Decision № 138976147, 13.08.2026, Darnytskyi District Court of Kyiv City

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/26738/25

провадження № 2/753/1476/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Заставенко М.О.,

при секретарі - Козін В.Є.,

за участю

позивача - ОСОБА_1 ,

представників позивача - Компанієць А.В., ОСОБА_2

представника відповідача - Казіміренка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, недоплаченої премії та вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до ДП «Центр пробації», в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:

-визнати протиправними та скасувати наказ Державної установи «Центр пробації» від 03.11.2025 № 706/к «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ Державної установи «Центр пробації» від 10.11.2025 № 724/к «Про внесення змін до наказу Державної установи «Центр пробації» від 03.11.2025 № 706/к»;

-поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Державної установи «Центр пробації» з 11.11.2025;

-стягнути з Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.11.2025 по день ухвалення рішення суду;

-стягнути з Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 недоплачену премію за вересень і жовтень 2025 року у розмірі 255% та 675% від посадового окладу заступника директора Державної установи "Центр пробації" за вересень і жовтень 2025 року відповідно;

-стягнути з Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму вихідної допомоги при звільненні, з урахуванням суми недоплаченої премії за вересень і жовтень 2025 року.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним. Позивач працювала в Державній установі «Центр пробації» з 07.05.2018 на посаді заступника директора. Наказом Державної установи «Центр пробації» від 03.11.2025 №706/К була звільнена з посади заступника директора, у зв`язку із скороченням штату працівників, відповідно до пункту першого статті 40 КЗпП України. 29.08.2025 відповідач листом повідомив ОСОБА_1 (дата ознайомлення 05.09.2025) про скорочення посади заступника директора. Запропоновано її перевести на одну з посад, а саме: провідного фахівця відділу соціально-виховної роботи з суб`єктами пробації, психологічної допомоги, пробаційних програм та взаємодії з волонтерами пробації; провідного фахівця відділення взаємодії з волонтерами пробації та громадськими організаціями відділу соціально-виховної роботи з суб`єктами пробації, психологічної допомоги, пробаційних програм та взаємодії з волонтерами пробації, з чим вона не погодилася. Додатково 29.09.2025 відповідачем запропоновано позивачці перелік інших посад. Із пропозицією позивач ознайомилася 01.10.2025 та відмовилася від переведення на них, оскільки вони знаходяться в інших регіонах, а не в м. Києві. Позивачка вважає своє звільнення необгрунтованим, фіктивним, незаконним, оскільки по фатку було відсутнє скорочення чисельності працівників, а відбулося лише перейменування посад без зміни функцій і завдань, які передбачені Законому України «Про пробацію». Роботодавцем порушено вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо виконання обов`язку працевлаштувати працівника. Крім того, порушено статтю 42 КЗпП України, а саме що при скороченні штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці слід враховувати переважне право працівників на залишення на роботі. Зазначає, вона має тривалий стаж роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України, який складає подан 25 років на різних посадах, з травня 2018 по листопад 2025 обіймала посаду заступника директора ДУ «Центр пробації». Також зазначає, що вагому частку її заробітної плати становить саме премія, і безпідставне зменшення її розміру призвело до зниження середньоденної заробітної плати, виходячи з якої відповідачем нараховані також інші виплати, зазначені в наказі про звільнення ОСОБА_1 , а саме вихідна допомога. Тому позивачка просить визнати звільнення незаконним, поновити її на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, недоотриману премію та недоотриману вихідну допомогу.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 27.01.2026 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

26.01.2026 позивачем до суду подане клопотання про долучення доказів.

