Decision № 138962873, 11.08.2026, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/7842/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Виноградової Д.О.,

за участі секретаря Годун Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративний позов Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (далі також позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також відповідач), у якому просить:

зобов`язати керівника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести дії по виконавчому провадженню №79541904, в порядку визначеному статтями 34, 35, та 37 Закону України Про виконавче провадження та застосувати положення частини третьої статті 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень - надіслати виконавчі документи по виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню в порядку статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність під час виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі № 927/689/25 та протиправно не виконано приписи статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому не погоджувався із поданим позовом та просив відмовити у його задоволенні.

Пояснення та/або заперечення від третьої особи до суду не надходили.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позовну заяву Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано позивачу 5-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви. У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду під головуванням судді Виноградової Д.О. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23, зал судових засідань № 9 на 06 серпня 2026 року о 13:00 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» (вул. Івана Мазепи, 48, офіс 14, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 42629500).

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 позовну заяву Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії ухвали суду для усунення вказаних недоліків позову.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 продовжено розгляд справи за позовом Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» про зобов`язання вчинити певні дії. Призначено справу до розгляду під головуванням судді Виноградової Д.О. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23, зал судових засідань № 9 на 11 серпня 2026 року о 11:00 год.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі № 620/7842/26 відмовлено.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належними чином.

Представник Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача просив справу розглянути без участі представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 28.10.2025 Господарським судом Чернігівської області видано наказ № 927/689/25 про примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025 про стягнення з Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (вул. Вавілова, будинок 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 00495214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цвіт+" (вул. Мазепи Івана, будинок 48, офіс 14, м. Чернігів, 14017, код 42629500) 760704,54 грн боргу, 39077,00 грн 3% річних, 162030,00 грн інфляційних нарахувань, 760704,54 грн штрафу та 20671,00 грн судового збору.

10.11.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельниченко Яною Олексіївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 79541904 з примусового виконання наказу № 927/689/25 виданого 28.10.2025 Господарським судом Чернігівської області.

10.11.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельниченко Яною Олексіївною у межах виконавчого провадження № 79541904 прийнято постанову про арешт коштів боржника.

13.11.2025 начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рокачем Андрієм Вікторовичем у межах виконавчого провадження № 79541904 прийнято постанову про утворення виконавчої групи.

03.12.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельниченко Яною Олексіївною у межах виконавчого провадження № 79541904 прийнято постанову про арешт майна боржника.

17.04.2026 ухвалою Господарського суду Чернігівської області заяву Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі представника Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Яни Олексіївни про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволено та звернуто стягнення на грошові кошти Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 04308278, вул. Молодіжна, 1, с. Дмитрівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08112), у розмірі 110880,05 грн, яке має заборгованість перед Прилуцькою дослідною станцією Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ 00495214, вул. Вавілова, будинок 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цвіт+ (код ЄДРПОУ 42629500, вул. Мазепи Івана, будинок 48, офіс 14, м. Чернігів, 14017) в рахунок погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025 у справі № 927/689/25.

На виконання вищевказаної ухвали Державним підприємством «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 04308278, вул. Молодіжна, 1, с. Дмитрівка, Бучанський р н, Київська обл., 08112) на депозитний рахунок відділу добровільно сплачено кошти в сумі 110 880,05 грн, які розподілені в порядку ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі також Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону № 1404-VIII Закону встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною 2 статті 11 Закону №1404-VIII, будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Відповідно до пунктів 14, 19, 21 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

У разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Пунктами 3, 4 частини 5 статті 19 Закону №1404-VIII встановлено, що боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини.

За правилами частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Приписами частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII обумовлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Приписами частини 2 статті 6 Закону № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Відповідно до пункту 1 статуту Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва НААН України, остання є державною, бюджетною, неприбутковою, науковою установою.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) наданих Головним управління статистики у Прилуцькому районі, Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва НААН України має організаційно правову форму за КОПФГ державна організація (установа, заклад). Також Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва НААН України, код ЄДРПОУ 00495214 включена до реєстру неприбуткової організації з 03.07.2003 року, ознака неприбутковості 0048 - iншi юридичнi особи, дiяльнiсть яких вiдповiдає вимогам, встановленим пунктом 133.4 статтi 133 Кодексу.

