Sentence № 139364310, 31.08.2026, Kalush City and District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа №345/5638/23

Провадження № 1-кп/345/52/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Калуш Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023096170000135 від 17.06.2023 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, депутатом не обирався, проходить військову службу за призовом під час мобілізації та перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

що ОСОБА_4 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України призначено підготовче судове засідання на 08 листопада 2023 року.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2023 року судове провадження щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України зупинено до його звільнення з військової служби у зв`язку з призовом останнього на військову службу за призовом під час мобілізації.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2026 року судове провадження у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 , зупинене ухвалою суду від 08 листопада 2023 року до його звільнення з військової служби, відновлено у зв`язку з наданням йому відстрочки від військової служби за призовом під час мобілізації.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2026 року підготовче провадження закінчено, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2026 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом від 16 червня 2023 року закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Судовий розгляд у решті частини кримінального провадження, а саме за обвинуваченням за ч. 1 ст. 122 КК України, продовжено.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

Відповідно до Указу Презиента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» 36.02.2022 ОСОБА_4 прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації да Збройних сил України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 № 2 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія гранатометного відділення гранатометного взводу військової частини НОМЕР_2 та зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення даної військової частини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2023 № 107 солдата ОСОБА_4 допущено до тимчасово виконання обов`язків за вакантною посадою водій протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки.

Відповідно до ст.. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині ОСОБА_4 відповідно до вимог ст..ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст..ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків.

Проте, ОСОБА_4 у порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, став на шлях протиправної діяльності та вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 16.03.2023 близько 13:00 год., рухаючись у напрямку від с. Добровляни, Калуського району у напрямку с. Підмихайля, Калуського району, на автомобілі марки «Opel Combo», із номерним знаком НОМЕР_3 , який перебував під його керуванням, помітив автомобіля марки «МАН LE 8.10», із номерним знаком НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_6 , в якому також знаходився потерпілий ОСОБА_7 , із яким у ОСОБА_4 раніше цього ж дня виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.

В цей час, у ОСОБА_4 раптово виник умисел на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 на автомобілі марки «Opel Combo», із номерним знаком НОМЕР_3 , який перебував під його керуванням, наздогнав автомобіль марки «МАН LE 8.10», із номерним знаком НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_6 , в якому також знаходився потерпілий ОСОБА_7 , та перегородив подальший рух вказаного автомобіля, після чого вийшов із автомобіля марки «Opel Combo», із номерним знаком НОМЕР_3 , який перебував під його керуванням, та направився до автомобіля марки «МАН LE 8.10», із номерним знаком НОМЕР_4 , де підійшов до пасажирських дверей, де знаходився потерпілий ОСОБА_7 та відкрив двері.

В подальшому ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний, суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання щодо здоров`я останнього, наніс один удар своєю рукою в область обличчя ОСОБА_8 , чим спричинив останньому умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло з собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 26.06.2023 у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закрито черепно-лицевої травми із струсом головного мозку, перелом передньої стінки правої верхньощелепної пазухи, синці та садна в ділянці голови, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Вказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Прокурор у судовому засіданні вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, вважав доведеною в повному обсязі. Висловив думку щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При призначенні покарання просив врахувати характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, а також дані про особу обвинуваченого. Враховуючи наведені обставини, прокурор просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки, а на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік. Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті. Пояснив, що 16 березня 2023 року близько 13:00 год. між ним та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, після чого він, керуючи автомобілем «Opel Combo», наздогнав автомобіль, у якому перебував потерпілий, перегородив йому дорогу, підійшов до пасажирських дверей та наніс ОСОБА_7 один удар рукою в область обличчя, спричинивши тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Обвинувачений у вчиненому розкаявся, визнав неправомірність своєї поведінки та просив суд суворо його не карати. Також висловив думку щодо недоцільності дослідження доказів щодо обставин, які ним не оспорюються.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив врахувати щире каяття обвинуваченого, повне визнання ним вини, визнання неправомірності своєї поведінки, відсутність претензій з боку потерпілого, а також дані про особу обвинуваченого. Вважав, що сукупність наведених обставин істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дає підстави для застосування положень ст. 69 КК України. Просив призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України більш м`яке покарання, ніж передбачене санкцією статті, у виді штрафу, визначивши його розмір на розсуд суду. Також просив врахувати, що обвинувачений раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому та потерпілий не має до нього претензій.

Потерпілий ОСОБА_7 подав до суду заяву, в якій просив проводити судовий розгляд кримінального провадження без його участі, обвинуваченого ОСОБА_4 суворо не карати, зазначивши, що претензій до нього не має.

Судом встановлено, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та узгоджуються з фактичними обставинами кримінального провадження в частині обставин вчинення кримінального правопорушення, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту пред`явленого обвинувачення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому, а прокурор та захисник обвинуваченого не оспорювали фактичних обставин кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції.

Роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

На підставі наведеного суд приходить висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю зібраними під час досудового розслідування, які суд визнає достовірними, належними, допустимими та достатніми для кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України як умисних дій, які виразились у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 122 КК України умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження - умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

За вчинення злочину, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КК України, передбачено покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При визначенні виду та строку основного покарання суд бере до уваги, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся, визнав неправомірність своєї поведінки, а потерпілий ОСОБА_7 не має до нього претензій та просив суд суворо його не карати.

З урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, форми вини, наявності обставини, що пом`якшує покарання, та відсутності обставин, що його обтяжують, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

Разом з тим, вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд враховує дані про його особу, а саме те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Суд також враховує, що ОСОБА_4 був призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України, проходив військову службу та брав участь у бойових діях.

Зазначені дані про особу обвинуваченого у своїй сукупності свідчать про наявність у нього стійких соціальних зв`язків, належну соціальну адаптацію, позитивну характеристику за місцем проживання та відсутність даних, які б свідчили про схильність до систематичного вчинення кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, він може звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Оцінюючи зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства. Суд бере до уваги, що обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, проходив військову службу у Збройних Силах України, брав участь у бойових діях, а також після вчинення кримінального правопорушення продемонстрував критичне ставлення до своєї поведінки.

За таких обставин суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 слід покласти відповідні обов`язки на період іспитового строку.

Таким чином, призначене ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі строком на два роки зі звільненням від його відбування з випробуванням, на переконання суду, відповідає вимогам ст. 50, 65, 75 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що саме таке покарання у поєднанні зі звільненням від його відбування з випробуванням буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , його ресоціалізації та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у рамках даного кримінального провадження не обирався, клопотань про його обрання під час судового провадження не надходило.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67 КК України, ст.ст. 349, 368-371, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до положень п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Речові докази:

- диск із записом відео фіксації з приміщення магазину «Фортуна», що в с. Добровляни, вул. Стеана Бандери, 46, Калуського району, Івано-Франківської області та документи в загальній кількості 23 арк., які знаходяться при матеріалах кримінального провадження № 12023096170000135 від 17.06.2023 - після вступу вироку в законну силу залишити при матеріалах кримінального провадження;

- виписку № 5579, диск із знімком, опис МРТ, магнітно-резонансну томографію від 19.06.2023, медичну карту стаціонарного хворого № 5579, карту виїзду швидкої медичної допомоги № 195 від 16.06.2023, які поміщено до спец пакету WAR 1478985 та зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12023096170000135 від 17.06.2023 - після вступу вироку в законну силу повернути законному володільцю.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку.

Роз`яснити потерпілим, що у відповідності до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий: