписано рішення у відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

01.05.2021 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал-Сервіс Україна» (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № 09/14-279/7/21 (договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вулиця Театральна (вулиця Горького), будинок 8, загальною площею 85,01 кв.м. (далі - об`єкт оренди). План та місце розташування об`єкту оренди у будівлі наведені у додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Орендар буде використовувати об`єкт оренди для розміщення офісу (ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування) (п.1.4. договору).

Згідно з п.п. 2.3., 6.2. вказаного договору об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі об`єкту оренди.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що строк оренди складає 18 (вісімнадцять) місяців з моменту прийняття об`єкту оренди орендарем за актом приймання-передачі об`єкту оренди.

За умовами п.п. 4.1., 4.2. договору орендна плата за користування об`єктом оренди в місяць складає 9 080,00 грн, у тому числі ПДВ. Щомісячно орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому в п. 4.1. цього договору, крім і ого відшкодовує орендодавцю фактичні витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території (крім юго ПДВ).

Щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця орендодавець нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє орендарю в електронній формі рахунки, а орендар на підставі отриманих від орендодавця в електронній формі рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 (двадцятого) числа поточною місяця. Орендну плату за перший місяць користування об`єктом оренди орендар сплачує протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від орендодавця в електронній формі. Надлишково сплачені кошти орендарем за цим договором підлягають зарахуванню орендодавцем в рахунок погашення заборгованості орендаря з орендної плати та інших платежів за договором (п/п. 4.2.1. п. 4.2. договору).

Орендар на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня їх направлення орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати орендодавця за комунальними послугами та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкту оренди і прибудинкової території, а саме: активна електроенергія - пропорційно площі об`єкту оренди до загальної площі будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди; газопостачання та розподіл природного газу - пропорційно площі об`єкту оренди до загальної площі будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди. Витрати, що не передбачені п.4.2.2 договору, входять до складу орендної плати (п/п. 4.2.2. п. 4.2. договору).

У разі неотримання рахунку орендарем від орендодавця за 3 (три) календарні дні до закінчення строку сплати, визначеною п.4.2 цього договору, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі згідно з рахунком за попередній період/місяць або згідно з умовами договору. Орендар має право у порядку п. 11.7. цього договору звернутись до орендодавця із запитом про надання рахунку повторно. Після отримання рахунку за таким зверненням орендар зобов`язаний протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку сплатити на користь орендодавця різницю між фактично сплаченою сумою та сумою, що зазначена в наданому орендодавцем рахунку. За відсутності звернення орендаря до орендодавця щодо повторного надання рахунку/рахунків у передбачений вище строк, рахунок/рахунки вважаються такими, що отримані орендарем та підлягають оплаті у повному обсязі згідно з умовами цього договору (п/п. 4.2.3. п. 4.2. договору).

Розмір орендної плати за цим договором за неповний календарний місяць користування об`єктом оренди нараховується пропорційно фактичній кількості календарних днів у місяці, в якому відбулось користування об`єктом оренди. Розмір інших платежів за цим договором за неповний календарний місяць (або період надання послуг) користування об`єктом оренди розраховується за фактичною кількістю календарних днів у місяці (або періоді надання послуг), в якому відбулося користування об`єктом оренди, в залежності від способів відшкодування таких витрат, згідно з п.4.2.2 цього договору (п.4.3 договору).

За умовами п. 4.4. договору орендодавець нараховує, а орендар сплачує орендодавцю орендну плату та інші платежі за цим договором протягом строку оренди, починаючи з дати укладення акту приймання-передачі об`єкту оренди по дату укладення акту приймання-передачі об`єкту оренди (повернення з оренди) включно. Строк оренди визначається з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди уповноваженими представниками сторін до моменту спливу строку оренди, зазначеною у п.3.1 договору.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, який публікується Державною службою статистики України, за попередні шість місяців, при цьому сторони погоджуються, що індексація розміру орендної плати не потребує внесення змін до цього договору. Відлік шестимісячною періоду розпочинається з місяця, в якому об`єкт оренди переданий в оренду.

Протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору орендар сплачує гарантійний платіж в розмірі фіксованої частини орендної плати за 1 (один) останній місяць оренди, визначеної станом на дату підписання договору. Гарантійний платіж зараховується в рахунок оплати останнього місяця оренди при закінченні дії або достроковому припиненні договору. Якщо орендна плата за останній місяць оренди буде перевищувати гарантійний платіж, орендар зобов`язаний доплатити орендодавцю різницю згідно з рахунками за оренду об`єкту оренди за останній місяць (п.4.6 Договору).

Орендні та інші платежі за цим Договором перераховуються Орендарем в безготівковій формі на рахунок Орендодавця, вказаний в п.12 цього Договору. Датою отримання Орендодавцем орендних та інших платежів згідно з цим Договором є дата зарахування коштів на відповідний рахунок Орендодавця (п.4.6. договору).

У п. 4.10. договору сторони узгодили, що підписання акту приймання-передачі є підтвердженням факту настання права строкового платного користування об`єктом оренди з дня його підписання упродовж всього періоду оренди та додаткового підтвердження шляхом складання щомісячних актів наданих послуг не потребує.

Підпунктом 5.3.2. пункту 5.3. договору визначений обов`язок орендаря своєчасно здійснювати орендні та інші платежі за цим договором.

Відповідно до п. 6.2. договору об`єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. У випадку не передання орендодавцю об`єкту оренди за актом приймання-передачі орендодавець повертає об`єкт оренди самостійно у передбаченому цим договору порядку, при цьому об`єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з дня складання акту відкриття та звільнення об`єкта оренди згідно з п. 6.5. договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно з цим договором. Всі зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу, якщо вони оформлені договорами про внесення змін до цього договору та підписані сторонами, якщо інше не передбачено умовами договору (п.п. 11.1., 11.2. договору).

Умовами п. 11.3. договору передбачено, що кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, повідомивши про це другу сторону за 1 (один) місяць до дня розірвання договору. При цьому, сторони підтверджують, шо останнім днем строку оренди за цим договором вважається тридцятий день з моменту направлення (у випадку електронного повідомлення ініціюючою стороною) або отримання іншою стороною (у випадку письмового повідомлення ініціюючою стороною) у відповідності до п.11.7 цього договору повідомлення про розірвання. Відповідь іншої сторони у строк, передбачений п.11.7 договору, при цьому не вимагається.

Згідно з п. 11.7. договору кожна зі сторін цим підтверджує, зокрема, що повідомлення сторонами одна одну про будь-які обставини, що виникають протягом дії договору, проводяться шляхом направлення письмових або електронних звернень, повідомлень, рахунків на виконання умов п.4.2 цього договору, сканованих копій документів, що оформлюються в процесі виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором тощо. При цьому повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони надіслані на адреси, зазначені в п.12 цього договору. Сторони визнають офіційними та належним чином направленими повідомлення в електронній формі, якщо такі повідомлення були направлені однією стороною другій стороні з електронної адреси та на електронну адресу/адреси, зазначені в п.12 договору. При цьому, не порушуючи вимоги відповідного законодавства України про електронний документообіг, сторони підтверджують відсутність необхідності електронного підпису сторонами таких повідомлень. Сторони також підтверджують, що з моменту отримання письмового або електронного звернення, повідомлення, сторона - одержувач такого звернення/повідомлення зобов`язана направити відповідь другій стороні у строк не більше 3 (трьох) робочих днів.

Додатком 1 до договору є «План та місце розташування об`єкту оренди».

01.05.2021 сторони договору оренди № 09/14-279/7/21 від 01.05.2021 підписали акт приймання-передачі нерухомого майна, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно, за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вулиця Театральна (вулиця Горького), будинок 8, загальною площею 85,01 кв.м. У акті відзначено, що об`єкт оренди забезпечений опаленням, холодним водопостачанням, пожежною сигналізацією, електрифікований. Оздоблення звичайне, стан придатний для використання з метою, визначеною п. 1.4. договору.

31.10.2021 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Глобал-Сервіс Україна» укладено договір про внесення змін № 09/14-635/7/21 до договору оренди нерухомого майна від 01.05.2021 № 09/14-279/7/21, яким сторони домовились внести зміни до п.п. 1.1., 4.1. договору щодо загальної площі об`єкту оренди на 72,81 кв.м. та в частині розміру орендної плати за користування об`єктом оренди на суму 8104,00 грн в місяць, та викласти їх у відповідних редакціях. Крім того, у вказаному вище договорі про внесення змін № 09/14-635/7/21 від 31.10.2021 до договору оренди нерухомого майна від 01.05.2021 № 09/14-279/7/21 викладено Додаток 1 до договору в редакції додатку до цього договору про внесення змін.

31.10.2021 між сторонами підписаний відповідний акт приймання-передачі (повернення з оренди) нерухомого майна, згідно якого, на виконання умов договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вулиця Театральна (вулиця Горького), будинок 8, загальною площею 12,20 кв.м.

01.12.2021 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Глобал-Сервіс Україна» укладено договір про внесення змін № 09/14-674/7/21 до договору оренди нерухомого майна від 01.05.2021 № 09/14-279/7/21, в якому викладено п.п.1.1, 4.1 договору в наступній редакції:

« 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вулиця Театральна (вулиця Горького), будинок 8, загальною площею 99,8 кв.м. (далі - об`єкт оренди). План та місце розташування об`єкту оренди у будівлі наведені у Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору»;

« 4.1. Орендна плата за користування об`єктом оренди в місяць складає 11109,00 грн, у тому числі ПДВ».

Також у вказаному вище договорі про внесення змін № 09/14-674/7/21 від 01.12.2021 до договору оренди нерухомого майна від 01.05.2021 № 09/14-279/7/21 викладено Додаток 1 до договору в редакції додатку до цього договору про внесення змін.

01.12.2021 між сторонами підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого, на виконання умов договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, орендодавцем передано орендарю у користування нерухоме майно, за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вулиця Театральна (вулиця Горького), будинок 8, загальною площею 26,99 кв.м.

Розпорядженням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» від 04.07.2022 № 13/1-РЛ визнано припиненими договори оренди нерухомого майна банку, об`єктами оренди за якими є приміщення/будівлі банку, що знаходяться на територіях активних бойових дій та тимчасово окупованих Російською Федерацією, про що стало відомо з офіційних джерел, засобів масової інформації та від представників банку у регіонах, у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань з оренди (найму) за такими договорами, перелік та дати припинення яких вказані у додатку до цього розпорядження. Крім того, у вказаному розпорядженні зазначено про те, що станом на дату цього розпорядження підписання актів приймання-передачі об`єктів нерухомого майна банку (повернення з оренди) є неможливим. У відповідному додатку до розпорядженні під номером 14 визначений договір № 09/14-279/7/21 від 01.05.2021, укладений з ТОВ «Глобал-Сервіс Україна», та зазначено дату його припинення 01.03.2022.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди зі сплати орендної плати та відшкодування послуг, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди за спірним договором, орендодавцем в порядку, передбаченому п.11.7. договору, засобами електронного зв`язку неодноразово направлялись орендарю вимоги про сплату боргу, а саме: вих. № 2259/08 від 08.12.2022, вих. № 1990/08 від 07.07.2023, вих. № 144/08 від 19.01.2024, вих. № 3118/08 від 26.11.2024, вих. № 612/08 від 25.03.2025.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура № 908 від 11.02.2022, виставлений позивачем на оплату орендної плати за період 01.02.2022-28.02.2022 на суму 9257,50 грн, відшкодування електричної енергії за період з 01.12.2021-31.12.2021 на суму 1311,95 грн та відшкодування газопостачання за період з 01.12.2021-31.12.2021 на суму 5508,88 грн, а разом на суму 19294,00 грн, включаючи ПДВ. Даний рахунок-фактура є одночасно актом приймання-передачі наданих послуг.

