Decision № 139112950, 30.07.2026, Zhovtnevyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 201/16790/25

Провадження № 2/201/1920/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

за участю секретаря Піняєва В.Д.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог представниця позивачки - адвокатка Нугаєва В.В. (діє на підставі ордеру серії АЕ № 1457067 від 22.12.2025р.) посилалася на те, що ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ще за життя ОСОБА_2 звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) із вимогою зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року у справі №160/12724/20 зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 21.09.2020 року №Б-с-1413, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. На виконання рішення суду по справі № 160/12724/20 від 18.11.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснило перерахунок довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 року, розмір якого після перерахунку складає 77 450,79 грн. та виплачується щомісячно.

Також, на виконання зазначеного рішення суду по справі № 160/12724/20 від 18.11.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за період з 19.02.2020 року по 31.01.2021 року нараховано суму довічного грошового утримання судді, яка підлягає виплаті та становить 742 114,93 грн.

Суму довічного грошового утримання у розмірі 742 114,93 грн. ОСОБА_2 не отримав на дату смерті, що підтверджуються відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про недоотримане довічне грошове утримання ОСОБА_2 » на запит Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори від 26.08.2025 № 0400-010402-6/160901. Отже, померлому батьку позивачки було нараховане, проте не виплачене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 742 114,93 грн.

Вважає, що належним способом захисту порушеного права позивачки є стягнення нарахованої за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/12724/20 заборгованості в сумі 742 114,93грн.

На підставі викладеного, просить стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській область на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді недоотриманого спадкодавцем ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 742 114,93 грн.

Представником позивачки адвокатом Нугаєвою В.В. через підсистему «Електронний суд» подана заява про розгляд справи без її участі.

Відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в порядку ст. 178 ЦПК України не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачка є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка є інвалідом 1 групи з дитинства, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 . Позивачка була зареєстрована з ОСОБА_2 на момент його смерті, що підтверджується листом Дніпровської міської ради № 10/5-808 від 24.04.2025 року.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.08.2025р., посвідченого державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С., спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_1 , позвачка у цій справі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 р. по справі № 160/12724/20, зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 21.09.2020 року №Б-с-1413, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.

На запит Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори з питання неодержаної суми довічного грошового утримання ОСОБА_2 , ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 26.08.2025р. була надана відповідь про те, що відповідно до статті 142 розділу Х Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена виплата недоотриманої суми довічного грошового утримання. Одночасно ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що згідного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 р. по справі № 160/12724/20 була нарахована доплата довічного грошового утримання в сумі 742 114,93 грн. (сімсот сорок дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 93 коп. ОСОБА_2 .

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, право на отримання належного ОСОБА_2 , але не отриманого довічного грошового утримання судді у відставці, передається позивачці, як його доньці і спадкоємиці першої черги.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, судді, який вийшов у відставку може виплачуватися або пенсія на умовах, визначених законом, або щомісячне довічне грошове утримання судді, в залежності від вибору останнього.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Так, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому Державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв`язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності,смерті годувальника. Щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка призначається при звільненні судді у відставку та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України, як захід матеріального забезпечення.

Окрім того, встановлене державою матеріальне й соціальне забезпечення судді (пенсійне забезпечення та довічне грошове утримання судді) мають спільну мету та призначення й є однією з форм гарантій незалежності судді, що кореспондує ст. 126 Конституції України.

Відповідно ж до норм чинного законодавства України (п. 10 ч. 5 ст. 48, ч. 1 ст., 140 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») забезпечення незалежності судді досягається в тому числі у спосіб надання певних соціальних гарантій членам їх сімей.

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання за своєю суттю є регулярною грошовою виплатою у зв`язку із звільненням судді у відставку, яка виплачується територіальними органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання зберігається за суддею у відставці і після досягнення пенсійного віку, встановленого Законом № 1058-1V.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що визначені в даному нормативному акті поняття «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці» за змістом закону є тотожними, про що свідчить їх викладення у назві статті 142 зазначеного Закону єдиним реченням («Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці») та відносяться до соціальних виплат.

У рішенні від 3.062013 року № 3-рп/2013 (справа № 1 -2/2013) Конституційний Суд зазначив що «визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості».

Також за іншим судовим рішенням «здійснюючи перевірку вказаного положення на відповідність Основному Закону України Конституційний Суд України виходить з того, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді та полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня,: гідного його статусу» (рішення КСУ від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, Справа № 1-8/2016).

Позивачка є донькою спадкодавця і відноситься до спадкоємців першої черги за законом.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії/щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що підлягали виплаті пенсіонерові, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.10.2022 року у справі № 727/12371/21 припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 263/12032/20, від 18 жовтня 2023 року у справі № 243/12679/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Отже, в судовому засіданні було встановлено, що на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 р. у справі № 160/12724/20, яке було ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, провело ОСОБА_2 перерахунок пенсії з 19.02.2020 р.

Однак суми пенсії, що належали батьку позивачки, залишилися недоодержаними у зв`язку із його смертю, що не заперечується відповідачем.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що донька ОСОБА_2 ОСОБА_1 як спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на належні йому суми пенсії, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органів пенсійного фонду підлягає задоволенню і є ефективним засобом поновлення її порушених прав.

Правові підстави для застосування положень статті 141 ЦПК України відсутні, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат вона не надала.

Керуючись ст.ст. 12, 15, 16, 316-319, 321, ч.ч. 1,2 ст. 325, ст.ст. 328, 392, 1216- 1223, 1227, 1258,1261-1265, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6, 10 - 13, 43, 44, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення нарахованого, але не виплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка набута в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 742 114 (сімсот сорок дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 93 копійок

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів. Повний текст рішення буде складений впродовж 10 днів.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26.

Суддя: Д.О. Покопцева