Decision № 139300519, 28.08.2026, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа №752/3301/25

Провадження № 2/752/1131/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.08.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря Ільніцької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кредитної спілки «СуперКредит»

треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернулася до суду з позовом до Кредитної спілки «СуперКредит» (надалі за текстом також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з такими позовними вимогами:

-визнати поруку за Договором поруки № СК41/055/22/61/04 від 12.10.2022, укладену між Кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_1 припиненою;

-здійснити розподіл судових витрат.

Стислий виклад обґрунтування позивача

Вимоги позивача обґрунтовуються тим, що 12.10.2022 між Кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № СК41/055/22/61/04 (далі за текстом-Кредитний договір) про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (кредитна лінія), відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов`язався надати Боржнику кредит у сумі 50 000,00 гривень.

12.10.2022 між Кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №СК41/055/22/61/04 (далі за текстом - Договір Поруки), відповідно до якого позивач зобов`язалась солідарно з ОСОБА_2 відповідати перед Кредитною спілкою «СуперКредит» за виконання зобов`язань за Кредитним договором кредитної лінії і по додатковим договорам до кредитного договору кредитної лінії.

12.10.2022 між відповідачем та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір про транш №1 до Кредитного договору, відповідно до п. 1 якого сторони погодились, що відповідач надає ОСОБА_2 транш у розмірі 50 000,00 гривень за наслідками видачі якого, сума неповернутого кредиту на дату укладення додаткового договору про транш №1 складає 50 000,00 гривень.

20.06.2023 ОСОБА_2 звернулася із заявою до Кредитної спілки «СуперКредит», в якій просила надати в межах ліміту відкритої їй за Кредитним договором кредитної лінії транш у сумі 6 900,00 гривень, в результаті чого 20.06.2023 між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено Додатковий договір про транш № 2 до Кредитного договору кредитної лінії, відповідно до п. 1 якого сторони погодили, що відповідач надає транш у розмірі 6 900,00 гривень, за наслідками видачі якого, сума неповернутого кредиту на дату укладення додаткового договору про транш №2 становить 49 958,41 гривень.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, згідно рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 13.03.2024 у справі 673/32/24 було частково задоволено позовні вимоги Кредитної спілки «СуперКредит» та стягнено солідарно з позивача, ОСОБА_2 , а також з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «СуперКредит» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 14 729,78 гривень з яких 2 082,24 гривні є заборгованістю по тілу кредиту та 12 647,54 гривень несплачена заборгованість по процентах.

04.06.2024 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75198979, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «СуперКредит» заборгованості за кредитним договором №СК-41/055/22/61/04 у розмірі 14 729,78 гривень та судового збору у розмірі 2 176,00 гривень.

В подальшому вказане виконавче провадження було закрите з підстав повного виконання зобов`язання.

Позивач стверджує, що Додатковий договір про транш № 2 до Кредитного договору кредитної лінії відповідач уклав із ОСОБА_2 без повідомлення позивача як поручителя, без погодження з останнім і зі збільшенням обсягу його відповідальності, водночас, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Враховуючи викладені обставини, позивач вважає, що порука позивача є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України, оскільки відповідач уклав із ОСОБА_2 Додатковий договір про транш № 2 до Кредитного договору кредитної лінії, про який поручителя належно не повідомили, але збільшили обсяг його відповідальності.

Окрім того, позивач звертає увагу, що вона є дружиною військовослужбовця, і відповідно на неї поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Стислий виклад позиції відповідача

У поданому до суду відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позову та вказує, що позивач являється поручителем за Договором поруки №СК41/055/2261/04 від 12.10.2022, який було укладено в забезпечення виконання зобов`язань за Договором про споживчий кредит №СК41/055/22/61/04 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (кредитна лінія) від 12.10.2022 з чим погодилася позивач на момент підписання, що свідчить про те, що вона була ознайомлена з умовами як Кредитного договору так і Договору поруки та отримала підписані сторонами свої примірники таких договорів, що також підтверджується її підписом у цих договорах.

