Court ruling № 139038245, 07.08.2026, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 308/14013/25

1-кс/308/2863/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією в м.Ужгород) ТУ ДБР України у м. Львові ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025140160000340, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 372 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з вищевказаною скаргою, в якій просить:

- скасувати постанову слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією в м.Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_4 від 13.04.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025140160000340 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 372 КК України;

- зобов`язати орган досудового розслідування Шостий слідчий відділ (з дислокацією у м.Ужгороді) ТУ ДБР, розташоване у м.Львові у кримінальному провадженні №62025140160000340 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 372 КК України виконати вимоги ч.2 ст. 55 КПК України відносно потерпілого ОСОБА_3 .

Скарга обґрунтована тим, 05.05.2026 через адміністрацію установи ВП№9 отримав копію постанови від 13.04.2026 старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією в м.Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні за № 62025140160000340 від 22.03.2025 за ч.2 ст. 372 КК України, яке було внесено до ЄРДР 22.03.2025 за відомостями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , викладеними у повідомленні про злочин від 08.01.2025, згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2025, якою було зобов`язано уповноважену особу ДБР внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст. 372 КК України відносно ОСОБА_3 та розпочати досудове розслідування.

Згідно матеріалів розпочатого досудового розслідування кримінального провадження №62025140160000340 від 22.03.2025 за ч.2 ст. 372 КК України за повідомленням потерпілого ОСОБА_3 та заявника ОСОБА_5 , то слід зазначити, що права і обов`язки потерпілого у ОСОБА_3 виникли з моменту подання 08.01.2025 про вчинення відносно ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ч.2 ст. 372 КК України, що гарантовано ч.2 ст. 55 КПК України, про що ОСОБА_3 постійно заявляв органу досудового розслідування.

Тому посилання старшого слідчого ОСОБА_4 в постанові про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим, що ОСОБА_3 01.09.2025 подав клопотання про визнання останнього потерпілим в рамках кримінального провадження №62025140160000340 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 372 КК України, не відповідає дійсності і є нічим, як внесення службовою особою слідим ОСОБА_4 завідомо неправдивої інформації відносно ОСОБА_3 в постанові від 13.04.2026.

01.04.2026 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області була розглянута скарга потерпілого ОСОБА_3 на постанову від 23.01.2026 старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією в м.Ужгороді) ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_4 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 62025140160000340 від 22.03.20025 за ч.2 ст. 372 КК України та постанова слідчого ОСОБА_4 про відмову у визнані потерпілим ОСОБА_3 була скасована як незаконна.

Замість виконання ухвали від 01.04.2026 слідчого судді, якою скасовано постанову від 23.01.2026 старшого слідчого ОСОБА_4 про відмову у визнані потерпілим, потерпілому ОСОБА_3 не було вручено пам`ятку про права та обов`язки потерпілого, що гарантовано ч.2 ст. 55 КПК України та не проведено допит потерпілого, а винесено старшим слідчим ОСОБА_4 повторно завідомо незаконну постанову від 13.04.2026 про відмову у визнані потерпілим, яку отримав 05.05.2026.

При цьому, старший слідчий ОСОБА_4 в постанову про відмову у визнанні потерпілим внесла знов неправдиві відомості про те, що ОСОБА_3 відмовився давати пояснення/показання, які б могли свідчити про наявність/відсутність спричиненої шкоди останньому.

Звертає увагу суду, що з моменту подання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ДБР повідомлення про злочин від 08.01.2025, вчинений за ч.2 ст. 372 КК України відносно потерпілого ОСОБА_3 , протягом 16 місяців органом досудового розслідування ОСОБА_3 не вручено пам`ятку про права та обов`язки потерпілого та не допитані у кримінальному провадженні № 62025140160000340 від 22.03.20025 ні потерпілий ОСОБА_3 , ні заявник ОСОБА_5 . Також протягом цих місяців ніхто із уповноважених слідчих для проведення слідчих дій з ОСОБА_3 до УВП-9 не звертався.

Тому є незрозумілим, коли ОСОБА_3 відмовився давати пояснення/показання, як про це вказано старшим слідчим ОСОБА_4 в постанові про відмову у визнанні потерпілим.

Крім того, участь старшого слідчого ОСОБА_4 у розгляді матеріалів кримінального провадження № 62025140160000340 від 22.03.20025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.372 КК України є сумнівною, оскільки згідно наданого витягу з ЄРДР, остання не входить в групу слідчих.

Не виконання слідчим ОСОБА_4 ухвали від 01.04.2026 слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про допит потерпілого ОСОБА_3 після скасування незаконної постанови від 23.01.2026, старшим слідчим ОСОБА_4 13.04.2026 винесено повторно постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка по суті є голослівною, безпідставною, з внесенням завідомо неправдивих відомостей в бік потерпілого ОСОБА_3 про те, що 01.09.2025 подано клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим та про те, що ОСОБА_3 відмовився давати пояснення/показання, як зазначено в постанові слідчого.

Старший слідчий ОСОБА_4 в постановах про відмову у визнанні потерпілим маніпулює ст.. 55 КПК України та попирає права та обов`язки потерпілого, гарантовані згідно вимог ч.2 ст. 55 КПК України.

Таким чином, органом досудового розслідування в особі старшого слідчого ОСОБА_4 в черговий раз грубо порушуються права потерпілого на отримання відшкодування завданої значної моральної та матеріальної шкоди за притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності та позбавлення волі довічно, що пов`язано з приховуванням фактів фальсифікації та штучним створенням доказів процесуальних документів кримінальної справи №9311202 органом досудового слідства прокуратури Тячівського району Закарпатської області, яка знаходиться в архіві Закарпатського апеляційного суду.

В судовому засіданні заявник підтримав скаргу, з наведених в ній підстав.

Слідчий ТУ ДБР у м. Львові в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду скарги був повідомлений, причини неявки суду не відомі. Разом з тим, надав матеріали кримінального провадження №62025140160000340 від 22.03.2025 за ч.2 ст. 372 КК України.

Згідно з ч.3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши подану скаргу та додані до неї матеріали, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно з п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно положень ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Так, з матеріалів кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією в м.Ужгород) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140160000340 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.372 Кримінального кодексу України.

Як випливає з матеріалів кримінального провадження, відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 внесені на підставі ухвали слідчого судді від 18.02.2025.

Постановою керівника Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгород) ОСОБА_6 від 22.03.2025 створено слідчу групу слідчих у кримінальному провадженні та доручення проведення досудового розслідування.

24.03.2025 направлено повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні.

01.09.2025 ОСОБА_3 звернувся за скаргою до Закарпатської обласної прокуратури, в якій просив: вжити дієвих заходів реагування на невиконання службовими особами своїх службових обов`язків у кримінальному провадженні обов`язків у кримінальному провадженні №62025140160000340, прокурор ОСОБА_7 , якого поставили керівником групи в здійсненні та проведенні процесуальних дій, ним не виконано; зобов`язати старшого слідчого ОСОБА_8 Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгороді) Територіального бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, уповноваженого на розслідування кримінального провадження №62025140160000340, про вручення (пам`ятки потерпілого), та провести згідно в рамках закону, допит потерпілого ОСОБА_3 , взяти покази, розпочати другий етап даного провадження; встановити остаточні процесуальні розумні строки про закінчення даного провадження та направити рішення на адресу потерпілого.

10.10.2025 прокурором Закарпатської обласної прокуратури надані старшому слідчому в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові вказівки у кримінальному провадженні №62025140160000340 в порядку п.4 ч.2 ст. 36 КПК України.

30.12.2025 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області задоволено частково скаргу ОСОБА_3 та зобов`язано слідчих Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 6202514016000034 від 22.03.2025 року розглянути клопотання ОСОБА_3 в порядку ст. 220 КПК України від 01.09.2025 року, у строк відповідно до вимог передбачених ч.1ст. 220 КПК України, з моменту отримання копії даної ухвали та у встановлений ч.2 ст.220 КПК України спосіб повідомити останнього.

23.01.2026 постановою старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_4 відмовлено у визнанні потерпілим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 6202514016000034 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 372 КК України.

31.03.2026 старшим слідчим Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_4 надано доручення про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.. 40 КПК України.

01.04.2026 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області скаргу ОСОБА_3 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_4 від 23.01.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025140160000340 від 22.03.2025.

03.04.2026 отримано з Хустського районного суду Закарпатської області витребувані документи, а саме копію ухвали Хустського районного суду від 11.12.2023, копію ухвали Закарпатського апеляційного суду від 04.12.2024

14.04.2026 отримано копії ухвал із Закарпатського апеляційного суду, а саме копію ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 20.02.2017; копію ухвали Закарпатського апеляційного суду від 31.08.2021; копію ухвали Закарпатського апеляційного суду від 01.05.2023; копію ухвали Закарпатського апеляційного суду від 04.12.2024.

13.04.2026 постановою старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_4 відмовлено у визнанні потерпілим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №6202514016000034 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 372 КК України.

З постанови яка оскаржується, слідчим Шостого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові майором Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №62025140160000340 від 22.03.2025 за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 372 КК України.

Як випливає з даної постанови, слідчим зазначено, що на адресу ТУ ДБР у м.Львові наддійшла ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 01.04.2026 , відповідно до якої скасовано постанову від 23.01.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 6202514016000034 від 22.03.2025.

В ході розгляду клопотання ОСОБА_3 про визнання потерпілим у кримінальному провадженні слідчим було прийнято рішення про відмову у її задоволенні. Під час досудового розслідування не отримано будь-яких відомостей з приводу завдання будь-якої шкоди даним кримінальним правопорушенням ОСОБА_3 . Не було встановлено будь-яких даних, котрі б вказували на наявність збитків заподіяних ОСОБА_3 .

Зазначене обґрунтовано тим, що вироком апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2003 ОСОБА_3 визнано винним та засуджено: за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст. 152 КК України до покарання у вигляді 13 років позбавлення волі; за п. 1, 2, 9 ч.2 ст. 115 КК України до покарання у вигляді довічного позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Верховного суду України від 24 липня 2003 року даний вирок залишено без змін.

У випадку встановлення факту невинуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 152 КК України під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, були б наявні підстави для визнання останнього потерпілим у рамках кримінального провадження №62025140160000340 від 22.03.2025.

Однак, ухвалою Хустського районного суду від 11 грудня 2023 року заяву ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

У свою чергу, потерпілим від злочину за ст. 372 КК України є особа невинувата у вчиненні того злочину, що їй інкримінується.

Вказане узгоджується із положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та практики Верховного суду (постанова від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19), згідно яких право громадян на сатисфакцію настає виключно внаслідок незаконного притягнення йоги до відповідальності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доти, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлені обвинувальним вироком суду. При цьому Основний Закон України визначає,| що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Зауважимо, що у рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. № 12-рп/2011 надано офіційне тлумача ч. З ст. 62 Конституції України, згідно з яким обвинувачення не мі ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Згідно Рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р., у справі за конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумача положень ч. 3 ст. 80 Основного Закону України моментом настання кримінальної відповідальності є момент набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Підтверджується сказане і статтями 62 Конституції України та 2 КК України, в яких проголошується невинуватість особи до того моменту, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.

Так, на сьогодні, під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні будь-які докази, які б свідчили про те, що можливим вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_3 завдано моральної, фізичної або майнової шкоди відсутні.

ОСОБА_3 відмовився давати пояснення/показання, які б могли свідчити про наявність/відсутність спричиненої шкоди останньому.

Зазначена постанова відповідно до положень ст.110 КПК України, містить достатньо відомостей про зміст обставин, які стали підставами для прийняття постанови, у ній наведено належні мотиви на спростування доводів ОСОБА_3 зазначених у заяві, наведено обґрунтування необхідності прийняття рішення про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні.

Зазначений висновок слідчого підтверджений сукупністю належних та допустимих доказів, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025140160000340.

Слід зазначити, що ч. 5 ст. 55 КПК України надає слідчому, прокурору право винести постанову про відмову у визнанні потерпілим в тому разі, якщо заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди.

У постанові про відмову у визнані потерпілим зазначені доводи відносно не заподіяння заявнику шкоди слідчим.

Як випливає з постанови про зміну складу слідчої групи та доручення проведення досудового розслідування від 18.12.2025, постанова про відмову у визнанні потерпілим прийнята повноважною особою.

Враховуючи вищевикладене, постанова слідчого скасуванню не підлягає.

Так само й не підлягає до задоволення вимога про зобов`язати органа досудового розслідування Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгороді) ТУ ДБР, розташоване у м.Львові у кримінальному провадженні №62025140160000340 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 372 КК України виконати вимоги ч.2 ст. 55 КПК України відносно потерпілого ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 55, 220, 303, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_3 на на постанову старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією в м.Ужгород) ТУ ДБР України у м. Львові ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025140160000340, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 372 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Оголошення повного тексту ухвали 11.08.2026 об 16-35 год.

Слідчий суддя: ОСОБА_1