Вищевказані дані свідчать про те, що Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України є бюджетною установою.

Суд зазначає, що особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», за приписами пункту 1 якої, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, здійснюється в порядку, визначеному Законом №1404-VІІІ, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частинами 2, 3 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що частина друга статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому ніяких умов для її застосування, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана частина друга статті 4 Закону не передбачає.

Тобто, частина друга статті 4 Закону підлягає застосуванню, саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Підстави ж, передбачені пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», свідчать про неможливість виконання судового рішення, в зв`язку з чим положення частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» вимагають не чекати спливу вищевказаного шестимісячного строку, оскільки це не має сенсу, рішення все одно не буде виконане, а протягом десяти днів з дня встановлення факту наявності однієї з таких підстав одразу передавати виконавчий документ на виконання до органів державної виконавчої служби, тобто, дана норма направлена на прискорення зміни процедури виконання та отримання реального результату стягувачем, а не на їх сповільнення.

Таким чином підстави, передбачені частиною другою і частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:

частина друга статті 4 зазначеного Закону передбачає нічим необумовлений перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;

частина третя статті 4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.02.2021 року по даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обгрунтовує необхідність застосування приписів статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» посиланням на тривале не виконання відповідачем наказу Господарського суду Чернігівської області у справі № 297/689/25, виданого 28.10.2025.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі № 13/156-10 зазначив, що покладення можливості стягувача домогтися виконання судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства в залежність від обов`язковості наявності підстав для повернення виконавчого документа згідно з пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» суперечить частині другій статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яка не обмежується приписами частини третьої статті 4 цього Закону, а забезпечується процедурною регламентацією здійснення, не сприяє своєчасному виконанню судового рішення, а навпаки, відтерміновує таке виконання на невизначений час, що очевидно не відповідає практиці Європейського суду з прав людини та меті відповідного національного законодавства.

Таке «узалежнення» суперечило би положенню статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини відносно можливості втручання держави в право «мирного володіння» виключно на підставі закону, який, своєю чергою, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п. 45 рішення «Жовнер проти України», повинен відповідати вимогам точності, ясності та передбачуваності, яке й забезпечується гарантією виконання рішення за рахунок бюджетних коштів після спливу шести місяців неефективного виконання (незалежно від причин) шляхом застосування (незастосування) примусових заходів безпосередньо до боржника.

Так, з матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання наведеного судового наказу було відкрито відповідачем 10.11.2025.

Відтак, шестимісячний строк примусового виконання наведеного виконавчого документу, обумовлений статтею 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, спливав 10.05.2026.

У свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду даної справи наведений наказ виконаний не був, що зумовлює необхідність застосування приписів частини 2 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Положеннями пункту 9 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Частина 2 статті 34 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Згідно з частиною 3 статті 35 Закону № 1404-VIII у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

Судом встановлено, що станом на момент подання позовної заяви до суду у керівника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції існують підстави для подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що 03.12.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельниченко Яною Олексіївною у межах виконавчого провадження № 79541904 прийнято постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладкено арешт на рухоме майно боржника, а саме: на майбутній урожай 2026 року, в межах суми боргу 1917764,14 грн.

Таким чином, 10.05.2026 закінчився шестимісячний строк, у межах якого державний виконавець повинен був здійснити сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання судового рішення по даній справі та виданого на його виконання виконавчого листа на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України №1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а з 11.05.2026 примусове виконання цього рішення повинно було здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що прямо визначено у частині 2 статті 4 Закону України №4901-VІІI, яка встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 229, 241-243, 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Зобов`язати керівника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести дії по виконавчому провадженню № 79541904, в порядку визначеному статтями 34, 35, та 37 Закону України «Про виконавче провадження» та застосувати положення частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - надіслати виконавчі документи по виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню в порядку статей 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, вул. Вавілова, 16, м.Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 00495214.

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, просп. Миру, 43, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14002, код ЄДРПОУ 43316700.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цвіт+», вул. Івана Мазепи, 48, офіс 14, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 42629500.

Повний текст рішення виготовлено 13 серпня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА