Decision № 139239588, 26.08.2026, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 15/87/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 Справа № 908/1525/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали за позовом Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області, 69089, м. Запоріжжя, вул. Героїв 37-го батальйону, буд. 53, в інтересах держави в особі:

позивача Державної екологічної інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області), 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72А,

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9 А в особі Філії Східний лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, 49000, м. Дніпро, вул. Космічна, 35

про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

без повідомлення (виклику) учасників справи

установив

26.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Першого заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Східний лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, про стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 119 064,82 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026, справу № 908/1525/26 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою від 26.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1525/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/87/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1525/26.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 27.07.2026, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано прокурору та позивачу у строк до 11.08.2026 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно із вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу відповідно до ст. 167 ГПК України надати у строк до 24.08.2026 заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.

Позов заявлено з наступних підстав: в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12023082230000585 від 28.09.2023 за ч. 4 ст. 246 КК України встановлено, що, зокрема, 19.09.2023 працівниками Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» здійснено виїзди з метою проведення перевірки на предмет збереження лісів і майна та виявлено в межах кварталу 13 виділу 7 Запорізького лісництва здійснення невстановленими особами незаконної рубки дерев різних порід різних діаметрів у загальній кількості 68 шт. В межах кримінального провадження №12023082230000585, 08.05.2024 слідчим із залученням представників Держекоінспекції Південного округу та Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» проведено огляд місця події та виявлено незаконну порубку до ступеня припинення росту 12 дерев породи «Дуб» та 9 дерев породи «Клен». Висновком судової інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/108-26/7026-ФХЕД від 10.04.2026 встановлено, що сума завданих державі збитків внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 13 виділ 7 Запорізького лісництва складає 119 064,82 грн. За твердженням прокурора, зазначені збитки, завдані навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев на території виділу 7 кварталу 13 Запорізького лісництва, який розташований у Запорізькому районі Запорізької області та входить до складу Державного лісового фонду України, має бути відшкодований постійним лісокористувачем - ДП «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» з огляду на те, що зазначена земельна ділянка перебуває у його постійному користуванні.

18.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому, відповідач зокрема зазначив, що на виконання вимог ст. 63 Лісового кодексу України відповідачем проводився великий обсяг заходів для забезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок. Але навіть за умов прийняття такої системи заходів, убезпечити на 100% лісові угіддя від незаконних рубок не вдається. Працівниками філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України» 19.09.2023 під час виїзду на лісові ділянки з метою проведення перевірки на предмет збереження лісів і майна було виявлено факт незаконної порубки 68 дерев в межах кварталу 13 виділу 7 Запорізького лісництва філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». По даному факту порушено кримінальне провадження № 12023082230000585 від 28.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України. Відповідач наголошує на тому, що зазначене кримінальне провадження не завершено і розслідування по ньому належним чином не проведено. Не встановлено як осіб, які вчинили самовільну рубку, так само не встановлено вини посадових осіб відповідача. Твердження прокурора про наявність вини відповідача, яка полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев, вважає є безпідставними та необґрунтованими. Прокурором не доведено фактів, які б свідчили про неправомірність поведінки відповідача (відсутні неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, внаслідок яких завдано шкоду майну юридичної особи); майнова шкода, нанесена саме майну відповідача, якого і визнано потерпілою особою; не доведений причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності; вина відповідача відсутня, оскільки на даний час винна особа досі не встановлена в рамках кримінального провадження, в якому відповідач є заявником і потерпілою особою. Відповідач відзначив, що аналіз сталої судової практики різних років, загальних судів різної територіальної юрисдикції, як в адміністративних справах, так і в цивільних справах, свідчить про те, що стягнення шкоди здійснюється саме з винних осіб. Відповідач просив в позові відмовити.

04.08.2026 до суду від позивача Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) надійшла відповідь на відзив, в якій позивач в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та вказав на помилковість доводів відповідача. Зокрема зазначив, що враховуючи норми законодавства, саме уповноважені особи постійних лісокористувачів, а в даному випадку ДСГП Ліси України, зобов`язані забезпечувати охорону лісу від незаконних рубок та запобігати злочинам у сфері лісового господарства та наділені рядом повноважень у сфері охорони, захисту лісу.

11.08.2026 судом отримано від прокурора відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування дерев. У відзиві відповідачем не наведено та не надано доказів щодо вчинення ним будь яких дій з метою належного забезпечення охорони лісу від незаконних порубок. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням заяв по суті справи, обставин справи та наданих доказів, суд щодо спору зазначає наступне.

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 27.09.2026 від Філії Запорізьке лісове господарство ДП Ліси України (код 45027174) надійшла заява, якою повідомлено про те, що в ході планової ревізії (лісових виїздів) 19.09.2023 працівниками Філії Запорізьке лісове господарство ДП Ліси України на території Новоолександрівської територіальної громади Запорізького району Запорізької області у кварталі 33, виділи 2, 4, 6, 20, у кварталі 13, виділ 7, у кварталі 34, виділ 33 Запорізького лісництва виявлено незаконну порубку дерев до ступеня припинення росту невідомими особами, без відповідного на це дозволу, породи Ясень, Акація біла, В`яз, Горіх, Дуб, Клен, сума заподіяної шкоди становить 314 741,53 грн. За цією заявою 28.09.2023 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12023082230000585 за ч. 4 ст. 246 КК України.

Під час досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12023082230000585 встановлено, що, зокрема, 19.09.2023 працівниками Філії «Запорізьке лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» здійснено виїзди з метою проведення перевірки на предмет збереження лісів і майна та виявлено в межах кварталу 13 виділу 7 Запорізького лісництва здійснення невстановленими особами незаконної рубки дерев різних порід різних діаметрів у загальній кількості 68 шт.

Постановою Слідчого СВ ВП № 6 ЗРУП ГУНІ в Запорізькій області від 17.04.2024 в межах кримінального провадження № 12023082230000585 залучено на період з 06.05.2024 по 10.05.2024 в якості спеціаліста Державного екологічного інспектора Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та представника філії Запорізьке лісове господарство ДП Ліси України для проведення огляду місця події.

З метою підтвердження фактів порушення вимог природоохоронного законодавства та розміру завданих державі збитків, 08.05.2024 слідчим із залученням Державного екологічного інспектора Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та представника філії Запорізьке лісове господарство ДП Ліси України проведено огляд місця події та виявлено незаконну порубку до ступеня припинення росту 12 дерев породи «Дуб» та 9 дерев породи «Клен».

Результати огляду зафіксовані слідчим СВ ВП № 6 ЗРУП ГУНІ в Запорізькій області в Протоколі огляду місця події від 08.05.2024. Огляд місця події (місця, де невстановленими особами здійснено самовільне вирубування дерев) проведено за участі представників Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», заміри пнів здійснювались з використанням вимірювальної рулетки металевої (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-0859-22, чинне до 10.11.2024).

Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/108-26/7026-ФХЕД від 10.04.2026 сума завданих державі збитків внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 13 виділ 7 Запорізького лісництва складає 119 064,82 грн.

В ході досудового розслідування, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу, залишається невідшкодованою.

За доводами прокурора, шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев на території виділу 7 кварталу 13 Запорізького лісництва, який розташований у Запорізькому районі Запорізької області та входить до складу Державного лісового фонду України, має бути відшкодована постійним лісокористувачем - Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Східний лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України з огляду на те, що зазначена земельна ділянка перебуває у його постійному користуванні.

За наведених обставин прокурором пред`явлено позов про стягнення шкоди в розмірі 119 064,82 грн.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами й спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

Згідно із ст. ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 19 та ч. 1, 5 ст. 86, ст. 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Положеннями ст. 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно із п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Отже, за приписами ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Саме власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Встановлено, що земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев, перебувала у постійному користуванні Філії «Запорізьке лісове господарство» відповідно до ч. 5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, тобто до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт (затверджено 11.12.1986), планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034) (далі ДСГП «Ліси України») та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у складі ДСГП «Ліси України» діяла Філія «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», ідентифікаційний код 45027174, місцезнаходження: Україна, 69104, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Чумаченка, 15-В.

Відповідно до п. 7.1 Положення про Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» затверджене наказом ДСГП «Ліси України» від 16.12.2022 № 42 (далі по тексту Положення про Філію), Філія «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, якими наділило її ДСГП «Ліси України» для досягнення мети діяльності Філії.

Відповідно до п. 10.5.6 Положення про Філію зазначено, що їй надано право виступати відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом відповідачу.

Відповідно до п. 2.1 Положення про Філію, Філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Основним напрямом діяльності Філії «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», серед інших, є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок (п. 2.2.2 Положення).

Водночас, відповідно до Наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 12.04.2024 № 695 Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено шляхом її закриття, а все майно, активи та пасиви прийняті на облік Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Таким чином, правонаступником майна, прав та обов`язків Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є Філія «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Філія).

Крім того, викопіювання з планшету Запорізького лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» кварталу 13 виділу 7, з урахуванням правонаступництва ДСГП «Ліси України» після ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» підтверджують право постійного користування ДСГП «Ліси України» на земельній лісовій ділянці, на якій здійснено самовільну рубку дерев.

Відповідно до п. 1 Положення про Філію «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» № 1688 від 20.10.2025, Філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Отже, саме на Філію Східний лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України покладено обов`язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень.

Верховний Суд у п. 55 постанови від 19.02.2026 у справі № 918/612/25 звернув увагу, що охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача, проте факт незаконної рубки дерев свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

У п. п. 73, 77-78 вказаної постанови колегія суддів зазначила, що правозастосування у правовідносинах щодо стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства через незаконну порубку дерев є послідовним та сталим у судовій практиці. Верховний Суд звернув увагу, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Також колегія суддів вказала, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

У пункті 5.25 постанови Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 907/278/25 колегія суддів дійшла висновку, що факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує обставини щодо неналежного виконання покладеного на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу. Отже, охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.

За приписами статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Суд зазначає, що правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до статті 5 цього Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень статті 86, пункту 1 частини другої статті 105, статті 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 907/48/24, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у такому випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Матеріалами справи підтверджується факт незаконної вирубки сироростущого дерева різних порід, а саме: 12 дерев породи Дуб та 9 дерев породи Клен до ступеня припинення росту на території Новоолександрівської територіальної громади Запорізького району Запорізької області у кварталі 13 виділ 7 Запорізького лісництва, що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 08.05.2024, проведеного за участі майстра лісу Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Жукова К.С.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки й шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, розглядаючи спір про стягнення збитків, суд має встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Обставинами даної справи встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, а саме: протиправна поведінка відповідача, яка полягає у недотриманні вимог законодавства в частинні забезпечення охорони та захисту лісів, допустивши самовільну рубку на підконтрольній йому території; шкідливий результат такої поведінки (шкоди), який полягає у знищенні лісових культур в загальному розмірі 119 064,82 грн; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений тим, що саме бездіяльність відповідача призвела до знищення лісових культур, чим заподіяно шкоду; вина особи, яка заподіяла шкоду, виражена у незабезпеченні належного використання лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні держлісгоспу.

Крім того, статтею 1172 ЦК України передбачено юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, задану їхнім працівником під час виконання ним свої трудових (службових) обов`язків.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають також нести постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів (державної лісової охорони) охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається незаконне вирубування дерев (пошкодження дерев).

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 927/238/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 18.02.2019 у справі №926/869/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 23.01.2025 у справі № 914/669/22, від 12.03.2025 у справі № 909/131/24.

Відповідно до ст. ст. 17, 19, 89-91 Лісового кодексу України, Положення та матеріалів лісовпорядкування, Філія Східний лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України є постійним лісокористувачем, в обов`язки якого входить забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Таким чином, шкода, яка завдана державі внаслідок незаконної рубки лісових насаджень у розмірі 119 064,82 грн підлягає стягненню з постійного лісокористувача ДСГП «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави, підстав для їх представництва прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також статтею 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності ДІЙ та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У позовній заяві прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до ст. ст. 13, 16 Конституції України природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи держаної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

За визначенням ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, згідно наведених норм права закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковості додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень.

З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 (п. 35.2) та від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 (п. 81).

Державною стратегією управління лісами України до 2035 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1777, однією з основних проблем у сфері лісового господарства визначено недостатню лісистість території нашої держави та незаконні рубки лісу.

Запорізька область розташована у степовій зоні, для якої характерне безлісся. Лісове господарство регіону складається із незначних масивів байрачних лісів, лісів в долинах річок, а також штучних лісових насаджень.

При загальній площі області 2718 тис. га лісистість з урахуванням полезахисних лісових смуг складає 3,5 % та займає останнє місце по державі (по Україні - 15,9 %). Усі ліси області виконують переважно екологічні функції (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші), мають обмежене експлуатаційне значення.

Пошкодження лісових насаджень призводить до значної деградації навколишнього природного середовища, зокрема, забруднення повітря, поверхневих та підземних вод, знищення популяції тварин.

Тому, знищення лісових насаджень в Україні є однією з найбільш актуальних проблем. На сьогодні продовжується умисне і широкомасштабне знищення лісових ресурсів. Неконтрольоване вирубування лісів досягає критичного рівня, а тому потребує вжиття заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища, фінансування яких здійснюється за рахунок спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища поповнення яких здійснюється, зокрема шляхом надходження коштів за відшкодування шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно із вимогами ст. ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах встановлених законодавством України.

Крім іншого, стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 цього Закону визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської ті іншої діяльності.

Крім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 %, обласних бюджетів та бюджету АРК 20 %; бюджетів міст Києва та Севастополя 70 %.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

У даному випадку інтерес держави є як економічним, полягає у поповненні відповідних бюджетів грошовими коштами, так і екологічним, оскільки за рахунок вказаних коштів здійснюватиметься фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Шкода, заподіяна лісу, відповідно до вимог чинного законодавства, підлягає відшкодуванню до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів і використовуються для відтворення лісів, підвищення їх продуктивності, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.

Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Згідно з ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та пп. 3 п. 2 розділу II Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, Держекоінспекція в області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до п. 10 Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 № 191, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) наділена повноваженнями щодо звернення до суду з відповідними позовами про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Статтею 94 Лісового кодексу України визначено, що державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Державна екологічної інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Запорізька окружна прокуратура звернулась до Державної екологічної інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області)з листами від 06.01.2026 №54-118ВИХ-26 та від 23.04.2026 № 54-2938ВИХ-26 щодо надання інформації про відшкодування завданої шкоди ДП «Ліси України» та вжитті з цього приводу заходи реагування.

Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) листами від 12.02.2026 № 765/09-12/06/2-31 та 06.05.2026 № 2448/09-12/06/2-31 повідомлено, що заходи реагування на стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, не вживались та на даний час не плануються.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру є виключною підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

Про подачу позовної заяви Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області на підставі ст. 23 Закону України Про прокуратуру попередньо повідомлено Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) листом від 17.06.2026 № 24-4460Вих-26.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів, на які посилається прокурор у позові. Підстави стверджувати, що надані прокурором докази є неналежними та недопустимими з урахуванням вимог статей 76, 77 ГПК України у суду відсутні.

З урахуванням наведеного, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (вул. Шота Руставелі, 9 А, м. Київ, 01601, Україна, ідентифікаційний код 44768034) в особі Філії Східний лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (вул. Космічна, 35, м. Дніпро, 49000, Україна, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45632138) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72-А, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 43877338; розрахунковий рахунок UA438999980333119331000008447, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області/ТГ с. Новоолександрівка, код ЄДРПОУ 37941997, код бюджетної класифікації 24062100, банк отримувача: Казначейство України) збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в розмірі 119 064,82 грн (сто дев`ятнадцять тисяч шістдесят чотири гривні 82 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (вул. Шота Руставелі, 9 А, м. Київ, 01601, Україна, ідентифікаційний код 44768034) в особі Філії Східний лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (вул. Космічна, 35, м. Дніпро, 49000, Україна, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45632138) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури (вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 02909973, розрахунковий рахунок: UА438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 серпня 2026 року.

Суддя І. С. Горохов