Court ruling № 139324969, 26.08.2026, Babushkinskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 233/6147/13

Провадження № 2-в/932/4/26

УХВАЛА

26 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого судді Малінова О.С.

за участі секретаря Ликової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926), про відновлення втраченого судового провадження у справі 233/6147/13, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Цент» (код ЄДРПОУ 44276926), про відновлення втраченого судового провадження у справі 233/6147/13. Просить суд відновити втрачене судове провадження № 233/6147/13-ц в частині ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2018 року.

Протоколом передачі справи від 04 березня 2026 року, головуючим суддею у розгляді питання про відновлення втраченого провадження, визначено суддю Малінова О.С..

Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Особам, які брали участь у справі, запропоновано подати до суду документи та матеріали, що збереглися, для точного відновлення втраченого судового провадження.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглядати вказані питання за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або провадження у якій закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Відповідно до вимог ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Частиною 3 ст. 494 ЦПК України визначено, у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

В ході розгляду питання щодо відновлення втраченого судового провадження з`ясовано, що в провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебувала цивільна справа № 233/6147/13 за позовною заявою ПАТ «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

21 жовтня 2013 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області ухвалено рішення про справі 233/6147/13-ц, яким позов ПАТ «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» заборгованість за договором кредиту та поруки №130.142.426 від 13 листопада 2008 року у розмірі основної заборгованості - 4659 гривень 35 копійок, нарахованих відсотків - 4279 гривень 71 копійка, нарахованих штрафних санкцій - 456 гривень 95 копійок, а всього 9396 гривень 01 копійка та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 229 гривень 40 копійок.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», первісний стягувач Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк», боржник ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження, - задоволено.

Перевіривши інформацію з Автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що дане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Довідкою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області повідомлено, що справу 233/6147/13 було знищено.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Нормами ЦПК, що регулюють порядок відновлення втраченого судового провадження, не визначено з яких причин судове провадження може бути втрачено. Згідно судової практики судове провадження може бути відновлене незалежно від причин його втрати, які можуть мати як об`єктивний, так і суб`єктивний характер. До об`єктивних причин втрати судового провадження (які не залежать від волі людини) можна віднести, зокрема, стихійне лихо (землетрус, повінь, ураган тощо), аварію техногенного характеру (пожежа, затоплення приміщення тощо), воєнні дії. Суб`єктивними причинами втрати судового провадження (які залежать від волі людини) можуть бути, зокрема, протиправні дії окремих осіб (знищення, викрадення матеріалів тощо), недбалість працівників суду під час зберігання справи у суді, втрата справи під час пересилання поштою з одного суду до іншого.

Крім того, у постанові Пленуму ВСУ № 2 ВСУ окремо звернув увагу на таку причину втрати судового провадження, як знищення справи у зв`язку із закінченням строку її зберігання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про достатність зібраних доказів для відновлення втраченого судового провадження в частині ухвали від 30 березня 2018 року про заміну сторони виконавчого провадження в Єдиному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. 261, 488, 489, 493, 494 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926), про відновлення втраченого судового провадження у справі 233/6147/13-ц в частині ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2018 року № 233/6147/13-ц.

Відновити частково втрачене судове провадження у цивільній справі № 233/6147/13-ц за позовом ПАТ «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині: ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2018 року про заміну сторони виконавчого провадження, яка зберігається в Єдиному реєстрі судових рішень.

Вважати встановленим зміст відновленої ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2018 року від 16 червня 2010 року по справі № 233/6147/13-ц (повний текст) в наступній редакції:

233 Справа № 233/6147/13-ц

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костянтинівка цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», первісний стягувач Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк», боржник ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із заявою, в якій зазначає, що в провадженні Костянтинівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист № 233/6147 від 21 жовтня 2013 року, виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області на підставі рішення № 233/6147/13-ц від 21 жовтня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» заборгованості за кредитним договором № 130.142.426 від 14 листопада 2008 року. 25 січня 2018 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 000304-b. Заявник просить замінити сторону виконавчого провадження у цивільній справі, а саме ПАТ «Український Бізнес Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до ст.442 ЦПК України їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, дослідивши докази по справі, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до ч.2 ст.442 ЦПК України заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Суд встановив, що 21 жовтня 2013 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області ухвалено рішення про справі 233/6147/13-ц, яким позов ПАТ «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» заборгованість за договором кредиту та поруки №130.142.426 від 13 листопада 2008 року у розмірі основної заборгованості - 4659 гривень 35 копійок, нарахованих відсотків - 4279 гривень 71 копійка, нарахованих штрафних санкцій - 456 гривень 95 копійок, а всього 9396 гривень 01 копійка та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 229 гривень 40 копійок (а.с.45).

25 січня 2018 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 000304-b (а.с.58-62).

Тобто, ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є правонаступником ПАТ «Український Бізнес Банк» за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ч.1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст.512, 514 ЦК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», що також узгоджується з Правовою позицію ВСУ від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122 цс 13.

При цьому, виконання судового рішення - це заключний етап юрисдикційної діяльності. Без належної реалізації цієї стадії юрисдикційної діяльності втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів, які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Виконанням судового рішення завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та в порядку, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Це означає, що після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов`язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», зокрема ініціювання відкриття виконавчого провадження, тощо.

Крім того, забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне заяву ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про заміну стягувача її правонаступником задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.259, 260, 442 ЦПК України, ст.512 ЦК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», первісний стягувач Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк», боржник ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» на його правонаступника, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа № 233/6147, виданому на виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2013 року по цивільній справі № 233/6147/13-ц за позовом ПАТ «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.С.Малінов