Decision № 139144513, 04.08.2026, Commercial Court of Ternopil Oblast

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

04 серпня 2026 рокуСправа № 921/702/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. у складі судді Гевка В.Л. розглянувши заяву без номера від 22.07.2026 (вх.№5811 від 23.07.2026), подану через систему "Електронний суд", Акціонерним товариством "Акцент Банк" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом : Акціонерного товариства "Акцент Банк", 49074, вул. Батумська, 11, м. Дніпро,

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНОГРУП", вул. Подільська, 42, м. Тернопіль,

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

про солідарне стягнення заборгованості в сумі 423 140,27 грн.

За участі представників сторін та їх учасників:

Позивача: не з`явився;

Відповідача 1: не з`явився;

Відповідача 2 : не з`явився.

1. Суть справи.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області (суддя Боровець Я.Я.) перебувала справа №921/702/25 за позовом: Акціонерного товариства "Акцент Банк", до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНОГРУП", 2. ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в сумі 423 140,27 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.05.2026 позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНОГРУП" та ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНОГРУП" та ОСОБА_1 на користь АТ Акцент-Банк заборгованість за кредитним договором в розмірі 412 140,27 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНОГРУП", вул. Подільська, 42, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40539582 на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк", вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080 2 472,84 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк", вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080 2 472,84 грн судового збору.

23.07.2026 на адресу суду від Акціонерного товариства "Акцент Банк" надійшла заява (вх.№5811 від 23.07.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/702/25.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2026 згідно табеля обліку використання робочого часу суддів Господарського суду Тернопільської області суддя Боровець Я.Я. перебуває у відпустці.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 для розгляду заяви визначено суддю Гевка В.Л.

Враховуючи зазначене, суд призначив судове засідання для розгляду заяви без номера від 22.07.2026 (вх.№5811 від 23.07.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, поданої представником позивача на 04.08.2026.

Позивач та Відповідачі 1,2 участі уповноважених представників у призначеному судовому засіданні 04.08.2026, не забезпечили.

04.08.2026 суд ухвалив додаткове рішення у справі.

2.Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція заявника (позивача у справі).

У поданій суду заяві без номера від 22.07.2026 (вх.№5811 від 23.07.2026) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №921/702/25, АТ "Акцент-Банк" із урахуванням того, що питання щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн при ухваленні рішення від 06.05.2026 вирішено не було, просить суд про ухвалення Додаткового рішення у справі №921/702/25, яким стягнути з відповідачів 1,2 суму правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн, з підстав зазначених у заяві.

2.2. Правова позиція Відповідачів 1,2 у справі.

Відповідачі 1,2 - явку уповноважених представників у судове засідання 04.08.2026 не забезпечили, будь яких заяв чи клопотань суду не надали.

3. Фактичні обставини, встановлені судом у розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення.

23.07.2026 на адресу суду від Акціонерного товариства "Акцент Банк" надійшла заява (вх.№5811 від 23.07.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/702/25.

Заява АТ "Акцент-Банк" мотивована тим, що оскільки при ухваленні рішення від 06.05.2026 судом питання щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн вирішено не було, тому просить суд про ухвалення Додаткового рішення, яким стягнути з відповідачів 1,2 суму правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн, з підстав визначених у заяві.

При цьому зазначає, що дана сума передбачена п. 4.2 Договору про надання правової допомоги, а саме - додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді «Гонорару успіху». «Гонорар успіху» становить 5% (п`ять відсотків) від ціни позову, але не менше 3000 грн. та не більше 15000 грн., по справах немайнового характеру «Гонорар успіху» становить 5000 грн.

Також зауважує, що стягнення гонорару успіху передбачене є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

При цьому зазначає, що "гонорар успіху" погоджений сторонами у договорі під відкладальною умовою (у разі досягнення результату) є складовою частиною гонорару адвоката і належить до судових витрат, а відтак вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і гонорар успіху за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.

Крім того, позивач звертає увагу, що при пред`явленні позову банком надавались наступні докази: Договір про надання правової допомоги, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, Ордер адвоката.

4. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд, ухвалюючи додаткове рішення.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Із змісту статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

- договір про надання правничої допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

- за своєю правовою природою договір про надання правничої допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правничої допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Згідно частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 244 ГПК України).

Отже, додаткове рішення це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 4 статті 244 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

5. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених позивачем.

Суд, розглянувши та надавши оцінку вказаній заяві щодо покладення на Відповідачів - 1,2 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, задовольняє її частково, з огляду на таке.

В обґрунтування поданої заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент Банк", до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНОГРУП", 2. ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в сумі 423 140,27 грн, представником позивача надано суду копії : Договору №2812-1/2023 від 28.12.2023 про надання правової допомоги із Додатковими угодами №2 від 31.12.2024 та №3 від 31.12.2025, Ордеру серії АЕ №1251171 від 09.01.2024 та Свідоцтва про право на заняття Омельченко Євгеном Володимировичем адвокатською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2023 між Адвокатом Омельченко Євгеном Володимировичем, що діє на підставі Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю ДП №4257 від 22.04.2019р, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області, який іменується в подальшому «Адвокат», з однієї сторони, та Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» код ЄДРПОУ 14360080, адреса 49074 м. Дніпро, вул. Батумська, 11, в особі Голови Правління Кандарова Юрія Васильовича, який діє на підставі Статуту, іменується в подальшому - «Клієнт», з другої сторони укладено даний Договір про надання правничої допомоги (№2812-1/2023).

