Decision № 139246793, 26.08.2026, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 рокусправа № 380/15559/25

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (далі позивач, ТОВ «СПАНРАЙЗ») пред`явило позов до Львівської митниці (далі відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800029/2 від 01.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час митного оформлення товару, який ввозився на митну територію України, визначив його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), та надав митному органу разом із митною декларацією всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість товару і дають змогу визначити її за ціною договору. Позивач стверджує, що відповідач витребував додаткові документи, не зазначивши конкретних обставин, які викликали сумніви, причин неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів, а також не обґрунтувавши необхідність перевірки сумнівних відомостей. Вважає, що фактично понесені ним витрати за межами митної території України підтверджені рахунком на оплату №1404 від 27.06.2025, платіжною інструкцією №780 від 30.06.2025 та довідкою про транспортні витрати Вих.№27/02 від 27.06.2025, при цьому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом розміру витрат на перевезення, оскільки закон не визначає доказ, виключно яким такі витрати мають підтверджуватися. Зазначає, що страхування вантажу не здійснювалося, а тому страхові документи об`єктивно відсутні, а сумніви митного органу щодо підпису особи експедитора не підтверджені висновком експертизи та не є встановленою ознакою підробки. Вказує, що автотранспортна накладна CMR є транспортним документом, який не містить відомостей про вартість перевезення, а тому її зміст не впливає на можливість перевірки вартості перевезення за іншими документами. Стосовно прайс-листа зазначає, що такий не є основним документом у розумінні ч.2 ст.53 МК України, носить інформаційний характер, а вимоги до його форми та змісту законодавством не встановлені. Крім того, покликається на те, що оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування, а також пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови, як цього вимагають п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України. З огляду на викладене позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, і просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.08.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. Свою позицію мотивує тим, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунок митної вартості та обрано метод її визначення, а митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей має право витребувати додаткові документи. Вказує, що під час опрацювання поданих до митного оформлення документів виявлено невідповідність складових митної вартості, у зв`язку з чим декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів, однак документів, які б спростовували розбіжності, подано не було. Зазначає, що вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару, оскільки згідно з рахунком №1404 від 27.06.2025 винагорода експедитора у сумі 4053,17 грн зазначена як така, що стосується виключно території України, тоді як експедиційні послуги надавалися за всім маршрутом слідування вантажу. Стверджує, що вартість транспортних послуг у цьому рахунку розподілена непропорційно, оскільки вартість перевезення за маршрутом Гданськ Рава-Руська становить 77,74 грн/км, а за маршрутом Рава-Руська Тернопіль 147,69 грн/км, тобто вдвічі більше, ніж вартість перевезення за кордоном України, що з урахуванням наявності платних доріг та вищої вартості пального за кордоном свідчить про заниження митної вартості. Покликається на те, що у Заявці №3 вартість комплексу робіт становить 153647,24 грн, що не відповідає сумі 63666,94 грн, заявленій декларантом як складова митної вартості «Навантаження», а також на те, що рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг не містить відомостей про особу, відповідальну за надані відомості, і його дата (27.06.2025) передує даті Заявки (30.06.2025). Зазначає, що відомості про непроведення страхування наведено лише у довідці №27/02, у якій підпис ОСОБА_1 не відповідає підпису цієї ж особи у Заявці №3, а також що у Заявці №2306-01 відсутні відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, тоді як у гр.16 і 23 CMR перевізником зазначено « ОСОБА_2 ». Крім того, вказує, що прайс-лист надано не виробником, він має адресний характер, а подані до митного оформлення документи всупереч вимогам ст.254 МК України не перекладені українською мовою. Наголошує, що прийняттю оскаржуваного рішення передувало проведення консультації з декларантом, у рішенні наведено вичерпну інформацію щодо джерела інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, а тому підстав для скасування рішення немає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спанрайз», ЄДРПОУ 41482988, зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: 03191, м.Київ, вул.Дмитра Луценка, буд.15.

04.04.2025 між «RD GLOBAL Sp. z o.o.» (Республіка Польща, м.Катовіце) в особі директора Губова Ігоря, як продавцем, та ТОВ «СПАНРАЙЗ» в особі директора Болоболова Олексія, як покупцем, укладено контракт №SR-RD-20250404 (далі Контракт), за умовами якого продавець зобов`язується продати (передати право користуватися, володіти та розпоряджатися), а покупець прийняти та сплатити товар; асортимент товару, його ціна та умови постачання обумовлюються інвойсом продавця (п.1.1 Контракту).