Відповідач вказує, що згідно п. 1.1 Договору поруки позивач зобов`язалася солідарно з позичальником відповідати перед відповідачем за виконання зобов`язань згідно Кредитного договору і додаткових договорів до нього, укладених між відповідачем і позичальником. Відповідно до п. 2.1 Договору поруки позивач відповідає перед відповідачем в тому ж обсязі, що і позичальник за повернення кредиту, сплату відсотків, можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене вбачається, що позивач є солідарним боржником з чого випливає, що відповідач має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як з позичальника, так і з позивача окремо.

Відповідач вказує, що твердження позивача щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя за Кредитним договором є помилковим, оскільки відповідно до укладеного між сторонами Кредитного договору, позичальник може отримувати кошти в межах встановленого ліміту 50 000,00 гривень в тому числі і шляхом отримання траншів терміном до 12.10.2027 за додатковими договорами про транш. Відповідно, транші за Додатковими договорами від 12.10.2022 в сумі 50 000,00 гривень та від 20.06.2023 в сумі 6 900,00 гривень видано в межах ліміту кредитної лінії з урахуванням раніше сплачених позичальником платежів.

В результаті укладеного 20.06.2023 між відповідачем та позичальником Додаткового договору про транш № 2 відповідач надав ОСОБА_2 транш у розмірі 6 900,00 гривень в результаті чого сума залишку виданого позичальнику кредиту склала 49 958,00 гривень, що не перевищує межі встановленого Кредитним договором ліміту 50 000,00 гривень та фактично не призвело до збільшення відповідальності поручителя, як стверджує позивач.

Враховуючи викладене, на думку відповідача, підстав для припинення поруки немає, оскільки закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

Отже, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.

Процесуальні дії у справі

06.02.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06.02.2025 відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження.

31.07.2025 у підготовчому судовому засіданні були виконані завдання підготовчого провадження передбачені цивільним процесуальним законодавством для початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.11.2025.

18.11.2025 судове засідання було відкладено на 05.03.2026.

05.03.2026 за клопотанням відповідача судове засідання було відкладено на 18.08.2026.

У судовому засіданні 18.08.2026, після судових дебатів, суд, керуючись положеннями статті 244 ЦПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 28.08.2026.

Фактичні обставини встановлені судом

12.10.2022 між Кредитною спілкою «СуперКредит», як кредитодавцем та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено договір про споживчий кредит № СК41/055/22/61/04 згідно п.1.1. якого кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит в сумі (загальним розміром) 50 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, цільового використання та забезпеченості, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених цим Договором.

Згідно пункту 1.3. Кредитного договору, тип споживчого кредиту визначений як кредитна лінія.

Відповідно до пункту 3.1. Кредитного договору, кредит надається позичальнику у національні валюті України після підписання Договору та Додаткового договору про транш готівкою у касі кредитодавця або шляхом безготівкового перерахунку за дорученням позичальника.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за договором становить 156 830,00 гривень (п. 3.9 Кредитного договору).

12.10.2022 між Кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №СК41/055/22/61/04, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов`язалась солідарно з ОСОБА_2 відповідати перед Кредитною спілкою «СуперКредит» за виконання зобов`язань за Кредитним договором кредитної лінії і по додатковим договорам до Кредитного договору укладених між кредитодавцем і позичальником.

12.10.2022 між Кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір про транш №1 до Кредитного договору, відповідно до п. 1 якого сторони погодились, про надання позичальнику траншу у розмірі 50 000,00 гривень, строк на який видається транш становить 1 826 днів.

20.06.2023 між Кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір про транш № 2 до Кредитного договору кредитної лінії, відповідно до п. 1 якого сторони погодили, що відповідач надає транш у розмірі 6 900,00 гривень, за наслідками видачі якого, сума неповернутого кредиту на дату укладення додаткового договору про транш №2 становить 49 958,41 гривень.

Надання відповідачем кредиту позичальнику у розмірі 6 900,00 гривень підтверджується видатковим касовим ордером від 20.06.2023.

26.06.2024 Державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Раздобрєєвою Оксаною Валентинівною було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 75198979, на підставі п.9 частини першої статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням ОСОБА_1 в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом про солідарне стягнення з неї грошових коштів в розмірі 14 729,78 гривень.

З матеріалів справи суд також встановив, що 16.09.2014 був зареєстрований шлюб між позивачем та ОСОБА_4 .

Згідно довідки військової частини від 29.05.2024 вбачається, що ОСОБА_4 був призваний на військову службу за мобілізацією.

Також, згідно з наявними у справі матеріалами вбачається, що ОСОБА_4 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини пов`язані з порукою.

Згідно положень статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Таким чином, порука припиняється, зокрема, в разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таке збільшення відповідальності може статися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов`язання, безпосередньо спрямоване на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо, або на включення побічно обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.

Суд встановив, що згідно умов договору про споживчий кредит №СК41/055/22/61/04 від 12.10.2022 загальний розмір кредиту, який видавався ОСОБА_2 на умовах кредитної лінії (п.1.3. Кредитного договору) становить 50 000,00 гривень.

При цьому, кожний транш кредиту в межах максимальної суми кредитної лінії видається на підставі укладених Додаткових договорів (п.3.1. Кредитного договору).

З копії Кредитного договору вбачається, що позивач ознайомилася з умовами договору про споживчий кредит №СК41/055/22/61/04 від 12.10.2022, зокрема, щодо максимального розміру кредитної лінії, орієнтовною загальною вартістю кредиту для позичальника, а також порядком надання позичальнику кожного траншу кредиту.

Суд встановив, що на підставі Додаткового договору про транш № 2 до Кредитного договору, ОСОБА_2 отримала транш в межах кредитного ліміту в розмірі 6 900,00 гривень, в результаті чого сума залишку виданого позичальнику кредиту становила 49 958,00 гривень, що не перевищує межі встановленого Кредитним договором ліміту в розмірі 50 000,00 гривень та фактично не призвело до збільшення відповідальності позивача, як поручителя.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнати поруку за Договором поруки № СК41/055/22/61/04 від 12.10.2022, укладеного між Кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_1 припиненою.

Суд звертає увагу, що згідно положень частини першої статті 559 ЦК України зміна зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, має своїм наслідком не припинення поруки як такої, а лише збереження відповідальності поручителя за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Стосовно посилання позивача на положення частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд зазначає наступне.

Статтею 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачені пільги військовослужбовцям та членам їх сімей, серед яких, зокрема, частиною 15 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З огляду на формулювання статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає, що вказані вище пільги стосуються випадків коли військовослужбовець або члени його сім`ї є стороною кредитного договору і в такому разі встановлені обмеження, щодо нарахування процентів за користування кредитом, а також щодо сплати штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань.

Водночас, стаття 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить підстав для припинення поруки, поручителем за якою є військовослужбовець та/або члени його сім`ї.

Окрім цього, суд звертає увагу, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Як виснував визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу у юридичній визначеності. Застосування такого способу захисту інтересу є належним лише тоді, якщо юридична невизначеність триває, суд не розглядає ініційований кредитором для захисту його прав спір із боржником і не вирішив цей спір раніше. За цих умов боржник (поручитель) може звернутися до суду з позовом про визнання відсутності права вимоги кредитора за договором поруки (визнання його права припиненим), зокрема про визнання поруки припиненою, і такий спосіб захисту буде належним та ефективним. У разі задоволення цього позову суд у резолютивній частині визнає відсутнім право вимоги кредитора за договором поруки, зокрема визнає поруку припиненою, а не припиняє поруку.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що має місце юридична невизначеність.

За таких обставин, суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «СуперКредит», треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України та враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «СуперКредит», треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.08.2026

Суддя: С.О. Чекулаєв