За цим Договором адвокат зобов`язується за дорученням Клієнта на умовах та в порядку, передбаченому Договором надати правову допомогу Клієнту, як його представник в судах всіх інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах внутрішніх справ (поліції) та прокуратури, СБУ, фіскальної служби, виконавчої служби, перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами та будь-якими іншими органами та особами, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар за надані послуги, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням Договору.

Пунктом 4.2. Договору сторони домовились що додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді «Гонорару успіху». «Гонорар успіху» становить 5% (п`ять відсотків) від ціни позову, але не менше 3000,00 грн та не більше 15000,00 грн, по справах немайнового характеру «Гонорар успіху» становить 5000,00 грн.

Згідно пункту 4.4. Договору оплата «Гонорару успіху» проводиться після отримання відповідного судового рішення по справі.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо) … Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Суд, у контексті оцінки доказів, поданих Акціонерним товариством "Акцент-Банк" на обґрунтування заяви, та погодження сторонами у Договорі фіксованого гонорару звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати АТ "Акцент-Банк" були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

При цьому, суд враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в якій остання підтвердила свій висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Оскільки юридична кваліфікація правовідносин у цій справі не є складною, зважаючи на численну кількість поданих стягувачем позовних заяв у інших справах, на переконання суду, такі вимоги як стягнення з відповідачів "гонорару успіху" в сумі 15 000,00 грн у зв`язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у цій справі (задоволення позовних вимог рішенням від 06.05.2026) не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування шляхом покладення на відповідачів-1,2, з огляду на обставини цієї справи, матиме надмірний характер.

Аналогічний правовий висновок щодо стягнення "гонорару успіху" у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17, від 19.04.2023 у справі №911/2410/13, від 01.11.2023 у справі №911/4670/13.

Суд зважає на те, що у матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги. В той же час, згідно опису до Заяви про ухвалення додаткового рішення, відсутні такі докази як Акт приймання-передачі виконаних адвокатом робіт із детальним описом витраченого адвокатом часу на види робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Слід, також, зазначити, що у даній справі відбулось шість судових засідань, в жодному з яких адвокат участі не брав, зазначивши в позовній заяві про розгляд справи за відсутності представника позивача ТОВ "Акцент - Банк". Відсутність адвоката зафіксована протоколами судових засідань.

При цьому, суд зауважує, що протягом всього періоду розгляду справи №921/702/25 адвокатом позивача крім позовної заяви із додатками, інших документів (доказів, заяв чи клопотань, відповіді на відзив, тощо), суду не подавалось.

З огляду на зазначене, суд визнає розмір вартості наданих послуг, заявлених до стягнення з Відповідачів -1,2 неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг АТ "Акцент - Банк", оскільки неможливо встановити, які саме витрати поніс позивач при зверненні із позовом до суду та розглядом даної справи.

Так, виходячи з критерію реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених АТ "Акцент-Банк" суд, з огляду на вищенаведене, дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

У розгляді заяви суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини.

Матеріали справи та зміст судового рішення свідчить про те, що правова позиція АТ "Акцент-Банк" була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.

При цьому, через ненадання позивачем акту приймання передачі наданих послуг із описом робіт (наданих послуг) із деталізованим обсягом затраченого часу, ціни і т.д., суд вважає, що в даному випадку, позивачем не доведено їх реальність - дійсність понесення у межах розгляду даної справи як і їх необхідність, і також їх вартість, а з огляду на предмет та підстави позову, однотипність та стандартність справи, суд ставить під сумнів їх необхідність та реальність.

Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, додані до неї, а також наявні в матеріалах справи документи, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу в сумі 15 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, витрати у заявленому розмірі не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про невідповідність заявлених ТОВ "Акцент-Банк" витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо реальності, розумності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Наведеним спростовуються доводи заявника стосовно необхідності відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

З огляду на встановлені у справі обставини, з урахуванням вищенаведеного, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства, суд, використовуючи право, надане йому статтею 129 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів 1,2 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених АТ "Акцент-Банк", у розмірі 3 000,00 грн, що вбачається справедливим, необхідним та розумним при наданні правничої допомоги у розгляді справи №921/702/25 в суді.

У витратах на послуги адвоката в сумі 12 000,00 грн, суд відмовляє як надмірно нарахованих та безпідставно заявлених.

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, 233, 236, 241, 244 з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву без номера від 22.07.2026 (вх.№5811 від 23.07.2026), подану через систему "Електронний суд", Акціонерним товариством "Акцент Банк" про ухвалення додаткового рішення у справі №921/702/25, задовольнити частково.

2. Судові витрати у складі правничої допомоги адвоката у розмірі 1 500,00 грн покласти на відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНОГРУП", у розмірі 1500,00 грн покласти на відповідача-2 ОСОБА_1 .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНОГРУП", вул. Подільська, 42, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40539582 на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк", вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн. 00 коп. правничої допомоги.

4. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк", вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн. 00 коп. правничої допомоги.

5. В іншій частині заяви, відмовити у задоволенні.

6. Накази видати після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне додаткове рішення (з урахуванням перебування судді у відпустці) складено 19.08.2026. Повний текст додаткового рішення надіслати учасникам справи до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко