Decision № 138942012, 11.08.2026, Vinnytsia District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 128/4989/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Нога Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

Представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Зубань О.О. звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час його смерті.

Заява мотивована наступним.

ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрвоаний за адресою АДРЕСА_1 . Однак, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним проживала його рідна дочка ОСОБА_3 , яка здійснювала догляд за ним.

Заявниця є єдиним спадкоємцем після смерті батька, оскільки його дружина ОСОБА_4 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно у вигляді 1/2 частки земельної ділянки площею 0,2489 га, що розташована в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області. Дана земельна ділянка була придбана ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_4 відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16.07.2001. На час придбання даної земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбу, тому дана земельна ділянка є їх спільною сумісною власністю подружжя. Заявниця звернулася до приватного нотаріуса Нідзельської І.Є. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , проте, отримала відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском строку на прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , немає. Отже, без встановлення факту проживання на момент смерті батька разом із нею за однією адресою, вона не може оформити свої спадкових прав. Тобто, встановлення даного факту заявниці необхідне для оформлення свої спадкових прав після смерті батька ОСОБА_2 ..

На підставі викладеного просить встановити факт того, що заявниця постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Ухвалою суду від 15.12.2025 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання представника заявниці про витребування доказів.

В судовому засіданні 29.06.2026 заявниця ОСОБА_1 у вступному слові підтримала заяву та просила її задовольнити за викладених у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, обставин.

Надалі в судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Зубань О.О. не з`явилися, представник заявниці подав до суду заяви, в якій просив задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, а справу розглянути у їх відсутність.

Представник заінтересованої особи Агрономічної сільської ради в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, при вирішені справи покладається на розсуд суду.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст. 293 ЦПК України, факти, що мають юридичне значення встановлюються судом.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 (а.с. 11).

Відповідно до копії Витягу з реєстру Агрономічної сільської ради №2025/018260594 від 05.12.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18.11.2010 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 67 років в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області (а.с. 13).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 72 років в м. Вінниці (а.с. 14).

З копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 15) вбачається, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, її батьками вказані: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00054496252 від 31.1.02025, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з 12.12.1992 перебували у зареєстрвоаному шлюбі (а.с. 22).

Відповідно до копії Актового запису про шлюб №01 від 15.01.2011 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с. 38).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 09.04.2013 (справа №128/1165/13-ц) шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 розірвано; після розірвання шлюбу ОСОБА_10 залишено прізвище « ОСОБА_11 » (а.с. 17).

Згідно копії Актового запису про шлюб №6 від 23.05.2015 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_13 » (а.с. 37).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06.12.2021 (справа №128/2947/21) шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 розірвано; після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_13 » (а.с. 16).

Згідно довідки виконавчого комітету Агрономічної сільської ради №251 від 25.11.2025 ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 06.07.2000 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Відповідно до акту обстеження будинку від 22.10.2025, представниками Агрономічної сільської ради проведено обстеження будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обстеження встановлено: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за даною адресою з 2010 року, здійснювала догляд за своїм батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 16.07.2023) з березня 2022 року до моменту смерті, даний факт підтверджується показами сусідів та сімейного лікаря. Висновок комісії: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснювала догляд за своїм батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 16.07.2023) з березня 2022 року до моменту смерті (а.с. 19).

З копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2001 вбачається, що ОСОБА_4 придбала земельну ділянку розміром 0,2489 га, яка розташована на землях с. Бохоники і перебуває у віданні Бохоницької сільської ради Вінницького району та надана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (а.с. 23).

Відповідно до інформації приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Нідзельської І.Є. №2/01-16 від 05.01.2026, що надана у виконання ухвали суду від 15.12.2025, даним приватним нотаріусом не заводилася спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідно заява про прийняття спадщини від імені ОСОБА_1 відсутня (а.с. 40).

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Вінницької районного нотаріального округу Нідзельської І.Є. №207/02-31 від 17.11.2025 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , оскільки спадкодавцем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та не надано доказів фактичного прийняття спадщини, адже спадкодавець та спадкоємець зареєстровані за різними адресами (а.с. 20).

Допитана в судовому засіданні 29.06.2026 свідок ОСОБА_14 суду показала, що проживає по сусідству із заявницею по АДРЕСА_2 . Заявницю знає з дитинства, вона перебувала у дружніх відносинах із її батьками ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Заявниця разом із батьками постійно проживали в будинку по АДРЕСА_1 , спочатку померла її мати, а потім батько. В будинок АДРЕСА_3 проживала баба заявниці, після її смерті вона там робила ремонт. Заявниця доглядала батька до самої його смерті. Вони із заявницею щодня бачилися і бачаться.

Допитана в судовому засіданні 05.08.202 свідок ОСОБА_17 суду показали, що вона з 2012 року проживає в АДРЕСА_4 . З того часу знає, що ОСОБА_1 проживала разом із батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .. Після смерті матері ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом по АДРЕСА_3 , аж до самої смерті ОСОБА_2 .. ОСОБА_1 доглядала батька та здійснила його поховання. В силу того, що свідок є депутатом сільської ради по даному округу, їй відомо, що ОСОБА_1 та її батько ОСОБА_2 хоча й проживала разом, однак були зареєстровані за різними адресами.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. З точки зору права всі життєві факти, які так чи інакше зачіпають суспільні відносини, поділяються на юридично значущі та юридично байдужі, з якими пов`язують виникнення будь-яких юридичних наслідків.

Однак не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами не самі по собі або в силу якихось особливих властивостей, а внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі.

Закон надає юрисдикції суду встановлювати факти, що мають юридичне значення, але при певних умовах: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відмовити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Спір про право характеризує такий стан відносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких неможливо без судового втручання.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 (справа №320/948/18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 (справа №643/6447/19), від 03.02.2021 (справа №644/9753/19), від 18.11.2020 (справа №554/3600/19), від 25.11.2020 (справа №636/4087/19), від 19.06.2019 (справа №752/20365/16-ц), від 05.12.2019 (справі №750/9847/18).

Судом встановлено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 проживала разом із батьком ОСОБА_2 на момент смерті останнього за адресою: АДРЕСА_1 , де й була зареєстрована, однак її батько на той час був зареєстрована за іншою адресою АДРЕСА_1 , тому заявниця не може підтвердити факт постійного проживання на момент смерті батька разом із ним за однією адресою. Вказані обставини перешкоджають заявниці оформити свої спадкові права після смерті батька.

Тому встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 , породжує для неї юридичні наслідки, від яких залежить виникнення права на спадщину.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У частині першій статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Тлумачення статей 1268, 1269 ЦК України свідчить, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

У частинах другій та шостій статті 29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця на момент смерті спадкодавця зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Для підтвердження обставин, визначених в частині третій статті 1268 ЦК України, вимагається наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця за місцем проживання спадкоємця не може бути доказом того, що спадкодавець не проживав із заявником, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10.01.2019 (справа №484/747/17), від 07.06.2022 (справа №175/4514/20), від 07.06.2023 (справа №227/5018/21).

Таким чином, матеріалами справи та дослідженими в судовому засіданні сукупністю доказів, показами свідків, доводиться факт того, що заявниця ОСОБА_1 проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, суд вважає, що факт постійного проживання заявниці разом із спадкодавцем (батьком) на час відкриття спадщини знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, тому заява про встановлення даного факту підлягає задоволенню.

Під час розгляду даної заяви спору про право виявлено не було.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).

Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 76, 293, 315, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_9 , постійно проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканка АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа Агрономічна сільска рада Вінницького району Вінницької області, адреса: с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області, вул. Центральна, буд. 12, код ЄДРПОУ 04525998.

Суддя Л.П. Шевчук