Між тим, відповідно до коригувального акту наданих послуг № 183 від 24.06.2022 відповідач мав сплатити орендну плату за лютий, з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку орендної плати за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, в сумі 9125,25 грн.

Окрім того, за результатами понесених витрат, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території, позивачем було складено та направлено на електронну пошту відповідача наступні рахунки-фактури №183: від 03.08.2022 щодо відшкодування витрат на газопостачання за січень 2022 на загальну суму 11618,44 грн; від 04.08.2022 щодо відшкодування витрат за електроенергію за період 01.01.2022-31.01.2022 на загальну суму 2113,63 грн; від 13.12.2023 щодо відшкодування витрат за постачання газу за лютий 2022 на загальну суму 5323,81 грн; від 19.12.2023 щодо відшкодування витрат за активну електроенергію за лютий 2022 на загальну суму 863,45 грн; від 12.11.2024 щодо відшкодування витрат на розподіл газу за лютий 2022 на загальну суму 140,28 грн; від 10.03.2025 щодо відшкодування витрат на розподіл електроенергії за лютий 2022 на загальну суму 296,18 грн, що підтверджується матеріалами справи. Проте, вказані рахунки-фактури на відшкодування витрат погоджені та підписані відповідачем не були.

Також в матеріалах справи наявний наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2022 по 24.02.2022 (лютий 2022) складає 9125,25 грн. Окрім того, орендарю нараховані комунальні витрати, що з урахуванням погашення за рахунок сплаченого відповідачем гарантійного платежу, становлять суму в загальному розмірі 17431,79 грн, з яких: 14158,53 грн витрати за газопостачання та розподіл газу; 3273,26 грн витрати на електроенергію та її розподіл.

Неналежне виконання відповідачем умов договору оренди № 09/14-279/7/21 нерухомого майна від 01.05.2021 (із змінами) в частині повної та своєчасної оплати відповідних платежів за договором стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За змістом частин 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ч. 1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

В свою чергу, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Укладений між сторонами договір оренди № 09/14-279/7/21 нерухомого майна від 01.05.2021 з подальшими його змінами, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, став належною підставою, у розумінні статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України. В матеріалах справи відсутні докази того, що договір чи його окремі пункти визнавалися недійсним в судовому порядку.

Так, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів з орендної плати, на підставі укладеного між сторонами договору оренди з нерухомого майна, а також відшкодування витрат за комунальні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (орендодавець) свої зобов`язання по передачі в оренду нерухомого майна за договором оренди виконав в повному обсязі, передавши відповідачу (орендарю) в оренду нерухоме майно спочатку згідно з актом приймання-передачі від 01.05.2021, а надалі за актом приймання-передачі від 01.12.2021.

Як встановлено судом, відповідач, укладаючи із позивачем договір оренди не лише взяв на себе обов`язок зі сплати орендних платежів, а також платежів, які пов`язані з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території (комунальні витрати).

В свою чергу, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, основне зобов`язання відповідача - сплачувати орендну плату та комунальні послуги за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку дії договору, оскільки таке припинення пов`язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом виконання зобов`язань, тобто є господарським зобов`язанням за договором.

Суд, з урахуванням вище зазначених умов договору оренди, а також беручи до уваги норми частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, про те що строк здійснення відповідачем оплати орендної плати та комунальних витрат (витрат за електроенергію та газопостачання і їх розподіл) - є таким, що настав.

Позивачем долучено до матеріалів справи рахунки - фактури на оплату орендної плати та відшкодування електроенергії, газопостачання і послуги на розподіл газу та електроенергії, та докази їх направлення засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача, вказану у договорі, що відповідає умовам пункту 11.7 цього договору. Зі змісту вище вказаних рахунків-фактури вбачається, що ці документи є одночасно і актом приймання-передачі наданих послуг.

Як вже було вказано вище, відповідним розпорядженням позивача № 13/1-РЛ від 04.07.2022 визнано припиненим, серед іншого, спірний договір оренди з 01.03.2022, а також визначено, що підписання відповідного акту приймання-передачі об`єкту нерухомого майна банку (повернення з оренди) є неможливим, однак цей факт не є нівелюючою обставиною для проведенням розрахунків із відповідачем щодо сплати орендної плати та покриття витрат за комунальні послуги в період користування об`єктом оренди (до 01 березня 2022 року).

В даному разі, коригувальний акт наданих послуг від 24.06.2022 та рахунки - фактури № 183 від 03.08.2022, від 04.08.2022, від 13.12.2023, від 19.12.2023, від 12.11.2024 та від 10.03.2025 мають підставу формування - надання комунальних послуг (електроенергії, газопостачання та їх розподіл) на об`єкт оренди з січня по лютий 2022 року включно.

При цьому, суд зауважує, що коригувальний акт та рахунки - фактури для оплати електропостачання та газопостачання, підписані позивачем односторонньо, однак відповідно до пунктів 4.2, 4.2.1, 4.2.2 договору, виконання орендарем грошового обов`язку із внесення орендних платежів здійснюється не пізніше 20 числа поточного місяця, а на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 робочих днів з дня їх направлення орендодавцем в електронній формі, орендар відшкодовує фактичні втрати орендодавця за комунальними та іншими послугами, пов`язаними з утриманням об`єкта оренди і прибудинкової території, а саме: активна електроенергія та газопостачання та розподіл природного газу - пропорційно площі об`єкту оренди до загальної площі будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди.

З наданих позивачем документів вбачається, що позивач направляв відповідачу на його електрону адресу коригувальний акт на сплату орендної плати та рахунки на відшкодування витрат з газопостачання, розподілу газу, електроенергії та її розподілу за період дії договору, які частково погашені за рахунок гарантійного платежу.

Щодо підписання позивачем рахунків - фактури односторонньо, судом враховується наступне, що відповідно до пункту 11.7 договору, рахунки були направлені позивачем на електронну адресу відповідача, яка зазначена у пункті 12 договору. Факт доставки електронного листа відповідачу знаходиться поза межами відповідальності позивача.

В свою чергу, відповідач знав належний до сплати розмір орендної плати, зобов`язався сплачувати її щомісячно, а за умовами договору неотримання рахунків не звільняє відповідача від сплати орендної плати. Окрім того, суд враховує, що підпунктом 4.2.3. договору передбачено, що у разі неотримання рахунку орендарем від орендодавця за 3 календарні дні до закінчення строку сплати, визначеного п. 4.2. цього договору, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату згідно з отриманим рахунком за попередній період/місяць або згідно з умовами договору.

Суд також зазначає, що рахунок за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів ст. 613 цього ж Кодексу, тому наявність або відсутність рахунка не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату за користування орендованим майном.

Наразі, будь-яких інших доказів сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобов`язань іншим передбаченим законом способом стосовно визначеного позивачем періоду нарахування, матеріали справи не містять.

Таким чином, сума основної заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань зі сплати орендних платежів та відшкодування витрат на утримання приміщення та прибудинкової території складає 26557,04 грн, з урахуванням ПДВ.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач не виконав свій обов`язок по оплаті орендної плати та витрат на газопостачання та електроенергію у строк встановлений договором, допустивши прострочення договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку про те, що такими діями відповідача були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку з чим станом на момент звернення з позовом до суду вимоги позивача щодо стягнення за договором оренди нерухомого майна № 09/14-279/7/21 від 01.05.2021 заборгованості по орендній платі у сумі 9125,25 грн та заборгованості по відшкодуванню комунальних витрат у загальній сумі 17431,79 грн, є вмотивованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням зроблених судом висновків.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що рішення відбулося на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача в сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Сервіс Україна» (вул. Пилипа Орлика, № 15, кв. 203/2, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 39884014) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (вул. Малопідвальна, № 8, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) заборгованість з орендної плати в розмірі 9 125 (дев`ять тисяч сто двадцять п`ять) грн 25 коп, заборгованість з відшкодування комунальних витрат в розмірі 17 431 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять одна) грн 79 коп та судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 31 серпня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський