Decision № 139201939, 24.08.2026, Kolomyia City and District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 346/296/26

Провадження № 2/346/1204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Слободян А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого в її інтересах адвокатом Чобанюком Максимосм Михайловичем, до Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (далі - Отинійська селищна рада) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

свої вимоги сторона позивача обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка місце проживання якої було зареєстроване та вона проживала в АДРЕСА_1 .

На день смерті ОСОБА_2 їй належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай), площею 1,3276 га.

Заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчувався виконкомі Ліснохлібичинської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області 31 березня 1998 р., за реєстровим № 14, який не змінювався і не скасовувався. Відповідно до даного заповіту ОСОБА_2 заповіла свій земельний пай позивачу.

Дізнавшись про наявність такого заповіту, позивач звернувся до державного нотаріуса Коломийської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Мануляк І.В. (далі - державний нотаріус) щодо видачі свідоцтва про право на вказану спадщину за заповітом.

Однак, нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії оскільки, місце проживання позивача не було зареєстроване разом з померлою на день її смерті, а тому позивач повинен був звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини до 09.05.2015 року.

Окремо слід зазначити, що позивач не перебував зі спадкодавцем у родинних відносинах, не проживав з нею спільно та не підтримував постійного побутового зв?язку, внаслідок чого об?єктивно не міг знати ані про факт складення заповіту на його користь, ані про необхідність звернення до нотаріуса у встановлений законом строк. За таких обставин необізнаність позивача про наявність заповіту є логічною та обґрунтованою і не може розцінюватися як недбалість або зловживання правом. Крім того, позивач не отримував від нотаріуса чи органу місцевого самоврядування жодного повідомлення про існування заповіту, у зв`язку з чим залишався необізнаним про встановлений порядок спадкування.

Заповіт ОСОБА_2 є чинним, не зміненим та не скасованим, а тому підлягає виконанню. Водночас, пропуск позивачем строку для прийняття спадщини з причин, що не залежали від його волі, унеможливив реалізацію волі спадкодавця без судового втручання.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не був обізнаний про наявність заповіту та не мав об?єктивної можливості подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк. При цьому відсутні будь-які докази, які б свідчили про недобросовісну поведінку позивача або його умисне ухилення від реалізації спадкових прав.

На підставі наведеного позивач просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, відкритої після смерті її ОСОБА_2 , тривалістю три місяці.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, однак її представник, адвокат Чобанюк М.М. 07.08.2026 року подав заяву, в якій просить про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак, 08.05.2026 року подала до суду заяву, в якій вказала, що проти позовних вимог не заперечує (отже, визнає позов) і просила розглянути справу без її участі (а.с.72, 73).

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін (їх представників) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (актовий запис №28 від 10.11.2014), виданим повторно 10.02.2022 року виконавчим комітетом Ліснохлібичинської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лісний Хлібичин Коломийського району Івано-Франківської області (а. с. 9).

Відповідно до довідки № 6 Ліснохлібичинського старостинського округу Отинійської селищної ради (далі - Ліснохлібичинський старостинський округ) від 12.01.2026 р. місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстроване та проживала в АДРЕСА_1 до дня смерті. На день смерті ОСОБА_2 , належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,3276 га. Тип двору - колгоспний. Станом на 01.07.1990 року в житловому будинку за вищевказаною адресою було зареєстроване місце проживання та проживали: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , голова домогосподарства (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ). На момент її смерті місце проживання жодних осіб не було зареєстроване.

Заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчувався у виконкомі Ліснохлібичинської сільської ради 31 березня 1998 р., за реєстром № 14, і цей заповіт не змінювався і не скасовувався (а.с.10).

Судом встановлено, що відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_2 заповіла належний їй земельний пай позивачу ОСОБА_1 (а. с. 12).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 870241 померлій ОСОБА_2 на підставі розпорядження Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №173 від 10.05.2006 р. належала земельна ділянка, площею 1,3276 га. розташована на території Ліснохлібичинської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер: 2623283600:02:001:0324 (а.с. 11).

Відповідно до документу № 121/01-16 від 17.01.2023 року, виданого вище вказаною державним нотаріусом, місце проживання позивача не було зареєстрованим разом з померлою на день її смерті , а тому він повинен був звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини до 09 травня 2015 року. Оскільки позивач пропустив строк для прийняття спадщини, то нотаріус не вправі прийняти заяву про прийняття спадщини, а згідно зі ст.1272 ЦК України цей спадкоємець має право звернутися з позовом про визначення нового (додаткового) строку для прийняття спадщини та встановлення факту, що має юридичне значення (а. с. 13).

Згідно з повідомлення № 4/14-17 від 02.02.2026 р. Ліснохлібичинського старостинського округу повідомлення позивача про наявність заповіту від 31 березня 1998 року за реєстровим №14, на користь позивача не здійснювалось (а.с. 24).

Із наданої вказаним державним нотаріусом копії спадкової справи №40/2015 вбачається, що 27.01.2015 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .(а.с.38).

Судом встановлено, що 21.08.1987 року ОСОБА_2 склала заповіт, зареєстрований в реєстрі за №36, згідно зі змістом цього заповіту вона заповіла все своє майно своїй сестрі ОСОБА_4 (а. с. 45).

Згідно з даними довідки №623 Ліснохлібичинського старостинського округу заповіт від імені ОСОБА_2 посвідчувався у виконкомі Ліснохлібичинської сільської ради 21 серпня 1987 року, за реєстровимм №36, який частково змінювався заповітом від 31 березня 1998 року, за реєстровим №14 (а.с. 48).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 ст.1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з правилами, передбаченими ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки воно не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що позивачу як єдиному спадкоємцю за вказаним заповітом від 31.03.1998 року слід визначити додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини, оскільки встановлений строк пропущений позивачем із зазначених ним причин, які суд вважає поважними. При цьому суд враховує, що іншим чином реалізувати свої права на спадщину, на яку позивач претендує, він не може.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статей 1270, 1272 ЦК України та, керуючись, статтями 206, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителю АДРЕСА_1 , три місяці додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лісний Хлібичин, Коломийського району Івано-Франківської області (актовий запис № 28 від 10.11.2014 року).

Вказаний строк обчислювати з дня набрання цим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Калинюк О. П.