16.02.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог посилаючись на наступне. ДУ «Центр пробаці» має свою структуру, яка затверджується Міністерством юстиції України. ОСОБА_1 , обіймаючи з 2018 року посаду заступника директора Державної установи «Центр пробації», перебувала у безстрокових трудових відносинах із зазначеною державною установою. Протягом 2025 року неодноразово відбувалися зміни структури Центру пробації. Наказом Міністерства юстиції України № 1971/к від 29.08.2025 було затверджено нову структуру Державної установи «Центр пробації», відповідно до якої введено посади заступника директора з питань пробації, виконання адміністративних стягнень та соціально-виховних заходів; заступника директора з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та організаційно-аналітичного забезпечення та заступник директора з питань міжнародної співпраці та партнерства, з одночасним скорочення однієї посади заступника директора. Також відбулися інші зміни у структурі установи на рівні відділів та секторів, що здійснювалося з метою належної організації діяльності Центру пробації та координації всіх її напрямків. Наказом Міністерства юстиції України № 2473/к від 05.11.2025 було затверджено нову структуру Державної установи «Центр пробації», відповідно до якого було введено посаду заступника директора Центру пробації з питань ветеранської політики з метою забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення такої категорії засуджених як ветерани війни та організації роботи в цьому напрямку. Враховуючи вищезазначені обставини, в Державній установі «Центр пробації» відбулося скорення штату працівників, а не зміни назви певних посад. листом Центру пробації від 29.08.2025 повідомлено ОСОБА_1 про скорочення посади заступника директора Державної установи «Центр пробації», яку вона обіймає, з одночасною пропозицією її переведення на запропоновані вільні посади провідних фахівців певних відділів центрального апарату установи. Ознайомившись із зазначеною посадою 05.09.2025 позивач відмовився з пропозицією бути переведеним на згадані посади. Листом-попередженням Центру пробації від 29.09.2025 було додатково запропоновано ОСОБА_1 перелік посад, на які вона може бути переведена через скорочення посади, яку обіймає. 01.10.2025 ОСОБА_1 ознайомилася із зазначеними пропозиціями та відмовилася від переведення на них. Зазначене свідчить про дотримання роботодавцем положень КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та інших, визначених трудовим кодексом, умов. Представник відповідача вважає, що положення КЗпП України не зобов`язують роботодавця надавати перелік усіх вільних посад для працевлаштування працівника, посада якого скорочується. ОСОБА_1 фактично відмовилася від переводу на запропоновані їй посади, у зв`язку з чим наказом в.о. директора Державної установи «Центр пробації» № 724/к від 10.11.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора вказаної державної установи у зв`язку із скороченням штату працівників, відповідно до пункту першого статті 40 КЗпП України. Після попередження ОСОБА_1 про скорочення її посади та можливе звільнення, вона втратила інтерес до роботи, об`єм виконуємої ним роботи зменшився і як наслідок цього зменшилося її навантаження та загальний внесок в результати роботи установи, в якій вона працювала. Крім того, позивачем не дотримувався встановлений в державній установі розпорядку робочого дня, а саме: з 08.00 до 17.00, з перервою на обід 12.00-12.45, в п`ятницю з 08.00 до 15.45. Так, відповідно до листа Генеральної дирекції ДКВС України від 05.01.2026 та долученої до нього вибірки з архіву подій прохідної за період з 01.09.2025 по 30.11.2025, встановлено, що ОСОБА_1 протягом періоду з 01.09.2925 по 20.11.2025 регулярно не дотримувалася зазначеного розпорядку робочого дня. У зв`язку з наведеним директором Центру пробації, який діяв в межах своїх повноважень, було прийнято рішення щодо визначення їй премії у вересні 2025 році у розмірі 455% від посадового окладу, у жовтні 2025 року - у розмірі 245% від посадового окладу та у листопаді 2025 року - у розмірі 225 % від посадового окладу. Відповідно до розрахункового листа за листопад 2025 року, з позивачем був здійснений повний розрахунок, у тому числі вихідна допомога при звільненні.

11.03.2026 представником позивача адвокатом Компанієць А.В. до суду подано заяву про зміну предмету позову.

12.03.2026 представником позивача адвокатом Компанієць А.В. до суду подано заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору.

23.03.2026 представником позивача адвокатом Компанієць А.В. до суду подано відповідь на відзив.

10.04.2026 представником позивача адвокатом Компанієць А.В. до суду подано додаткові пояснення з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

10.04.2026 представником позивача адвокатом Компанієць А.В. до суду подане клопотання про долучення доказів.

13.04.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Компанієць А.В. про долучення доказів.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.04.2026 закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

01.06.2026 представником відповідача до суду подані заперечення на додаткові пояснення представника позивача.

03.06.2026 предстаником відповідача до суду подані доповнення заперечень на додаткові пояснення представника позивача.

01.07.2026 представником позивача адвокатом Компанієць А.В. на виконання ухвали суду від 13.04.2026 подані роздруковані копії штатних розписів ДУ «Центр пробації».

В судовому засіданні позивач та її представники заявлені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представників, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Державній установі «Центр пробації» з 07.05.2018 на посаді заступника директора, що підтверджується копією наказу про призначення №30/К від 05.05.2018.

ОСОБА_1 , обіймаючи з 07.05.2018 посаду заступника директора Державної установи «Центр пробації», перебувала у безстрокових трудових відносинах із зазначеною державною установою.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.08.2025 за № 1971/к «Про затвердження структури Державної установи «Центр пробації» затверджено нову структуру Центру пробації та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 06.06.2025 № 1284/к «Про затвердження структури Державної установи «Центр пробації». Зазначеним наказом введено посади першого заступника директора; заступника директора з питань пробації, виконання адміністративних стягнень та соціально-виховних заходів; заступника директора з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та організаційно-аналітичного забезпечення та заступник директора з питань міжнародної співпраці та партнерства, з одночасним скорочення однієї посади заступника директора.

До листа Державної установи «Центр пробації» від 29.08.2025 № 3909/10/Ян-25 «Про надання пропозицій» за підписом виконуючого обов`язки директора ОСОБА_3 наведено обґрунтування пропозицій щодо внесення змін до структури Державної установи «Центр пробації», а саме: «З метою належної організації діяльності Центру пробації, її координації на всіх напрямках пропонується виокремлення відповідних функцій заступників директора, а саме: заступник директора з питань пробації, виконання адміністративних стягнень та соціально-виховних заходів; заступник директора з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та організаційно-аналітичного забезпечення та заступник директора з питань міжнародної співпраці та партнерства».

Зміна структури установи проводилася виконуючим обов`язки директора Державної установи «Центр пробації» ОСОБА_3.

05.09.2025 ОСОБА_1 ознайомилась з Листом відповідача від 29.08.2025 про скорочення посади заступника директора, яку вона обіймала, з одночасною пропозицією її переведення на одну з посад, а саме: провідного фахівця відділу соціально-виховної роботи з субєктами пробації, психологічої допомоги, пробаційних програм та взаємодії з волонтерами пробації; провідного фахівця відділення взаємодії з волонтерами пробації та громадськими організаціями відділу соціально-виховної роботи з субєктами пробації, психологічної допомоги, пробаційних програм та взаємодії з волонтерами пробації, з чим вона не погодилася.

Крім того, листом відповідача від 29.09.2025 додатково запропоновано ОСОБА_1 перелік інших посад, на які вона могла бути переведена. До зазначеного переліку посад було запропоновано обійняти ряд посад, які знаходяться у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській Чернівецькій, Чернігівській областях, а також посади фахівця, провідного інспектора у філіях Державної установи «Центр пробації» м. Києва та Київської області.

01.10.2025 позивач ознайомилася із зазначеними пропозиціями та відмовилася від переведення на них.

Наказом в.о. директора Державної установи «Центр пробації» № 706/к від 03.11.2025 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 05 листопада 2025 у зв`язку із скороченням штату працівників, відповідно до пункту першого статті 40 КЗпП України.

Наказом в.о. директора Державної установи «Центр пробації» № 724/к від 10.11.2025 внесені зміни до наказу № 706/к від 03.11.2025, а саме в абзаці 1 пункту 1 слова та цифри «05 листопада 2025 року» замінено на слова та цифри «10 листопада 2025 року».

Щодо позовних вимог в частині визнання звільнення ОСОБА_1 незаконним та поновлення на роботі, суд зазначає наступне.

Відповідно до трудового законодавства штат працівників визначається як сукупність посад, передбачених штатним розписом підприємства.

Скорочення штату означає зменшення кількості або повну ліквідацію певних посад, спеціальностей чи професій.

При цьому можуть одночасно вводитися інші посади, спеціальності чи професії, що може призвести до збереження або навіть збільшення загальної кількості працівників.

На відміну від цього, чисельність працівників - це фактичний склад працюючих осіб. Тому скорочення чисельності передбачає звільнення працівників через економічну необґрунтованість їх поточної кількості та необхідність її зменшення.

Отже, скорочення штату передбачає звільнення працівників конкретної професії у зв`язку з її виключенням зі штатного розпису, тоді як скорочення чисельності означає звільнення працівників різних професій або зменшення кількості працівників однієї професії.

У наказі Міністерства юстиції України від 06.06.2025 № 1284/к «Про затвердження структури Державної установи «Центр пробації» у структурі «керівництва» кількість штатних одиниць 6. У штатному розписі установи найменування посад керівництва:

-директор - 1 штатна посада;

- перший заступник - 1 штатна посада;

- заступник директора - 4 штатні посади.

У наказі Міністерства юстиції України від 29.08.2025 № 1971/к у структурі керівництва кількість штатних одиниць 5. У штатному розписі установи найменування посад керівництва:

-директор - 1 штатна посада;

-перший заступник директора - 1 штатна посада;

-заступник директора з пробації, виконання адміністративних стягнень та соціально-виховних заходів - 1 штатна посада;

-заступник дпректора з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та організаційно-аналітичного забезпечення - 1 штатна посада;

-заступник директора з питань міжнародної співпраці та партнерства - 1 штатна посада.

У наказі Міністерства юстиції України від 05.11.2025 № 2473/к, чинному на момент звільнення позивача, у структурі керівництва кількість штатних одиниць 6. У штатному розписі установи найменування посад керівництва:

-директор - 1 штатна посада;

-перший заступник директора - 1 штатна посада;

-заступник директора з пробації, виконання адміністративних стягнень та соціально-виховних заходів - 1 штатна посада;

-заступник дпректора з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та організаційно-аналітичного забезпечення - 1 штатна посада;

-заступник директора з питань міжнародної співпраці та партнерства - 1 штатна посада;

-заступник директора з питань ветеранської політики - 1 штатна посада.

Тобто, по чисельності штатних працівників керівництва на момент звільненя позивача нічого не змінилося, так і залишилося 6 штатних посад.

Як зазначає позивачка, лист Центру пробації від 29.08.2025 № 3909/10/Ян-25 «Про надання пропозицій» був направлений до Міністерства юстиції через систему «Меgapolis» і в той же день з Міністерства юстиції надійшло погодження нової структури Центру пробації та наказ про її затвердження. В той же день - 29.08.2025 (дата введення в дію нового штату) Центром пробації видано наказ від 29.08.2025 № 533/к «Про прийняття ОСОБА_4 », яким на посаду заступника директора з питань пробації, виконання адміністративних стягнень та соціально-виховних заходів Державної установи «Центр пробації» з 01.09.2025 було прийнято ОСОБА_4 .

Зазначений наказ підписаний електронним підписом виконуючим обов`язки директора Центру пробації ОСОБА_3 29.08.2025 о 17-25 год.

29.08.2025 Центром пробації видано наказ від 29.08.2025 № 534 «Про переведення працівників», яким ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які займали посади заступників директора, були переведені на посади заступника директора з питань цифрового розвитку, цийфрових трансформацій та організаційно-аналітичного забезпечення та заступника директора з питань міжнародної співпраці та партнерства відповідно.

На запит позивачки про наявні вакантні посади в Центрі пробації станом на 29.08.2025 повідомлено, що посада заступника директора з питань пробації, виконання адміністративних стягнень та соціально-виховних заходів була вакантною.

Натомість, як зазначає позивачка, на посаду заступника директора з питань пробації, виконання адміністративних стягнень та соціально-виховних заходів у нову штатну структуру з 01.09.2025 прийнятий працівник, який не відповідає кваліфікаційним вимогам до посади та не має відповідного досвіду роботи на цій посаді.

Представник відповідача заперечив щодо тверджень позивачки про невідповідність кваліфікаційним вимога та досвіду роботи ОСОБА_7 для призначення на посаду заступника директора з питань пробації, виконання адміністративних стягнень та соціально-виховних заходів, пояснивши в судовому засіданні, що на момент призначення ОСОБА_7 на вище вказану посаду вона мала вищу юридичну та психологічну освіти, має великий досвід роботи у правоохоронних органах. Тобто, відповідає вимогам займаній посаді.

Відповідно до Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також строковий трудовий договір до закінчення його дії, може бути розірваний власником або уповноваженим органом у випадках змін в організації виробництва та праці, включаючи ліквідацію, реорганізацію, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, а також скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

При цьому КЗпП допускає можливість звільнення працівника у випадку скорочення чисельності або штату працівників, коли немає можливості перевести його на іншу роботу за його згодою.

Роботодавець вважається таким, що виконав вимоги ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП щодо забезпечення працевлаштування працівника, якщо запропонував йому всі наявні на підприємстві вакансії, тобто вакантну посаду, що відповідає його професії чи спеціальності, або іншу роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який підлягає звільненню, всі наявні вакантні посади та роботу, яку він здатний виконувати, тобто ті, що відповідають його кваліфікації, освіті, досвіду роботи.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на роботодавця з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України , роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові запропоновані всі інші вакантні посади, які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.04.2015 року у справі №6-40-цс/15, від 25.05.2016 року у справі №6-3048-цс/15.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вище вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того у якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник. У цій же постанові Верховний Суд зазначає, що працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових відносин».

Тобто, якщо з моменту повідомлення працівника про скорочення та до моменту фактичного звільнення працівника на підприємстві з`явилися будь-які нові вакансії, на роботодавця покладається обов`язок повідомити про це працівника, який підлягає скороченню.

З огляду на викладене, не запропонування всіх вакансій під час скорочення штату та чисельності працівників є грубим порушенням трудового законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, незважаючи на наявність вакантних рівнозначних посад, які відповідають кваліфікації позивача, набутому досвіду роботи та рівню знань, жодної рівнозначної вакантної посади позивачці запропоновано не було. У попередженні від 29.08.2025 було запропоновано лише дві посади, а саме провідного фахівця відділу соціально-виховної роботи з субєктами пробації, психологічої допомоги, пробаційних програм та взаємодії з волонтерами пробації; провідного фахівця відділення взаємодії з волонтерами пробації та громадськими організаціями відділу соціально-виховної роботи з субєктами пробації, психологічної допомоги, пробаційних програм та взаємодії з волонтерами пробації.

На день вручення позивачці попередження, її тарифний розряд на посаді заступника директора був 15, посадовий оклад - 8 243,00 грн, розмір надбавки за складність, напруженість у роботі - 50% та премія за серпень 2025 року - 920%. Запропоновані посади провідного фахівця є відповідно з меншим тарифним розрядом - до 10, окладом - 5 815 грн, розміром надбавки за складність, напруженість у роботі - 30% та премією за серпень 2025 року - 465%. Тобто, запропоновані посади є значно нижчими за розміром посадового окладу, надбавкою та премією від посади заступника директора, яку позивачка займала. Тобто, така пропозиція посад від роботодавця є істотною зміною умов праці.

Відповідно до КЗпП України до істотних умов праці належать: система та розміри оплати праці; пільги; режим роботи; встановлення або скасування неповного робочого часу; суміщення професій; зміна розрядів і найменування посад тощо.

Станом на 05 вересня 2025 року відповідно до інформації Центру пробації вакантними посадами згідно з новою структурою залишались посади: начальника і заступника начальника відділу аналітики та звітності; начальника відділу комунікації і взаємодії з медіа. 05 листопада 2025, відповідно до нової структури ДУ «Центр пробації», відкрилася ще одна вакантна посада заступника директора Центру пробації.

Однак, у період перебування ОСОБА_1 на попередженні ці вакантні посади не були запропоновані позивачці.

Від переведення на одну з запропонованих посад з додатку позивачка не погодилась, оскільки вони не відповідають її набутому професійному досвіду роботи, знанням, навичкам, вмінням та є значно нижчими за тарифним розрядом, надбавкою за напруженість у роботі. А це відповідно до трудового законодавства є істотною зміною умов праці.

Крім того, запропоновані посади включали зміну її місця проживання з відповідними витратами на найм житла в іншій місцевості, відшкодування яких не передбачено чинним законодавством у сфері пробації.

Позивачка вказує, що упродовж усього періоду перебування на посаді з 2018 року по день звільнення з посади, вона не притягувалася до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 147 КЗпП.

Відповідно до вимог трудового законодавства роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Роботодавець вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, провадження № 61- 38337св18, від 09 червня 2021 року у справі № 444/372/20, провадження № 61-5325св21, від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, провадження № 61-787св17, від 10.09.2018 у справі №487/6407/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, провадження № 61-787св17, зазначено, що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33/цс/14 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17, провадження № 61-576/св/18, зроблено висновок, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким необхідно розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Також у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі 6-40/цс/15, від 25 травня 2016 року у справі 6-3048/цс/15 зроблено правовий висновок, а саме: «працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових відносин».

Також відповідно до статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Як зазначає позивачка, та було встановлено в судовому засіданні, її досвід роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України складає понад 25 років, що підтверджуєтья копією трудової книжки.

Зокрема, в ДУ «Центр пробації» вона пропрацювала безперервно з травня 2018 по листопад 2025.

Враховуючи встановлене, думку суду, відповідач мав запропонувати позивачці всі посади, які відповідають її рівню кваліфікації/досвіду, але жодна з посад роботодавцем запропонована позивачці не була.

Тому, з урахуванням всього вище викладеного та те, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, суд дійшов висновку про те, що звільнення позивачки відбулося без дотриманням вимог чинного законодавства та процедури звільнення, з порушенням її прав, а отже суд визнає звільнення позивачки незаконним.

Крім цього, в силу вимог частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади є підставою для його поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому, суд звертає увагу, що Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 Кодексу законів про працю України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. Незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство, установа, організація, що допустили таке незаконне звільнення.

З огляду на встановлені в цій справі обставини та наведене правове регулювання, суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Державної установи «Центр пробації» з 11.11.2025.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розмір такого стягнення обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (зі змінами), (далі - Порядок), виходячи із розміру середньоденної заробітної плати позивача.

Право на працю закріплено в статті 43 Конституції України, яка проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Так, питання обрахування середнього заробітку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулася подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Отже, у даному випадку - це заробітна плата за вересень та жовтень місяці 2025 року.

Відповідно до наданого розрахунку позивачки, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 336 755,50 грн (3 089,50 грн (середньоденна заробітна плата за червень та вересень 2025 року) х 109 робочих днів (період з дня звільнення 11.11.2025 по 13.04.2026).

Перевіривши наданий розрахунок стороною позивача, судом встановлено, що він проведені невірно, тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок, виходячи з наступного.

У даній справі немає підстав для зміщення розрахункового періоду на інші місяці (на серпень, липень чи червень), оскільки згідно з Порядком № 100, зміщення відбувається виключно тоді, коли в базових двох місяцях працівник не відпрацював жодного дня. Оскільки в цьому періоді є відпрацьовані дні, розрахунок проводиться строго за ці два місяці, але з виключенням певних днів та сум, а саме виключається період тимчасової непрацездатності з 27 по 31 жовтня 2025 року та сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахункових листків, заробітна плата за вересень 2025 становить 5 0 003,38 грн, за жовтень 2025 - 24 163,45 грн, загальний заробіток за вказаний період 74 166,83 грн. У вересні позивач має 22 робочих дня, у жовтні 17 робочих дні, а всього - 39 робочих дня.

Здійснивши перерахунок, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 376 539,29 грн (1 901,71 грн (середньоденна заробітна плата) х 198 робочих днів (період з дня звільнення 11.11.2025 по 13.08.2026).

При цьому, суд зазначає, що зазначена сума визначена без вирахування податків і обов`язкових платежів, оскільки їх утримання та перерахування є обов`язком роботодавця як податкового агента під час фактичної виплати заробітної плати працівнику.

Щодо позовних вимог в частині стягнення недоплаченої премії та недоплаченої суми вихідної допомоги, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивачка, розмір її премії у вересні та жовтні місяцях 2025 року (два останніх місяця перед звільненням) був знижений та склав 245% у жовтні та 455 % у вересні, тоді як у період липня та серпня 2025 року розмір премії становит 930% та 920% відповідно. При цьому, середній розмір премії у Центрі пробації, відповідно до наданої відповідачем інформації заступникам директора складав 920%.

Оскільки, позивачці було зменшено розмір премії у вересні, жовтні місяцях та за відпрацьовані дні в листопаді 2025 року, то це вплинуло на розмір виплати допомоги при звільненні, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до Додатку 2 Колективного договору «Положення про преміювання працівників Державної установи «Центр пробації» (далі - Положення) пункту 3 розділу 1 преміювання працівників здійснюється в межах коштів на оплату праці, затверджених у кошторисі Центру пробації, слідуючи з фактичних обсягів фінансування, на підставі наказів щомісяця (пропорційно до фактично відпрацьованого часу).

Розмір премій визначається відповідно до об`єктивного оцінювання результатів роботи працівників, з урахуванням затвердженого фонду оплати праці. Загальними критеріями оцінювання роботи працівників під час їх преміювання за результатами діяльності за місяць є особистий внесок у загальні результати роботи, сумлінне виконання посадових обов`язків, дотримання виконавської дисципліни (своєчасне та належне виконання завдань (доручень) керівництва, дотримання трудової дисципліни. Розмір премії працівникам встановлюється наказом у відсотках від посадового окладу. Премія працівникам розраховується пропорційно фактично відпрацьованому часу в місяці, за який здійснюється преміювання (пункти 5,6,7 Положення).

Згідно з пунктом 9 Положення працівники позбавляються премії повністю або частково за той розрахунковий період, у якому вчинено або виявлено порушення чи проступок, у тому числі за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, завдань керівництва, невихід на роботу без поважних причин (прогул), появу на роботі у нетверезому стані або стані наркотичного або токсичного сп`яніння, порушення трудової дисципліни, у разі застосування дисциплінарного стягнення (за місяць, у якому накладено стягнення). Працівники позбавляються премії повністю або частково на підставі доповідних записок (в яких зазначаються підстави та пропозиції щодо позбавлення або зменшення розміру премії) першого заступника або заступників директора (відповідно до розподілу повноважень) - стосовно керівників структурних підрозділів Центру пробації (пункт 12 Положення).

Відповідно до пунктів 4 та 5 розділу 2 Положення перший заступник, заступники директора (відповідно до розподілу повноважень) вносять пропозиції директору щодо преміювання керівників структурних підрозділів з урахуванням особистого внеску в загальні результати роботи.

У разі позбавлення або зменшення розміру премії до пропозицій додаються доповідні записки першого заступника або заступників директора з обґрунтуванням підстав позбавлення або зменшення розміру премії (з зазначенням відсотка (суми), на який (яку) пропонується зменшити розмір премії).

Інформація про позбавлення або зменшення розміру премії керівникам структурних підрозділів доводиться до відома працівників першим заступником або заступниками директора (відповідно до розподілу повноважень).

На підставі затверджених директором пропозицій щодо преміювання керівників структурних підрозділів відділом фінансування, бухгалтерського обліку та звітності готується наказ про виплату працівникам премій за структурними підрозділами та посадами.

У разі позбавлення або зменшення розміру премії на підставі доповідних записок, погоджених із першим заступником або заступниками директора, у наказі зазначаються посади, прізвища, імена та по батькові працівників та конкретний розмір премії.

Відповідно до пункту 8 розділу 2 відділом по роботі з персоналом накази про позбавлення або зменшення розміру премії доводяться до відома відповідних працівників.

Позивачка зауважує, що з доповідними записками першого заступника директора з обґрунтуванням підстав зменшення розміру премії (з зазначенням відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії) та наказами про зменшення розміру премії за вересень, жовтень та листопад місяці 2025 року позивачка не ознайомлена, до відома їй не доводили.

Як зазначає представник відповідача, щомісячна заробітна плата позивача складається з посадового окладу, надбавки за складність та напруженість, місячних премій, індексації доходів, про що свідчить розрахунковий лист позивача за листопад 2025 року, долучений ним до позовної заяви.

Відповідно до пункту 10 розділу V «Керівництво» Положення № 497/5 директор Центру пробації у межах своєї компетенції призначає на посади, переміщує, звільняє з посад, заохочує, притягує до дисциплінарної відповідальності працівників Центру пробації, Філій та уповноважених органів з питань пробації, надає їм відпустки, а також встановлює розміри доплат і надбавок до посадових окладів, премії в межах затвердженого кошторису.

Згідно з пунктом 4 розділу І Положення розмір премій визначається відповідно до об`єктивного оцінювання результатів роботи працівників, з урахуванням затвердженого фонду оплати праці.

Приписами пункту 6 розділу І Положення розмір премій працівникам (крім директора) встановлюється наказом у відсотках від посадового окладу (або в абсолютній сумі, заокругленій до однієї гривні в більшу сторону).

Враховуючи вклад ОСОБА_1 в діяльність Центру пробації директором Центру пробації, який діяв в межах своїх повноважень, було прийнято рішення щодо визначення премії позивачці у вересні 2025 року у розмірі 455 % від розміру посадового окладу, у жовтні 2025 року у розмірі 245 % від розміру посадового окладу, а у листопаді 2025 року - 225%.

Розмір премії в згаданий період ОСОБА_1 визначався директором Центру пробації в залежності від її вкладу роботу установи, при цьому він не зменшувався, в розумінні положень пункту 9 розділу І Положення, по відношенню до розміру, який вона отримувала раніше.

Отже, рішення директора Центру пробації щодо визначення розміру премії ОСОБА_1 у вересні - листопаді 2025 року прийняті в межах наданих йому повноважень, у зв`язку з чим вимоги позивачки щодо здійснення перерахування розміру недоотриманої премії в певних розмірах у відсотках - необґрунтовані.

Також, положеннями статті 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачці при звільненні було сплачено вихідну допомогу, розмір якої становить 42 789,15 грн, що відповідає розміру середньомісяного заробітку, а тому позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 12, 76, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 353-355,430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, недоплаченої премії та вихідної допомоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи «Центр пробації» від 03.11.2025 № 706/к «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ Державної установи «Центр пробації» від 10.11.2025 № 724/к «Про внесення змін до наказу Державної установи «Центр пробації» від 03.11.2025 № 706/к».

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Державної установи «Центр пробації» з 11.11.2025.

Стягнути з Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.11.2025 по день ухвалення рішення суду у розмірі 376 539,29 грн, за вирахуванням визначених законом податків та зборів, інших обов`язкових платежів.

В решті позовних вимог - відмовити.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (відповідно до позову) АДРЕСА_1 , мобільний телефон НОМЕР_2 , наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Відповідач Державна установа «Центр пробації», код ЄДРПОУ 41847154, місце знаходження 04050, м. Київ, вул. Іллєнка, 81, наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М.О. Заставенко