Загальну вартість товару, що продається за Контрактом, визначено в розмірі 1000000,00 дол. США (п.2.1); валютою платежу є долари США (п.2.2); розрахунки за товар здійснюються шляхом банківського переказу з рахунку покупця на рахунок продавця (п.2.3); оплата за кожну поставку може здійснюватися кількома переказами коштів (п.2.4); оплата провадиться покупцем передоплатою або за фактом отримання товару (п.2.5); умови оплати кожної окремої партії товару визначаються інвойсом на цю партію (п.2.6). Згідно з п.3.1 Контракту умови поставки кожної окремої партії товару вказуються в інвойсі на цю партію.

На виконання умов Контракту продавцем виставлено рахунок-проформу (Proforma invoice) №01/06/2025 від 03.06.2025 та рахунок-фактуру (інвойс) (Invoice) №01/06/2025 від 18.06.2025 на постачання товару затінюючої сітки (SUNSHADE NET), 100% поліетилен, УФ-стабілізований, темно-зеленого кольору, а саме: щільність 36 г/м2, розмір рулону 2х100 м, ступінь затінення 45% 295 рулонів за ціною 16,00 дол. США за рулон на суму 4720,00 дол. США; щільність 36 г/м2, розмір рулону 3х100 м, ступінь затінення 45% 206 рулонів за ціною 24,00 дол. США на суму 4944,00 дол. США; щільність 36 г/м2, розмір рулону 4х50 м, ступінь затінення 45% 283 рулони за ціною 16,00 дол. США на суму 4528,00 дол. США; щільність 36 г/м2, розмір рулону 6х50 м, ступінь затінення 45% 192 рулони за ціною 24,00 дол. США на суму 4608,00 дол. США; щільність 36 г/м2, розмір рулону 8х50 м, ступінь затінення 45% 46 рулонів за ціною 32,00 дол. США на суму 1472,00 дол. США; щільність 50 г/м2, розмір рулону 2х100 м, ступінь затінення 60% 432 рулони за ціною 23,00 дол. США на суму 9936,00 дол. США; щільність 50 г/м2, розмір рулону 6х50 м, ступінь затінення 60% 195 рулонів за ціною 35,00 дол. США на суму 6825,00 дол. США, а всього 1649 рулонів на загальну суму 37033,00 дол. США. Виробником товару зазначено CNBM INTERNATIONAL CORPORATION (Китайська Народна Республіка), торговельна марка AGREEN, країна походження Китай.

Умови постачання ex works Gdansk (EXW Гданськ); умови оплати 30% попередня оплата, решта протягом 30 днів після отримання товару. Кількісні та вагові характеристики партії підтверджені пакувальним листом від 18.06.2025, згідно з яким загальна кількість становить 1649 рулонів (1649 місць), вага нетто 16367,4 кг, вага брутто 16900,0 кг.

Ціни за одиницю товару, зазначені в інвойсі, відповідають цінам, наведеним у прайс-листі (Price List) від 18.06.2025, складеному продавцем «RD GLOBAL Sp. z o.o.» на умовах ex works Gdansk, у якому по кожній з семи асортиментних позицій зазначено ті самі ціни 16,00, 24,00, 16,00, 24,00, 32,00, 23,00 та 35,00 дол. США за рулон відповідно.

На виконання умов оплати позивач платіжною інструкцією в іноземній валюті №69 від 13.06.2025 перерахував продавцю 11109,90 дол. США, у призначенні платежу зазначено «PREPMNT CONTR SR-RD-20250404 DD 04042025 FOR NET», що становить 30% попередньої оплати вартості партії товару.

Організацію перевезення товару здійснено на підставі договору №24102024-M про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.10.2024 (далі Договір ТЕП), укладеного між ТОВ «СПАНРАЙЗ» (клієнт) та ТОВ «АТСФ» (експедитор). За п.1.1 Договору ТЕП експедитор зобов`язується за рахунок і за плату (винагороду) клієнта відповідно до умов цього договору та узгоджених сторонами заявок, які є невід`ємною частиною договору, виконати комплекс послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, організувати міжнародні та/або внутрішньодержавні перевезення морським, авіаційним транспортом та/або мультимодальні перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги, погоджені сторонами.

Умови конкретного перевезення сторони погодили Заявкою №3 на перевезення вантажів від 30.06.2025, яка є невід`ємною частиною Договору ТЕП і в якій зазначено: маршрут перевезення / умови поставки Гданськ, Польща Тернопіль / EXW; тип кузова авто, тент; найменування вантажу затінююча сітка в рулонах; адреса завантаження 7r, ul. Magnacka, Kowale; дата та час подачі авто 25.06.2025; пункт пропуску на кордоні Рава-Руська; адреса розмитнення оформлює ТОВ «АТСФ»; адреса розвантаження м.Тернопіль, вул.Подільська, 14; дата розвантаження 02.07.2025; автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_3 . Вартість комплексу робіт вантажно-розвантажувальні роботи, Т1, перевантаження, сканування вантажу 153647,24 грн.

За результатами надання послуг ТОВ «АТСФ» виставило позивачу рахунок на оплату №1404 від 27.06.2025 за Договором №24102024-M від 24.10.2024, який містить чотири позиції: вантажно-розвантажувальні роботи, обробка, оформлення документації за межами митної території України 63666,94 грн; міжнародні транспортні послуги за маршрутом Kowale (Gdansk Poland) м/п Рава-Руська (Україна), авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 56906,46 грн; міжнародні транспортні послуги за маршрутом м/п Рава-Руська (Україна) Тернопіль (Україна), авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 28210,04 грн; винагорода експедитора по території України 4053,17 грн. Разом 152836,61 грн, сума ПДВ 810,63 грн, усього з ПДВ 153647,24 грн.

Оплату наданих послуг позивач здійснив у повному обсязі до завершення митного оформлення, що підтверджується платіжною інструкцією №780 від 30.06.2025 на суму 153647,24 грн, у призначенні платежу якої зазначено «оплата за міжнародне перевезення зг.рах.№1404 від 27 червня 2025, ПДВ 810,63 грн».

Крім того, ТОВ «АТСФ» видано довідку Вих.№27/02 від 27.06.2025, адресовану митним органам України, у якій зазначено, що вартість транспортних витрат з перевезення вантажу на адресу компанії «СПАНРАЙЗ» згідно з Договором №24102024-M від 24.10.2024 становить: вантажно-розвантажувальні роботи, обробка, оформлення документації за межами митної території України 63666,94 грн; міжнародні транспортні послуги за маршрутом Kowale (Gdansk Poland) м/п Рава-Руська (Україна), авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 56906,46 грн. У довідці також зазначено, що страхування вантажу не проводилось.

Безпосереднє перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснювалося із залученням третіх осіб. До митного оформлення подано договір №1602 на транспортне обслуговування від 16.02.2023, укладений між ТОВ «АТСФ» (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець), а також договір-заявку №2306-01 на автоперевезення від 23.06.2025, укладений між ФОП ОСОБА_4 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець).

Факт перевезення підтверджується автотранспортною накладною (CMR) б/н від 25.06.2025. Переміщення товару в митному режимі транзиту територією Європейського Союзу оформлено транзитним супровідним документом Т1 №25PL322010NSKJBZK9 від 27.06.2025 (місце завантаження PL, Kowale; місце виходу PL, Hrebenne), а також листом агенції EIMSKIP POLAND Sp. z o.o. від 27.06.2025 про зміну транспортного засобу за цим документом на НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

З метою митного оформлення товару декларант позивача ТОВ «АТСФ» подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209160007304U1 від 01.07.2025, за якою до митного оформлення заявлено товар №1: «Сітка затінююча/Sunshade net трикотажне полотно основов`язаного переплетення пофарбоване (УФ-стабілізований, темно-зелений колір), що виготовлене із синтетичних стрічкових ниток шириною не більше 2мм (поліетилен 100%), по всій довжині кромок присутні періодично розміщені отвори, що виконані в процесі виготовлення виробу; у рулонах шириною більше 30 см» із зазначенням щільності, розміру рулонів та ступеня затінення за кожною з семи позицій; торговельна марка AGREEN, країна виробництва CN, виробник CNBM INTERNATIONAL CORPORATION; код товару згідно з УКТ ЗЕД 6005370090; вага брутто 16900 кг, вага нетто 16367,4 кг.

Умови поставки EXW PL Gdansk (гр.20 митної декларації). Загальну суму за рахунком (фактурну вартість) зазначено в розмірі 37033,00 дол. США, що за курсом 41,7788 становить 1547194,26 грн; додатково декларантом заявлено складові нарахування до ціни договору у сумі 56906,46 грн та 63666,94 грн.

Митну вартість товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 1667767,70 грн; за цією декларацією нараховано митних платежів на суму 493659,24 грн, у тому числі ввізне мито за ставкою 8% 133421,42 грн та податок на додану вартість за ставкою 20% 360237,82 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №25UA209160007304U1 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України та зазначені у гр.44 митної декларації, а саме: пакувальний лист (Packing list) б/н від 18.06.2025; рахунок-проформу (Proforma invoice) №01/06/2025 від 03.06.2025; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №01/06/2025 від 18.06.2025; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 25.06.2025; супровідний документ Т1 (Dispatch note model T1) №25PL322010NSKJBZK9 від 27.06.2025; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №01/06/2025 від 18.06.2025; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД №KT-UA100000-0027-2021 від 06.04.2021; банківський платіжний документ, що стосується товару, №69 від 13.06.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1404 від 27.06.2025; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, №780 від 30.06.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, транспортну довідку №27/02 від 27.06.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 18.06.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №SR-RD-20250404 від 04.04.2025; договір про надання послуг митного брокера №ATSF-01-SPNR від 15.01.2025; договір (контракт) про перевезення №1602 від 16.02.2023; договір (контракт) про перевезення №2306-01 від 23.06.2025; договір (контракт) про перевезення №24102024-M від 24.10.2024; етикетку від 01.07.2025; заявку №3 від 30.06.2025.

01.07.2025 відділом митного оформлення «Сокаль» митного поста «Львів-північний» сформовано електронне повідомлення декларанту (запит), у якому відповідно до ст.53 МК України запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МК України.

У відповідь позивач листами Вих.№248 від 01.07.2025 та Вих.№251 від 01.07.2025 повідомив, що всі документи, зазначені в гр.44 та наявні для здійснення митного оформлення вантажу за митною декларацією №25UA209160007304U1 від 01.07.2025, надано в повному обсязі згідно з МК України; будь-яких інших додаткових документів, які б підтверджували митну вартість товарів (у тому числі її складових), відповідно до ч.2-4 ст.53 МК України надаватись не буде, та просив перевірити митну вартість на підставі наданих документів і завершити митне оформлення у строки, передбачені ст.255 МК України.

01.07.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800029/2, яким митну вартість товару скориговано за резервним методом на рівні 3,9700 дол. США за кілограм, а скориговану суму визначено в розмірі 64978,58 дол. США за кількості 16367,4 кг.

У гр.33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800029/2 від 01.07.2025 зазначено: «Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: відповідно до наданого рахунку №1404 від 27.06.2025 були надані послуги винагорода експедитора по території України на суму 4053,17 грн. У рахунку зазначено, що вказані послуги надавались виключно на території України, однак, зі всією очевидністю експедиційні послуги надавались за всім маршрутом слідування вантажу. Отже, вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості товару. Вартість транспортних послуг у рахунку №1404 від 27.06.2025 розподілена суттєво не пропорційно, так відстань по маршруту Гданськ-Рава-Руська становить 732 км, а вартість перевезення 56906,46 грн (77,74 грн/км), відстань по маршруту Рава-Руська-Тернопіль становить 191 км а вартість перевезення 28210,04 грн. (147,69 грн/км). умови поставки оцінюваного товару EXW Gdansk, декларантом заявлено складову митної вартості «Навантаження» у розмірі 63666,94 грн, згідно рахунку про надання ТЕП від 27.06.2025 №1404, однак згідно Договору про перевезення №24102024-M, на який посилається рахунок, обсяг, умови, вартість послуг та інше встановлюються в Заявках, які є невід`ємною частиною Договору. У Заявці №3 вартість ВВР, Т1, перевантаження та сканування вантажу становить 153647,24 грн, що не відповідає сумі у рахунку та ЕМД. Окремо слід зазначити, що рахунок про надання ТЕП не містить відомостей про особу відповідальну за надані відомості, та дата рахунку 27.06.2025 передує даті Заявки 30.06.2025, що викликає сумніви у достовірності наданих документів; у п.3.7. Договору №24102024-M передбачена можливість страхування, однак відомості про те, що страхування вантажу не проводилось наведено лише у Довідці Трансп. довідка №27/02 у якій підпис особи ОСОБА_1 не відповідає підпису такого у Заявці №3, що може свідчити про недостовірність відомостей у наданих документах та наявність інших первинних облікових документів. Таким чином спостерігається заниження митної вартості в частині обрахунку та включення додаткових складових митної вартості; у графі 16 та 23 автотранспортної накладної CMR від 25.06.2025 №б/н зазначено, що перевезення здійснювалось безпосередньо перевізником « ОСОБА_2 », однак у Заявці №2306-01 відсутні відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; прайс-лист надано не виробником, та стосується конкретного Покупця, має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення додаткових складових (навантаження, транспортні витрати, страхування) митної вартості. Документи надані не в повному обсязі, містять розбіжності, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу додаткових документів не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій третій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 13.06.2025 №25UA100100435431U2, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками (Сітка рулонна біла з синтетичних стрічкових поліетиленових ниток 100%, країна виробництва Китай, умови поставки FOB CN, обсяг партії 17 тон, контракт прямий) становить 3,97 дол. США за кг. Обсяг партії спів мірний оцінюваній поставці. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України».

Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №01/06/2025 від 18.06.2025 на суму 37033,00 дол. США, та додав до неї витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, обробку і оформлення документації за межами митної території України в сумі 63666,94 грн і витрати на міжнародне перевезення за маршрутом Kowale (Gdansk) м/п Рава-Руська в сумі 56906,46 грн, а всього 120573,40 грн. На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав митному органу разом з митною декларацією №25UA209160007304U1 документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України і зазначені у гр.44 митної декларації, а на вимогу митного органу листами Вих.№248 і Вих.№251 від 01.07.2025 повідомив про надання всіх наявних документів у повному обсязі.

Аналіз наданих позивачем документів дає підстави для висновку, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових). Зокрема, кількість, асортимент та ціна товару в рахунку-проформі, інвойсі, прайс-листі, пакувальному листі, CMR, транзитному документі Т1 та митній декларації є тотожними, а вартість послуг з перевезення та обробки вантажу підтверджена договором, заявкою, рахунком, банківським платіжним документом і довідкою експедитора.

Надаючи правову оцінку підставам, з яких відповідач не визнав заявлену митну вартість, суд керується таким.

Стосовно посилання відповідача на те, що згідно з рахунком №1404 від 27.06.2025 винагорода експедитора у сумі 4053,17 грн зазначена як така, що стосується виключно території України, тоді як експедиційні послуги «зі всією очевидністю» надавалися за всім маршрутом слідування вантажу, у зв`язку з чим вартість транспортно-експедиційних послуг за межами митного кордону України не включена до митної вартості, суд зазначає таке.

За змістом п.5, 6 ч.10 та ч.11 ст.58 МК України до митної вартості додаються витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, тоді як витрати на транспортування після ввезення до митної вартості не включаються за умови виділення їх з ціни, документального підтвердження та можливості обчислення. Рахунок на оплату №1404 від 27.06.2025 містить чотири окремі позиції, дві з яких стосуються витрат, понесених за межами митної території України (вантажно-розвантажувальні роботи, обробка та оформлення документації за межами митної території України 63666,94 грн; міжнародні транспортні послуги за маршрутом Kowale (Gdansk Poland) м/п Рава-Руська 56906,46 грн), і дві витрат, понесених на території України після ввезення товару (міжнародні транспортні послуги за маршрутом м/п Рава-Руська Тернопіль 28210,04 грн; винагорода експедитора по території України 4053,17 грн). Саме перші дві позиції на загальну суму 120573,40 грн декларант включив до митної вартості як складові нарахування до ціни договору, що відображено у гр.17 митної декларації №25UA209160007304U1 та відповідає змісту довідки експедитора Вих.№27/02 від 27.06.2025.

Суд звертає увагу на те, що структура рахунку №1404 від 27.06.2025 є узгодженою: податок на додану вартість у сумі 810,63 грн нараховано лише на винагороду експедитора по території України (4053,17 грн х 20%), що відповідає правилам оподаткування послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, і підтверджує, що саме ця позиція стосується послуг, наданих після ввезення товару. Жодних доказів того, що експедитор надавав позивачу окремі послуги за межами митної території України понад ті, вартість яких відображена в позиціях 1 і 2 рахунку, відповідач не надав.

Твердження відповідача про те, що експедиційні послуги «зі всією очевидністю» надавалися за всім маршрутом слідування вантажу, є припущенням. Відповідач не зазначив в оскаржуваному рішенні, яка саме складова митної вартості і в якому розмірі не була включена позивачем до митної вартості, не навів жодного розрахунку та не спростував відомостей, наведених у рахунку, довідці й платіжній інструкції. Водночас за приписами п.1 ч.2 ст.55 МК України рішення про коригування має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Стосовно посилання відповідача на непропорційний розподіл вартості транспортних послуг (77,74 грн/км за маршрутом Гданськ Рава-Руська проти 147,69 грн/км за маршрутом Рава-Руська Тернопіль) суд зазначає таке.

Ані МК України, ані інші акти законодавства не встановлюють нормативів вартості перевезення одного кілометра шляху та не передбачають обов`язку сторін договору транспортного експедирування визначати вартість послуг пропорційно до протяжності відповідних ділянок маршруту. Відповідно до ст.627, 632 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Згідно зі ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування; у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Отже, встановлення вартості окремих послуг у межах комплексу транспортно-експедиторського обслуговування є предметом договірного регулювання.

Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, на які покликається відповідач у відзиві, мають рекомендаційний характер, визначають засади формування собівартості перевезень для суб`єктів господарювання, що надають такі послуги, і не регулюють порядок визначення митної вартості товарів та розподілу транспортних витрат для митних цілей. Ці рекомендації не є актом, який встановлює обов`язкові для декларанта правила обчислення складових митної вартості, а тому не можуть бути підставою для висновку про недостовірність відомостей, наведених у рахунку експедитора.

Суд вважає за необхідне зазначити, що зіставлення відповідачем виключно двох позицій рахунку №1404 від 27.06.2025 не відображає дійсного співвідношення витрат позивача. Крім вартості міжнародного перевезення в сумі 56906,46 грн, за межами митної території України позивач поніс витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, обробку та оформлення документації в сумі 63666,94 грн, які також включено до митної вартості. Таким чином, загальний розмір витрат, понесених за межами митної території України та включених до митної вартості, становить 120573,40 грн, тоді як витрати, понесені на території України після ввезення товару, становлять 32263,21 грн (28210,04 грн + 4053,17 грн), тобто майже вчетверо менше. За таких обставин висновок відповідача про те, що розподіл витрат «критично занижує рівень митної вартості», не ґрунтується на змісті поданих документів.

Суд також зауважує, що відповідач не надав жодних доказів того, що фактична вартість перевезення до митного кордону України була іншою, ніж заявлено декларантом, не встановив ринкового рівня вартості таких послуг і не спростував факту оплати позивачем саме тих сум, які зазначені в рахунку. Обов`язок доведення правомірності свого рішення покладено на відповідача ч.2 ст.77 КАС України, однак цей обов`язок він не виконав.

Стосовно посилання відповідача на невідповідність між сумою 153647,24 грн, зазначеною у Заявці №3, та сумою 63666,94 грн, заявленою декларантом як складова митної вартості, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у Заявці №3 від 30.06.2025 зазначено вартість комплексу робіт вантажно-розвантажувальних робіт, Т1, перевантаження та сканування вантажу у розмірі 153647,24 грн. Ця сума є загальною (узгодженою) вартістю всього комплексу транспортно-експедиторського обслуговування за цим перевезенням і повністю збігається із загальною сумою рахунку на оплату №1404 від 27.06.2025 (усього з ПДВ 153647,24 грн), а також із сумою, фактично сплаченою позивачем згідно з платіжною інструкцією №780 від 30.06.2025 (153647,24 грн). Натомість сума 63666,94 грн є лише однією з чотирьох позицій цього рахунку. Отже, відповідач зіставив загальну вартість комплексу послуг за заявкою з окремою позицією рахунку, що й зумовило помилковий висновок про невідповідність. Жодної розбіжності між заявкою, рахунком, платіжною інструкцією та довідкою експедитора у числових значеннях складових митної вартості немає.

Стосовно доводів відповідача про те, що рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг не містить відомостей про особу, відповідальну за надані відомості, а дата рахунку (27.06.2025) передує даті Заявки (30.06.2025), суд зазначає таке.

Законодавством не встановлено обов`язкової форми рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг. Рахунок на оплату №1404 від 27.06.2025 містить найменування, реквізити та банківські рахунки постачальника і покупця, посилання на Договір ТЕП, найменування, кількість та вартість кожної послуги, загальну суму, суму податку на додану вартість, а також відбиток печатки ТОВ «АТСФ», що дає змогу ідентифікувати як особу, яка його склала, так і зміст господарської операції. Крім того, факт надання та оплати саме цих послуг підтверджено платіжною інструкцією №780 від 30.06.2025, у призначенні платежу якої зазначено реквізити цього рахунку.

Щодо співвідношення дат суд установив, що Заявка №3 від 30.06.2025 містить дату та час подачі автомобіля 25.06.2025 і дату розвантаження 02.07.2025, тобто на дату її письмового оформлення перевезення вже було розпочате. Пунктом 3.5 Договору ТЕП сторони погодили, що заявка, передана за допомогою електронної пошти, має юридичну чинність за умови надання експедитору її оригіналу у письмовій формі протягом 7 робочих днів з моменту оформлення такої заявки. Отже, оформлення письмового примірника заявки після виставлення рахунку узгоджується з умовами договору і не свідчить про недостовірність відомостей, що в них містяться. До того ж заявка на перевезення не належить до документів, передбачених ч.2 ст.53 МК України, оскільки не є первинним чи розрахунковим документом і не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 виснував, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами; Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. З огляду на це подані позивачем договір, заявка, рахунок, платіжна інструкція та довідка експедитора у сукупності є достатніми для підтвердження транспортної складової митної вартості.

Стосовно посилання відповідача на те, що п.3.7 Договору ТЕП передбачено можливість страхування, а відомості про те, що страхування вантажу не проводилось, наведено лише у довідці №27/02, у якій підпис ОСОБА_1 не відповідає підпису цієї ж особи у Заявці №3, суд зазначає таке.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються лише в разі, якщо страхування здійснювалося. Пункт 3.7 Договору ТЕП передбачає, що клієнт може доручити експедитору організувати страхування вантажу, тобто встановлює право, а не обов`язок сторін. Доказів того, що страхування вантажу за цією поставкою фактично здійснювалося і що позивач поніс відповідні витрати, відповідач не надав. За таких обставин страхові документи об`єктивно відсутні, а їх неподання не утворює підстави, передбаченої п.2 ч.6 ст.54 МК України.

Необґрунтованими є посилання відповідача на невідповідність підпису ОСОБА_1 у довідці №27/02 підпису цієї ж особи у Заявці №3, адже висновок про належність підпису певній особі потребує спеціальних знань і встановлюється у передбаченому законом порядку, тоді як відповідач такого висновку не отримував і суду не надав. Крім того, відповідач не пояснив, яким чином ця обставина впливає на числові значення складових митної вартості, з огляду на те, що ті самі суми транспортних витрат зазначені й у рахунку №1404 від 27.06.2025, оплата за яким підтверджена платіжною інструкцією №780 від 30.06.2025.

Стосовно доводів відповідача про те, що у гр.16 і 23 автотранспортної накладної CMR від 25.06.2025 перевізником зазначено « ОСОБА_2 », однак у Заявці №2306-01 відсутні відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, суд зазначає таке.

Договір-заявка №2306-01 на автоперевезення від 23.06.2025 укладено між ФОП ОСОБА_4 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець), тобто між третіми особами, залученими до виконання перевезення. Пунктом 5.1.1 Договору ТЕП експедитору надано право для виконання своїх зобов`язань залучати будь-яких третіх осіб, у тому числі перевізників, укладати з ними будь-які договори та виставляти рахунки від свого імені, а за п.4.4 Договору ТЕП узгоджена вартість послуг експедитора включає в себе сукупність платежів, які належать до сплати експедитору, та витрат, понесених експедитором у зв`язку з перерахуванням коштів на користь третіх осіб. Отже, розмір витрат позивача як клієнта визначається розрахунками з експедитором ТОВ «АТСФ», а не умовами розрахунків експедитора із залученими ним перевізниками. Відсутність у договорі-заявці між третіми особами відомостей про вартість перевезення не впливає на числові значення складових митної вартості, заявлених позивачем, і не перешкоджає їх перевірці за рахунком №1404 від 27.06.2025, платіжною інструкцією №780 від 30.06.2025 та довідкою Вих.№27/02 від 27.06.2025.

Суд також зазначає, що автотранспортна накладна CMR є транспортним документом, який засвідчує укладення договору перевезення та факт прийняття вантажу до перевезення, і за своїм змістом не містить відомостей про вартість перевезення. Зазначення в її гр.16 і 23 фактичного перевізника узгоджується з наведеними вище умовами Договору ТЕП і з даними Заявки №3 та договору-заявки №2306-01 щодо того самого транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 і водія ОСОБА_5 , а тому суперечностей у поданих документах не створює.

Стосовно посилання відповідача на те, що прайс-лист надано не виробником, стосується конкретного покупця, має адресний характер і не може бути використаний як цінова пропозиція у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб, суд зазначає таке.

Прайс-лист (прейскурант) виробника товару належить до додаткових документів, передбачених п.6 ч.3 ст.53 МК України, які подаються за наявності, і не входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів за ч.2 ст.53 МК України. Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 з посиланням на власну постанову від 23.10.2020 у справі №810/690/17 зазначив, що прайс-лист, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів; отже, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Стосовно доводу відповідача про те, що подані позивачем документи всупереч вимогам ст.254 МК України не перекладені українською мовою, суд зазначає, що вказаний аргумент наведено виключно у відзиві на позовну заяву і він не був підставою прийняття оскаржуваного рішення. За приписами п.1 ч.2 ст.55 МК України обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, викладається саме в рішенні про коригування митної вартості, а тому правомірність такого рішення перевіряється з огляду на ті підстави, які в ньому наведені. Разом з тим суд зауважує, що за ст.254 МК України митні органи вимагають переклад українською мовою документів тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Утім, відповідач не зазначив, які саме дані потребували перекладу і як їх відсутність вплинула на можливість перевірки числових значень складових митної вартості.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Оскаржуване рішення таких пояснень не містить. Відповідач обмежився зазначенням номера та дати митної декларації, найменування товару, країни виробництва, умов поставки, обсягу партії й рівня митної вартості 3,97 дол. США за кілограм, однак не навів порівняльної характеристики товару, який ввозився позивачем, і товару за митною декларацією від 13.06.2025 №25UA100100435431U2, взятою за основу коригування, та не пояснив, чому саме цю декларацію використано як джерело інформації.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії митної декларації від 13.06.2025 №25UA100100435431U2, за нею оформлено товар №1 «Сітка рулонна біла з синтетичних стрічкових поліетиленових ниток 100% з блакитним пругом, для машинного загортання рулонів сіна у сільському господарстві», виробник Ruian, торговельна марка ManuAgri; одержувачем товару є ТОВ «Манупакеджинг Україна», відправником RUIAN CHAOYANG MATERIAL TECHNOLOGY CO., LTD; умови поставки FOB CN Ningbo; вага нетто 17400 кг. Натомість позивач ввозив сітку затінюючу (Sunshade net) торговельної марки AGREEN виробництва CNBM INTERNATIONAL CORPORATION, призначену для теплиць і відкритого ґрунту, для створення декоративних та інших огорож територій від потрапляння прямих сонячних променів, у будівництві та для завішування будівельних фасадів, на умовах EXW PL Gdansk. Таким чином, товари відрізняються за призначенням, функціональними властивостями, кольором, виробником і торговельною маркою, а поставки за продавцем, країною відправлення та умовами поставки.

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 27.02.2025 у справі №300/784/24, а також у постанові від 11.02.2026 у справі №560/2740/25, згідно з якою наявність у базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнені у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Оскаржуване рішення відповідача таким критеріям не відповідає.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в їх сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав для застосування другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800029/2 від 01.07.2025 є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям обґрунтованості, чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за пред`явлення цього позову сплатив судовий збір у сумі 3722,80 грн згідно з платіжною інструкцією №396 від 29.07.2025.

За таких умов на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 3722,80 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 10000,00 грн.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським бюро «Повразюк та партнери» на підставі договору про надання правової допомоги №029-МВ від 07.07.2025. Повноваження адвоката Повразюка Р.В. підтверджені ордером серії АА №1607187 від 29.07.2025, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №001085 від 14.12.2020 та посвідченням адвоката України №001085.

Пунктом 4.1 договору №029-МВ від 07.07.2025 сторони погодили вартість роботи як фіксовану оплату. Згідно з п.4.5 цього договору клієнт сплачує адвокатському бюро за підготовку позовної заяви та ведення справи у Львівському окружному адміністративному суді з оскарження рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800029/2 від 01.07.2025 гонорар у фіксованому розмірі 10000,00 грн без ПДВ.

Вид наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги, їх тривалість та вартість підтверджуються актом (звітом) прийому наданих послуг від 21.07.2025 до договору №029-МВ від 07.07.2025, згідно з яким адвокатським бюро підготовлено позовну заяву до Львівського окружного адміністративного суду щодо оскарження рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800029/2 від 01.07.2025, а вартість наданих послуг (гонорар у фіксованому розмірі) становить 10000,00 грн, а також додатком від 29.07.2025 до цього акта, в якому наведено облік обсягу наданої правничої допомоги: ознайомлення з матеріалами від клієнта 1 год; запит додаткових відомостей від клієнта, зустріч з клієнтом, узгодження правової позиції щодо майбутнього позову 1 год; аналіз правових позицій Верховного Суду та підбір рішень апеляційної і касаційної інстанції з подібними правовідносинами для позову 1 год; підготовка позову, упорядкування документів, що додаються до позову, розрахунок судового збору 7 год; формування позову в кабінеті Електронного суду, підпис кваліфікованим електронним підписом, направлення в суд 0,5 год, а всього 10,5 год.

Оплату наданих послуг підтверджено рахунком на оплату №072 від 07.07.2025 та платіжною інструкцією №829 від 08.07.2025 на суму 10000,00 грн.

Разом з тим відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що визначена адвокатом сума не є обґрунтованою та є завищеною в контексті обсягу фактично наданих послуг, складності справи, обсягу досліджених і підготовлених доказів, обсягу використаних нормативно-правових актів та співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми.

Проаналізувавши розрахунок вартості наданих послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягу виконаних робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищеним.

Так, предмет спору в цій справі не є складним, стосується однієї поставки товару та одного рішення про коригування митної вартості, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, а спірні правовідносини є типовими, з усталеною судовою практикою. Крім того, зазначена справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, а окрім позовної заяви інших заяв по суті справи представник позивача не подавав.

За таких обставин, з урахуванням критеріїв співмірності та пропорційності, суд приходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у 10000,00 грн є завищеною, а підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 3000,00 грн.

Керуючись ст.2, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/800029/2 від 01.07.2025.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» сплачений судовий збір у сумі 3722 (три тисячі сімсот двадцять дві) гривні 80 копійок.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (місцезнаходження: вул.Дмитра Луценка, буд.15, м.Київ, 03191; ЄДРПОУ 41482988).

Відповідач Львівська митниця (місцезнаходження: вул.Костюшка Т., буд.1, м.Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна