Court ruling № 139101913, 19.08.2026, Mukachevo City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 306/1413/26

2/303/3259/26

УХВАЛА

про продовження строку залишення позовної заяви без руху

19 серпня 2026 року м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Заболотний А.М., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення,-

в с т а н о в и в:

До Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 31, ч. 3 ст. 41 ЦПК України від Свалявського районного суду Закарпатської області надійшла на розгляд цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виселення.

12.08.2026 року автоматизованою системою документообігу суду для розгляду судової справи визначено головуючого суддю Заболотного А.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026 року.

Провадження у цій справі не відкрито.

При вирішенні питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд, передусім, виходить з того подана позовна заява повинна бути подана з додержанням вимог, визначених ст.ст. 175-177 ЦПК України.

Ухвалою від 13.08.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

18.08.2026 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява в якій вона, зокрема, просить суд продовжити визначений ухвалою від 13.08.2026 року строк для усунення недоліків позовної заяви.

Заява ОСОБА_1 в цій частині обґрунтована тим, що копія ухвали суду від 13.08.2026 року надійшла їй у п`ятницю, а саме 14.08.2026 року, тобто саме напередодні вихідних. Враховуючи, що суд надав мінімально можливий п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви і частина строку припадає на вихідні та неробочі дні, ОСОБА_1 просить продовжити строк усунення недоліків позовної заяви до 10 днів.

Крім того, у поданій до суду 18.08.2026 року заяві ОСОБА_1 також просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Заяву в цій частині обґрунтовує тим, що є потерпілою у кримінальному провадженні за незаконне проникнення відповідачами до її житла. Потерпілі у кримінальних провадженнях судовий збір за захист своїх прав не сплачують так як це прямі норми Закону України «Про судовий збір». Предметом цієї справи є також захист житлових прав, що теж є підставою для звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Також зазначає, що суду надані докази про відкрите виконавче провадження щодо стягнення з неї коштів. При цьому, у храмове престольне свято Успіння Пресвятої Богородиці, яке позивач завжди святкує, їй надійшло сповіщення про відкриття ще одного виконавчого провадження № 81749049. На підтвердження таких обставин позивач надає інформацію з Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Також заяву в цій частині обґрунтовує тим, що не може розпоряджатись рядом об`єктів свого нерухомого майна, бо частину об`єктів нерухомості свавільно зайняли відповідачі та вкрали з належні їй документи на власність.

За таких обставин зможе сплатити судовий збір тільки після закінчення виконавчого провадження № 80263667.

Вирішуючи заяву в частині заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд зазначає про наступне.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви. Розміри ставок судового збору встановлено ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях наведено у ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

До таких категорій ОСОБА_1 не належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).

Наведеними положеннями Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити, розстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.

Суд зазначає, що простого факту відсутності у сторони коштів для оплати судового збору само по собі недостатньо для безумовного висновку про необхідність надання відстрочки або розстрочки сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору при поданні позовної заяви.

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

При цьому особа, яка заявляє клопотання про відстрочення/розстрочення/звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, повинна навести доводи та надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як зазначено в п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 0940/2276/18, провадження № 11-336апп20, з аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Відтак суд повідомляє позивача, що факт наявності скрутного матеріального становища не є апріорі підтвердженням наявності підстав для відстрочення сплати судового збору, оскільки перебування в статусі боржника у виконавчих провадженнях № 80263667 та № 81749049, перебування в статусі потерпілої у кримінальному провадженні, звернення до суду за захистом житлових прав та накладення арешту на майно/кошти жодним чином не свідчить про відсутність доходу.

Отже особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи та надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином звертаючись до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового, позивач не підтвердила неспроможність сплати належної суми судового збору у встановленому законом порядку. Тому позивачу, за наявності, потрібно надати докази на підтвердження наведених обставин, а саме незадовільного майновового стану. Такими доказами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (у тому числі, фіскальних органів) за попередній календарний рік, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, наявність чи відсутність рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, тощо.

Наведені позивачем доводи не дають достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, що відповідає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом цієї практики щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19.06.2001 року, п. 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26.07.2005 року, п. 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26.07.2005 року, п.п. 63-64).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20.02.2014 року, п. 111).

З огляду на зазначене, враховуючи положення ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 для відстрочення сплати судового збору.

Тож судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Розмір та порядок сплати судового збору у цій справі чітко відображений в ухвалі від 13.08.2026 року, якою цю позовну заяву було залишено без руху.

Вирішуючи заяву в частині продовження визначеного ухвалою від 13.08.2026 року строку для усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає про наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 6 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Судом при постановлені ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відтак, з метою забезпечення реалізації права на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 13.08.2026 року, на строк п`ять днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 127, 175, 177, 185 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

Заяву позивача ОСОБА_1 , що надійшла до суду 18.08.2026 року, задовольнити частково.

Клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі залишити без задоволення.

Продовжити позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.08.2026 року.

Решту вимог заяви позивача ОСОБА_1 , що надійшла до суду 18.08.2026 року, залишити без задоволення.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху передбачені ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Заболотний